Рішення

від 08.09.2022 по справі 757/23191/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23191/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Зінченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 7/10, ЄДРПОУ: 26125012), Голосіївський відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби України (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 15, ЄДРПОУ: 42552598), про встановлення факту народження та постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року,

установив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, у якій просила встановити юридичний факт народження та постійного проживання на території України її дідуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом до 24 серпня 1991 року Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ташкент, є громадянкою Республіки Узбекистан, на території України проживає на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 20.11.2020 р., її дідусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та до ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав на території України, а саме: в Автономній Республіці Крим. У вересні 2021 р. звернулася до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби України із заявою (клопотанням) для набуття громадянства України за територіальним походженням, де їй роз`яснили, що однією з підстав для набуття громадянства України за територіальним походженням є постійне проживання особи чи хоча б одного з її батьків, діда чи баби, рідних (повнорідних та неповнорідних) брата чи сестри, сина чи дочки, онука чи онуки до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), що зазначений факт має бути доведений документально, однак до теперішнього часу документом, який має доводити факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, як правило, виступає картка прописки Форми № 16 та/або поквартирна картка Форми № 17 або загальні будинкові (погосподарські) книги житлово-експлуатаційних контор, сільських та селищних рад, органів місцевого самоврядування. Наразі процедура, умови, видача та зберігання таких карток чи книг чинним законодавством не регламентована. Враховуючи, що вищезазначені форми карток та книг не є документами, які в установленому порядку передаються на зберігання до Державного архіву, вони не можуть слугувати документальним підтвердженням факту постійного проживання тієї чи іншої особи на території України до 24.08.1991 р., натомість можуть слугувати додатковим аргументом для суду під час винесення рішення про встановлення факту постійного проживання на території України до вказаної дати.

Ухвалою суду від 05.09.2022 р. відкрито провадження у справі.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання заінтересовані особи не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За правилами статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт, який породжує юридичні наслідки, встановлення факту постійного проживання на території України її дідуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 серпня 1991 року необхідно для набуття громадянкою Республіки Узбекистангромадянства України за територіальним походженням. При цьому чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, а також його встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Закон України «Про громадянство» відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Згідно пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про громадянство» громадянство України набувається за територіальним походженням.

Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою оформлення належності до громадянства України.

Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 р. (в редакції Указу Президента № 588/2006 від 27.07.2006 р.) з метою організації виконання Закону України «Про громадянство» затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - «Порядок»), і цей Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України, за яким: для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України або виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом ІІ цього Порядку (пункт 1 Порядку); заява з питань громадянства складається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (пункт 3 Порядку); заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні (пункт 4 Порядку).

Згідно пункту 24 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Згідно пункту 29 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, що підтверджує факт постійного проживання діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які постійно проживали на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Згідно підпункту «а» пункту 7 Порядку встановлення незалежності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту І частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійної проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України до 24 серпня 1991 року.

Згідно пункту 44 Порядку у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Суд, вивчивши заяву ОСОБА_1 , матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, знаходить необхідним заяву задовольнити частково, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено юридичний факт постійного проживання на території України її дідуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 серпня 1991 року.

Означене знайшло своє підтвердження в судовому засіданні: Будинковій книзі сісльської ради за адресою: АДРЕСА_2 ; архівній довідці Управління внутрішніх справ Самаркандської області Міністерства внутрішніх справ Республіки Узбекистан № 20/7А-30 від 12 червня 2008 року; довідці Виконавчого комітету Чистопільської ради народних депутатів Ленінського району Кримської області № 353 від 13 жовтня 1990 року; свідоцтві про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Чистопілля Ленінського району Автономна Республіка Крим, серії НОМЕР_3 , 02 серпня 2000 року видане Чистопільською сільською радою Ленінського району Автономної Республіки Крим; свідоцтві про народження ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Інгічки Катта-Курганського району Самаркандської області Узбецької РСР, серії НОМЕР_4 , 16 січня 1961 року видане Інгічкинською селищною радою Катта-Курганського району Самаркандської області, батьки: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ; свідоцтві про шлюб між ОСОБА_2 , 1931 року народження, народився селище Саркілар Ленінського району Кримської області, та ОСОБА_6 , 1931 року народження, народилася у селі Узунлар, Маяк-Салинський району Кримської області, серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 видане Інгічкинською селищною радою Нарпайского району Самарканданської області; свідоцтві про народження ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ташкент Республіки Узбекистан, серії НОМЕР_6 , 10 грудня 1994 року видане Миробадським відділом записів актів громадянського стану м. Ташкента, батьки: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 .

Обставини, які б спростовували зазначені факти, судом не здобуто.

Щодо вимог заяви про встановлення факту народження дідуся, то суд вбачає, що заявником не вичерпано передбачені чинним законодавством досудові механізми встановлення означеного юридичного факту, тому заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 124 Конституції України, стаття 15, 16 ЦК України, Законом України «Про громадянство України», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», статтями 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 258, 259, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту задовольнити частково, встановити юридичний факт постійного проживання на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 серпня 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Суддя Волкова С.Я.