Рішення

від 05.09.2022 по справі 363/5053/21

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.09.2022 Справа № 363/5053/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Тищенко К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування своїх вимог вказала, що їй на праві власності, належала квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана нею 07.11.2007 року, на підставі договору купівлі-продажу. Відповідно до договору міни від 11.12.2014 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , було здійснено обмін майном, згідно з яким, позивачем було передано у власність ОСОБА_3 зазначену квартиру, а взамін отримала право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,2059 га, розташовані по АДРЕСА_2 . Зазначила, що є єдиним власником вказаного будинку та земельних ділянок. 07.08.2012 року, між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 855. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.12.2014 року, як член сім`ї, відповідач був зареєстрований у належному позивачу будинку. Однак, починаючи з липня 2020 року, сторони проживають окремо один від одного в різних населених пунктах, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та не підтримують один з одним шлюбних відносин. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30.09.2020 шлюб між сторонами було розірвано. Відсутність відповідача за місцем реєстрації понад рік, підтверджується актом від 09.11.2021 року, виданого старостою Катюжанського старостинського округу Осадчою A.A. та сусідами позивача, які засвідчили цей факт своїми підписами в цьому акті. Відповідач відсутній без поважних причин у будинку належному позивачу та покинув його добровільно, жодної домовленості між сторонами немає. Не проживаючи за даною адресою, участь в утриманні, ремонті, оплаті комунальних послуг, в інших витратах на обслуговування житлового будинку відповідач не бере, будинком не цікавиться, його речей у будинку не має, при цьому, добровільно знятись з реєстрації відповідач не бажає. Реєстрація відповідача в будинку створює позивачеві перешкоди в користуванні житловою площею, в повній мірі вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном. На підставі викладеного звернулася до суду та просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.12.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.07.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до суду не з`явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, які знаходяться у матеріалах справи. Крім того, відповідачу неодноразово було направлено смс повідомлення про його виклик до суду за номером телефону, у тому числі зазначеним ним у заяві про відкладенні розгляду справи, однак до суду не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутність до суду не надходило, не скористався своїм правом та не надав суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, а тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихошвою Ж.О., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 194, який був зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкті нерухомого майна, 04.12.2007 року, у реєстровій книзі № д.1032-140 за реєстровим № 4387 ОСОБА_1 на праві власності, належала квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору міни від 11.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №4476, було здійснено обмін майном, згідно з яким, ОСОБА_1 було передано у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 передано у власність ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_2 , з кадастровим номером - 3221883203:12:107:0009, та земельну ділянку площею 0,2059 га, розташовану по АДРЕСА_2 , з кадастровим номером - 3221883203:12:107:0010.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, даний правочин зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень, від 11.12.2014 року, індексні номери: 17917928 та 17918958.

07.08.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 855, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30.09.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу за позивачем залишено прізвище ОСОБА_1 .

Згідно копії будинкової книги, власником домогосподарства по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . З даної будинкової книги також вбачається, що за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_2 з 26.12.2014 року, що також підтверджується копією паспорта останнього.

З акту від 09.11.2021 року, складеного старостою Катюжанського старостинського округу Осадчою A.A. зі слів сусідів, вбачається про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично не проживає за даною адресою з липня 2020 року. Факт не проживання підтверджують сусіди, які засвідчили цей факт своїми підписами в цьому акті.

Згідно ч. 1-3 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п`яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідач ОСОБА_2 відсутній в житловому будинку, який на праві приватної власності на підставі договору міни належить позивачу, більше року без поважних причин згаданих у ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України не проживає, тому відповідно до статей 319, 391 ЦК України наявні правові підстави для захисту порушеного права позивача.

Враховуючи те, що відповідач не проживає в будинку АДРЕСА_2 , не виконує обов`язки по його утриманню, не сплачує поточні комунальні платежі, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 не проживає у зазначеному житловому будинку без поважних причин, у зв`язку із чим є таким, що втратив право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, а також понесених витрат по сплаті судового збору, суд дійшов наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, у пунктах 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № ФО-2021/11-11 від 11.11.2021 року, укладений між адвокатом Сапегіним В.В. та позивачем, ордер на надання правової допомоги адвокатом Сапегіним В.В., серія АА № 1158044 від 18.11.2021 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4092, акти приймання-передачі за договором № ФО-2021/11-11 про надання правової допомоги від 11.11.2021 року 11.11.2021 року, 18.11.2021 року, 28.01.2022 року, 04.04.2022 року, 21.06.2022 року, 22.07.2022 року, 06.09.2022 року; довідки про отримання адвокатом Сапегіним В.В. від позивача коштів у розмірі 750, 00 грн., - 4500, 00 грн., - 750, 00 грн., - 750, 00 грн., - 750, 00 грн., - 1125, 00 грн., - 1500, 00 грн.

Враховуючи викладене, у суду наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10125, 00 гривень.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору в розмірі 908, 00 грн.

Керуючись ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 133, 134, 137, 141, 223, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати понесені у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10125 (десять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 11.03.1998 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Суддя І.Ю. Котлярова