Постанова

від 06.09.2022 по справі 640/27678/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27678/21 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Теплоенергокомплект» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 7497-П від 23.09.2021 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» (код 23390015)», виданий Головним управління Державної податкової служби у м. Києві;

- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до ТОВ «Теплоенергокомплект» з запитами про надання інформації №135838/10-26-15-14-04-04-14 від 18.07.2019, №147803/10/26-15-14-04-04-14 від 07.08.2019 щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ВЕРДЕР АКТИВ» у періоді з 01.03.2019 по 30.04.2019, ТОВ «СТБ-ПАРТНЕР» (код 42497089) у періоді з 01.04.2019 по 31.05.2019, ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» (код 42163942) у періоді з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Листами за вих. №256-08 від 21.08.2019, №271-08 від 28.08.2019 ТОВ «Теплоенергокомплект» надало відповіді на запити контролюючого органу.

На підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог абз.5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити Головного управління ДПС у м. Києві №135838/10-26-15-14-04-04-14 від 18.07.2019, №147803/10/26-15-14-04-04-14 від 07.08.2019, наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 23.09.2021 №7497-П призначено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах із ТОВ ВЕРДЕР АКТИВ» (код 23390015) за березень, квітень 2019 року, ТОВ «СТБ-ПАРТНЕР» (код 42497089) за квітень, травень 2019 року, ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» (код 42163942) за квітень 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість.

Позивачем було відмовлено у допуску працівників Головного управління ДПС у м. Києві для проведення перевірки у зв`язку з відсутністю правових підстав для проведення перевірки, зазначеної у наказі від 23.09.2021 №7497-П з огляду на надання ТОВ «Теплоенергокомплект» пояснень та документів у відповідь на отримані запити контролюючого органу від 18.07.2019, 07.08.2019. Також, вказано на мораторій на проведення перевірок згідно п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним вище наказом, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав і законних інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання ТОВ «Теплоенергокомплект» листів з відповідями на отримані запити (вих. №256-08 від 21.08.2019, №271-08 від 28.08.2019), то підстав для прийняття спірного наказу не було. Також, суд першої інстанції зазначив, що станом на час призначення перевірки діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок, починаючи з 18.03.2020, відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у тому числі на підставі вимог пп. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект», відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану- графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки". Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регулюється положеннями ст.78 Податкового кодексу України.

Однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки платником податків є виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п. 78.1.4 ПК України).

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З матеріалів справи вбачається, що підставою винесення оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки є ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити Головного управління ДПС у м. Києві №135838/10-26-15-14-04-04-14 від 18.07.2019, №147803/10/26-15-14-04-04-14 від 07.08.2019.

Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується надання ТОВ «Теплоенергокомплект» листів з відповідями на отримані запити (вих. №256-08 від 21.08.2019, №271-08 від 28.08.2019). При цьому, доказів зворотного, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, надано не було.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу з підстав нібито ненадання ТОВ «Теплоенергокомплект» пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити Головного управління ДПС у м. Києві № 135838/10-26-15-14-04-04-14 від 18.07.2019, №147803/10/26-15-14-04-04-14 від 07.08.2019.

Щодо мораторію на проведення документальних перевірок, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набув чинності 02 квітня 2020 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено п. 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що дію карантину було введено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року, а постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 21 квітня 2021 року № 405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 16 червня 2021 року № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 11 серпня 2021 року № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 22 вересня 2021 року № 981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» - до 30 квітня 2021 року, до 30 червня 2021 року, до 31 серпня 2021 року, до 01 жовтня 2021, до 31 грудня 2021 року відповідно.

Оскаржуваний наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» було видано 23 вересня 2021 року, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Приймаючи наказ від 23 вересня 2021 року 7497-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» (код 23390015)», Головне управління ДПС у м. Києві керувалося, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89.

Вказаною постановою було вирішено скоротити строк дії обмежень, встановлених п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Таким чином положеннями п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89 встановлено різні правила проведення планових перевірок в період дії карантину.

Для правильного вирішення спору, що виник між сторонами цієї справи, належить встановити яку норму права належить застосовувати у спірних правовідносинах.

При вирішенні вказаного питання суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Таким чином, норми, встановлені Податковим кодексом України, зокрема щодо строків дії мораторію на проведення документальної планової виїзної перевірки, можуть бути змінені лише шляхом внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи те, що Податковий кодекс України є актом вищої юридичної сили у порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягає саме п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21 та від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21. Судом касаційної інстанції наголошено на тому, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 23 вересня 2021 року 7497-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» (код 23390015)» було прийнято після набрання чинності п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), то такий наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги апелянта про закриття провадження у справі, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 зазначила, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім іншого, ВП ВС зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та у судовому порядку загалом.

Однак, колегія суддів встановила, що у справі № 816/228/17 предметом позову є наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки вже після допуску представників податкового органу до перевірки.

Разом з тим, у даній справі позивачем оскаржується наказ від 23 вересня 2021 року 7497-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» (код 23390015)», де має місце саме факт недопуску позивачем контролюючого органу до проведення податкової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, правова позиція ВП ВС, висловлена у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 не є релевантною для даної справи, а підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України відсутні.

При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.