Ухвала

від 01.09.2022 по справі 758/7459/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7459/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2022 року Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Будзан Л.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, а саме накладення арешту на земельну ділянку з усіма наявними на ній будівлями з кадастровим номером 8000000000:91:445:0044 площею 0,0589 га, за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка НОМЕР_1 , адреса СТ: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що має намір звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільної земельної ділянки подружжя, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації, а саме Ѕ вартості земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:445:0044 площею 0,0589 га, за адресою: м. Київ, «Дружба СТ», обслуговуючий кооператив (код ЄДРПОУ 38537209), АДРЕСА_3 , земельна ділянка НОМЕР_1 , адреса СТ: АДРЕСА_2 .

Вказала, що підставою для накладення арешту на майно є існуючий між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_2 спір з приводу земельної ділянки, та випадково виявлене нею оголошення про продаж земельної ділянки разом із недобудовою за 95 тис. дол. США на сайті ОЛХ. Зазначає, що ОСОБА_2 володіє паспортом заявниці, тому, на її думку, існує ймовірність відчуження земельної ділянки без її згоди.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункти 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

З врахуванням викладеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, не надано доводів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, для забезпечення якого заявник просить вжити відповідні заходи.

Так, заявниця просить накласти арешт на спірну земельну ділянку з усіма розміщеними на ній будівлями.

При цьому у заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення позову, не надано доказів щодо вартості земельної ділянки, не конкретизовано відомостей, щодо будівель, які на ній розміщені та доказів його можливого відчуження відповідачем, оскільки копія оголошення на сайті ОЛХ не дає можливості суду ідентифікувати розміщення оголошення щодо продажу саме вказаної ділянки.

Зазначені обставини позбавляють суд можливості перевірити співмірність вказаних заходів забезпечення та майбутніх позовних вимог.

На підставі викладеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи відсутність доказів співмірності заходів забезпечення позову змісту майбутніх позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у майбутньому.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Леся БУДЗАН