Рішення

від 07.09.2022 по справі 320/3331/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року № 320/3331/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керасіс"

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керасіс», у якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керасіс» штраф згідно постанови від 01.11.2021 №10-05.2/73 за порушення законодавства у розмірі 51 000,00 грн. до Державного бюджету.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було порушено Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», складено протокол та прийнято постанову про застосування штрафних санкцій.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання від 11.04.2022 отримав.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду 11.04.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

На виконання доручень Держпродспоживслужби від 27.06.2021 № 15.1-6/558, №15.1-6/559, направлення на проведення перевірки від 27.10.2021 №3231, виданого згідно наказу «Про здійснення позапланового державного ринкового нагляду» від 27.10.2021 №39999-ОД, спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області 28.10.2021 було здійснено позапланову перевірку ТОВ «Керасіс».

За результатами перевірки встановлено щодо: 1) засобу для миття посуду Сунсем Грейпфрут, маса об`єму 1 кг (974 ml), дата виготовлення: 25.06.2020, ш/к:8801046304679, встановлено розповсюдження продукції, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту мийних засобів (ПКМУ від 20.08.2018 №717), а саме: на зовнішній поверхні пакування чи етикетці мийного засобу відсутній знак відповідності технічним регламентам; на зовнішню поверхню пакування чи етикетку мийного засобу не нанесено зображення побуту разом з продуктами харчування (грейпфрут), що прямо вказує на призначення засобу;

2) засобу для миття посуду Сунсем, бамбукове вугілля, маса об`єму 1 кг (974 ml), дата виготовлення: 13.08.2020, ш/к:8801046849149, встановлено розповсюдження продукції, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту мийних засобів (ПКМУ від 20.08.2018 №717), а саме: на зовнішній поверхні пакування чи етикетці мийного засобу відсутній знак відповідності технічним регламентам.

Згідно наданих копій документів про обіг цієї продукції (митна декларація №31776), постачальником продукції, яка не відповідає встановленим вимогам є ТОВ «Керасіс».

За результатами перевірки складено протокол №10-05.2/15П про виявлене порушення вимог п. 2 ч. 22 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», примірник якого вручено директору ТОВ «Керасіс» 28.10.2021.

Постановою про накладення штрафних санкцій від 01.11.2021№10-05.2/73 на відповідача накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн. за порушення п. 14 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2018 №717.

Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку штраф не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), відповідно до частини четвертої статті 2 якого заходи контролю здійснюються органами у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлю Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 01.12.2010 №2735-VI (далі Закон №2735-VI), відповідно до частин першої та п`ятої статті 10 ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами України.

Закон №2735-VI є спеціальним законом в контексті спірних правовідносин.

Статтею 23 Закону №2735-VI встановлено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №2735-VI з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, серед іншого: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Статтею 22 Закону №2735-VI визначено, що заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Частиною першою статті 28 Закону №2735-VI встановлено, що якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу та/або відкликати її чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Оцінка ризику проводиться органом ринкового нагляду відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої другої статті 29 Закону №2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 29 Закону №2735-VI орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:

знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті;

не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом;

органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;

вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.

Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.

Частинами п`ятою шостою цієї статті визначено, що орган ринкового нагляду повідомляє про виявлену невідповідність продукції встановленим вимогам (крім формальної невідповідності) та обмежувальні (корегувальні) заходи, вжиті щодо такої продукції, призначеним органам з оцінки відповідності, які були залучені до оцінки відповідності цієї продукції вимогам технічних регламентів.

Технічним регламентом на певний вид продукції може бути встановлено особливості застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цією статтею.

Правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності визначає Закон України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 02.12.2020 №2736-VI, статтею 4 якого встановлено, що виробники зобов`язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Згідно з частинами першою третьою статті 5 Закону №2736-VI продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною.

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Частинами першою, третьою п`ятою статті 12 Закону №2736-VI встановлено, що якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція може становити ризики за певних умов, він невідкладно приймає рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем споживачів (користувачів) про такі ризики або рішення про вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність із вимогами щодо забезпечення безпечності продукції перед введенням її в обіг на ринку України.

Якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція за обґрунтованих припущень може бути небезпечною, він невідкладно приймає рішення про тимчасову заборону введення в обіг такої продукції на ринку, в тому числі постачання цієї продукції, пропонування її для постачання або її демонстрації, на строк, необхідний для проведення відповідної експертизи (випробування).

Якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція є небезпечною, він невідкладно: 1) забороняє введення в обіг такої продукції на ринку та вживає заходів щодо забезпечення такої заборони; 2) вживає заходів щодо негайного вилучення її з обігу і попередження споживачів (користувачів) про ризики, які становить ця продукція; 3) спільно з виробниками та розповсюджувачами такої продукції, яка вже була надана на ринку України споживачам (користувачам), вживає заходів щодо відкликання її з обігу та знищення. Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником або розповсюджувачем заходи є недостатніми для запобігання чи уникнення відповідних ризиків, які становить продукція.

Обмежувальні (коригувальні) заходи із забезпечення безпечності продукції, визначені частинами першою - четвертою цієї статті, вживаються органами державного ринкового нагляду пропорційно до рівня загрози відповідної продукції суспільним інтересам.

VI. Оцінка суду

Як зазначалось вище, позивачем виявлено розповсюдження відповідачем продукції без нанесення на зовнішню поверхню пакування чи етикетку мийного засобу зображення речей побуту разом з продуктами харчуання (грейпфрут), що є порушенням пункту 14 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 №717.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" від 15.01.2015 №124-VIII (далі Закон №124-VIII) технічний регламент - нормативно правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні процедурні положення додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва.

Пунктом 11 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 №717, встановлено, що маркування паковання рідкого мийного засобу не повинне містити графічного зображення продуктів харчування, зокрема фруктів, у разі, коли таке зображення може ввести споживача (користувача) в оману стосовно його застосування, крім випадків зображення продуктів харчування разом з речами побуту, що прямо вказують на призначення засобу.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляється відповідний вихідний номер і дата направлення.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами 12 і 13 частини 9 статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

На даний час постанова про накладення штрафу №10-05.2/73 від 01.11.2021 відповідачем не оскаржена, в добровільному порядку штраф не сплачено.

Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства, у зв`язку з чим предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку: дотримання суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення про застосування штрафних санкцій; узгодження визначеного у рішенні грошового зобов`язання; сплата узгоджених грошових зобов`язань у встановлений законом строк.

Оскільки постанова про накладення штрафу не оскаржена; штраф у добровільному порядку не сплачено, факт вчинення правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Позивач не заявляв клопотань щодо стягнення таких витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керасіс» (код ЄДРПОУ 39012013, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22) штраф згідно постанови від 01.11.2021 №10-05.2/73 за порушення законодавства у розмірі 51 000,00 грн. (п`ятдесят одна тисяча грн. 00 коп.) до Державного бюджету.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.09.2022