Рішення

від 17.08.2022 по справі 914/746/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022 Справа № 914/746/22

м. Львів

За позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Аніла», м. Львів

про стягнення 520873,87 грн

Суддя:Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з:Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представники сторін

від позивача: Галаджун М.Р. представник,

від відповідача: Думич А.М. адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Аніла» про стягнення заборгованості в розмірі 520873,87 грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 25.04.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 19.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. В підготовчому засіданні 20.06.2022 оголошено перерву до 18.07.2022. Ухвалою суду від 18.07.2022 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів з 19.07.2022, підготовче засідання відкладено на 11.08.2022. В підготовчому засіданні 11.08.2022 оголошено перерву до 18.08.2022.

В підготовче засідання 18.08.2022 з`явилася представниця позивача, надала пояснення щодо спору, позов просила задовольнити, щодо задоволення заяви відповідача про визнання позову та розстрочення рішення не заперечувала.

Представник відповідача в підготовче засідання 18.08.2022 з`явився, надав пояснення щодо спору, позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив розстрочити відповідачу виконання ухваленого в подальшому рішення.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між позивачем Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та відповідачем Приватним підприємством «Аніла» 27.06.2018 було укладено договір на оренду нежитлових приміщень №Ф-11248-18, терміном до 26.06.2028 року. Проте, постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 у справі № 914/2617/20 договір оренди нежитлових приміщень № Ф-11248-18 від 27.06.2018 розірвано, зобов`язано ПП «Аніла» повернути об`єкт оренди шляхом виселення. Постановою Верховного суду від 26.10.2021 постанову Західного апеляційного господарського суду залишено без змін.

Всупереч умовам вищезазначеного Договору та вимогам законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.Відповідачем орендна плата за користування об`єктом оренди не вносилась відповідно до умов, визначених Договором та допущено заборгованість на загальну суму 520873,87 грн.Дана заборгованість включає в себе заборгованість з орендної плати з 01.06.2018 по 28.07.2021 та неустойки з 29.07.2021 по 03.11.2021.

Зазначене зумовило звернення Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 520873,87 грн.

Позивачем також подано пояснення, в яких зазначено, що відповідач хибно трактує положення ухвали ЛМР №6464 від 28.04.2020 «Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину», зокрема не бере до уваги, що приміщення з індексом 16, згідно цільового призначення використовується ним для продажу змішаною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами і товарами підакцизної групи. Відтак нарахування орендної плати у довідці щодо заборгованості №4-2302-623 від 10.01.2022 було здійснено за умовами вищенаведеної ухвали по двох нежитлових приміщеннях з індексами 2 та 16 (період з 17.03.2020 по 28.02.2021).

Крім того, відповідачем не було повернуто об`єкта оренди за договором вчасно, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування неустойки в порядку ст. 785 ЦК України. Нарахування неустойки здійснювалося на всі приміщення, що знаходилися в оренді у відповідача, оскільки станом на судове розірвання договору дія ухвали ЛМР №6464 від 28.04.2020 «Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину» вже закінчилася.

Також, аналізуючи платіжні доручення, що їх долучено відповідачем, встановлено, що проплати відповідача збігаються із інформацією, наявною у позивача, а отже розрахунок проведено вірно та не містить розбіжностей.

Аргументи відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву де зазначив, що на його думку позивачем незаконно нараховано орендну плату за період з березня 2020 року по 28 липня 2021 року та неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 29 липня 2021 року по 03 листопада 2021 року. Зокрема, всупереч ухвалі Львівської міської ради №6464 від 28 квітня 2020 року позивач за період з 17.03.2020 та по 28.02.2021 включно здійснював нарахування відповідачу орендної плати за користування нежитловим приміщенням під індексом 16, площею 67,0 кв.м. та за користування нежитловим приміщенням під індексом 2, площею 57,9 кв.м., а за період з 01.03.2021 та по 28.07.2021 - за користування нежитловими приміщеннями на загальну площу об`єкта оренди, а саме: на 281,2 кв.м.Вказане вище призвело до нарахування неправильного розміру неустойки у розмірі подвійної орендної плати після розірвання Договору, починаючи з 29.07.2021, оскільки така неустойка нараховувалась за користування нежитловими приміщеннями, площею 281,2 кв.м.

Відповідачем долучено контррозрахунок, згідно з яким 1001606,78 грн - сума орендної плати, яку повинен був нарахувати позивач, за весь період дії Договору, 1054372,57 грн - сума проведених відповідачем платежів, які були здійснені протягом дії Договору, 52765,79 грн - переплата відповідача з орендної плати та неустойки за Договором.

Також відповідач вказав, що в долученій позивачем Довідці неправильно відображено здійснені відповідачем платежі протягом дії Договору та після дати розірвання Договору.

18.08.2022 відповідачем подано заяву, в якій повідомлено суд, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі та має твердий намір виконати ухвалене в подальшому рішення Господарського суду Львівської області про задоволення позову в повному обсязі, яке набере законної сили, та здійснювати погашення суми заборгованості добровільно в найкоротший строк.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.06.2018 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач по справі, орендодавець за договором) та Приватним підприємством «Аніла» (відповідач по справі, орендар за договором) укладено Договір оренди №Ф-11248-18, за яким орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 07.05.2018 року № 233-0, наказу Управління комунальної власності від 05.06.2018 року № 280-0, наказу Управління комунальної власності від 22.06.2018 року № 303-0 та Договору оренди від 08.04.2013 року № Ф-8623-13, передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Сонячне» (надалі балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів,вул. Володимира Великого, 34, загальною площею 281,2 м2, з індексами приміщень - 1, 2,3, 4, 5, 6,7,8,9,10,11,12,13, 14,15,16, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 07.01.2017 року, інвентаризаційна справа № 664 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору об`єкт оренди орендар буде використовувати в такому порядку:

-нежитлове приміщення під індексом 16, площею 67,0 кв.м. для продажу змішаною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами і товарами підакцизної групи;

-нежитлове приміщення під індексом 2, площею 57,9 кв.м. для торгівлі продовольчими товарами, крім товарів підакцизної групи;

-нежитлові приміщення під індексами 3, 4, 5, 6, 10, 14, 15, площею 111,0 кв.м. для складських приміщень;

-нежитлові приміщення під індексами 1,11,12,13 площею 10,2 кв.м. для службових потреб;

-нежитлові приміщення під індексами 7,8,9 площею 35,1 кв.м. для офісних приміщень.

Відповідно до п. 5.1. Договору розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2017 р. №897 (із змінами та доповненнями) і складає 30294,45 грн. без ПДВ за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік) (п. 5.2. Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п. 5.3. Договору).

Згідно з п. 5.6. Договору орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Пунктами 7.1.1.-7.1.2. встановлено, що орендар зобов`язується використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього Договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Термін договору оренди визначений на 9 років 364 дні з « 27» червня 2018 року до « 26» червня 2028 року включно (п. 4.1. Договору).

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду (п. 4.3. Договір).

Відповідно до п.п. 9.1.-9.2. Договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди.

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у порядку і у строки передбачені ч. 9 цього Договору, орендодавець нараховує орендареві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року у справі №914/2617/20 розірвано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11248-18 від 27.06.2018, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ПП «Аніла». Зобов`язано ПП «Аніла» повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщення за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 34, загальною площею 281,2 м2.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №914/2617/20 постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року залишено без змін.

Згідно з долученої Довідки Управління комунальної власності №4-2302-623 від 10.01.2022 заборгованість ПП «Аніла» за Договором № Ф-11248-18 від 27.06.2018 складає 520873,87 грн, що включає в себе заборгованість з орендної плати та неустойки.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір № Ф-11248-18 від 27.06.2018 є договором найму (оренди) майна.

Як визначено ст.759, ч.1 ст.760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з Довідки Управління комунальної власності №4-2302-623 від 10.01.2022 заборгованість ПП «Аніла» за Договором № Ф-11248-18 від 27.06.2018 складає 520873,87 грн, що включає в себе заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2018 по 28.07.2021 та неустойки з 29.07.2021 по 03.11.2021.

Як зазначалось вище, укладений між сторонами договір оренди №Ф-11248-18 від 27.06.2018 був розірваний Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року у справі №914/2617/20. Зобов`язано ПП «Аніла» повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщення за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 34, загальною площею 281,2 м2.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №914/2617/20 постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року залишено без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Крім того сторонами погоджено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди (п.п. 9.1. - 9.2. Договору)

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у порядку і у строки передбачені ч. 9 цього Договору, орендодавець нараховує орендареві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення обов`язку щодо повернення об`єкта оренди. Зазначена неустойка обліковується на позабалансовому рахунку орендодавця (п. 9.5. Договору).

Відповідач не повернув об`єкт оренди вчасно, заперечень з цього приводу відповідачем на надавалося, відтак суд прийшов до висновку, що з 29.07.2021 ПП «Аніла» користувалося об`єктом оренди без правової підстави, за що позивачем правомірно нараховано неустойку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи також вбачається, що об`єкт було передано із комунальної у приватну власність. А саме 06.10.2021 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ТзОВ «Олімпекс-2» укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна шляхом викупу, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.34, загальною площею 281,2 кв.м. Вказані приміщення передані покупцю згідно акту приймання-передачі від 04.11.2021

Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач після припинення договору оренди у встановлені договором строки об`єкт оренди не повернув та продовжував використовувати нерухоме майно, позивач правомірно нараховував відповідачу неустойку в порядку ст.785 ЦК України, за період з 29.07.2021 по 03.11.2021.

18.08.2022 відповідачем подано заяву в якій ПП «Аніла» визнано позовні вимоги позивача в повному обсязі та зазначено про намір виконати ухвалене в подальшому рішення Господарського суду Львівської області про задоволення позову в повному обсязі, яке набере законної сили, та здійснювати погашення суми заборгованості добровільно в найкоротший строк.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства «Аніла» про стягнення заборгованості в розмірі 520873,87 грн підлягають задоволенню в повному обсязі, а заява відповідача про визнання позову приймається судом.

Суд також зазначає, що відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду. Зокрема, зазначено,що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань з погашення заборгованості перед позивачем, однакна переконання ПП «Аніла» скрутне фінансове становище відповідача, триваючий воєнний стан в країні, що негативно відображається на господарській діяльності є підставою для розстрочення виконання ухваленого рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/746/22, що дозволить погасити заборгованість в повному обсязі, збільшуючи, при цьому, приріст доходів підприємства та покращуючи фінансове становище. Окрім цього, відповідач повідомив, що в ході переговорів позивач не заперечував щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/746/22.

В судовому засіданні 18.08.2022 представниця позивача не заперечила проти розстрочення рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд вважає, що наведені в заяві відповідача обставини впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежують безперешкодне провадження господарської діяльності, а тому, враховуючи також згоду позивача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що відповідачем було фактично визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» приходить до висновку, що витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків у розмірі 3906,55 грн покладається на відповідача.

Крім того суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, водночас суд зауважує, що таке клопотання позивачем не заявлялося.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву про визнання позову відповідачем прийняти.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Аніла» (79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Граб`янки, будинок 9, квартира 10; ідентифікаційний код 23885946) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код 25558625) заборгованість у розмірі 520873,87 грн, а також 3906,55 грн судового збору.

4. Заяву відповідача щодо надання розстрочки на виконання рішення суду подану 18.08.2022 задовольнити.

5. Розстрочити Приватному підприємству «Аніла» (79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Граб`янки, будинок 9, квартира 10; ідентифікаційний код 23885946) виконання ухваленого рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/746/22 на суму боргу у розмірі 520873,87 грн. рівними частинами по 43406,15 грн., які відповідач повинен здійснювати до 1-го (першого) числа кожного місяця протягом 12 календарних місяців, починаючи з вересня 2022 року.

6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення у зв`язку з відпусткою судді складено та підписано 06.09.2022.

Суддя Щигельська О.І.