Ухвала

від 31.08.2022 по справі 405/4370/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4370/22

провадження № 1-кс/405/2141/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2022 м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Інгулець, Дніпропетровської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який працює виконавчим директором ТОВ «Чарнокіт», код ЄДРПОУ 32954158, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121240000048 від 07.04.2021, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2022 слідчий відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу № 166-к від 09.08.2021 року призначено на посаду виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт» код ЄДРПОУ 32954158, юридична адреса: Кіровоградська область, Голованівський район, смт.Салькове, вул. Павлова, 1, основним видом діяльності ТОВ «Чарнокіт» є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Відповідно до Розділу 1 п. 1.1 посадової інструкції виконавчого директора ТОВ«Чарнокіт» затвердженої 10.08.2021 року, виконавчий директор підприємства належить до категорії керівників.

Також, відповідно до Розділу 2 посадової інструкції виконавчого директора ТОВ«Чарнокіт», затвердженої 10.08.2021 року виконавчий директор ТОВ «Чарнокіт» наділений повноваженнями, а саме: виконавчий директор підприємства: виконує сформульовані завдання, планує, здійснює і координує діяльність підприємства в межах своєї компетенції; забезпечує виконання цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної і зовнішньоекономічної діяльності; організовує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства; контролює відповідність продукції (послуг) належної якості, сприяє підвищенню продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції; спрямовує діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів; за вказівками директора в межах своєї компетенції забезпечує виконання підприємством програм оновлення видів пропонованих послуг (продукції), планів капітального будівництва, обов`язків перед держбюджетом, постачальниками, замовниками і банками; допомагає директору в організації виробничо-господарської діяльності підприємства, фінансових і трудових витрат, мобілізації резервів виробництва; вносить пропозиції щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, дотримується вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; за вказівками директора в межах своїх компетенції проводить роботу, що стосується зміцнення трудової і виробничої дисципліни, сприяє розвитку творчої ініціативи та трудової активності працівників; вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій посадовим особам; сприяє забезпеченню дотримання законності, використання правових заходів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку; представляє підприємство в органах державної влади і у взаємодії з партнерами; готує проекти нормативних документів.

Відповідно до Розділу 3 посадової інструкції виконавчого директора ТОВ«Чарнокіт», затвердженої 10.08.2021 року, виконавчий директор ТОВ «Чарнокіт» має право: без доручення діяти від імені підприємства в межах своєї компетенції; представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами, органами державної влади; в межах своєї компетенції розпоряджатися майном підприємства із дотриманням вимог, визначених законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами;

Розділом 4 «Відповідальність» посадової інструкції виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт» несе персональну відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, які визначені даною посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, вчинені в процесі здійснення своєї діяльності, в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; виконавчий директор підприємства несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, які виходять за межі його повноважень, які визначені чинним законодавством, статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами; виконавчий директор підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були здійснені особами, яким він делегував свої права; виконавчий директор підприємства, який недобросовісно використовує майно та кошти товариства у власних інтересах, або в інтересах, протилежним інтересам засновників, несе відповідальність в межах, визначених цивільним, кримінальним та адміністративним правом.

Таким чином, ОСОБА_5 , займаючи посаду виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт» являвся службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Проте, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт», діючи умисно, спонукаємий жадобою до наживи та незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив незаконні дії, направленні на незаконне видобування ТОВ «Чарнокіт» на території Завалівського родовища, Голованівського району, Кіровоградської області корисних копалин чарнокіту, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, шляхом проведення вибухових робіт за наступних обставин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Також, відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Крім того, відповідно до норм статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право: здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу. Користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, згідно з підпунктом 2.7. пункту 2 Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар`єрах, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 17.08.2004 № 412 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 19.08.2004 № 1027/9626, видобувні роботи роботи з видобутку корисних копалин з готової до видобутку частини родовища.

В пункті 2 Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.03.2010 № 61 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 03 червня 2010 року за № 356/17651 визначено, що гірнича маса - зруйнований і подрібнений масив гірських порід під час розробки родовищ корисних копалин.

Тобто, роботи з видобування корисних копалин відкритим способом (кар`єр) роботи з відділення гірничої маси від масиву за допомогою підривних робіт і переміщення їх до приймальних споруд (площадки первинної переробки або відвантаження споживачам, тощо).

Таким чином, гірничі роботи (вибухові роботи, навантаження екскаваторами подробленої гірничої маси на автосамоскиди, переміщення цієї гірничої маси автосамоскидами до дробарно-щебеневого заводу на переробку) відносяться до видобування корисних копалин відкритим способом.

Згідно з статтею 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати:

спеціальний дозвіл на користування надрами;

акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами);

технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку;

геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Вся технічна документація повинна вестися відповідно до вимог правил безпеки, правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів.

Згідно з статтею 51 Кодексу України про надра розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр.

Таким чином, реалізація права користувача надр на видобування корисних копалин відповідно до спеціального дозволу на користування надрами можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених чинним законодавством, зокрема:

- наявністю спеціального дозволу на користування надрами наданого з метою видобування корисних копалин в межах конкретної ділянки надр (стаття 19 Кодексу України про надра);

- засвідченого права на користування надрами Акту про надання гірничого відводу, який містить відомості про ділянку надр та корисні копалини ідентичні з відомостями зазначеним у спеціальному дозволі на користування надрами (стаття 19 Кодексу України про надра);

- наявністю документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою пов`язаною з користуванням надрами та наданих відповідно до земельного законодавства (стаття 18 Кодексу України про надра);

- наявністю затвердженого та погодженого у встановленому порядку проекту розробки родовища (ділянки надр) корисних копалин, проектні рішення якого мають забезпечити раціональне та ефективне вилучення корисних копалин з ділянки надр, яка надана користувачу надр на підставі спеціального дозволу на користування надрами (статті 50, 51 Кодексу України про надра);

- геолого-маркшейдерської, технічної та обліково-контрольної документації, яка має містити достовірну інформацію про кількість та якість видобутих корисних копалин (стаття 53 Кодексу України про надра).

В ході досудового розслідування встановлено, що спеціальний дозвіл на користування надрами № 3552 від 09.12.2004 надано ТОВ «Чарнокіт» з метою видобування незмінених та порушених вивітрюванням чарнокітів, придатних для виробництва щебню будівельного та каменю бутового, відсіви від подрібнення чарнокітів придатні для благоустрою, рекультивації і планування. Дозвіл на видобування наданий ТОВ «Чарнокіт» на території Завалівського родовища, розташованого у Кіровоградській області, термін дії спеціального дозволу до 09.12.2034 року.

Відповідно до спеціального дозволу № 3552 від 09.12.2004 року Завалівське родовище надане у користування ТОВ «Чарнокіт» у визначених точках географічних координат зазначених у спеціальному дозволі на користування надрами.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт», достовірно знаючи межі Завалівського родовища відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 3552 та будучи обізнаним про встановлений чинним законодавством порядок видобування корисних копалин загальнодержавного значення, діючи умисно, у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами», Кодексу України про надра, Гірничого закону України, Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про Перелік документів дозвільного характері у сфері господарської діяльності» усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді порушення встановлених правил охорони та використання надр та маючи намір на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення шляхом проведення вибухових робіт з метою незаконного збагачення, здійснив незаконне видобування чарнокітів на Завалівському родовищі за адресою: АДРЕСА_3 .

Встановлено, що 21.01.2016 року між ТОВ «Чарнокіт» код ЄДРПОУ 32954158 в особі директора ОСОБА_7 та ПрАТ «Украгровибухпром» в особі директора ОСОБА_8 укладено договір підряду (без номеру) на проведення вибухових робіт, відповідно до пункту 1.1 якого ПрАТ «Украгровибухпром» за дорученням ТОВ «Чарнокіт» зобов`язується на власний ризик виконати певну роботу відповідно до умов договору, а ТОВ«Чарнокіт» зобов`язується прийняти її та оплатити.

Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що ТОВ «Чарнокіт» доручає, а ПрАТ «Украгровибухпром» приймає на себе зобов`язання по виконанню комплексу організаційних і технічних заходів, пов`язаних з підготовкою і проведенням вибухів в смт.Салькове Гайворонського району (нині Голованівського району) Кіровоградської області. На підставі вищевказаного договору підряду ПрАТ «Украгровибухпром» протягом 2016-2021 років проводило вибухові роботи на Заваллівському родовищі відповідно до заявок ТОВ «Чарнокіт». Зокрема, 10.11.2021 від імені директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_9 видано наказ № 132-0 про проведення з 09.00 години до 16.00 години 11.11.2021 року вибухових робіт на Завалівському гранітному кар`єрі (Завалівське родовище).

У листопаді 2021 року на адресу ПрАТ «Украгровибухпром» від імені директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_9 скеровано заявку (без номеру) із проханням провести 11 листопада 2021 року масовий вибух на Завалівському кар`єрі Блок № 3, горизонт 112 м, 104 м, кількість свердловин 90 штук, об`єм блоку 17500м.куб.

У подальшому на виконання вищевказаної заявки 10 листопада 2021 року директором ПрАТ«Украгровибухпром» ОСОБА_8 винесено наказ № 93-в про проведення масового вибуху у Завалівському кар`єрі ТОВ «Чарнокіт» на підставі якого працівники ПрАТ «Украгровибухпром» здійснили складення необхідної для проведення масового вибуху документації, а саме: Паспорт масового вибуху на Завалівському гранітному кар`єрі ТОВ«Чарнокіт», Акт про готовність блоку до заряджання, Розпорядок проведення масового вибуху на блоці № 3 Завалівського кар`єру ТОВ «Чарнокіт», Таблицю розрахунку свердловинних зарядів блока № 3 горизонту + 112м, +104 м, які 09.11.2021 року погоджені виконавчим директором ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_5 .

На підставі вищевказаних документів 11.11.2021 року працівниками ПрАТ«Украгровибухпром», проведено масовий вибух на Завалівському родовищі - Блок № 3, горизонт + 112 м, + 104 м в результаті чого відповідно до Акту № 256 від 11.11.201 року, підписаного від ТОВ«Чарнокіт» ОСОБА_5 видобуто 17500 куб.м. корисної копалини загальнодержавного значення - чарнокітів.

В свою чергу ОСОБА_5 достовірно знаючи, що вибухові роботи проведені за межами визначеними спеціальним дозволом на користування надрами № 3552 від 09.12.2004 року, однак бажаючи настання наслідків свого злочинного умислу у виді незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене шляхом вибуху, засвідчив власним підписом акт № 256 від 11.11.2021 року та прийняв виконані працівниками ПрАТ «Украгровибухпром», необізнаними у незаконності проведення масового вибуху, роботи з проведення масового вибуху на Завалівському родовищі.

Згідно з статтею 1 Гірничого закону України підривні роботи - роботи, що проводяться із застосуванням вибухових речовин для руйнування гірничих порід за допомогою вибуху з метою видобутку корисних копалин, проведення гірничих виробок тощо.

Видобування корисної копалини це сукупність взаємопов`язаних процесів гірничого виробництва по вилученню корисної копалини з надр Землі, одним з яких є вибухові роботи.

Із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника ОСОБА_10 та застосуванням спеціальної геодезичної техніки 20.07.2022 слідчим проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 3521155600:02:000:8001 площею 16 га та 3521155600:02:000:1346 площею 13,4618 га, що перебувають у фактичному користуванні ТОВ «Чарнокіт» код ЄДРПОУ 32954158 та на яких знаходиться Завалівське родовище чарнокітів і здійснюється фактичний видобуток корисних копалин, за результатами якого встановлено факт проведення 11.11.2021 року масованого вибуху на Завалівському родовищі поза межами спеціального дозволу на користування надрами № 3552.

Таким чином, внаслідок незаконних умисних дій виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_5 , у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами», Кодексу України про надра, Гірничого закону України, Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про Перелік документів дозвільного характері у сфері господарської діяльності», 11.11.2021 року, шляхом масового вибуху, проведеного ПрАТ «Украгровибухпром» на підставі наданої документації, яку 09.11.2021 року погоджено виконавчим директором ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_5 , незаконно видобуто корисну копалину загальнодержавного значення - «чарнокіт», об`ємом 17 500 м3, на земельній ділянці Завалівського родовища чарнокітів в Голованіському районі Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, смт.Салькове, вул. Павлова, 1.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4ст.240 ККУкраїни,а саме незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене шляхом вибуху.

22.08.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Інгулець, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта повна вища, одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , займаючий посаду виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт», код ЄДРПОУ 32954158, раніше не судимий.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- показами працівників ПрАТ «Украгровибухпром».

-Проведеним ДЕІ Придніпровського округу (Кіровоградська та Дніпропетровьска області) розрахунком завданих збитків;

- Протоколом огляду території Завалівського родовища, в ході якого зафіксовано факт проведення вибухових робіт 11.11.2021 поза межами родовища;

- План-схемою спеціаліста ОСОБА_10 , відповідно до якої проведені вибухові роботи 11.11.2021 поза межами Завалівського родовища;

- Проведеним тимчасовим доступом до речей та документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Украгровибухпром»;

- Проведеним тимчасовим доступом до речей та документів, що перебувають у володінні ГУ ДПС в Кіровоградській області;

- Проведеним тимчасовим доступом до речей та документів, що перебувають у володінні ГУ ПФУ в Кіровоградській області;

- речовими доказами;

- іншими зібраними у справі доказами, які викривають ОСОБА_5 у вчиненні умисного кримінального правопорушення у сфері кримінальних правопорушень проти довкілля, а саме у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчинені шляхом вибуху, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Таким чином, відповідно до матеріалів кримінального провадження та норм КПК України, які згідно до п. 5 ст. 9 КПК України, застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є достатні об`єктивні дані, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .

Відповідно довимог ст.183КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК Кодексу.

З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного та її бажання уникнути кримінальної відповідальності, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, які мають місце:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, оскільки покарання за вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі W. проти Швейцарії небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою. Також що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня Панченко проти Росії. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню Бекчиєв проти Молдови.

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-п.3ч.1ст.177КПК України зурахуванням тяжкостіпокарання тавагомості доказівобґрунтованості підозри, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що вже допитані і дають викривальні свідчення так і тих, що підлягають встановленню та допиту, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь;

- п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння кримінального правопорушення та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні;

- п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі стосовно осіб, які дають покази підтверджуючі його вину, будучи особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і як результат схильною до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а застосування запобіжного заходу - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя повинен застосовувати стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до слідчого, прокурора та суд на першу вимогу. Застава не може бути обрана, оскільки вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження. Крім того, обирати запобіжний захід відносно підозрюваного домашній арешт недоцільно, оскільки в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

По справінаявні реальніознаки справжньогосуспільного інтересу,який,незважаючи напрезумпцію невинуватості,переважає принципповаги доособистої свободипідозрюваного.При цьому,прошу судоцінити суворістьможливого покарання ОСОБА_5 та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою.

Крім цього відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно звимогами п.2ч.5ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня2022року на одну особу працездатного віку в розрахунку на місяць 2481 гривень.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження сума завданої матеріальної шкоди Державі становить 80 307 500 гривень.

Передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України максимальний розмір застави щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, становить вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 грн., та явно не співмірно розміру завданої матеріальної шкоди Державі, та свідчить про не здатність застави забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Зазначені обставини вказують про необхідність визначення слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а враховуючи розмір завданої матеріальної шкоди та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення доцільним є визначення застави у розмірі 32 369 (тридцять одна тисяча п`ятдесят один) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 80307 489 гривень.

Також згідно з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначається, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов`язків, доцільним та виправданим є визначення в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наступних обов`язки, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави:

1) прибувати до слідчого у кримінальному провадженні, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 з визначенням розміру застави у сумі 80307 489 грн., просили його задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що повідомлення про підозру ґрунтується на схемі спеціаліста Смоліна, відповідно до якої проведені вибухові роботи 11.11.2021 поза межами наданого дозволу, ним неправильно визначені межі, згідно цієї схеми, половина надр є на цьому дозволі, а на іншій немає; за дорогою знаходяться фермерські поля, а згідно схеми, дозвіл наданий на фермерські поля; шкода визначена на підставі висновку, немає допитів свідків, підозра пред`явлена за неправдивими доказами; ризики стороною обвинувачення не обґрунтовані, підозрюваний не перебуває у розшуку, не притягувався до кримінальної відповідальності, являється на допити, з дня пред`явлення підозри до розгляду клопотання в суді не зник; він займає керівну посаду; свідки, які допитані у кримінальному провадженні, не дають викривальних показань щодо підозрюваного; підозрюваний сприяє досудовому розслідуванню, надає документи, які просять слідчі, заявляє клопотання для встановлення об`єктивної істини; підозрюваний не схильний вчинити протиправні дії. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника, додав, що він більше 25 років працює у гірничодобувній промисловості, він проводив два вибухи, проте, коли йому сказали, що він працює не у межах дозволу, він звернувся до інституту за роз`ясненнями.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, слідчим відділом СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121240000048 від 07.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

У цьому кримінальному провадженні 22.08.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене шляхом вибуху.

За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Надані слідчим докази, а саме: протокол огляду місця події від 15.09.2021; інформаційна довідка № 2 про обстеження ділянки надр від 06.09.2021; паспорт масового вибуху на Завалівському гранітному кар`єрі ТОВ «Чарнокіт» від 11.11.2021; акт про готовність блока до зарядження від 09.11.2021; розпорядок проведення масового вибуху на блоці №3 Заваллівського кар`єру ТОВ «Чарнокіт» від 11.11.2021; акт № 256 від 11.11.2021 згідно договору від 21.01.2016 без №, свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

Проте, прокурором із наведеного переліку ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, має під собою підґрунтя тільки заявлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, оскільки покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбачене виключно позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина (тяжкість очікуваного покарання) сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховує обставини про вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; вік підозрюваного, інформація та відомості про стан його здоров`я у долучених до клопотання матеріалах відсутня; підозрюваний має двох неповнолітніх дітей 2012 та 2019 року народження, працює виконавчим директором ТОВ «Чарнокіт», позитивну характеристику за місцем роботи;підозрюваний раніше не судимий; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

Під час розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом з`ясовано питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу.

Проте, прокурором та слідчим в судовому засіданні не надано доказів та не доведено суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного ОСОБА_5 на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_5 .

Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор або слідчий доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції,положення якоївказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-179, 184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з 31.08.2022 по 22.10.2022 включно, в межах строку досудового розслідування.

Покласти на ОСОБА_5 строком до 22.10.2022 наступні обов`язки:

- - прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із м. Гайворон Кіровоградської області області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування як особисто так і через третіх осіб зі свідками у кримінальному провадженні за винятком участі в слідчих діях та в суді;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Під розпис повідомити підозрюваного ОСОБА_5 покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого.

В іншій частині клопотання відмовити.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, слідчому, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11