Рішення

від 08.09.2022 по справі 344/3941/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3941/20

Провадження № 2/344/334/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Маланій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання недійсними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в особі свого уповноваженого представника звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради (надалі «Відповідач 1»), Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» (надалі «Відповідач 2») про визнання недійсним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради №381-22 від 14.12.2018 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» площею 0,2355 га на АДРЕСА_1 , з передачею її в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 2610100000:01:008:0202; визнання недійсним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45308446 від 31.01.2019 року, щодо реєстрації права постійного користування на об`єкт нерухомого майна за ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО»: земельну ділянку ГО загальною площею 0,2355 га, кадастровий номер 2610100000:01:008:0202, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного в частині рішення Івано-Франківська міська рада незаконно затвердила проектну документацію та надала Відповідачу 2 земельну ділянку в постійне користування, оскільки з нею, ОСОБА_3 , як з суміжним землекористувачем, не було погоджено межі земельної ділянки, яка передавалася в постійне користування Відповідачу 2.

У зв`язку з незаконністю, на думку Позивача, рішення Відповідача 1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», підлягає скасуванню, за висновком Позивача, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45308446 від 31.01.2019 року, щодо реєстрації права постійного користування на об`єкт нерухомого майна за ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО»: земельну ділянку ГО загальною площею 0,2355 га, кадастровий номер 2610100000:01:008:0202, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2021 року зупинено провадження по цивільній справі №344/3941/20 до визначення кола спадкоємців та залучення до участі у справі правонаступників Позивача.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання недійсними та скасування рішень замінено Позивача на правонаступника позивача: ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2022 року до участі у справі залучено правонаступника позивача: ОСОБА_2 .

Інших заяв про залучення правонаступників до участі у справі до Івано-Франківського міського суду не надходило.

Протягом тривалого періоду часу позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не з`являлися, про причини неявки суду не сповіщали, про дати та час судових засідань повідомлялися належним чином за адресами, самостійно вказаними у відповідних заявах на адресу суду.

Представником позивача ОСОБА_1 подавалися заяви про відкладення розгляду справи, які задовольнялися і розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 06.09.2022 року стороною позивачів явки уповноваженого предстанвика не забезпечено, про причини неявки не сповіщено.

Разом з тим, враховуючи встановлені процесуальним законом строки розгляду цивільних справ, зважаючи на тривалий час перебування даної цивільної справи у провадженні суду, суд, зважаючи на особливі обставини (зокрема, введення в Україні воєнного стану), дійшов висновку про розгляд даної справи по суті без участі сторони позивачів, позиція яких викладена у позовній заяві, що міститься в матеріалах справи, а тому з метою захисту їх права на розгляд справи по суті, дійшов висновку про можливість такого розгляду та прийняття законного і обгрунтованого рішення.

Представником Відповідача 1 Івано-Франківської міської ради, подано до суду Відзив на позов, в якому представник Відповідача 1 заперечила проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача у відзиві на позов покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного в частині рішення Івано-Франківська міська рада діяла як власник землі, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Будь-яких порушень чинного законодавства при виділенні земельної ділянки ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» допущено не було, право постійного користування виникло на законних підставах, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного в частині рішення.

Преставником Відповідача 1 подано заяву про розгляд справи без її участі, в якій вона проти позову заперечила, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, у зв`язку з чим просила відмовити в його задоволенні.

Представником Відповідача 2 Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», подано до суду Відзив на позов, в яких представник наполягала на необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Зокрема, на думку представника Відповідача 2, оскаржуваним в частині рішенням Івано-Франківської міської ради не було порушено прав та законних інтересів Позивача, яке набуло права постійного користування на спірну земельну ділянку у встановленому чинним законодавством порядку.

Преставником Відповідача 2 подано клопотання про розгляд справи без її участі, в якій вона проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14 грудня 2018 року №381-22 «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» (пункт 13 рішення) (том 1, а.с.41-44) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» площею 0,2355 га на АДРЕСА_1 , з передачею її в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 2610100000:01:008:0202 (рішення 13 сесії міської ради від 20.06.2017 року № 188-13 про надання дозволу на складання документації із землеустрою, довідка з МБК № 18273: території, що реконструюються).

На підставі даного рішення Івано-Франківської міської ради державним реєстратором Узинської сільської ради Ногін В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45308446 від 31.01.2019 року, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,2355 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:01:008:0202 за ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» (том 1, а.с.235).

Вважаючи вищевказані рішення незаконними, та, зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_3 , як суміжним землекористувачем, не було погоджено межі спірної земельної ділянки, яка передавалася в постійне користування Відповідачу 2, а, відтак, міська рада незаконно затвердила проектну документацію та надала земельну ділянку в постійне користування, ОСОБА_3 в особі свого представника звернулася до суду з даним цивільним позовом про їх визнання незаконними та скасування. В подальшому у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 до участі у справі на підставі відповідних заяв було залучено її правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоособистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Крім того, в рамках розгляду зазначеної справи № 826/4406/16 Верховним Судом було зазначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав уразі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний переліктаких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 5 Цивільного кодексу України.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010 визначено критерії, за якими національні суди можуть обмежити право на суд для особи, а зокрема зазначено про те, що «такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою неправомірності оскаржуваних рішень стороною позивачів зазначено те, що ОСОБА_3 , як суміжним землекористувачем, не було погоджено межі спірної земельної ділянки, яка передавалася в постійне користування Відповідачу 2, а відтак міська рада незаконно, на думку сторони позивача, затвердила проектну документацію та надала земельну ділянку в постійне користування Відповідачу 2.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістом ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом «б» частини 2 статті 92 Земельного кодексу України визначено коло суб`єктів, що можуть набувати у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюєтьсяст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно достатті 123 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною цільового призначення та формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 р. №188-13 п. 15.3., розглянувши клопотання Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», надано дозвіл на складання відповідної документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га в районі АДРЕСА_1 (поруч буд.№15) для будівництва багатоквартирних будинків інвалідам, учасникам АТО (том 1, а.с.96, зворотня сторона).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

За заявою ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» ТОВ «Альянс-Консалтинг» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування загальною площею 0,2355 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (том 1, а.с.84-110).

Підставою для розроблення проекту землеустрою є рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 № 188-13 та Договір №000695 від 11.05.2018 року.

Зі змісту вищевказаних матеріалів вбачається, що земельна ділянка, що відводилась, розташована поруч будинку АДРЕСА_1 та має наступні характеристики категорія земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови (код 200), шифр рядка згідно форми 6-зем 96 (землі не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів), конфігурація багатокутник. Площа земельної ділянки становить 0,2355 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186 -1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 та 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Пунктом 10 та 13 зазначеної статті встановлено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів проекту землеустрою, в ньому міститься Висновок Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 04.10.2018 року про погодження проекту землеустрою, відповідно до якого уповноважений орган містобудування та архітектури погоджує даний проект відведення земельної ділянки в межах ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України та зазначено, що земельна ділянка знаходиться в межах міста Івано-Франківська та відповідає містобудівній документації на місцевому рівні генеральному плану затвердженому рішенням міської ради від 03.07.2001р.

Крім того, в матеріалах проекту землеустрою наявний Висновок Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську від 12.10.2018 року, відповідно до якого проект землеустрою погоджується та відповідає вимогам чинного законодавства України та встановленим нормам, правилам та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, Довідка з містобудівного кадастру №18273 від 18.05.2018р., в якій зазначено що згідно Генерального плану міста земельна ділянка знаходиться на території, що реконструюються, план земельної ділянки, витяг з протоколу № 192 узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 23.08.2018 року.

При цьому, Суд зауважує, що відповідно до статті 122 та 123 Земельного кодексу України порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання відповідно документації із землеустрою;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру отримання земельних ділянок у користування, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсними та скасування оскаржуваних у частині рішень, представник первісного позивача та Позивача 1, як на підставу позову, у позовній заяві покликається на факт непогодження суміжним користувачем ОСОБА_3 меж земельної ділянки, яка передавалася в постійне користування, з приводу чого Суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно дост. 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686 (надалі «Інструкція № 376»).

За п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем робіт у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Таким чином, законодавством передбачено можливість закріплювати межовими знаками межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Але лише у тому випадку, якщо їх повідомили належним чином про час проведення вищезазначених робіт. Ця інформація зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Позовна заява не містить посилань представника позивача на те, що у спірних правовідносинах ОСОБА_3 не була повідомлена належним чином про час проведення робіт із закріплення межовими знаками межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки на такі обставини сторона позивача не покликається.

Відповідно до ч.3 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодомежземельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У зв`язку з непогодженням ОСОБА_3 межі спірної земельної ділянки, на засіданні узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів 23.08.2018 року розглядався лист ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», яка виготовляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 ) для будівництва багатоквартирних будинків інвалідам, учасникам АТО. Межа вказаної земельної ділянки не погоджена суміжним хземлекористувачем ОСОБА_3 , яка згідно інформації, наданої проектною землевпорядною організацією (виконавцем проекту землеустрою), даних публічної кадастрової карти України є власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 (том 1, а.с.106 зворотня сторона).

Як зазначено представником Відповідача 1 у відзиві на позов, оскільки ОСОБА_3 була відсутня 10.08.2018 року під час попереднього розгляду земельного спору, це питання розглядалося повторно. При цьому, вказаному суміжнику (за адресою земельної ділянки) було повтроно надіслано рекомендований лист з повідомленням про вручення щодо чергового розгляду даного питання.

Вказані обставини представником позивача не спростовано належними засобами доказування.

За результатами розгляду комісія вирішила погодити ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» непогоджену межу земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 ) для будівництва багатовкартирних будинків інвалідам, учасникам АТО, без погодження гр. ОСОБА_3 (том 1, а.с.106 зворотня сторона).

Проектною землевпорядною організацією був складний Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (том 1, а.с.106-109). Межі земельної ділянки проходять по існуючій огорожі та закріплені в натурі межовими знаками. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО».

Великою Палатою у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18) зазначено, «що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів».

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність чи користування.

Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність чи користування, якщо вони діяли добросовісно.

Відтак, посилання представника позивача на факт непогодження суміжним землекористувачем ОСОБА_3 меж земельної ділянки, як на підставу незаконності оскаржуваного в частині рішення Відповідача 1, є безпідставним.

Інших підстав незаконності рішення Відповідача 1, як підстав позовних вимог, позовна заява не містить.

В рамках даної цивільної справи Суд також зауважує, що в провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала справа № 344/11101/17 за позвом ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Івано-Франківської міської ради від 20 червня 2017 року, зобов`язання даного органу місцевого самоврядування вчинити певні дії.

Предметом зазначеного позову було рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 року № 187-13 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки», яким ОСОБА_3 відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2383 га, для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.01.2020 року по справі № 344/11101/17 в задоволені позову відмовлено. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане судове рішення набрало законної сили 03.03.2020 року.

Зі змісту мотивувальної частини даного рішення вбачається, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Івано-Франківський міський суд у справі №344/11101/17 виходив із того, що спірна земельна ділянка, згідно генерального плану міста Івано-Франківськ, відноситься до територій, що реконструюються.

Тому, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Івано-Франківської міської ради від 20 червня 2017 року, до задоволення не підлягає, оскільки таке рішення відповідачем було прийнято в межах закону.

Крім того, ОСОБА_3 зверталася до Івано-Франківського міського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання права власності на земельну ділянку занабувальною давністю.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.03.2019 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.06.2019 року у справі № 344/11106/17, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадська організація «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що орган місцевого самоврядування не надав позивачу дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність спірної земельної ділянки, наведене є підтвердженням того, що законний власник не визнає факту добросовісності користування спірною земельною ділянкою, що є необхідною умовою для визнання права власності за набувальною давністю.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, Суд дійшов висновку про те, в ході розгляду даної справи стороною позивача не наведено обставин, які б свідчили про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Івано-Франківської міської ради №381-22 від 14.12.2018 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» площею 0,2355 га на АДРЕСА_1 , з передачею її в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 2610100000:01:008:0202, було порушено вимоги чинного законодавства, чи права ОСОБА_3 (відповідно, в подальшому, її правонаступників), а тому позовна вимога про визнання недійсним та скасування цього рішення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що друга позовна вимога (про визнання недійсним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45308446 від 31.01.2019 року, щодо реєстрації права постійного користування на об`єкт нерухомого майна за ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО»: земельну ділянку ГО загальною площею 0,2355 га, кадастровий номер 2610100000:01:008:0202, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) є похідною від попередньої (оскільки на будь-які інші порушення, допущені під час державної реєстрації прав та їх обтяжень представник позивача у позові не покликається), Суд дійшов висновку про те, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 14 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України, ст. 92, 116, 122, 123, 158, 186-1, 198 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, Громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» про визнання недійсними та скасування рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2022 року.

Суддя Домбровська Г.В.