Рішення

від 07.09.2022 по справі 453/169/22

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/169/22

№ провадження 2/453/231/22

ЗА ОЧ НЕ Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року Сколівський районнийсуд Львівськоїобласті ускладі:

головуючого судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області у відкритому судовому засіданні за порядком загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорламель» про стягнення боргу, відсотків та штрафних санкцій, -

в с т а н о в и в:

10 лютого 2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Сенько М.М. звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорламель», в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 33810 євро 34 центів та 188157 грн. 10 коп., в тому числі суму основного боргу у розмірі 31000 євро; суму відсотків за користування позикою в розмірі 1566 євро 94 євроценти; сума 3% річних в розмірі 1243 євро 40 центів; пеню у розмірі 188157 грн. 10 коп.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу орієнтовно в розмірі 30000 грн. та 12653 грн. 10 коп. судового збору.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 01.03.2022 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

12.05.2022 року ухвалою Сколівського районного суду Львівської області було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позов обгрунтовано тим, що 23 березня 2020 року ОСОБА_2 отримав від громадянина Республіки Польща - ОСОБА_1 позику у сумі 31000 євро 00 євроцентів, яку зобов`язався повернути вчасно до 23 вересня 2020 року зі сплатою 10% річних. В разі недотримання строків повернення позики ОСОБА_2 зобов`язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Зазначена позика було отримана в інтересах сім`ї останнього, у зв`язку із чим була надана згода на отримання такої позики на зазначених вище умовах його дружиною ОСОБА_3 .

Крім цього, того ж дня, 23 березня 2020 року, між кредитором ОСОБА_1 та дружиною боржника - ОСОБА_3 і ТОВ «Декорламель» було укладено договори поруки.

Згідно п. 1 зазначених договорів ОСОБА_4 та ТОВ «Декорламель» поручаються перед кредитором ОСОБА_1 за виконання боржником ОСОБА_2 свого обов`язку за договором позики, укладеним між кредитором та боржником 23 березня 2020 року на суму 31000 євро.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконав, не повернув у строк, визначений договором, отримані у позику кошти, а також проценти за користування позикою.

06 жовтня 2021 року представником позикодавця на адресу боржника ОСОБА_2 , поручителів ОСОБА_3 та ТОВ «Декорламель» були направлені вимоги про негайне повернення боргу. Однак ані боржником, ані поручителями зазначені вимоги не були виконані, позика не була повернута, а також не було отримано і відповіді на зазначені вимоги.

Станом на 24 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 за договором позики, згідно розрахунку, становить:

- сума основного боргу 31000 євро;

- сума відсотків за користування позикою в період з 23 березня 2020 року по 23 вересня 2020 року, згідно договору 1566 євро 94 євроценти;

- сума 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, в період з 24 вересня 2020 року по 24 січня 2022 року 1243 євро 40 центів;

- пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в період з 24 вересня 2020 року по 24 січня 2022 року 188157 грн. 10 коп.

Всього заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 24 січня 2022 року складає 33810 євро 34 центів та 188157 грн. 10 коп., що еквівалентно 1273803 грн. 74 коп.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачі ухиляються від обов`язку повернення отриманих коштів, він вимушений звернутись до суду за захистом своїх майнових прав та законних інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, але попередньо від його представника адвоката Сенько М.М. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, вказавши що позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але попередньо подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, вказавши що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

Відповідачі ОСОБА_3 та представник ТОВ «Декорламель» у судове засідання не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за їх відсутності не скористалися та не повідомили суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подали.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1ст. 280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положеннямст. 282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

У ході судового розгляду встановлено, що 23 березня 2020 року ОСОБА_2 було отримано позику від громадянина Республіки Польща - ОСОБА_1 в сумі 31000 євро 00 євроцентів, яку він зобов`язався повернути до 23 вересня 2020 року зі сплатою 10% річних. В разі недотримання строків повернення позики ОСОБА_2 зобов`язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Вказаний факт підтверджується письмовою розпискою, написаною власноручно ОСОБА_2 та письмовою згодою на отримання позики, написаною власноручно дружиною останнього ОСОБА_3 , осільки така позика була отримана в інтересах сім`ї.

Крім цього, 23 березня 2020 року між ОСОБА_1 (Кредитор), ОСОБА_3 (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декорламель» (Поручитель) було укладено договори поруки, відповідно до тексту яких, Поручителі поручаються перед Кредитором за виконання ОСОБА_2 , свого обов`язку за договором позики, укладеним між Кредитором і Боржником 23 березня 2020 року на суму 31000 євро зі сплатою 10-ти відсотків річних.

Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов`язання Боржником. Договір позики передбачає виконання зобов`язання Боржником до 23 вересня 2020 року. У разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, 3% річних, тощо.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання; у разі якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу; у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя; у разі заміни Боржника, якщо Поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим Боржником.

Крім цього, укладаючи вказані договори, сторони підтвердили, що такі договори відповідають їх дійсним намірам і не носять характеру фіктивного та удаваного правочинів, укладаються ними у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договори укладалися ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення. Сторони однаково розуміють значення, умови договорів, їх природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даними договорами, а також сторони свідчать, що договором визначені всі істотні умови, що підтверджується їх особистими підписами на договорі.

З матеріалівсправи встановлено,що взятіна себезобов`язання з повернення грошових коштів позивачу відповідач ОСОБА_2 не виконав, заборгованості не погасив.

Окрім цього встановлено, що позивач звертався до відповідачів з пропозицією досудового врегулювання спору шляхом негайного повернення боргу, однак пропозиція залишилася без реагування, ані боржником, ані поручителями зазначені вимоги не були виконані і позика не була повернута.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, станом на 24 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 за договором позики становить:

- сума основного боргу 31000 євро;

- сума відсотків за користування позикою в період з 23 березня 2020 року по 23 вересня 2020 року, згідно договору 1566 євро 94 євроценти;

- сума 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, в період з 24 вересня 2020 року по 24 січня 2022 року 1243 євро 40 центів;

- пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в період з 24 вересня 2020 року по 24 січня 2022 року 188157 грн. 10 коп.

Суд погоджується з вказаним розрахунком оскільки вважає, що такий відповідає вимогам закону та звертає увагу на те, що доказів невірності здійсненого розрахунку заборгованості відповідачами не надано.

Стаття 16 ЦК Українивизначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення до береговору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно правового висновку, який міститься в постанові від 18 вересня 2013р. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо визначення грошової одиниці для погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, то Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 373/2054/16-ц винесла постанову від 16 січня 2019 року, в якій виклала наступні висновки.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому, з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 761/12665/14-ц), правовий режим іноземної валюти на території України хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33810 євро 34 центів та 188157 грн. 10 коп., в тому числі суму основного боргу у розмірі 31000 євро; суму відсотків за користування позикою в розмірі 1566 євро 94 євроценти; сума 3% річних в розмірі 1243 євро 40 центів; пеню у розмірі 188157 грн. 10 коп., суд вважає обгрунтованими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 12000,00 грн. витрат на правову допомогу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно норм ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат.

Крім цього, відповідно до постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18, в якій сформовано правову позицію щодо вирішення питання про відшкодування витрат учасників справи на правову допомогу та застосування ст. ст. 27, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно висновків, викладених у Постанові ВС від 16.04.2020р. у справі №727/4597/19, визначено, що відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України, адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Крім цього, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа. Таким чином, Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Враховуючи наведені вище норми закону суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували понесені витрати позивача на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн. є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову.

Щодо судового збору в розмірі 12 653 грн. 10 коп., сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду, то такий підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 204, 207, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорламель» про стягнення боргу, відсотків та штрафних санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: 82628, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Погар, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорламель», адреса місцезнаходження: Львівська обл.. Стрийський р-н. с. Козьова, вул. Європейська, 87а, код ЄДРПОУ 42108957 на користь ОСОБА_1 , громадяника Республіки Польща, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 - заборгованість у розмірі 33810 (тридцять три тисячі вісімсот десять) євро 34 центів та 188157 (сто вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 10 коп., в тому числі суму основного боргу у розмірі 31000 (тридцять одна тисяча) євро; суму відсотків за користування позикою в розмірі 1566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) євро 94 євроценти; сума 3% річних в розмірі 1243 (одна тисяча двісті сорок три) євро 40 центів; пеню у розмірі 188157 (сто вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 10 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: 82628, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Погар, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорламель», адреса місцезнаходження: Львівська обл.. Стрийський р-н. с. Козьова, вул. Європейська, 87а, код ЄДРПОУ 42108957 на користь ОСОБА_1 , громадяника Республіки Польща, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 653 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 10 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , громадянин Республіки Польща, житнель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорламель», адреса місцезнаходження: Львівська обл.. Стрийський р-н. с. Козьова, вул. Європейська, 87а, код ЄДРПОУ 42108957.

Суддя