Постанова

від 05.09.2022 по справі 591/5455/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м. Харків Справа № 591/5455/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О., Стойка О.В. при секретарі судового засідання: Євтушенко Є.В.за участю представників: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО", м.Харків (вх.№139 Х/3 від 14.01.2022р.)на рішення господарського суду Харківської областіухвалене та на додаткове рішення господарського суду ухвалене07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р. у м.Харкові) Харківської області 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р. у м.Харкові)у справі№591/5455/18 (суддя Бринцев О.В.)за позовом доОСОБА_1 , м.Суми Товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО, м.Харківпровизнання недійсним рішення загальних зборів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , м.Суми, позивач, звернулась з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО, м.Харків, (далі Товариство), за змістом якого (з урахуванням заяви про зміну предмету позову вх.№22616 від 27.09.2021р., яка прийнята до розгляду ухвалою суду першої інстанції, занесеною до протоколу підготовчого засідання від 16.11.2021р.) просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення загальних зборів учасників Товариства від 13.08.2018р., оформлене протоколом №13/08-18, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства;

- визнати незаконним та скасувати наказ Товариства №1-К від 17.08.2018р. "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити з 14.08.2018р. ОСОБА_1 на посаді директора Товариства. Допустити негайне виконання рішення суду;

- стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2018р. по 05.10.2021р. у сумі 211.253,22грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) у справі №591/5455/18:

- позов задоволено частково;

- визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО від 13.08.2018р., оформлене протоколом №13/08-18, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства;

- визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО Про звільнення ОСОБА_1 від 17.08.2018р. №1-К;

- ухвалено поновити з 14.08.2018р. ОСОБА_1 на посаді директора Товариства;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2018р. по 05.10.2021р. в сумі 211.253,22грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

- стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 5.438,80грн.;

- у задоволенні позовних вимог у частині допуску рішення суду до негайного виконання відмовлено.

До господарського суду Харківської області було подано заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій остання просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в господарському суді Харківської області в розмірі 30.000,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в Східному апеляційному господарському суді в розмірі 5.000,00грн., сплачений судовий збір у розмірі 2.270,00грн. за подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали господарського суду Харківської області від 15.04.2021р. у справі №591/5455/18.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в господарському суді Харківської області в розмірі 30.000,00грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2.270,00грн. за подання апеляційної скарги. У решті заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить:

- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. у справі №591/5455/18 повністю і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю;

- скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. у справі №591/5455/18 повністю і ухвалити нове, «яким відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю».

На переконання апелянта, рішення місцевого господарського суду від 07.12.2021р. є незаконним та необґрунтованим, ухвалене за наслідками неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. На обґрунтування викладеної позиції Товариство з обмеженою відповідальністю КОМТЕПЛОЕНЕРГО зазначає наступне:

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що не повідомлення позивача про дату, час і місце проведення загальних зборів учасників порушує права позивача на участь в управління Товариством і є підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківспецінвест» в особі директора ОСОБА_2 (сукупна частка у статутному капіталі 97%) мав право скликання загальних зборів учасників, члени службового розслідування 08.08.2018р. повідомляли учасника ОСОБА_1 про скликання загальних зборів учасників Товариства, на що остання не надала жодних заперечень, а отже збори 13.08.2018р. проведені у спосіб, визначений Законом (відповідно до ч.10 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Зміст положень ч.3 ст.99 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що передбачене ст.99 ЦК України право не є абсолютним. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. На підтвердження скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №915/540/16, від 19.02.2020р. у справі №145/166/18 та від 10.04.2019р. у справі №510/456/17. При цьому рішення загальних зборів (06.08.2018р., 13.08.2018р., 15.08.2018р.) були прийняті за наявності кворуму, тобто компетентним уповноваженим органом Товариства, жодних прав позивача при їх проведенні не порушено, адже по суті ОСОБА_1 ніяким чином не могла вплинути на їх результат;

- позивач пропустив строк звернення до суду, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності. Так, строк звернення з позовом до суду становив до 14.08.2019р.,

постановою Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі №591/5455/18 провадження у справі було закрите, 25.08.2021р. позивач звернувся з уточненою позовною заявою (на підставі якої суд ухвалою від 06.09.2021р. відкрив провадження у справі). Отже, позивач звертаючись до суду не ставив питання про поновлення строку позовної давності, з відповідним клопотанням звернувся до суду вже на стадії розгляду справи по суті, а суд, у свою чергу, розглянув його та визнав строки поважними, що є грубим порушенням процесуального законодавства. З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.05.2017р. у справі №6-1763цс16, апелянт зазначає, що, якщо особа неправильно подала заяву і є ухвала про її повернення без розгляду або подала цю заяву з недодержанням правил підсудності, то варіантів щодо строку давності немає; у такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною;

- місцевим господарським судом порушено норми Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судом не здійснено аналізу справи та не надано відповіді на конкуренцію норм права в її фабулі, останній (суд) лише погодився з позицією позивача.

При цьому, не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18, апелянт зазначає, що вважає його незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів сплати витрат на правову допомогу, заявлена сума не є співмірною складності справи, виконана представником робота не потребувала значних часових затрат та її вартість є завищеною.

Для розгляду апеляційної скарги згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Барбашова С.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022р. витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №591/5455/18, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

24.01.2022р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №591/5455/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) у справі №591/5455/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18. Названою ухвалою, разом з іншим, зобов`язано позивача у строк до 15.02.2022р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

На поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 16.02.2022р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду 15.02.2022р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. Згідно з резолютивною частиною відзиву заявник просить ухвалити постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. у справі №591/5455/18 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. у справі №591/5455/18 без змін. ОСОБА_1 вважає рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду законними та обґрунтованими, апеляційну скаргу безпідставною. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- судом першої інстанції в повному обсязі встановлені всі обставини справи;

- здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до ст.99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачено статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначено посилання на п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства. На підтвердження позивач посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №205/4196/18, від 13.10.2020р. у справі №683/351/16-ц та від 12.01.2021р. у справі №127/21764/17;

- посилання апелянта на не застосування судом до спірних правовідносин вимог ч.10 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є безпідставними, оскільки позивач не повідомлявся про проведення загальних зборів учасників Товариства, які відбулися 13.08.2018р., участі у цих зборах не приймав і, відповідно, не міг надати згоду на розгляд питань, включених до порядку денного;

- твердження апелянта про те, що суд грубо порушив норми процесуального права внаслідок того, що відкрив провадження у господарській справі на підставі уточненої позовної заяви, поданої без клопотання про «поновлення строку позовної давності», а також прийняв та розглянув заяву позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності після заяви відповідача про застосування позовної давності, є безпідставними. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, тому дане питання віднесене до компетенції суду, який розглядає справу по суті заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №924/1276/19);

- від відповідача клопотань щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило, у той час як зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони. Суд не має права вирішувати питання про зменшення відповідної суми судових витрат з власної ініціативи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Медуниці О.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.02.2022р., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Барбашова С.В., Стойка О.В.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2022р. призначив справу №591/5455/18 до розгляду на 16.03.2022р.

У свою чергу, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та Указів Президента України №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану. Враховуючи наведене та приписи ст.3 Конституції України (якою унормовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), а також з урахуванням активних військових дій та їх загрози у м.Харкові, з міркувань безпеки, судове засідання, яке було призначене на 16.03.2022р., не відбулось.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Барбашової С.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022р. сформовано наступний склад судової колегії: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Стойка О.В.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.07.2022р. призначив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" до розгляду на 06.09.2022р. з повідомленням сторін про дату, час та місце судового засідання.

У судове засідання 06.09.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" та ОСОБА_1 повноважних представників не направили, про наявність поважних причин неявки в судове засідання завчасно не повідомили.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія визнала за можливе розглянути справу №591/5455/18 за відсутністю представників Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" та ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 06.09.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п.1.6, 4.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" (у редакції 2016р.) його засновниками є Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківспецінвест" (97%) та ОСОБА_1 (3%).

Рішенням установчих зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №1 від 25.04.2016р., ОСОБА_1 обрана директором Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №13/08-18 від 13.08.2018р. (далі Рішення), ОСОБА_1 звільнена з посади директора Товариства.

З посиланням на Рішення директором Товариства - ОСОБА_3 (призначеним Рішенням від 13.08.2018р.) видано наказ №1-К від 17.08.2018р. про звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

На переконання позивача, ОСОБА_1 , рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" про звільнення її з посади директора є незаконним. Цим рішенням були порушені її корпоративні та трудові права, оскільки її, як учасника Товариства, не було повідомлено про дату, час та місце проведення зборів, а її, як директора Товариства, було безпідставно звинувачено у порушенні трудової дисципліни (прогулі). Зазначене стало підставою звернення ОСОБА_1 з розглядуваним позовом до суду.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з них є визнання недійсними актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Як зазначалося вище за текстом постанови, в основу позовних вимог покладено твердження позивача про те, що рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом №13/08-18 від 13.08.2018р., щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства є незаконним з огляду на ухвалення зборами учасників Товариства, про скликання яких позивач не був повідомлений належним чином, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України, статуту Товариства та прав позивача, як учасника Товариства.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника (акціонера) Товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Приписи ч.1 ст.5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут і далі у редакції від 17.06.2018р.) та ст.116 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори його учасників.

Правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019р. у справі №904/10956/16.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання (п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»), встановленої ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У свою чергу, відповідно до п.7.2.1 Статуту Товариства (у редакції 2018р.) учасники повідомляються про проведення зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання зборів учасників.

Оскільки ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" із часткою у статутному капіталі 3%, не брала участі у загальних зборах 13.08.2018р., дослідженню підлягають обставини повідомлення останньої про проведення загальних зборів.

Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення позивача відповідачем у порядку, визначеному ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.7.2.1 Статуту Товариства, про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників Товариства, які відбулися 13.08.2018р.

За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що члени службового розслідування 08.08.2018р. повідомляли учасника - ОСОБА_1 про скликання зборів учасників Товариства, на що остання не надала жодних заперечень, про що свідчить акт від 08.08.2018р.

Як встановлено судовою колегію, за змістом названого акту «Про встановлення причин відсутності на роботі працівника», складеного членами комісії, зазначено про те, що член комісії додзвонився до ОСОБА_1 , повідомив останній про проведення службового розслідування з приводу відсутності її на робочому місці, про необхідність надання пояснень з даного приводу, про необхідність з`явитися 13.08.2021р. о 12:00год. на загальні збори учасників Товариства з приводу порушення трудової дисципліни.

Разом з тим, спосіб повідомлення про скликання загальних зборів повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника. Особа, яка скликає загальні збори учасників Товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників Товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №904/6983/17, від 25.04.2018р. у справі №904/6965/17.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що відповідач не довів вжиття ним належних та своєчасних (не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників) заходів щодо повідомлення позивача про час та місце проведення зборів.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неповідомлення позивача про дату, час та місце проведення зборів учасників Товариства, що відбулися 13.08.2018р., відповідачем були порушені вимоги ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.7.2.1 Статуту Товариства щодо порядку скликання загальних зборів та тим самим порушені корпоративні права позивача на участь в управлінні Товариством.

Зазначене свідчить про правомірність висновку господарського суду Харківської області про наявність достатніх підстав для задоволення вимог позивача про визнання незаконним та скасування Рішення.

В апеляційній скарзі міститься судження про те, що збори 13.08.2018р. проведені у спосіб, визначений Законом (відповідно до ч.10 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За змістом ч.10 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на яку посилається скаржник, загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Дійсно, приписи названої статті визначають можливість загальних зборів учасників прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень. Проте, приписи ч.10 ст.31 вищевказаного Закону також визначають дві обов`язкові умови для реалізації такої можливості загальних зборів: 1. у таких загальних зборах учасників беруть участь всі учасники товариства; 2. всі учасники надали згоду на розгляд таких питань. При цьому названі умови мають бути дійсні одночасно, чого у розглядуваному випадку, з огляду на відсутність ОСОБА_1 на загальних зборах 13.08.2018р., судовою колегією не встановлено. За таких обставин твердження апелянта про проведення загальних зборів 13.08.2018р. у спосіб, визначений Законом, судовою колегією відхиляються.

За змістом апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" також зазначає про те, що зміст положень ч.3 ст.99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав, а висновок місцевого господарського про те, що передбачене ст.99 ЦК України право не є абсолютним, є безпідставним. З цього приводу судова колегія зауважує наступне.

За приписами ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч.3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Оскільки припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу передбачена не приписами КЗпП України, а статтею 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання норм трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, за змістом ч.3 ст.99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

У свою чергу, як вірно зазначено господарським судом Харківської області в оскаржуваному рішенні, вказане в ст.99 ЦК України право не є абсолютним, його реалізація повинна відбуватися в порядку, визначеному законом. Положення ст.99 ЦК України не спростовують необхідності додержання Товариством встановленого іншими законодавчими нормами та установчими документами порядку скликання та проведення загальних зборів. У тому числі, вони не надають права мажоритарним учасникам Товариства відступити від вимог щодо повідомлення міноритарних учасників про дату, час та місце проведення зборів.

Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №915/540/16, від 19.02.2020р. у справі №145/166/18 та від 10.04.2019р. у справі №510/456/17, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" в апеляційній скарзі, містять висновки про необхідність розгляду відповідної категорії справ (справи за спорами учасників щодо участі в органах управління юридичної особи) у порядку господарського судочинства і вищевикладених висновків судів не спростовують.

Судовою колегією, разом з іншим, відхиляються посилання скаржника на те, що рішення загальних зборів (06.08.2018р., 13.08.2018р., 15.08.2018р.) були прийняті за наявності кворуму, тобто компетентним уповноваженим органом товариства, жодних прав позивача при їх проведенні не порушено, адже по суті ОСОБА_1 ніяким чином не могла вплинути на їх результат (оскільки її частка в статутному капіталі є незначною (3%)). Зазначені посилання не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.03.2018р. у справі №907/167/17, згідно з якою позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Встановлення та оцінка обставин щодо наявності підстав для звільнення працівника (позивача) за порушення трудової дисципліни (прогулу), на які посилається відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування Рішення, являє собою вирішення трудового спору, що виходить за межі компетенції господарського суду, визначені статтею 20 ГПК України. Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, ці обставини не мають істотного значення для вирішення розглядуваного господарського спору, оскільки наразі судом в порядку господарського судочинства встановлені достатні самостійні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування Рішення.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, судова колегія Східного апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як убачається з матеріалів справи, наказ директора Товариства "Про звільнення ОСОБА_1 " №1-К від 17.08.2018р. було видано на підставі Рішення («на виконання протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтеплоенерго» №13/08-18 від 13 серпня 2018 року, з метою забезпечення виконання норм КЗпП»), інші підстави для видачі зазначеного наказу відсутні. За змістом позовної заяви ОСОБА_1 не зазначено самостійних підстав позовних вимог для скасування наказу, як і відповідачем не наведено самостійних заперечень проти цих вимог, у тому числі за змістом апеляційної скарги.

Отже, вимоги про скасування наказу №1-К від 17.08.2018р. є похідними від вимог про визнання незаконним і скасування Рішення. З огляду на задоволення основних позовних вимог, господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про задоволення похідних вимог позовних вимог про скасування зазначеного наказу.

З урахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги факт порушення наказом №1-К від 17.08.2018р. права позивача на працю, на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантій від незаконного звільнення, встановлених статтею 43 Конституції України, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення решти похідних позовних вимог - про поновлення позивача на посаді директора Товариства та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми середнього заробітку (211.253,22грн.) перевірений місцевим господарським судом на предмет відповідності вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, відповідачем правильність такого розрахунку за змістом апеляційної скарги не оспорюється.

Відмова господарського суду Харківської області у задоволенні позовних вимог про допуск рішення до негайного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" не оскаржується і, з огляду на межі апеляційного перегляду, визначені ст.269 ГПК України, Східним апеляційним господарським судом не переглядається.

Під час розгляду справи в господарському суді Харківської області в якості додаткової підстави для відмови в позові відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.

За змістом апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" наголошує, що позивач пропустив строк звернення до суду, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності. Так, строк звернення з позовом до суду становив до 14.08.2019р., постановою Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі №591/5455/18 провадження у справі було закрите, 25.08.2021р. позивач звернувся з уточненою позовною заявою (на підставі якої суд ухвалою від 06.09.2021р. відкрив провадження у справі). Отже, позивач звертаючись до суду не ставив питання про поновлення строку позовної давності, з відповідним клопотанням звернувся до суду вже на стадії розгляду справи по суті, а суд, у свою чергу, розглянув його та визнав строки поважними, що є грубим порушенням процесуального законодавства. Апелянт зазначає, що, якщо особа неправильно подала заяву і є ухвала про її повернення без розгляду або подала цю заяву з недодержанням правил підсудності, то варіантів щодо строку давності немає; у такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною.

Відповідно до приписів ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з п.8 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства встановлена спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік.

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначалося вище за текстом постанови, оскаржуване Рішення ухвалене 13.08.2018р., отже, однорічний строк позовної давності до вимог про визнання його недійсним закінчився 14.08.2019р.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позовна заява в первісній редакції, поданій 17.09.2018р. до Зарічного районного суду міста Суми, містила вимогу визнати протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Комтеплоенерго №13/08-18 від 13.08.2018р. у частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Комтеплоенерго незаконним та скасувати його. Вимоги визнати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Комтеплоенерго від 13.08.2018р., оформлене протоколом №13/08-18, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Комтеплоенерго (код ЄДРПОУ 40451530) незаконним та скасувати його позовна заява в первісній редакції не містила.

Із відповідною позовною вимогою ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області шляхом подачі заяви про зміну предмету позову (вх.№22616 від 27.09.2021р.), яка була прийнята до розгляду ухвалою суду від 16.11.2021р., занесеною до протоколу підготовчого засідання.

За таких обставин судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання недійсним Рішення загальних зборів учасників Товариства, що є предметом розгляду в даній справі, подана з пропущенням встановленого статтею 258 ЦК України однорічного строку позовної давності.

Крім того, як вірно зауважено місцевим господарським судом, відсутні підстави вважати строк позовної давності перерваним, з огляду на наступне.

У контексті приписів ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову переривається лише у разі, якщо позивач звернувся до суду з додержанням вимог процесуального законодавства. Отже, доречними є твердження апелянта про те, що у разі звернення із заявою з недодержанням правил підвідомчості/підсудності, строк позовної давності не переривається. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №922/1467/19.

У свою чергу, у постанові Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі №591/5455/18 встановлено, що звернення позивача до Зарічного районного суду міста Суми відбулося з порушенням процесуальних правил юрисдикції (підвідомчості), тобто з порушенням закону. Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності щодо вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення сплив.

Разом з тим, ОСОБА_1 просить визнати причини пропущення строку позовної давності поважними.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

За змістом ст.267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №924/1276/19, на яку посилається позивач за змістом відзиву на апеляційну скаргу.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №922/1467/19 та у постановах Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №916/1689/17, від 27.08.2020р. у справі №922/1948/19, від 07.09.2020р. у справі №904/1080/19.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Харківської області про те, що у розглядуваному випадку обставини справи, а саме факт відкриття Зарічним районним судом міста Суми провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ; тривалий судовий розгляд відповідної справи, під час якого судом не вчинялося жодних процесуальних дій, спрямованих на припинення розгляду справи з причин її непідвідомчості судам загальної юрисдикції; ухвалення у справі кінцевого судового рішення про повне задоволення вимог позивача; перегляд справи Сумським апеляційним судом; залишення постановленого в порядку цивільного судочинства рішення в цій частині без змін, як такого що відповідає вимогам закону, та інші, свідчать про те, що у позивача у даній справі дійсно були відсутні підстави вважати, що його позовні вимоги заявлені з порушенням процесуальних норм та їх слід розглядати не в порядку цивільного, а в порядку господарського судочинства.

Більш того, як доречно зауважено судом першої інстанції, помилка у визначенні підвідомчості справи є прямим наслідком дій самого відповідача, оскільки останній у протоколі від 13.08.2018р. в якості підстав Рішення про звільнення позивача з посади директора послався не на норми корпоративного права (ст.99 ЦК України), а на норми трудового законодавства (п.4 ст.40 КЗпП України). Такі дії відповідача стали підставою для створення уявлення про те, що спір наразі носить не господарський, а трудовий характер, і тому підлягає вирішенню не в господарському суді, а в суді загальної юрисдикції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими висновки господарського суду Харківської області про наявність підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та, відповідно, безпідставними доводи апеляційної скарги щодо протилежного.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО", разом з іншим, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не здійснено аналізу справи та не надано відповіді на конкуренцію норм права в її фабулі, останній (суд) лише погодився з позицією позивача.

Зазначені доводи скаржника судовою колегією відхиляються з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами законодавства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) у справі №591/5455/18 - залишенню без змін.

Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18, апелянт зазначив, що вважає його незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів сплати витрат на правову допомогу, заявлена сума не є співмірною складності справи, виконана представником робота не потребувала значних часових затрат та її вартість є завищеною.

Переглядаючи додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. у справі №591/5455/18, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Як убачається зі змісту рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. у справі №591/5455/18, при ухваленні вказаного рішення розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.

Кірноз Ю.В. було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, за змістом якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в господарському суді Харківської області в розмірі 30.000,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в Східному апеляційному господарському суді в розмірі 5.000,00грн., сплачений судовий збір у розмірі 2.270,00грн. за подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у зв`язку із апеляційним оскарженням ухвали господарського суду Харківської області від 15.04.2021р. у справі №591/5455/18.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно зі ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Баришевський проти України, рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України, рішення у справі Двойних проти України, рішення у справі Меріт проти України та рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 35.000,00грн. надано суду першої інстанції наступні документи: договір про надання правничої допомоги в господарській справі №б/н від 20.09.2019р., укладений між адвокатом Самохіним А.М. та Кірноз Ю.В.; додаткову угоду №3 від 05.05.2021р., в якій погоджено гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді в розмірі 5.000,00грн.; акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №3 від 01.07.2021р. на суму 5.000,00грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.07.2021р. на суму 5.000,00грн.; додаткову угоду №4 від 10.07.2021р., в якій погоджено гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта в господарському суді Харківської області в розмірі 30.000,00грн.; акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №4 від 11.12.2021р. на суму 30.000,00грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.12.2021р. на суму 30.000,00грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір гонорару адвоката Самохіна А.М. визначений у вигляді фіксованої суми і не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Жодних змін у частині погодженого договором про надання правничої допомоги розміру фіксованої вартості правничої допомоги сторонами не внесено, а отже розмір гонорару є визначеним. Більш того, усупереч твердженням скаржника, позивачем надано докази сплати витрат на правову допомогу, а саме квитанції до прибуткового касового ордеру від 01.07.2021р. на суму 5.000,00грн. та від 11.12.2021р. на суму 30.000,00грн.

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Самохіним А.М. професійної правничої допомоги Кірноз Ю.В. у справі №591/5455/18.

Водночас, за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 названої статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За висновком суду першої інстанції, з яким погоджується Східний апеляційний господарський суд, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в господарському суді Харківської області в сумі 30.000,00грн. відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами.

При цьому під час розгляду справи в місцевому господарському суді відповідачем клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу надано не було. У свою чергу, наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу не є співмірною складності справи, виконана представником робота не потребувала значних часових затрат та її вартість є завищеною, не підтверджені належними та допустимими доказами у контексті норм ГПК України.

Разом з тим, у контексті приписів пп."в" п.4 ч.1 ст.282 ГПК України вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали господарського суду Харківської області від 15.04.2021р. у справі №591/5455/18 відноситься виключно до компетенції апеляційного суду. Зазначені обставин, як вірно зауважено судом першої інстанції, унеможливлюють стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Східному апеляційному господарському суді, у розмірі 5.000,00грн.

Враховуючи вищевикладене, правомірним є висновок господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30.000,00грн.

Крім того, оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р., якою скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 15.04.2021р. у справі №591/5455/18, не вирішувалося питання про розподіл судового збору в розмірі 2.270,00грн., сплаченого Кірноз Ю.В. за подання апеляційної скарги на вищевказану ухвалу господарського суду, правомірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2.270,00грн. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18.

За змістом ст.129 ГПК України відмова у задоволенні вимог апеляційної скарги у частині оскарження рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) у справі №591/5455/18 має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому судова колегія враховує, що судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, не сплачується (постанова Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №240/6150/18), у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у частині оскарження додаткового рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18 відповідно до ст.129 ГПК України судом апеляційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕПЛОЕНЕРГО", м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) у справі №591/5455/18 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021р. (повний текст складено та підписано 17.12.2021р.) у справі №591/5455/18 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2021р. (повний текст складено та підписано 28.12.2021р.) у справі №591/5455/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 06.09.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2022р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.В. Стойка