Постанова

від 07.09.2022 по справі 640/14434/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14434/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ПРОФІ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ» звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 16.03.2020 року №04092615050105 та №04102615050105.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у наказі на проведення перевірки від 27.01.2020 №922 контролюючим органом не зазначено фактичні підстави проведення перевірки, передбачені законом, зокрема, відсутні посилання на неотримання від платника податку пояснень та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, а в якості підстави для проведення перевірки у наказі зазначено «Доповідна записка Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 22.01.2020 №296/26-15-05-01-05», що свідчить про необґрунтованість та безпідставність такого наказу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Головним управлінням ДПС у м.Києві подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, на підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що за податковою адресою позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом був направлений письмовий запит від 01.07.2019 року №123846/10/26-15-14-01-05, однак посадовими особами товариства не надано до перевірки письмових пояснень та документів щодо підтвердження показників, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за 2016 рік.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки щодо наявних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ» з контрагентами.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.01.2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ №922 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ», на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та складено повідомлення №64/26-15-05-01-05.

ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ», за результатами якої складено акт з ненадання документів в ході позапланової невиїзної перевірки від 03.02.2020 №204/26-15-05-01-05/39273572 та акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.02.2020 №81/26-15-05-01-01/39273572.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ»:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66897 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6637 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 16.03.2020 №04092615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7468 грн., у тому числі за платежем: за податковими зобов`язаннями у розмірі 5974 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1493 грн.;

- від 16.03.2020 №04102615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8296 грн., у тому числі за платежем: за податковими зобов`язаннями у розмірі 6637 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1659 грн..

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 29.05.2020 року № 17535/6/99-00-08-05-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані ППР - без змін.

Вважаючи оскаржувані ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду копії запиту ні при подачі письмового відзиву, ні при подачі додаткових документів, тому суд прийшов до висновку, що відповідач не підтвердив наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у січні 2020 року, у зв`язку з ненаданням позивачем в повному обсязі пояснень та документальних підтверджень у 2019 році.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України , який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Право на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

У свою чергу, можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки, на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, виникає за умови ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналогічний висновок було викладено Верховним Судом у його постанові від 17.01.2018 у справі № 1570/7146/12 (адміністративне провадження № К/9901/1895/18).

В свою чергу, право фіскального органу звернутися до платника податку із запитом передбачене ст. 73 Податкового кодексу України.

Так, п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає широкому тлумаченню.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб`єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначено Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

Відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, що, як приклад, відображено у його постанові від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16 (адміністративне провадження № К/9901/40956/18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №922 від 27.01.2020 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», документальну позапланову невиїзну перевірку позивача заплановано провести з 28.01.2020 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

В той же час, з наданих до суду першої інстанції доказів на ухвалу Окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року про витребування доказів, колегія суддів встановила, що копія повідомлення та наказу вручені позивачу 18.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315122893872 (а.с.159).

Отже, податковим органом не виконано вимоги статті 42 та п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки копію наказу про її призначення та повідомлення були вручені позивачу 18.02.2020, тобто вже після розпочатої перевірки.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом було порушено процедуру призначення та проведення невиїзної перевірки ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ».

Перевіряючи правомірність призначення перевірки позивача на підставі наказу від 27.01.2020 №922 та визначення в наказі підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п.78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної правової норми вбачається, що обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується статтею 73 Податкового кодексу України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2010 №1245.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія запиту від 01.07.2019 року №123846/26-15-14-01-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень).

З тексту означеного письмового запиту контролюючого органу вбачається, що підставою для витребування від позивача інформації є те, що відповідачем встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ «МІДЛ ПРО», ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ», ТОВ №ДЕРВІК КАПІТАЛ», ТОВ «БК «ОЛІМПІК», ТОВ «КУРСВЕРХ» будь-яких основних фондів та виробничих потужностей.

Разом з тим, у запиті не зазначено перелік документів, інформацію та її документальні підтвердження, які необхідно надати.

Жодного конкретного факту порушення позивачем податкового законодавства у письмовому запиті від 01.07.2019 № 12386/26-15-14-01 не викладено.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені пп.1 та пп.3 абз.3 п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, податковим органом має бути вказано в такому запиті факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, які виявлено податковим органом.

Натомість, у даному випадку, контролюючим органом вищезазначеного не здійснено, що є порушенням вимог податкового законодавства і відповідно звільненням позивачки від надання контролюючому органу будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Наведений висновок суду про те, що задля проведення перевірки необхідно зазначити факти, що свідчать про порушення податкового законодавства та відомості, які є джерелом інформації, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2019 по справі №813/2716/17 та від 27.02.2018 по справі №820/19845/14.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві порушено вимоги законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема, проведено перевірку на підставі не надання відповіді на запит контролюючого органу, який оформлений з порушенням вимог, що прямо суперечить нормам податкового законодавства України.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 зазначив, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у своїх постановах від 23.09.2020 у справі № 804/3368/16, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 22.08.2018 у справі № 812/1283/17 акцентував увагу на тому, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ від 27.01.2020 №922 прийнятий контролюючим органом за відсутності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та без дотримання обов`язкових для цього умов.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.

В апеляційній скарзі апелянтом також зазначаються інші доводи щодо взаємовідносин ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ» з контрагентами, однак суд апеляційної інстанції з огляду на зазначене доходить висновку, що інші обставини не підлягають дослідженню та наданню правової оцінки висновкам контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києва залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.П.Мельничук

Суддя О.М.Оксененко