Вирок

від 08.09.2022 по справі 522/6886/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/6886/22

Провадження №1-кп/522/1758/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022163510000373 від 26.05.2022 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця міста Гірське, Луганської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 25.06.2021 Попаснянським районним судом Луганської області за ч.1 ст.309 КК України, згідно ст.75 звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 року №2119-ІХ затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Судом встановлено, що 26 травня 2022 року ОСОБА_3 , перебував в денний час на будівному майданчику ООО «Гефест», який розташований за адресою: місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок № 25, де підробляв підсобним робітником.

В цей час, у ОСОБА_3 з корисливих мотивів, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 26 травня 2022 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи на чотирнадцятому поверсі недобудованого будинку, що знаходиться на будівному майданчику ООО «Гефест», який розташований за адресою: місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок № 25, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, за допомогою заздалегідь заготовлених двох канцелярських ножів, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав кабель ВВГ нг 3*10, длиною 10 метрів, що належить ООО «Гефест».

Таємно викравши майно ООО «Гефест», представником якого є ОСОБА_6 , загальною вартістю 1 350 гривень, ОСОБА_3 намагався покинути місце скоєння ним злочину, але був затриманий співробітником служби охорони ООО «Гефест».

Таким чином, встановлені достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками закінчений замах, коли особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в період воєнного стану.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щиро розкаявся та визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та підтвердив обставини кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті. Він підтвердив наявність фактів, викладених в обвинувальному акті, та пояснив, що 26травня 2022року,перебував вденний часна будівномумайданчику ООО«Гефест»,який розташованийза адресою:місто Одеса,Фонтанська дорога,будинок №25,де підроблявпідсобним робітником.В цейчас унього зкорисливих мотивів,виник злочиннийнамір,спрямований натаємне викраденнячужого майна.Реалізуючи свійзлочинний намір,направлений натаємне викраденнячужого майна,26травня 2022року приблизноо 12годині 00хвилин,більш точногочасу непам`ятає, ОСОБА_3 перебуваючи начотирнадцятому поверсінедобудованого будинку,що знаходитьсяна будівномумайданчику ООО«Гефест»,який розташованийза адресою:місто Одеса,Фонтанська дорога,будинок №25,впевнившись,що заним ніхтоне спостерігаєта йогозлочинні діїзалишаться непомітними,за допомогоюзаздалегідь заготовленихдвох канцелярськихножів,умисно,з корисливихмотивів,таємно викравкабель ВВГнг 3*10,длиною 10метрів,що належитьООО «Гефест»,намагався покинутимісце скоєнняним злочину,але бувзатриманий співробітникомслужби охорониООО «Гефест». Крім того, пояснив, що в скоєному щиро кається та шкодує про вчинене. На даний час все усвідомив та запевнив, що в подальшому не буде скоювати кримінальних правопорушень. Просив суд суворо не карати його та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Представник потерпілоїособи всудове засіданняне з`явився,надавши заявущодо розглядуобвинувального актуза йоговідсутності,щодо призначенняпокарання покладавсяна розсудсуду.Відповідно до вимог ст.325 КПК України неявка потерпілого у судове засідання не є перешкодою для проведення судового розгляду.

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України й з урахуванням вироку Попаснянського районного суду Луганської області від 25.06.2021 р. по справі №423/1688/21 призначити остаточне покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Захисник та обвинувачений просили суд призначити покарання не пов`язане з обмеженням волі.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд встановив, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, закінчений замах, коли особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в період воєнного стану.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, а саме: офіційно непрацевлаштований, раніше судимий:

- 25.06.2021 р. Попаснянським районним судом Луганської області за ч.1 ст. 309, КК України до 1 року о.в., на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

Санкцією ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України за вчинення злочину: карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вибрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , покарання у вигляді позбавленням волі в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення.

ОСОБА_3 засуджений вироком Попаснянським районним судом Луганської області 25.06.2021 р. за ч.1 ст. 309, КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувачений вчинив після постановлення вироку від 25.06.2021 р., але до повного відбуття покарання, а тому за вчинення вказаного кримінального проступку йому слід призначити покарання за правилами ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком.

Також, суд враховує, те що системний аналіз положень КК України свідчить, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Суд враховує, що вироком Попаснянського районногосуду Луганськоїобласті від25.06.2021р. ОСОБА_3 засуджено зач.1ст.309КК Українидо 1року о.в.,на підставіст.75КК Українивін бувзвільнений відвідбування покаранняз іспитовимстроком на1рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Новий злочин вчинено ОСОБА_3 в період іспитового строку, а саме 26.05.2022 року.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначеннями судами кримінального покарання" наголошено, що згідно з частиною 2 статті 75 КК України, суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період іспитового строку, а також вимоги статей 71, 78 КК України, положення пунктів 10, 26 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально і про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Відтак, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 50, 61, 62, 65, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

В силу ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеного вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 25.06.2021 р., та з урахуванням положень ст. 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 5 (п`яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 не обиралася.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного виконання вироку після набрання ним законної сили.

Речові докази: кабель 7 мотків вважати поверненим власнику, лезо для канцелярського ножа та канцелярській ніж зеленого кольору знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1