Постанова

від 05.09.2022 по справі 819/1471/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 819/1471/16 пров. № А/857/8671/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

суддя у І інстанціїПодлісна І.М.,

час ухвалення рішення 11 год 56 хв,

місце ухвалення рішенням. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 07 лютого 2022 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саванді» (далі ТОВ «Саванді») звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі ГУ ДФС):

- №0003041401 від 02 вересня 2016 року, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (далі ПНП) на суму 931 627 грн;

- №0003201401 від 05 вересня 2016 року, яким товариству зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) на суму 591 844 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, позов ТОВ «Саванді» було задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасовано, а справу № 819/1471/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі № 819/1471/16 позов було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДФС №0003041401 від 02 вересня 2016 року та №0003201401 від 05 вересня 2016 року.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що податковим органом не доведено недобросовісності позивача, а вчиненні ним господарські операції з контрагентами не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із контрагентами, а отримані товари використані ним у власній господарській діяльності, спрямованої на отримання прибутку, то зазначені у акті перевірки висновки про порушення ТОВ «Саванді» податкового законодавства є безпідставними.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено правонаступником ГУ ДФС Головним управлінням ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС) яке просила вказане судове рішення скасувати та у задоволенні позову ТОВ «Саванді» відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що працівниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Саванді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 червня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом перевірки від 25 липня 2016 року №300/14-01/38739959.

У ході перевірки встановлено, що серед товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), постачання та придбання яких оформлено первинними документами ТОВ «Саванді», фігурує «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи». Такого виду продукції нормативно не передбачено. Відтак, неможливо ідентифікувати об`єкт придбання та реалізації по номенклатурній групі «побічний продукт кукурудзи» і «зерновідходів кукурудзи», що ставить під сумнів сам факт здійснення господарських операцій.

При дослідженні подальшого руху ТМЦ в більшості покупців ТОВ «Саванді» встановлено невідповідність та різноплановість між придбаними та реалізованими ТМЦ, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій (безтоварні операції).

Окрім того, при аналізі діяльності контрагентів «покупців» ТОВ «Саванді» за допомогою ІС «Податковий блок» та ІС «Архів електронної звітності» встановлено, що кількість найманих працівників на даних суб`єктах господарювання складає від 0 до 4 осіб, що унеможливлює подальшу переробку даної продукції в таких обсягах з виходом інших номенклатурних позицій, а також відсутнє будь-яке придбання послуг по подальшій переробці продукції згідно зареєстрованих податкових накладних.

За результатами перевірки зроблено висновок, що ТОВ «Саванді» фактично не здійснювало поставки «побічного продукту кукурудзи» і «зерновідходів кукурудзи» в адресу контрагентів «покупців» в міру фактичної відсутності ТМЦ та на порушення пункту 44.1 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК) завищено доходи згідно з видатковими та податковими накладними, виписаними на адресу контрагентів ТОВ «Сєн», ТОВ «Вітфілд Агро», ТОВ «Янатрейдинг», ТОВ «Укргранері», ТОВ «Октант-Транс»), які не мали реального товарного характеру, на загальну суму 5 382 212 грн.

Враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, факт перерахування вказаними контрагентами коштів на рахунок ТОВ «Саванді» у розмірі 6 458 654,24 грн та відсутність кредиторської заборгованості свідчить про те, що ці кошти слід трактувати як безповоротну фінансову допомогу у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК.

На порушення підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК ТОВ «Саванді» занижено доходи від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку, на загальну суму 6 458 654 грн.

Таким чином, перевіркою повноти визначення доходу за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року встановлено його заниження на суму 1 076 442 грн за рахунок його заниження на 6 458 654 грн та завищення на 5 382 212 грн.

У порушення пункту 44.1 статті 44, статті 134 ПК позивачем завищено витрати згідно з видатковими та податковими накладними, виписаними від контрагентів «постачальників» ТОВ «Поділля агрогруп» , СТЗОВ «Аграрій», АТЗОВ «Свято трипілля», ТОВ «Колос-інвест», ПАФ «Жуківська», ТОВ «Розтоцьке», ТОВ «Райз-Захід», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ПАТ «Райз-Максимко», СТОВ «Агро-Лан», СТЗОВ «Прогрес-Плюс», ТОВ «Вир», які не мали реального товарного характеру, на загальну суму 4 099 261 грн.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування за 2015 рік встановлено його заниження на 5 175 703 грн, у тому числі за рахунок заниження доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку на 1 076 442 грн та за рахунок завищенням витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, визначені у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на 4 099 261 грн.

Відтак, перевіркою встановлено заниження ТОВ «Саванді» ПНП у сумі 931 627 грн.

Окрім того, за рахунок операцій з постачання ТМЦ на адресу контрагентів покупців ТОВ «Сєн», ТОВ «Вітфілд Агро», ТОВ «Янатрейдинг», ТОВ «Укргранері», ТОВ «Октан-Транс» та придбання ТМЦ у контрагентів - постачальників ТОВ «Поділля агрогруп», СТЗОВ «Аграпрій», АТЗОВ «Свято трипілля», ТЗОВ «Колос-Інвест» , ПАФ «Жуківська», ТЗОВ «Розтоцьке», ТОВ «Райз-Захід», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ПАТ «Райз-Максимко», СТОВ «Агро-Лан», СТЗОВ «Прогрес-Плюс», ТОВ «Вир» на порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК ТОВ «Саванді» завищено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 076 442 грн. та на порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 591 844 грн.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідно до практики Верховного Суду аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Представник ТОВ «Саванді» ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, на зв`язок у режимі відеоконференції не вийшов, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС було проведено виїзну документальну планову перевірку ТОВ «Саванді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 червня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 25 липня 2016 року №300/14-01/38739959.

У ході вказаної перевірки працівники контролюючого органу дійшли висновку про встановлення порушення ТОВ «Саванді» вимог:

- пункту 44.1 статті 44, статті 134 ПК, у результаті чого позивачем було занижено ПНП, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, у сумі 931 627,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, що призвело до завищення товариством ПДВ на загальну суму 20682,00 грн за листопад 2015 року та заниження від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 435249,00 грн, а також заниження залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за грудень 2015 року) на суму 463 916,00 грн.

При цьому відповідач дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Саванді» з контрагентами-постачальниками ТОВ «Поділля агрогруп», СТОВ «Аграрій», АТОВ «Свято трипілля», ТОВ «Колос-Інвест», ПАФ «Жуківська», ТОВ «Райз-Захід», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ПАТ «Райз-Максимко», СТОВ «Агро-Лан», СТОВ «Прогрес-Плюс», ТОВ «Вир» та з контрагентами-покупцями: ТОВ «Сєн», ТОВ «Вітфілд Агро», ТОВ «Янатрейдинг», ТОВ «Укргранері», ТОВ «Октант-тран» у періоді, що перевірявся.

На підставі акту перевірки від 25 липня 2016 року №300/14-01/38739959 відповідачем було прийнято ППР:

від 05 вересня 2016 року №0003201401 про зменшення суми податкового зобов`язання позивача з ПДВ на 1 076 442,00 грн та зменшення суми податкового кредиту на 591 844,00 грн;

від 02 вересня 2016 року №0003041401 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з ПНП за 2015 рік на 931 627,00 грн.

Податковим органом на підставі наданих ТОВ «Саванді» та досліджених у ході перевірки первинних документів встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача правовідносини по придбанню товарів (робіт, послуг) у:

- ТОВ «Поділля Агрогруп» згідно з договором №15 від 01 квітня 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» на загальну суму 556 600 грн, у т.ч. ПДВ 92766,67 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ТОВ «Поділля Агрогруп» у сумі 556 600 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- СТЗОВ «Аграрій» згідно з договором №01/01/15 від 01 квітня 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» на загальну суму 298 512,08 грн, у т.ч. ПДВ 49752,01 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок СТЗОВ «Аграрій» у сумі 298 512,08 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- АТЗОВ «Свято трипілля» згідно з договорами №10 від 24 квітня 2015 року та №07/07/15/3В від 07 липня 2015 року, виконання умов яких оформлено видатковими та податковими про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» на суму 346 200,00 грн, у т.ч. ПДВ 57700,00 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок АТЗОВ «Свято трипілля» у сумі 346 200,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Колос-Інвест» згідно з договорами №7/04/15 від 24 квітня 2015 року та №3В-11/11/15 від 09 листопада 2015 року, виконання умов яких оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 155 072,11 грн, у т.ч. ПДВ 25845,35 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ТОВ «Колос-Інвест» у сумі 155 072,11 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ПАФ «Жуківська» згідно з договором №01-06/2015 від 10 червня 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» на загальну суму 582 348,50 грн, у т.ч. ПДВ 97058,08 грн). ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ПАФ «Жуківська» у сумі 582 348,50 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями ;

- ТЗОВ «Розтоцьке» згідно з договором №10/06-15 ЗВ від 10 червня 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» на суму 1 350 818,50 грн, у т.ч. ПДВ 225 136,42 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ТЗОВ «Розтоцьке» у сумі 1 350 818,50 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТЗОВ «Райз-Захід» згідно з договорами №68 від 01 липня 2015 року та №ЗВ-09/11/15 від 09 листопада 2015 року, виконання умов яких оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 399 224,00 грн, у т.ч. ПДВ 66537,33 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ТЗОВ «Райз-Захід» у сумі 399 224,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Станіславська торгова компанія» згідно з договором № 15/07/15/ЗВ від 15 липня 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 189 930,00 грн, у т.ч. ПДВ 31655,00 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ТОВ «Станіславська торгова компанія» у сумі 189 930,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ПАТ «Райз-Максимко» згідно з договором № ЗВ-10/11/15 від 09 листопада 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 54868,00 грн, у т.ч. ПДВ 9144,67 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ПАТ «Райз-Максимко» у сумі 54868,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- СТОВ «Агро-Лан» згідно з договором №1 від 01 листопада 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 176 052,00 грн, у т.ч. ПДВ 29342,00 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок СТОВ «Агро-Лан» у сумі 176 052,00 грн. Господарські операції відображено бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- СТЗОВ «Прогрес-Плюс» згідно з договором № ЗВ-18/11/15 від 18 листопада 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 800 608,00 грн, у т.ч. ПДВ 133 434,67 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок СТЗОВ «Прогрес-Плюс» у сумі 800 608,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Вир» згідно з договором №22/12/15 від 01 грудня 2015 року, виконання умов якого оформлено видатковими та податковими накладними про поставку товару «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 8880,00 грн, у т.ч. ПДВ 1480,00 грн. ТОВ «Саванді» перераховано кошти на рахунок ТОВ «Вир» у сумі 8880,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями.

За умовами вказаних договорів продавець здійснює поставку товару у повному об`ємі на умовах FСА згідно з Інкотермс-2010. Відвантаження товару на транспортний засіб покупця ТОВ «Саванді» проводиться за рахунок продавця, який зобов`язаний завантажити товар на своєму складі в автотранспортний засіб, наданий покупцем ТОВ «Саванді» своїми засобами і за власний рахунок. Право власності на товар виникає у покупця з моменту завантаження товару у транспортний засіб, наданий покупцем на складі продавця.

Видаткові накладні містять усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що не заперечувалось відповідачем.

Окрім того, контролюючим органом було встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Саванді» правовідносини по постачанню ТМЦ покупцям-контрагентам:

- ТОВ «Сєн» згідно з договором №07.04.2015/2 від 07 квітня 2015 року та додатком до нього №07.04.2015/2 від 07 квітня 2015 року по придбанню с/г продукції в асортименті. Місце поставки: м. Дубно, пров. Проїздний, 7, Склад СП «Нива» цукровий завод на умовах РСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010. Виконання умов договору та додатку до нього оформлено податковими накладними, видатковими накладними, ТТН про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» на суму 198 661,00 грн, у т.ч. ПДВ 33110,17 грн. ТОВ «Сєн» перераховано кошти за товари на рахунок ТОВ «Саванді» у сумі 198 661,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Вітфілд Агро» згідно з договорами №07.04.2015/1 від 07 квітня 2015 року, №12/06/2015/1 від 12 червня 2015 року, №15/06/2015/1 від 15 червня 2015 року, №01/07/15/1 від 01 липня 2015 року та додатками до них по придбанню с/г продукції в асортименті. Місце поставок товару: м. Дубно, пров. Проїздний, 7, Склад СП «Нива» цукровий завод на умовах РСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010; вул. Промислова, 13А, с.Острів, Тернопільського р-ну на умовах FСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010; Львівська обл., с.Тщенець, Мостиська філія ПАТ «Компанія «Райз» на умовах РСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010. Виконання умов договорів та додатків до них оформлено податковими накладними, видатковими накладними і ТТН про постачання товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 1 417 743,40 грн, у т.ч. ПДВ 236 290,57 грн. ТОВ «Вітфілд Агро» перераховано кошти на рахунок ТОВ «Саванді» за придбані товари з квітня по вересень 2015 року на загальну суму 1 427 743,4 грн. ТОВ «Саванді» 17 липня 2015 року повернуто зайво перераховані кошти на рахунок ТОВ «Вітфілд Агро» у сумі 10000,00 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Янатрейдинг» згідно з договорами №160615/2 від 16 червня 2015 року та №02/07/15/1 від 02 липня 2015 року з додатками до них про придбання с/г продукції у асортименті. Місце поставок товару: вул Промислова, 13А, с. Острів, Тернопільського р-ну, Львівська обл., с.Тщенець, Мостиська філія ПАТ «Компанія`Райз» на умовах FСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010. Виконання умов договорів та додатків до них оформлено податковими накладними, видатковими накладними, ТТН про постачання товару «побічний продукт кукурудзи» на загальну суму 1171240,24 грн, у т.ч. ПДВ 195 206,71 грн. ТОВ «Янатрейдинг» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Саванді» за товари у сумі 1 171 240,24 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Укргранері» згідно з договором №16/07/15/1 від 15 липня 2015 року та додатком до нього про придбанню с/г продукції в асортименті. Місце поставки: вул. Промислова, 13А, с. Острів, Тернопільського р-ну, Львівська обл., с.Тщенець, Мостиська філія ПАТ «Компанія Райз» на умовах FСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС- 2010. Виконання умов договору та додатку до нього оформлено податковими накладними, видатковими накладними та ТТН про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на суму 819 922,40 грн, у т.ч. ПДВ 136 653,73 грн. ТОВ «Укргранері» перерахувало кошти за товари на рахунок ТОВ «Саванді» у розмірі 819922,40 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями;

- ТОВ «Октант-транс» згідно з договором № 14/07/15/2 від 14 липня 2015 року та додатком до нього про придбання с/г продукції в асортименті. Місце поставки товару: Львівська обл., с.Тщенець, Мостиська філія ПАТ «Компанія «Райз» /вул.Промислова, 13А, с.Острів, Тернопільського р-ну / м. Дубно, пров. Проїздний, 7 / склад СП «Нива» цукровий завод / Львівська обл., Монастириський р-н, с.Волиця вул. Елеваторна, 1 на умовах FСА (автотранспорт покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010. Виконання умов договору та додатку до нього оформлено податковими накладними, видатковими накладними та ТТН про поставку товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 2 851 087,20 грн, у т.ч. ПДВ 475 181,20 грн. ТОВ «Октант-транс» перераховано кошти за товар на рахунок ТОВ «Саванді» у сумі 2 851 087,20 грн. Господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проведеннями.

У період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року ТОВ «Саванді» було відображено у бухгалтерському обліку реалізацію ТМЦ по номенклатурних групах «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи» на загальну суму 6 458 654,24 грн, у т.ч. ПДВ 1076442,38 грн.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, пунктами 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України о5 червня 1995 року за № 168/704, статей. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 134.1 статті 134 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як вказано у пункті 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» пункту 187.1 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Приписами пункту 198.2 статті 198 ПК (в редакції, діючій на час здійснення господарської операції) регламентовано, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як передбачено у пункті 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.6 статті 198 ПК зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені правові норми апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що визначальним для можливості віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг), які відображені в податкових накладних, з метою їх використання у господарській діяльності суб`єкта господарювання. При цьому відповідні господарські операції мають бути здійснені фактично і підтверджені належним чином складеними первинними документами. За відсутності факту придбання товарів (послуг) або у випадку, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми ПДВ не можуть бути включені до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною ознакою господарської операції у розумінні вимог податкового законодавства є спричинення нею реальних змін у майновому стані платника податків.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку контролюючого органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій ТОВ «Саванді» із своїми контрагентами про придбанню та подальшій реалізації товару «побічний продукт кукурудзи» та «зерновідходи кукурудзи», що були предметом перевірки, результати якої зафіксовано у акті від 25 липня 2016 року №300/14-01/38739959..

Як свідчать матеріали справи, предметом господарської діяльності ТОВ «Саванді» є торгівля сільськогосподарської продукції, а саме, 46.11 КВЕД діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Під час проведеної контролюючим органом перевірки на підставі представлених ТОВ «Саванді» документів було встановлено відображення позивачем придбання позивачем ТМЦ на загальну суму 4 919 113 грн з подальшою реалізацією іншим контрагентам за ціною 6458654 грн, що дає підстави для висновку про те, що такі господарські операції відповідали задекларованим видам діяльності товариства та були здійснені з метою отримання прибутку, тобто обумовлені розумною економічною причиною (діловою метою).

Контролюючим органом не заперечується те, що надані позивачем первинні документи містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, та складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як свідчать долучені ТОВ «Саванді» до матеріалів справи договори купівлі - продажу, видаткові накладні, договори поставки та інші бухгалтерські документи, позивач придбавав та реалізовував ТМЦ «побічний продукт кукурудзи», «зерновідходи кукурудзи»,

При цьому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що факт придбання контрагентами у ТОВ «Саванді» ТМЦ вигляді «побічного продукту кукурудзи» та/або «зерновідходів кукурудза» з наступним відображення покупцями у первинних документах придбаних ними ТМЦ, як «кукурудзи», «кукурудзи вологої» чи «кукурудзи подрібненої» сам по собі не свідчить про безтоварність досліджуваних у ході перевірки господарських операцій позивача.

Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що контролюючий орган свої висновки сформував без проведення перевірок контрагентів-покупців позивача на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» та ІС «Архів електронної звітності», що свідчить про те, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Одночасно слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що висновок контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, зроблений на підставі аналізу даних баз електронної звітності, не свідчить про неможливість виконання відповідних робіт (надання послуг) із залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Окрім того, апеляційний суд наголошує на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення його контрагентом вимог закону щодо формування податкового кредиту. Тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас апеляційний суд вважає вірним твердження суду першої інстанції про безпідставність доводів контролюючого органу щодо неможливості ідентифікації об`єкту придбання та реалізації ТОВ «Саванді» по номенклатурній групі «побічний продукт кукурудзи» і «зерновідходів кукурудзи» з огляду на наведені приписи Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661, зареєстрованого у Мінюсті 18 листопада 2008 року за №1111/15802, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Додатково суд першої інстанції слушно зауважив, що за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року усі податкові накладні із зазначенням номенклатура товару «побічний продукт кукурудзи», «зерновідходи кукурудзи» були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень зі сторони контролюючого органу

При оцінці факту відсутності у більшості представлених для перевірки ТТН зазначення пункту розвантаження суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому договірні відносини ТОВ «Саванді» із контрагентами передбачали набуття права власності на ТМЦ з моменту навантаження їх на автомобіль покупця, що нівелює обов`язкову необхідність зазначення пункту розвантаження для підтвердження реальності такої господарської операції.

Відтак, на переконання апеляційного суду, посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентами носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності такими контрагентами, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення відповідних операцій такими суб`єктами господарювання.

Принагідно суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із приписами статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Згідно із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні від 22 січня 209 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У пункті 38 рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року ЄСПЛ вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Окрім того, апеляційний суд застосовує правову позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; п. 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; п. 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, п. 29).

Відповідно до положення Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41) усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, на думку апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що зазначені контролюючим органом у акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, а отже оскаржувані ППР ГУ ДФС №0003041401 від 02 вересня 2016 року та №0003201401 від 05 вересня 2016 року слід визнати протиправними і скасувати.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі № 819/1471/16 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник С. М. Шевчук Постанова у повному обсязі складена 08 вересня 2022 року.