Ухвала

від 31.08.2022 по справі 752/2644/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/2644/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3126/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «АВТОСОМ» адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2022 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «АВТОСОМ» адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2022 року задоволено клопотання прокурораГолосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №42021102010000270 від 25.11.2021та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 в межах (частині) розміщеного паркувального майданчика на 12 паркомісць, визначеного схемою організації дорожнього руху, розробленої Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», погодженої управлінням патрульної поліції у м. Києві 16.12.2021 року та затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.12.2021 року, яка належить до комунальної власності Київської міської ради із забороною користування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «АВТОСОМ» адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу повністю. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «АВТОСОМ» є фактичнимволодільцем та користувачем арештованої частини

земельної ділянки, на якій знаходиться майданчик для паркування транспортних

засобів, так як здійснює експлуатацію місць для паркування транспортних засобів,

відповідно до договору, укладеного між ТОВ «АВТОСОМ» та КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС», а встановлена оскаржуваною ухвалою заборона користування арештованою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 порушує права апелянта на ведення на паркувальному майданчику, який розміщено на цій земельній ділянці підприємницької діяльності, а тому апелянт має право оскаржити ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва до апеляційного суду.

Апелянт вказує на те, що арештованим майном є земельна ділянка, яка в силу своїх природних властивостей не може бути прихована, пошкоджена, зіпсована чи знищена, а тому в будь-якому випадку буде збережена до закінчення кримінального провадження навіть без накладення на неї арешту.

Таким чином, основне завдання арешту, визначене в ч. 1 ст. 170 КПК України досягається і без його застосування.

Прокурором взагалі не вказано про обставини, що свідчать про те, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також апелянт зазначає, що органом досудового розслідування

у рамках кримінального провадження здійснюється досудове розслідування саме за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272 КК України, (Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою), ст. 356 КК України (Самоправство) то і арештована земельна ділянка не може бути доказом у вказаному кримінальному провадженні так як не відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, оскільки:

- вона не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення;

- прокурором не вказано у клопотанні які саме сліди злочину вона зберегла на собі, або які інші відомості на ній містяться, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що Встановлюються під час кримінального провадження;

- як вбачається із кваліфікації кримінального правопорушення, здійсненої органом досудового розслідування арештована земельна ділянка не є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

- не є річчю, набутою кримінально протиправним шляхом або отриманою юридичною особою внаслідок вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Отже, визнання арештованої частини земельної ділянки носить формальний характер, так як сама земельна ділянка не відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України та не носить у собі жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні.

Крім того апелянт вказує на те, що на арештованій земельній ділянці ТОВ «АВТОСОМ», відповідно до умов договору, укладеного з КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» за власний кошт облаштовано 12 місць для паркування транспортних засобів, та кожного місяця сплачує до КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» плату за їх експлуатацію, в розмірі, встановлену договором.

Заборона користування арештованою частиною земельної ділянки призводить до фактичного зупинення підприємницької діяльності ТОВ «АВТОСОМ», який за власний кошт здійснив облаштування паркувального майданчику, сплачує до КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» плату за його експлуатацію та не має можливості реалізувати своє право на експлуатацію фіксованих місць для паркування транспортних засобів на цій земельній ділянці.

Отже, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва під час

постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи ч. 4 ст. 173 КПК, так як обрано не найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «АВТОСОМ» адвоката ОСОБА_6 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку просив задовольнити у повному обсязі, з наведених в ній підстав, думку прокурора щодо поданої апеляційної скарги, яку він просив залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «АВТОСОМ» адвоката ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що СВ Голосіївського УП ГУНП в місті Києві за процесуальним керівництвом Голосіївської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021102010000270 від 25.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що КП «Київтранспарксервіс» відповідно до договорів оренди, протягом 2011 серпня 2021 надавав ТОВ «Фірма «Інор» майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101 (розташований частково в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:013:0008). При цьому, ціна оренди вказаного майданчику складала близько 100 000 гривень на місяць.

Разом з цим, у серпні 2021 КП «Київтранспарксервіс» в односторонньому порядку розірвало договір оренди із ТОВ «Фірма «Інор» щодо оренди вищезазначеного майданчику та уклала новий договір оренди із ТОВ «АВТОСОМ» за ціною близько 2100 гривень на місяць, що є суттєво нижчою у порівняні із минулими договорами.

Крім того, відповідно до листа ТОВ «Укрекспертиза груп» щодо розгляду топографічних вишукувань для розміщення паркувального майданчика за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:013:0008) установлено, що по даній ділянці проходять підземні мережі та комунікації газопроводу, електропостачання, водопроводу, колектор дощової каналізації.

Відповідно, для розгляду питання щодо розміщення паркувального майданчика для автомобілів на даній земельній ділянці необхідно звернутися до власників (операторів) кожної мережі та комунікації та визначити можливість отримання погодження (а саме з Київгаз газопровід середнього тиску, Київводоканал водопровід ДУ200мм, ДУ300мм, ДТЄК електричні кабелі 10 кВт, ПРАТ «Марс» - колектор зливної каналізації ДУ 400мм).

Окрім цього, відповідно до Правил безпеки систем газопостачання з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 метри з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускається улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових.

Відповідно, у діях невстановлених досудовим розслідуванням осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Разом з цим, встановлено, що до ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», АТ «КИЇВГАЗ» та ПРАТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» жодних звернень стосовно надання дозволу на розміщення паркувального майданчику за адресою: вул. Володимирська, 101, у м. Києві не надходило. Більше того, ПРАТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» за фактом розміщення автостоянки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 проведено обстеження та встановлено порушення вимог ДБН Б.2.2-2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди» та Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051та ПРАТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» винесено припис про звільнення зони санітарної охорони водопроводу.

Крім того, за результатом розгляду листа ПраТ «Марс» щодо вжитих заходів з приводу незаконного розміщення та облаштування майданчика для паркування на земельній ділянці, розташованій за адресою: вул. Володимирська, 101, ПРАТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» винесено припис про звільнення зони санітарної охорони водопроводу.

При цьому, у ході досудового розслідування 20.01.2022 проведено огляд місця події та встановлено, що частково в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 (м. Київ, вул. Володимирська, 101) фактично знаходиться діючий паркувальний майданчик для авто, обладнаний шлагбаумами, приміщенням для охорони та відповідною розміткою руху по майданчику та місць паркування для авто. Також, вказаний майданчик визначений схемою організації дорожнього руху, розробленої Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», погодженої управлінням патрульної поліції у м. Києві 16.12.2021 року та затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.12.2021 року.

Вищевказане свідчить про самовільне, всупереч установленого чинним законодавством порядку та винесеному ПРАТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» припису, розміщення паркувального майданчику на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0008 в межах (частині) розміщеного паркувального майданчика на 12 паркомісць, тобто протиправні дії невстановлених досудовим розслідуванням осіб мають ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

У ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження з метою встановлення інформації, що має значення для встановлення обставин у даному провадженні на адресу ПРАТ «Марс» у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України скеровано відповідну вимогу. Листом № 168 від 16.12.2021 ПРАТ «Марс» повідомило, що жодних звернень від юридичних чи фізичних осіб щодо надання погодження розміщення майданчика для паркування транспортних засобів за адрескою: м. Київ, вул. Володимирська, 101 (кадастровий номер 8000000000:79:013:0008) до ПРАТ «Марс» не надходило, жодних погоджень ПРАТ «Марс», не надавало.

Також відповідно до листа ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» №01/1/08/38305 від 23.11.2021 встановлено, що звернень щодо розміщення паркувальних майданчиків за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101 до Товариства не надходило і, відповідно, не погоджувалось.

Згідно із листом АТ «Київгаз» №0492/09-3 від 25.11.2021 до вищезазначеного товариства також не надходило жодних звернень щодо погодження розташування майданчика для паркування транспортних засобів за вищеказаною адресою.

Крім того, листом ПАТ «АТ «Київводоканал» №6618/18/36/02-21 від 31.12.2021 повідомило, що працівниками вказаного товариства обстежено земельну ділянку розташовану за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101 та встановлено, що на тротуарі зроблено розмітку, встановлено шлагбауми, наявна охорона. Відстань водоводу Д=900мм на вул. Короленківська до автостоянки становить 1,0 м, що порушує санітарно-захисну смугу водоводу.

При цьому, згідно з вимогами ДБН Б.2.2-2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» ширина санітарно-захисної смуги водоводів (від зовнішньої стінки водоводу) при прокладанні в сухих грантах та умовному діаметрі до 900мм має становити не менше 10 м.

Відповідно до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, забороняється будувати гаражі та автостоянки в охоронних зонах інженерних мереж.

Разом з цим, відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні дані щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008.

18.04.2022 року прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотаннямпро арешт майна, подане в рамках кримінального провадження№42021102010000270 від 25.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ст. 356 КК України, а саме арештна нерухоме майно, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 в межах (частині) розміщеного паркувального майданчика на 12 паркомісць, визначеного схемою організації дорожнього руху, розробленої Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», погодженої управлінням патрульної поліції у м. Києві 16.12.2021 року та затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.12.2021 року, із забороною користування.

З метою збереження майна та попередження незаконного користування, прокурор просив про задоволення зазначеного клопотання.

Метою арешту майна прокурор зазначивзбереження речових доказів та попередження незаконного відчуження майна, а також інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування.

20.04.2022 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що постановою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_8 від 24.01.2022 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42021102010000270 від 25.11.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 в межах (частині) розміщеного паркувального майданчика на 12 паркомісць, визначеного схемою організації дорожнього руху, розробленої Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», погодженої управлінням патрульної поліції у м.Києві 16.12.2021 року та затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.12.2021 року.

З матеріалів клопотання вбачається, що майданчик для паркування по вул.Володимирська, 101 у Голосіївському районі м.Києва було відведено КП «Київтранспарксервіс», відповідно до Наказу Департаменту транспортної інфраструктури від 25.03.2021 №Н-67 «Про затвердження переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва».

З переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах м.Києва затвердженого Наказом директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.03.2021 №Н-67 вбачається, що майданчик для паркування, який знаходиться за адресою: вул.Володимирська, 101, має загальну площу: 375,0, кількість машиномісць - 15.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:79:013:0008, знаходиться за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, площею 0,8063 гектарів, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Статтею 18 вказаного Закону складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: зокрема, майданчики для паркування.

Виходячи з цього, вбачається, що паркувальний майданчик на 12 паркомісць, розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 101, належить до комунальної власності Київської міської ради.

Зі схеми організації дорожнього руху, розробленої Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», погодженої управлінням патрульної поліції у м. Києві16.12.2021 року та затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.12.2021 року, вбачається наявність паркувального майданчику на 12 паркомісць по вул.Володимирській, 101, в м.Києві.

Матеріалами клопотання обґрунтовано, що вказаний об`єкт нерухомості паркувальний майданчик на 12 паркомісць, розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008, є предметом даного кримінального правопорушення та ймовірно міг бути використаний злочинним шляхом.

Таким чином, зазначена земельна ділянка (паркувальний майданчик) відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речового доказу.

Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням такого права. Хоча власник обмежується у можливості реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим.

Негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку (паркувальний майданчик) відповідає критерію розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, з огляду на те, що таке майно може бути використане як доказ під час судового розгляду для встановлення факту або обставин у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантуватидотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою,розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якогоіснує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходукримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, всупереч твердженням апелянта, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0008 в межах (частині) розміщеного паркувального майданчика на 12 паркомісць, визначеного схемою організації дорожнього руху, розробленої Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», погодженої управлінням патрульної поліції у м. Києві 16.12.2021 року та затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.12.2021 року, яка належить до комунальної власності Київської міської ради із забороною користування,з тих підстав, що дане майно відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, та у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №42021102010000270 від 25.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ст. 356 КК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, третіх осіб, з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просила накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Також колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи апелянта про те, що під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи ч. 4 ст. 173 КПК, так як обрано не найменш обтяжливий спосіб арешту майна, колегія суддів вважає такими, що не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси третьої особи з метою збереження речових доказів.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «АВТОСОМ» адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4