Постанова
від 06.09.2022 по справі 916/1609/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1609/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Семака В.Ю.,

від Державної митної служби України в особі Одеської митниці Чакір В.О.,

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях Кравченко Ю.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021, прийняте суддею Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст складено 29.12.2021,

у справі №916/1609/21

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Державної митної служби України в особі Одеської митниці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати укладеним між сторонами договір про відшкодування витрат за надані послуги в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який користується одержаним на підставі договору оренди б/н від 09.12.2008 нерухомим майном, балансоутримувачем якого виступає позивач, отримує також і відповідні послуги з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, проте безпідставно ухиляється від прийнятого на себе за вищенаведеним договором оренди обов`язку щодо укладення договору про відшкодування витрат за вказані послуги, що свідчить про наявність правових підстав для визнання такого договору укладеним в судовому порядку.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 08.06.2021 відкрито провадження у справі №916/1609/21 та в подальшому ухвалою суду від 09.09.2021 замінено у даній справі первісного відповідача Одеську митницю Держмитслужби належним відповідачем Державною митною службою України в особі Одеської митниці.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено повністю; визнано укладеним між Одеською митницею Держмитслужби та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" договір про відшкодування витрат за надані послуги в редакції, наведеній у резолютивній частині даного рішення; стягнуто з Державної митної служби України в особі Одеської митниці на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 2270 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що позовна вимога Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання договору про відшкодування експлуатаційних витрат укладеним є обґрунтованою та спрямованою на захист законного інтересу позивача, оскільки, відповідач, безпідставно ухиляючись тривалий час від укладення вказаного договору, зумовлює виникнення у позивача надмірного тягаря по утриманню майна, яким він фактично не користується.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що всупереч вимог чинного законодавства позивачем до місцевого господарського суду не було подано доказів на підтвердження того, що сторони зобов`язалися укласти договір про відшкодування витрат за надані послуги на підставі попереднього договору, або того, що запропонований Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" для укладення договір ґрунтується на державному замовленні чи є обов`язковим для укладення в силу закону, при цьому, за твердженням апелянта, спір у даній справі не належить до категорії переддоговірних спорів, які розглядаються судом відповідно до частини першої статті 187 Господарського кодексу України. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що метою договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 09.12.2008 не було укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на послуги з утримання орендованого майна та надання орендарю комунальних послуг, у зв`язку з чим вказаний договір оренди у розумінні закону не може вважатися попереднім договором, а запропонований позивачем для укладення договір про відшкодування витрат за надані послуги основним договором. Скаржник зауважує і на тому, що позивачем до суду першої інстанції не надано доказів на підтвердження того, що протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 09.12.2008 балансоутримувач (Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний") надіслав до Південної митниці проект договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг, а також доказів того, що внаслідок забезпечення належних умов роботи митного органу позивач поніс збитки або має заборгованість за минулі роки. Водночас, на переконання апелянта, укладення станом на 2022 рік договору про відшкодування витрат суперечить природі цього виду договору, оскільки неможливо відшкодовувати витрати на майно, якщо воно не використовується або не знаходиться в орендаря, відтак, з огляду на те, що об`єкт оренди було повернуто Одеською митницею ДФС ще 30.11.2019 і у сторін на момент повернення були відсутні будь-які претензії майнового характеру, позивачем неправильно обрано спосіб захисту. Скаржник також стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі, а також про те, що в силу чинного законодавства митні органи наділені правом на безоплатне розміщення структурних підрозділів у службових та побутових приміщеннях підприємств, незалежно від форми власності та підпорядкування, і користування обладнанням, засобами та каналами електронного зв`язку без відшкодування витрат за користування таким майном (витрат на утримання, комунальні послуги тощо).

У відзиві на апеляційну скаргу №443/27-01-05/Вих від 10.02.2022 (вх.№228/22/Д1 від 10.02.2022) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" зазначає про її безпідставність і необґрунтованість, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державної митної служби України в особі Одеської митниці та залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21. Зокрема, позивач зауважує на тому, що пунктом 5.9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 09.12.2008 на відповідача покладено обов`язок нести витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, при цьому зазначене положення договору було погоджене сторонами, жодних змін або доповнень до нього протягом строку дії договору оренди внесено не було та у судовому порядку відповідний договір недійсним не визнавався, у зв`язку з чим даний пункт є обов`язковим для виконання відповідачем. Поряд з цим, за твердженням позивача, необхідність укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна зумовлена наявністю законодавчо встановленого обов`язку Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" щодо утримання та ефективного використання державного майна та встановленого наведеним вище договором оренди обов`язку орендаря укласти відповідний договір, а тому спір у даній справі є переддоговірним спором, що підлягає судовому розгляду. Позивач також посилається на те, що умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 09.12.2008 для балансоутримувача не передбачено будь-якого строку для ініціювання укладення договору про відшкодування витрат на утримання об`єкта оренди, а також на те, що під час повернення відповідачем орендованого майна Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", не будучи стороною договору оренди, могло лише підтвердити факт повернення майна у повному обсязі та в належному стані, а не висловлювати майнові претензії за цим договором оренди. Крім того, позивач наголошує на тому, що запропонований ним договір охоплює виключно той період часу, у який орендоване майно перебувало у користуванні відповідача і протягом якого дане майно утримувалось безпосередньо Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", а саме: з 13.06.2013 по 30.11.2019. Водночас, за твердженням позивача, позовна вимога про стягнення з Державної митної служби України в особі Одеської митниці заборгованості у даній справі не заявлялась, у зв`язку з чим потреба у наданні до суду пояснень або доказів з приводу такої заборгованості була відсутня, натомість, захищаючи свій законний інтерес, обраний підприємством позивача спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання договору про відшкодування витрат укладеним між сторонами є належим та ефективним, тим більше, що позовна давність для звернення з такою вимогою ним не пропущена. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції і на те, що у жодному із наведених апелянтом нормативно-правових актів не передбачено право останнього на безоплатне забезпечення орендованих ним приміщень електроенергією, теплом, водою та відведенням стоків.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. від 24.01.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу №916/1609/21 до розгляду на 24.02.2022 о 10:00.

Між тим, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку з 17.02.2022 за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1609/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №916/1609/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України №2102-IX від 24.02.2022.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Однак, з огляду на загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, наказом в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2022 №6-ОД "Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових справ до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

За таких обставин, у зв`язку з викладеним судове засідання у справі №916/1609/21, призначене на 24.02.2022, не відбулося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 у визначеному складі суддів прийнято справу №916/1609/21 до свого провадження та, з огляду на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, вирішено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Державної митної служби України в особі Одеської митниці на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 повідомити додатково.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України; призначено дану справу до розгляду на 20.07.2022 о 10:00; попереджено учасників справи про те, що явка представників останніх у судовому засіданні 20.07.2022 обов`язковою не визнається, а також запропоновано їм надати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи без їх участі або заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 20.07.2022 шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 11:30 год 07.09.2022.

У судовому засіданні 07.09.2022, проведеному в режимі відеоконференції, представник Державної митної служби України в особі Одеської митниці апеляційну скаргу підтримав; представники Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях висловили заперечення проти її задоволення.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області ("Орендодавець") та Південною митницею ("Орендар") укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н (далі договір б/н від 09.12.2008), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно ("майно"), а саме: приміщення у будинку центральної прохідної ПРР-1 загальною площею 58,6 кв.м, приміщення на 601 корпусі загальною площею 290,1 кв.м, приміщення у будинку 601/1 НРР - 1 порту загальною площею 21,46 кв.м, що перебувають на балансі Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" ("Балансоутримувач") за адресою: Одеська обл., м. Южне, ДП МТП Южний.

Відповідно до пункту 1.2 договору б/н від 09.12.2008 майно передається в оренду для службового користування.

В силу пунктів 2.1, 3.1 договору б/н від 09.12.2008 Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами, та доповненнями, і становить 1 гривню у рік.

Згідно з пунктом 5.9. договору б/н від 09.12.2008 Орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, можуть укладатися у вигляді договору про внесення змін або у вигляді листів. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін (пункти 10.1, 10.2, 10.4 договору б/н від 09.12.2008).

Вищенаведений договір б/н від 09.12.2008 погоджений Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний", як Балансоутримувачем об`єкта оренди.

09.12.2008 на виконання вказаного договору оренди його сторонами та Балансоутримувачем було підписано відповідний акт приймання-передачі, на підставі якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно об`єкт оренди.

Договором б/н від 09.02.2012 про внесення змін до договору б/н від 09.12.2008 було продовжено строк дії останнього до 31.12.2014 включно.

Згідно з Законом України "Про морські порти України", що набрав чинності 13.06.2013, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р та наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", яке є позивачем, було утворено внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів. Одним з відокремлених структурних підрозділів позивача є Південна філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Отже, починаючи з 13.06.2013, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" є правонаступником Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" за договором б/н від 09.12.2008 з відповідними правами, зобов`язаннями та, відповідно, виступає балансоутримувачем орендованого майна за договором.

30.11.2019 між Одеською митницею Державної фіскальної служби України (як правонаступником Південної митниці та орендарем), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (як правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та орендодавцем) і Південною філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (як балансоутримувачем) було підписано акт прийому-передачі (повернення) державного нерухомого майна до договору б/н від 09.02.2008, відповідно до якого Орендар передає, а Балансоутримувач приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: приміщення у будинку центральної прохідної ПРР-1 загальною площею 58,6 кв.м, приміщення на 601 корпусі загальною площею 290,1 кв.м, приміщення у будинку 601/1 НРР-1 площею 21,46 кв.м, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11.

26.02.2021 відповідачем було отримано лист позивача №537/27-01-05/Вих від 19.02.2021, в якому останній, посилаючись на невиконання Орендарем вимог пункту 5.9 договору б/н від 09.12.2008 щодо укладення з Балансоутримувачем об`єкта оренди договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, запропонував укласти відповідний договір про відшкодування витрат за надані послуги. До вказаного листа було додано два примірника зазначеного договору наступного змісту:

ДОГОВІР

про відшкодування витрат за надані послуги

м. Южне Одеської області

2020

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", назване в подальшому Балансоутримувач, в особі начальника Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) Басюка Олександра Григоровича, діючого на підставі Положення про Південну філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрацію морського порту Південний) та довіреності від 22.12.2020 №7481, з однієї сторони,

та Південна митниця, названа в подальшому Користувач, в особі

, діючого на підставі

, з другої сторони (далі Сторони, а кожна окремо Сторона), уклали цей договір про відшкодування витрат Балансоутримувача за надані послуги (далі Договір), про нижченаведене:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Балансоутримувач згідно з договором оренди нерухомого майна від 09.02.2008 (обліковий номер договору 20984091640), який був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Користувачем, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою та відведенням стоків) Користувача в орендованих приміщеннях площею 58,6 м2, 290,1 м2 та 21,46 м2 (далі Послуги), а Користувач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів, та своєчасно сплачує виставлені Балансоутримувачем рахунки за користування наданими послугами в орендованому приміщенні.

2. ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН

2.1. Сторони зобов`язуються керуватись при виконанні своїх обов`язків:

- Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України";

- Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258 "Про затвердження Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" (далі ПТЕЕС);

- Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією".

2.2. Балансоутримувач зобов`язується:

2.2.1. Підтримувати в справному стані мережі та надавати Послуги згідно з пунктом 1.1 Договору.

2.2.2. Вести розрахунки з організаціями, постачальниками Енергоресурсів за використані електроенергію, воду, теплову енергію, що постачались Користувачу, та відведені стічні води Користувача, згідно з основними договорами, укладеними між Енергопостачальними організаціями і Балансоутримувачем.

2.3. Користувач зобов`язується:

2.3.1. Своєчасно оповіщати Балансоутримувача про всі несправності на мережах, системі енергозабезпечення будівлі, приміщення.

2.3.2. Скидати в каналізацію стоки, що відповідають по якості встановленим показникам санітарних правил і норм.

2.3.3. Дотримуватись Наказу Комітету по нагляду за охороною праці України від 09.01.1998 №4 "Про затвердження Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів".

2.3.4. Відшкодувати в установленому порядку усі збитки у разі пошкодження мереж, системи енергозабезпечення, які сталися з вини Користувача або осіб, які з ним працюють.

2.3.5. Не приєднувати додаткові потужності без згоди Балансоутримувача.

2.3.6. На вимогу Балансоутримувача надавати інформацію про кількість осіб, що працюють в орендованих приміщеннях із зазначенням графіку їх роботи, кількості встановлених в приміщеннях електроприладів та оргтехніки.

2.3.7. Своєчасно та у повному обсязі у відповідності до умов договору відшкодовувати Балансоутримувачу витрати за спожиті Користувачем теплову енергію, електроенергію, воду і відведені стічні води згідно з виставленими Балансоутримувачем рахунками.

2.3.8. Зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України.

2.3.9. Нести відповідальність за виконання вимог Закону України "Про санкції" та інших нормативно-правових актів щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

3. ПРАВА СТОРІН

3.1. Балансоутримувач має право:

3.1.1. Отримувати від Користувача оплату за надані Послуги в розмірах і строки, передбачені цим договором.

3.1.2. Обмежити або припинити надання Послуг у випадках порушення Користувачем умов, передбачених цим договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

3.2. Користувач має право:

3.2.1. Здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Балансоутримувача, контроль за ходом, якістю та обсягами Послуг, що надаються.

3.2.2. Ініціювати внесення змін до Договору, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявність істотних порушень Балансоутримувачем умов договору.

4. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

4.1. Щомісячна кількість спожитих води, тепла, відведених стоків визначається по приладах обліку, які пройшли держповірку, а за їх відсутності по розрахунках, виконаних службою енергозабезпечення Балансоутримувача на підставі узгодження про встановлену кількість спожитих води, тепла та відведених стоків (Додаток №1).

4.2. Щомісячна кількість спожитої електроенергії, визначається відповідно до Методики розрахунку норм витрат теплової енергії на обігрів будівель виробничих баз дорожніх підприємств М 218-03450778-219-2004 та на підставі узгодження про встановлену потужність (Додаток №2).

4.3. Визначена та спожита кількість води, тепла, електроенергії та відведених стічних вод сплачується Користувачем за тарифами Енергопостачальних організацій, утримання, обслуговування мереж водопостачання та водовідведення сплачується Користувачем за тарифами Балансоутримувача на підставі окремих рахунків та відповідних актів приймання-передачі наданих послуг, що надаються Балансоутримувачем у двох примірниках в кінці поточного місяця. При зміні тарифів від Енергопостачальних організацій, Балансоутримувач має право змінювати тарифи в односторонньому порядку.

4.2. Користувач відшкодовує витрати за надані послуги згідно з виставленими Балансоутримувачем рахунками та актами приймання-передачі наданих послуг. Тривалість періоду для оплати становить 25 (двадцять п`ять) банківських днів з моменту виставлення рахунка Балансоутримувачем.

5. ПОРЯДОК ОБМЕЖЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ

5.1. Постачання Послуг Користувачу може бути припинено або обмежено Балансоутримувачем без попередження у разі:

- виникнення аварійних ситуацій в електроустановках Балансоутримувача на час, що не перевищує визначеного Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 липня 2017 року № 476;

- виникнення аварійних ситуацій в системах водопостачання, водовідведення та теплопостачання на час їх усунення;

- користування Користувачем Послугами після закінчення строку дії цього договору;

- приєднання додаткових потужностей без згоди Балансоутримувача;

- несвоєчасного надання інформації по змінах в кількості осіб, що постійно працюють в орендованих приміщеннях.

5.1.1. З повідомленням Користувача не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

- недопущення Користувачем представників Балансоутримувача до систем енергозабезпечення, які знаходяться в орендованому приміщенні;

- несплати Користувачем рахунків на відшкодування витрат за надані Послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання у встановлений Договором термін;

- для проведення планових ремонтних робіт в системах електрозабезпечення, теплозабезпечення та водозабезпечення на мережах Балансоутримувача.

5.2. У разі незадовільного стану електроустановок Користувача, що загрожує аварією, пожежею та створює загрозу життю, а також при невиконанні вимог щодо усунення недоліків, виявлених представниками Балансоутримувача під час перевірки, Балансоутримувач без попередження має право відключити електропостачання Користувача від власних мереж.

6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

6.1. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

6.2. При порушенні Користувачем умов договору Балансоутримувач залишає за собою право розірвати його в односторонньому порядку відповідно до чинного законодавства України.

6.3. При несвоєчасному внесені плати Користувач сплачує Балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих Послуг за кожен день прострочення. Оплата пені і штрафу не звільняє Користувача від обов`язку оплати сум заборгованості.

6.4. У разі реєстрації Користувачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, або складеної та зареєстрованої з порушенням вимог статті 201 розділу V Податкового кодексу України, Користувач за першої вимоги Балансоутримувача сплачує на користь останнього штраф у розмірі суми зменшення податкового зобов`язання.

6.5. Оплата пені та штрафу не звільняє сторону, яка порушила зобов`язання, що виникає з цього договору, від виконання зобов`язання належним чином.

7. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

7.1. Усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів.

7.2. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

8. ОБСТАВИНИ НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ

8.1. Жодна із сторін цього договору не несе відповідальності перед іншою стороною за несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок дії непереборної сили у тій мірі, у якій таке прострочення або невиконання не можуть бути віднесені за рахунок вини або недогляду сторони, яка посилається на несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у зв`язку з обставинами непереборної сили.

8.2. Використане у пункті 8.1. поняття дії непереборної сили означає випадки, які не піддаються розумному контролю сторони, яка проголошує форс-мажорні обставини, в тому числі, але не обмежуючись такими подіями, як: війна, блокада, ембарго, випадки громадянської непокори працівників або будь-які закони, декларації, норми, вказівки та декрети, що видані державними органами та знаходяться під їх контролем.

8.3. У випадку настання обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань за договором відкладається на той час, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо такі обставини та їх наслідки будуть тривати більше трьох місяців, то кожна із сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором, і у цьому випадку жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною можливих збитків.

8.4. Сторона, для якої настала неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна про настання таких обставин невідкладно повідомити (факсом або електронною поштою) іншу сторону, а також у п`ятнадцятиденний термін надіслати поштою зареєстроване повідомлення, видане компетентним органом держави.

8.5. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості є довідки, що видаються компетентним органом держави.

8.6. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

9. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

9.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє на термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2008 (обліковий номер договору 20984091640), але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторони домовились, що згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 13.06.2013 по 30.11.2019.

9. ІНШІ УМОВИ

10.1. Всі права та обов`язки Балансоутримувача (в т. ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача Послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим договором, виконуються Південною філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний).

10.2. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

10.3. Дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін (за виключенням випадків, передбачених пунктом 10.4. договору). У цьому разі дострокове припинення дії договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.

10.4. Договір може бути розірваний будь-якою із сторін в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов`язань за договором відповідно до чинного законодавства України.

10.5. Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

10.6. Усі правовідносини сторін, що виникають з цього договору та не врегульовані ним, регламентуються відповідними нормами чинного законодавства України.

10.7. Балансоутримувач є платником ПДВ та платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах, визначених чинним податковим законодавством України.

10.8. Кожна із сторін несе повну відповідальність за правильність вказаних нею в договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

10.9. Договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу по одному для кожної із сторін.

10.10. Представники сторін, уповноваженні на укладення цього договору, погодились, що їх персональні дані, які стали відомі сторонам у зв`язку з укладенням цього договору включаються до баз персональних даних сторін.

10.11. Підписуючи даний договір уповноважені представники сторін дають згоду (дозвіл) на обробку їх персональних даних, з метою підтвердження повноважень суб`єкта на укладення, зміну та розірвання договору, забезпечення реалізації адміністративно-правових і податкових відносин у сфері бухгалтерського обліку та статистики, а також для забезпечення реалізації інших передбачених законодавством відносин.

10.12. Представники сторін підписанням цього договору підтверджують, що вони повідомлені про свої права відповідно до статті 8 Закону України "Про захист персональних даних".

10. АНТИКОРУПЦІЙНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

11.1. Сторони підтверджують, що при виконанні цього договору сторони, а також їх афілійовані особи, та працівники зобов`язуються:

- дотримуватись чинного законодавства України та відповідних міжнародно-правових актів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції, а також запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- вживати всіх можливих заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення і протидії корупції у своїй діяльності;

- не пропонувати, не обіцяти, не надавати, не приймати пропозицій, обіцянок чи надання неправомірної вигоди (грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-якої іншої вигоди нематеріального чи негрошового характеру без законних на те підстав) прямо або опосередковано будь-яким особам/від будь-яких осіб за вчинення чи не вчинення такою особою будь-яких дій з метою отримання неправомірної вигоди (обіцянки неправомірної вигоди) від таких осіб.

У разі отримання однією зі сторін відомостей про вчинення особою/особами, визначеними у цьому розділі, заборонених до вчинення у цьому розділі дій, та/або відомостей, що відбулося або може відбутися корупційне правопорушення за участю вказаної особи/осіб, така сторона має право направити іншій стороні вимогу надати пояснення з цього приводу.

12. ДОДАТКИ

12.1. Невід`ємними частинами цього договору є:

12.1.1. Додаток №1 "Узгодження про встановлену кількість спожитих води, тепла та відведених стоків".

12.1.2. Додаток №2 "Узгодження про встановлену потужність".

13. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН

БАЛАНСОУТРИМУВАЧ Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14 код ЄДРПОУ 38727770, від імені Балансоутримувача Південна філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Південний) 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11 код ЄДРПОУ 38728549 Витяг з реєстру платників ПДВ № 1428104500068 ІПН 387277726597, код філії - 18 ІВАN:UА893204780000026006212002933КОРИСТУВАЧ Південа митниця 65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-А код ЄДРПОУ 35819019 ІПН

IBAN:

т.:

факс:

e-mail:

Начальник адміністрації морського порту Південний

О.Г. Басюк м.п.

м.п.

Додаток №1

до договору

про відшкодування витрат

за надані послуги

від

20____

№

УЗГОДЖЕННЯ

про встановлену кількість спожитих води, тепла та відведення стоків

та Південна митниця, названа в подальшому Користувач, в особі

, діючого на підставі

, з другої сторони, досягли згоди щодо кількості спожитих води і тепла, відведених стоків в орендованому приміщенні ПФ ДП "АМПУ" (Адміністрація МП Південний) виконаних згідно з розрахунком:

РОЗРАХУНОК

витрат тепла на опалення, води та відведення стоків

для Південної митниці,

що орендує площу в ПФ ДП "АМПУ" (Адміністрація морського порту Південний)

згідно з договором оренди від 09.12.2008 (обліковий номер договору 20984091640)

1. Початкові дані для розрахунку комунальних послуг в орендованих приміщеннях:

- займана площа = 290,1 м2; 58,6 м2;

- умивальники 1 од.;

- унітази 1 од.;

- персонал - 3 особи графік роботи денний;

4 особи графік роботи змінний.

2. Тепло на опалення:

Q = а*V Гкал/період

Де: а - норма витрат теплоти на опалення будівель в Гкал на 1 куб.м будівлі за опалювальний період;

V - об`єм приміщення.

Q = 0,063*899,31 = 56,656 Гкал/період

56,656/6 = 9,443 Гкал/місяць.

Всього витрат на опалення: 56,656 м3/рік 9,443 м3/місяць

Опалювальний період 6 міс. (з уточненням)

3. Витрати тепла на ГВП:

Qг.в.=а*m*(tr-tx)/1000000 Гкал/добу

Де: а - норма витрати води на одиницю споживання, л/добу;

m - кількість одиниць споживання;

tr - температура гарячої води;

tx - температура холодної води.

Qг.в. = 6*4*(55-5)/1000000 = 0,0012 Гкал/добу.

0,0012*365 = 0,438 Гкал/рік

Qг.в. = 6*3*(55-5)/1000000 = 0,0009 Гкал/добу.

0,0009*251 = 0,226 Гкал/рік

0,664/12 = 0,055 Гкал/місяць

4. Витрати води (холодної та гарячої) для санітарно-технічних потреб:

Q = a*m*N*n*t*10-і м3/рік

Де: а - норма витрати води одним приладом, л/год;

m - кількість споживачів;

N - кількість змін за добу;

n - кількість робочих днів;

t - період, час використання приладу за годину.

На унітази: 15*1*8*250*0,5/1000= 15,0 м3/рік;

На умивальники: 5*1*8*250*0,5/1000 = 5,0 куб.м/рік;

20,0 м3/рік 1,6 м3/місяць

Q = a*m*N*n*10-і м3/рік

Де: а - норма витрати води на одну особу, л/зміна;

m - кількість працюючих в зміну;

N - кількість змін за добу;

n - кількість робочих днів;

15*3*1*251/1000 = 11,4 м3/рік; 1,0 м3/місяць

15*1*1*365/1000 = 5,5 куб м./рік; 0,5 м3/місяць

16,9 м3/рік; 1,5 м3/місяць

Всього витрати води: 36,9 м3/рік; 3,1 м3/місяць

2.4. Скидання стоків:

36,9 м3/рік; 3,1 м3/місяць

Примітка: Розрахунки проведені згідно з ДБН В.2.5.64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація"; Методики розрахунку норм витрат теплової енергії на обігрів будівель виробничих баз дорожніх підприємств М 218-03450778-219-2004.

БАЛАНСОУТРИМУВАЧ Начальник адміністрації морського порту Південний

О.Г. Басюк м.п.КОРИСТУВАЧ

м.п.

Додаток №2

до договору

про відшкодування витрат

за надані послуги

від

20___

№

УЗГОДЖЕННЯ

про встановлену потужність

та Південна митниця, названа в подальшому Користувач, в особі

, діючого на підставі

, з другої сторони, досягли згоди щодо встановленої потужності в орендованих приміщеннях ПФ ДП "АМПУ" (адміністрація МП Південний) згідно з розрахунком:

Найменування токоприймачівВстановлена потужністьКількість годин роботи на добуКоефі цієнт вико ристан ня КвСпоживання на добуКількість робочих днів в місяціСпоживання за місяцьСпоживання за рік Освіт лення, кВгВироб ництво, кВт Кабінет №83 освітлення0,16 80,0730,09222,0624,67комп`ютер 0,45813,602279,20950,40принтер 0,180,1250,10222,2026,40кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00Кабінет №84 освітлення0,24 80,0730,14223,0837,00комп`ютер 0,45813,602279,20950,40кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00Кабінет №85 освітлення0,16 80,0730,09222,0624,67кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00Кабінет №86 освітлення0,24 80,0730,14223,0837,00кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00Кабінет №87 освітлення0,24 80,0730,14223,0837,00комп`ютер(1 шт) 0,45813,62279,20950,40кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00принтер (1 шт) 0,180,1250,1222,2026,40Кабінет №88 освітлення0,32 240,0730,5630,517,10205,19комп`ютер (2шт) 0,9240,817,2830,5527,046324,48електрочайник 2,0240,0653,1230.595,161141,92принтер (2шт) 0,2240,1250,6030,518,30219,60Кабінет №89 освітлення0,16 240,0730,2830,58,55102,60комп`ютер(2шт) 0,9240,817,2830,5527,046324,48кондиціонер* 1,5240,828.830,5878,402635,20принтер (2 шт) 0,2240,1250,630,518,30219,60мікрохвильова піч 2240,0653,1230,595,161141,92холодильник 0,16240,813,1130,594,871138,41Кабінет №90 освітлення0,24 80,0730,14223,0837,00кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00Кабінет №92 освітлення0,4 80,752,402252,80633,60кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00настольна лампа0,10 80,0730,06221,2815,42електрочайник 2,080,0651,042222,88274,56принтер (1 шт) 0,180,1250,10222,2026,40кавоварка 280,0651,042222,88274,56телефон-факс 0,1240,21,2530,538,06456,77Кабінет №93 освітлення0,4 80,752,402252,80633,60кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00компресор 0,12412,430,573,20878,40комп`ютер (1шт) 0,45813,62279,20950,40Кабінет №94 освітлення0,3 80,0730,18223,8546,25кондиціонер* 1,58112,0022264,00792,00Всього за рік33872,70Середньомісячне споживання2822,7

БАЛАНСОУТРИМУВАЧКОРИСТУВАЧ

Начальник адміністрації

морського порту Південний

О.Г. Басюк

м.п.м.п. "

Не укладення відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про визнання вказаного договору укладеним між сторонами в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позовна вимога Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання договору про відшкодування експлуатаційних витрат укладеним є обґрунтованою та спрямованою на захист законного інтересу позивача, оскільки, відповідач, безпідставно ухиляючись тривалий час від укладення вказаного договору, зумовлює виникнення у позивача надмірного тягаря по утриманню майна, яким він фактично не користується.

Колегія суддів не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 14 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні обов`язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 649 Цивільного кодексу України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (частина перша статті 187 Господарського кодексу України).

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. Отже, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постанові від 25.05.2018 у справі №61/341.

Таким чином, згідно з приписами законодавства, на розгляд суду може бути переданий переддоговірний спір у випадках, якщо це: 1) спір, що виник при укладанні договору за державним замовленням; 2) якщо це договір, укладення якого є обов`язковим на підставі закону; 3) в інших випадках, встановлених законом; 4) інші переддоговірні спори, якщо це передбачено угодою сторін, або на підставі укладеного між сторонами попереднього договору.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України №2269-ХІІ, чинного на момент укладення договору б/н від 09.12.2008) укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Отже, законом в імперативному порядку було визначено необхідність дотримання при укладенні договору оренди державного майна певних істотних умов, які визначаються Типовим договором оренди державного майна, розробленим та затвердженим Фондом державного майна України.

Типовим договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000 та чинним у новій редакції відповідно до наказу Фонду державного майна України, було передбачено як істотну умову договору оренди обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (пункт 5.13).

Таким чином, переддоговірний спір щодо укладення з балансоутримувачем орендованого державного майна договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, законодавцем віднесено до категорії переддоговірних спорів, укладення яких є обов`язковим в інших випадках передбачених законом. Ухиляння сторони договору оренди від прийнятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди на підставі типового договору, затвердженого компетентним державним органом, відповідно до вимог спеціального закону, надає право третій особі відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України вимагати такого виконання зобов`язаною особою (орендарем) в судовому порядку, відтак згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України такі переддоговірні спори можуть розглядатися судами.

Колегія суддів враховує, що відносини оренди об`єктів портової інфраструктури, які перебувають у державній власності, регулюються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про морські порти України".

В силу частини третьої статті 11 Закону України "Про морські порти" адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку. У відповідних випадках та в порядку, встановленому актами законодавства України, здійснюються також перевірки рівня іонізуючого випромінювання, фітосанітарний, ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, медичний огляд пасажирів, екіпажів, бригад тощо з метою виявлення осіб з симптомами інфекційних хвороб.

Частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про морські порти" визначено загальну мету та повноваження адміністрації морських портів України, до яких, зокрема, віднесено: утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту. У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об`єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Враховуючи вищевикладене, до компетенції адміністрації морських портів України належить як надання комунальних послуг орендарям державного майна порту, переданого їй у відання, так і укладення договорів з відшкодування вартості наданих нею послуг, з урахуванням особливостей укладення та виконання договорів оренди об`єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, балансоутримувачем яких є адміністрація.

Щодо доводів апелянта про те, що митні органи наділені правом на безоплатне розміщення структурних підрозділів у службових та побутових приміщеннях підприємств, незалежно від форми власності та підпорядкування, і користування обладнанням, засобами та каналами електронного зв`язку без відшкодування витрат за користування таким майном (витрат на утримання, комунальні послуги тощо), апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 188 Митного кодексу України з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов`язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв`язку та створює їм належні умови для роботи.

Відповідно до частини другої статті 556 Митного кодексу України у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов`язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв`язку.

Аналогічні положення про те, що адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, закріплене у статті 11 Закону України "Про морські порти України".

Системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що чинним законодавством унормовано безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) органів доходів і зборів службовими та побутовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами та каналами зв`язку для виконання митних формальностей. Водночас зазначеними нормами не передбачено, що витрати на утримання орендованого майна та на комунальні послуги покладаються на балансоутримувача або на особу, з якою митні органи уклали відповідний договір оренди.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що у даному конкретному випадку обов`язок відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальні послуги орендаря покладається на будь-яку іншу особу, крім відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухилення орендаря від укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю є порушенням зобов`язання, передбаченого договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Невиконання вказаного зобов`язання не звільняє орендаря від обов`язку укласти відповідний договір і після спливу визначеного 15-денного строку протягом всього строку оренди з ініціативи балансоутримувача.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.02.2020 у справі №916/1422/18.

При цьому колегія суддів вбачає, що 30.11.2019 орендарем на підставі акту прийому-передачі (повернення) державного нерухомого майна до договору б/н від 09.02.2008 було повернуто позивачу орендоване за вказаним договором державне нерухоме майно.

Разом з тим, з позовом про визнання договору укладеним у даній справі Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося у червні 2021 році, тобто вже після припинення орендних правовідносин за договором б/н від 09.12.2008.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справ №910/10011/19, від 02.02.2021 у справ №925/642/19.

Відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Даному способу захисту повністю відповідає позовна вимога про визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення.

Проте у даному конкретному випаду позивач фактично просить суд встановити між сторонами господарські правовідносини, які за своєю правовою природою є похідними від договірних орендних правовідносин, що станом на момент звернення з позовом у даній справі вже припинились. Обраний Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у цій справі спосіб захисту у формі вимоги про визнання договору укладеним був би актуальним та належним у разі, якби орендні правовідносини за договором б/н від 09.12.2008 станом на час звернення з даним позовом продовжували б існувати, адже лише в цьому випадку вказана вимога у повній мірі відповідала б правовій природі тих спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Разом з тим, беручи до уваги те, що кінцевою метою, якої прагне досягти позивач, звертаючись з позовом у даній справі, є відшкодування витрат, понесених ним у зв`язку з утриманням орендованого відповідачем майна та наданням останньому комунальних послуг, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що належним, ефективним та таким, що повністю відповідає правовій природі і характеру спірних правовідносин, виступає спосіб захисту у вигляді стягнення з Державної митної служби України в особі Одеської митниці збитків.

За умовами частин першої, третьої статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що ні положення статті 22 Цивільного кодексу України, ні норми статей 224, 225 Господарського кодексу України не встановлюють виключного правового зв`язку поняття "збитки" із зобов`язаннями, підставою виникнення яких є правочин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволення позову у даній справі у зв`язку з неправильністю обраного позивачем способу захисту, адже належним способом захисту, виходячи з правової природи тих правовідносин, що виникли між сторонами, та кінцевої спрямованості позовних вимог, виступає стягнення збитків.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено про пропуск Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" строку позовної давності для звернення з цим позовом.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позовної вимоги про визнання договору укладеним, підстави для застосування до вказаної вимоги наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом у цій справі, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в якості відповідача визначило Одеську митницю Держмитслужби, місцезнаходження якої становила адреса: 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, у зв`язку з чим даний позов було правильно, тобто з дотриманням передбачених статтею 27 Господарського процесуального кодексу України правил територіальної підсудності, подано до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до статті 211 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статті 546 Митного кодексу України та на виконання абзацу третього завдання 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №569-р "Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику", з метою забезпечення належного здійснення митної політики в частині реалізації концепції єдиної юридичної особи та визначення умов її належного функціонування, на підставі наказу Державної митної служби України від 19.10.2120 №460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України.

Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 розпочато роботу митниць, як відокремлених підрозділів Державної митної служби України, з 00 год 00 хв 01.07.2021.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що Одеська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, а її повноваження перейшли до правонаступника Державної митної служби України в особі Одеської митниці, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 замінено у даній справі первісного відповідача Одеську митницю Держмитслужби належним відповідачем Державною митною службою України в особі Одеської митниці.

В силу частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Випадки виключної підсудності регламентовані статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

Спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду (частина п`ята статті 30 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на зміну відповідачів у даній справі, внаслідок якої новим відповідачем стала Державна митна служби України, тобто центральний орган виконавчої влади, колегія суддів зазначає про те, що місцевий господарський суд повинен був передати дану справу за встановленою виключною підсудністю, а саме: до Господарського суду міста Києва, між тим такої передачі суд першої інстанції безпідставно не здійснив, продовживши розгляд справи, що згідно з частиною першою статті 279 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи, з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем ні під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваного ним рішення місцевого господарського суду не було заявлено про непідсудність даної справи Господарському суду Одеської області, колегія суддів, керуючись положеннями частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає правових підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 з підстав порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) та направлення вказаної справи на розгляд Господарського суду міста Києва.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 у справі №916/1609/21 скасувати.

У задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державної митної служби України в особі Одеської митниці відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Державної митної служби України в особі Одеської митниці 3405 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2022.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	06.09.2022
Оприлюднено	12.09.2022
Номер документу	106148751
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Малярчук І.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.09.2022 по справі 916/1609/21ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/1609/21

Постанова від 06.09.2022

Постанова
від 06.09.2022 по справі 916/1609/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД