Ухвала

від 07.09.2022 по справі 640/18530/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18530/20

УХВАЛА

08 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О. та Мельничука В.П., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Датекс» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта, причин такого пропуску, що підтверджувалися б належними та відповідними доказами та відсутності документа про судового збору, та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.

Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції скаржником отримано 17 серпня 2022 року, що підтверджується супровідним листом з відміткою про отримання копії ухвали.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022 скаржником заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке обгрунтоване військовою агресією Російської Федерації проти України, та прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжено:

- з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022;

- з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022;

- з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022;

- з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022.

Однак, жодних доказів яким чином введення воєнного стану, військова агресія Російської Федерації проти України вплинули на обов`язок своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги скаржник суду апеляційної інстанції не надав.

Зазначене клопотання обґрунтоване лише військовою агресією Російської Федерації проти України та скаржник посилається лише на загальні підстави неможливості усунути недоліки апеляційної скарги у відведений час, та не надає доказів неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.

При цьому, апелянт не наводить жодних інших доводів, що недоліки апеляційної скарги будуть ним усунуті у випадку, якщо суд продовжить строк для сплати судового збору.

Більше того, апелянтом не надано і доказів, що ним взагалі здійснювались будь-які дії для сплати судового збору.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апелянта, які викладені в клопотанні про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, необґрунтованими.

До того ж, слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 169 КАС України передбачений строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги. Тобто, суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості продовжити строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, підстави для продовження скаржнику строку усунення недоліків апеляційної скарги відсутні.

Крім того, апелянт просить відстрочити сплату судового збору до завершення розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку з цим, обставини пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для звільнення від такої сплати.

Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Тобто, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Тому, з урахуванням недоведеності апелянтом та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення прохання скаржника стосовно відстрочення від сплати судового збору, через його необґрунтованість.

Щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в своєму клопотанні скаржник посилається на те, що добросовісне ставлення до наявних у апелянта прав та обов`язків свідчить про намагання у розумний строк з моменту повернення первинної апеляційної скарги реалізувати свої права, та з огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України було оголошено простій працівників податкової служби.

Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи податковий орган подав повторну апеляційну скаргу через місяць після повернення первинної апеляційної скарги, а тому її подачу не можна визнати своєчасною та обґрунтованою.

Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 819/1224/15-а.

При цьому, апелянтом не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством термін апеляційну скаргу.

Посилання апелянта на поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою у зв`язку з веденням на території України воєнного стану колегія суддів не приймає до уваги, оскільки питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.

При цьому, запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану.

Скаржник у апеляційній скарзі не зазначає, яким чином запровадження воєнного стану в Україні, вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, зокрема в частині надання документа про сплату судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Дослідивши обставини справи та клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та недоліки апеляційної скарги не усунено в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 299, 321, 329, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Датекс» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук