Постанова

від 28.08.2022 по справі 461/7464/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7464/21 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/596/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Люкс» про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що в червні 2021 року на сайті телеканалу новин «24 канал» за електронною адресою: https://lviv.24tv.ua/hto krishue kontrabandu tyutyunu ta burshtinu na zakarpatti n602656, він виявив відео та статтю під заголовком «Хто кришує контрабанду тютюну та бурштину на ОСОБА_3 », в якій міститься недостовірна і образлива інформація щодо нього. Стверджує, що у статті зазначена наступна недостовірна інформація: «<…>За неофіційною інформацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <…>За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину <…>». Зазначає, що відео, починаючи з 3 хв. 09 сек., містить наступну недостовірну інформацію: «<…>За неперевіреною інформацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <…>За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину. ОСОБА_6 это самый настоящий контрабандист в погонах, который стал у Горбенка смотрящим за черной кассой и решалой. Все «рабочие» отделы в ЗхРУ возглавляют ставленники этого оборотня в погонах, которые, иногда даже против своей воли, пляшут под его дудку и открыто торгуют границей, по команде идут на откровенный криминал<…>». Вважає вищезазначену інформацію неправдивою, недостовірною, образливою і такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію в громадській думці, думці окремих громадян з точки зору додержання ним законів. Стверджує те, що він не вчиняв будь-яких незаконних дій, пов`язаних з контрабандою тютюну чи бурштину, сумлінно виконував покладені на нього професійні обов`язки, що підтверджується відсутністю будь-яких стягнень чи кримінальних проваджень щодо контрабанди чи покривання її або отримання будь-якої неправомірної вигоди, тощо. На його думку поширена відповідачем інформація має негативний характер та не є оціночним судженням, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів та обставин, про які зазначено в статті, відтак така інформація є недостовірною. Крім того, поширення вищезазначеної інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, створює негативну соціальну оцінку його особи в очах інших осіб. З наведених підстав просить:

- визнати інформацію, поширену стосовно ОСОБА_1 у відеоролику «Хто кришуєконтрабанду тютюнута бурштину»,яка буларозміщена 15серпня 2015року Приватнимакціонерним товариством«Телерадіокомпанія «Люкс»на інтернет-сторінціза посиланнямhttps://lviv.24tv.ua/htokrishuekontrabandutyutyunutaburshtinunazakarpattin602656,а саме: «<…>За неперевіреною інформацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <…>За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину. ОСОБА_6 это самый настоящий контрабандист в погонах, который стал у Горбенка смотрящим за черной кассой и решалой. Все «рабочие» отделы в ЗхРУ возглавляют ставленники этого оборотня в погонах, которые, иногда даже против своей воли, пляшут под его дудку и открыто торгуют границей, по команде идут на откровенный криминал<…>» - недостовірною, образливою та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;

-визнати інформацію, поширену стосовно ОСОБА_1 у відеоролику «Хто кришує контрабанду тютюну та бурштину», яка була розміщена 15 серпня 2015 року Приватним акціонерним товариством «Телерадіокомпанія «Люкс» на інтернет-сторінці за посиланням https://lviv.24tv.ua/hto krishue kontrabandu tyutyunu ta burshtinu na zakarpatti n602656, а саме: «<…>За неофіційною інформацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <…>За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину <…>» - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія Люкс» у строк не пізніше трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду у справі законної сили, спростувати поширену зазначену вище недостовірну та образливу інформацію про ОСОБА_1 , яка міститься у відеоролику та статті від 15.08.2015 року «Хто крищує контрабанду тютюну та бурштину», шляхом розміщення на сайті (інтернет-порталі) відповідача https://24tv.ua/ резолютивної частини судового рішення у цій справі, не допускаючи при цьому жодних власних каментарів.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскарживпредставник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що відповідачем у вигляді статті та відео на сайті була поширена недостовірна інформація щодо ОСОБА_1 , начебто він придумав та запустив схему контрабанди тютюну та бурштину, яка була доступна для перегляду значному колу осіб та переглянута на сайті більше 6690 разів, однак поширена інформація є недостовірною, непідтвердженою належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких незаконних дій та сумлінно виконував покладені на нього обов`язки, про що свідчить відсутність будь-яких стягнень чи кримінальних проваджень щодо нього. Зазначає, що поширення відповідачем вищезазначеної інформації у засобах масової інформації за відсутності вироку суду про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності порушує презумпцію невинуватості та його немайнові права, свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що впливає на заниження цінності його особи. Вказує, що поширена інформація є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами, а тому висновки суду першої інстанції про те, що така є оціночними судженнями, є необгрунтованими. Вважає, що поширена відповідачем інформація про те, що ОСОБА_4 посідає одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу та те, що він запустив схему контрабанди бурштину, є голослівною, не підтвердженою належними доказами і такою, що безпідставно порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Кожен має право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації та гарантований судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї, вимагати вилучення такої інформації. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15 серпня 2015 року на сайті телеканалу новин «24 канал» за електронною адресою https://24tv.ua/lviv/hto_krishuye_kontrabandu_tyutyunu_ta_burshtinu_na_zakarpatti_n602656 опубліковано відео та статтю під заголовком «Хто кришує контрабанду тютюну та бурштину на Закарпатті», в яких розміщено інформацію такого змісту: <«...> 3а неофіційною інформацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <... > За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину <... »>.

Окрім цього, відео, починаючи з 3 хв. 09 сек., містить наступну озвучену інформацію: <«... > За неперевіреною інформацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з ключових ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <... > За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину. ОСОБА_6 это самый настоящий контрабандист в погонах, который стал у Горбенка смотрящим за черной кассой и решалой. Все «рабочие» отделы в ЗхРУ возглавляют ставленники этого оборотня в погона, которые иногда, даже против своей воли, пляшут по его дудку и открыто торгуют границей, по команде идут на откровенный кримінал <... »>.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

В абзаці першому частини шостої статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, й хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Класифікація заяви як факту або як оціночного судження - це питання, яке насамперед відноситься до сфери компетенції національної влади, зокрема національних судів. Однак навіть там, де заява становить оціночне судження, має існувати достатня фактична підстава для його обслуговування, в іншому випадку це буде надмірним (рішення Європейського Суду з прав людини від 17 грудня 2004 року в справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії»).

У рішенні від 22 жовтня 2007 року в справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб»

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії» від 11 жовтня 2016 року, п. 19).

Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року).

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З аналізу наведених положень закону слід дійти висновку про те, що позивач повинен довести обставини, що оспорювана відповідачем інформація стосується безпосередньо його, а також впливає на його немайнові права та порушує ділову репутацію.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не свідчать про наявність недостовірної інформації, порушення порушення поваги до честі, гідності та ділової репутації останнього. Позивачем та його представником не доведено, що вказана інформація порушує особисті немайнові права, тобто, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Стаття, на яку посилаються позивач та його представник, містить оціночні судження, за які законом не передбачена цивільно-правова відповідальність. Окрім цього, позивач правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм оцінку, не скористався.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Судом також встановлено, що згідно послужного списку підполковника запасу ОСОБА_1 , останній проходив військову службу з 1998 року по 2016 рік. За час проходження служби неодноразово нагороджувався медалями. Згідно довідки МВС України позивач до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості не має в розшуку не перебуває.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Згідно з частиною третьою статті 277 України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19) викладено такий висновок: «Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, КЦС ВС погодився з висновками суду апеляційної інстанції в частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформації стосовно ОСОБА_3, поширеної ПрАТ «Телеканал «Інтер» в ефірі каналу, оскільки вона містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_3 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. КЦС ВС зазначив, що за відсутності вироку суду щодо ОСОБА_3 поширення ПрАТ «Телеканал «Інтер» вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами».

Результат аналізу наведених вище положень законодавства, у тому числі рішень ЄСПЛ, свідчить про те, що навіть ті особи, які залучені до політичних баталій, повинні виявляти принаймні мінімальний рівень стриманості та пристойності. Незважаючи на градус критики, вона є допустимою, допоки базується на фактах, а не на безпідставних обвинуваченнях. Отже, у випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції (див постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 757/58351/19-ц (провадження № 61-2536св21)).

За обставинами справи, що переглядається, мовні обороти та висновки у статті та передачі, а саме:

- «кришує контрабанду тютюну та бурштину на Закарпатті»;

- «посідає одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу;

- «придумав та запустив схему контрабанди бурштину»

- «это самый настоящий контрабандист в погонах, который стал у Горбенка смотрящим за черной кассой и решалой. Все «рабочие» отделы в ЗхРУ возглавляют ставленники этого оборотня в погонах которые, иногда даже против своей воли, пляшут по его дудку и открыто торгуют границей, по команде идут на откровенный кримінал»,

із зазначенням імені та прізвища позивача, проте такі можуть бути перевірені у встановленому порядку на предмет її дійсності, дають можливість констатувати, що уся інформація стосується, в тому числі, безпосередньо позивача та порушує його немайнові права, оскільки призводить до формування у суспільства (яке в переважній більшості не володіє необхідними знаннями в галузі кримінального права, проте загально відомо, що «контрабанда» та «кришування» є протиправним та кримінальним явищем, яке вчиняється «Контрабандистами») негативного враження про нього і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій на території України, а її поширення суперечить, закріпленому в статті 62 Конституції України та частині другій статті 6 Конвенції, принципу презумпції невинуватості, оскільки містить не оціночні судження, а твердження про порушення позивачем законодавства та моральних принципів, а також винність позивача у вчиненні ним кримінально карних правопорушень, без доведеності їх вироком суду, та без відкритого кримінального провадження, фігурантом в якому виступав би позивач.

Також достовірність такої інформації не доведена відповідачем в судах обох інстанцій.

Невірними є і висновки суду першої інстанції, якими обґрунтовано підстави для відмови в задоволенні позову про те, що позивач не скористався правом на відповідь, адже нереалізація особою такого права, а не обв`язку, не позбавляє останньої можливості захистити права, порушені на її думку, у судовому порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати інформацію, поширену стосовно ОСОБА_1 у відеоролику «Хто кришуєконтрабанду тютюнута бурштину»,яка буларозміщена 15серпня 2015року Приватнимакціонерним товариством«Телерадіокомпанія «Люкс»на інтернет-сторінціза посиланнямhttps://lviv.24tv.ua/htokrishuekontrabandutyutyunutaburshtinunazakarpattin602656,а саме: «<…>За неперевіреною інформацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <…>За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину. ОСОБА_6 это самый настоящий контрабандист в погонах, который стал у Горбенка смотрящим за черной кассой и решалой. Все «рабочие» отделы в ЗхРУ возглавляют ставленники этого оборотня в погонах, которые, иногда даже против своей воли, пляшут под его дудку и открыто торгуют границей, по команде идут на откровенный криминал<…>» - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Визнати інформацію, поширену стосовно ОСОБА_1 у відеоролику «Хто кришує контрабанду тютюну та бурштину», яка була розміщена 15 серпня 2015 року Приватним акціонерним товариством «Телерадіокомпанія «Люкс» на інтернет-сторінці за посиланням https://lviv.24tv.ua/hto krishue kontrabandu tyutyunu ta burshtinu na zakarpatti n602656, а саме: «<…>За неофіційною інформацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посідають одну з головних ланок у схемі «кришування» контрабанди із Західної України до Євросоюзу. <…>За інформацією наших джерел, саме ОСОБА_4 придумав та запустив схему контрабанди бурштину <…>» - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія Люкс» у строк не пізніше трьох календарних днів з дня набрання постановою законної сили, спростувати поширену зазначену вище недостовірну та образливу інформацію про ОСОБА_1 , яка міститься у відеоролику та статті від 15.08.2015 року «Хто крищує контрабанду тютюну та бурштину», шляхом розміщення на сайті (інтернет-порталі) відповідача https://24tv.ua/ резолютивної частини судового рішення у цій справі, не допускаючи при цьому жодних власних коментарів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07.09.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк