Постанова

від 26.07.2022 по справі 925/897/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2022 р. Справа№ 925/897/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 27.07.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корсунь деревина» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 (повний текст рішення складено 25.11.2021)

у справі №925/897/21 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області

до Приватного підприємства «Корсунь деревина»

про стягнення 431 259,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області (далі - позивач, рада) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Корсунь деревина» (далі - відповідач, ПП «Корсунь деревина») про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України 431259 грн. 99 коп. безпідставно утриманих коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем, як власником нерухомого майна, земельною ділянкою кадастровий номер 7122510100:10:026:0023 площею 3,7935 га, яка знаходиться за адресою вул. Костомарова, 20 в м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області без оплати за її користування за період з 24.07.2019 року по 30.07.2020 року, з урахуванням площі земельної ділянки згідно відчужених частин нерухомого майна у приватну власність інших осіб.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Корсунь деревина» на користь Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області - 431 259,99 грн безпідставно утриманих коштів, 6468,90 грн судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Корсунь деревина» 14.12.2021 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд повністю скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 у справі №925/897/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами скаржника, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №925/897/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Михальська Ю.Б. Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/897/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Корсунь деревина» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 у справі № 925/897/21.

11.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/897/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корсунь деревина» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 у справі № 925/897/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 23 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

01.04.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Корсунь деревина» надійшла заява про усунення недоліків, яка направлена апелянтом засобами поштового зв`язку 23.02.2022, відповідно штампу Укрпошти на конверті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Корсунь деревина» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 у справі № 925/897/21, справу призначено до розгляду на 27.07.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 26.10.2021 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 27.07.2022 представники сторін не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді, ухвала суду від 30.05.2022 надіслана Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області та Приватного підприємства «Корсунь деревина» за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи: позивачу за електронною адресою: rada_korsun@ukr.net та відповідачу за електронною адресою: osadhij@gmail.com.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, з інформаційної довідки № 252634690 від 14.04.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо наявності зареєстрованого права власності, інших речових прав, обтяжень за відповідачем за адресою Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 20 (а.с.15-16) вбачаються записи:

- в актуальній інформації про об`єкт нерухомого майна запис № 1436860571225, об`єкт нерухомого майна: комплекс, будівель та споруд, об`єкт житлової нерухомості - ні; загальна площа: 4516,6 кв.м.; адреса: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 20;номер об`єкта в РПВН: 9245705;

- в актуальній інформації про право власності запис №32571819: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 24.07.2019 року; державний реєстратор: Кумаренко Л.М., Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; підстава для державної реєстрації: протокол загальних зборів, серія та номер: 2, виданий 15.07.2019 року, видавник: приватний нотаріус Алєксєєва І.Ю.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47972201 від 26.07.2019 року, ОСОБА_1 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; форма власності: приватна; розмір частки: 439/500; власники: Приватне підприємство «Корсунь деревина», код ЄДРПОУ 43108324, країна реєстрації Україна;

- в актуальній інформації про право власності запис №36299969: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 21.04.2020 року; державний реєстратор: Алєксєєва І.Ю., Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл.; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 201, виданий 21.04.2020 року, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52019788 від 21.04.2020 року, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю.; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 3/250; власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 25.04.2002; країна громадянства: Україна;

- в актуальній інформації про право власності запис №37412566: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 21.07.2020 року; державний реєстратор: Алєксєєва І.Ю., Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл.; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1851, виданий 21.07.2020 року, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53229159 від 21.07.2020 року, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю.; форма власності: приватна; розмір частки: 11/100; власники: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 15.01.1998; країна громадянства: Україна; додаткові відомості: група будівель та споруд, а саме: рем. Майстерня під літ. « 2 Д», прибудова під літ. «д-1», прибудова під літ. «д-2».

Рішенням Корсунь-Шевченківської міської ради №21/3-1 від 24.01.2008 року «Про визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Корсуні-Шевченківському» (з урахуванням рішення Корсунь-Шевченківської міської ради №5-4 від 18.02.2011 року «Про внесення змін до рішення Корсунь-Шевченківської міської ради №21/3-1 від 24.01.2008 року»), встановлено ставки орендної плати для земельних ділянок наданих для промислового використання, виробництва у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 17, 18).

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 410 від 15.04.2021 року, видану Відділом у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (а.с. 14) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122510100:10:026:0023, що розташована в Черкаській область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 20, віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за цільовим призначенням віднесена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 37935 кв.м., нормативна грошова оцінка якої становить 5162574,15 грн.

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -7114214422020 від 14.04.2020 року (а.с. 40) вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7122510100:10:026:0023, що за цільовим призначенням віднесена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, комунальної форма власності, площею 3,7935 га, що розташована в Черкаській область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 20. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 14.04.2020 року відділом у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 10.12.2019 року ФОП Бондар Н.М.

Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд, 24.07.2019 року Приватне підприємство «Корсунь деревина» отримало у власність комплекс будівель і споруд, площею 3,7935 га, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 20, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7122510100:10:026:0023 на підставі протоколу загальних зборів № 2 від 15.07.2019 року.

08.08.2019 року відповідач листом № 10/9-1 звертався до позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 451 кв.м. та орієнтовною площею 3,0 га (30000 м.кв), що знаходяться за адресою м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 20 для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель та споруд машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 19).

23.08.2019 року, на лист відповідача, виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради надано відповідь № 193/03-01 про те, що для розгляду вищезазначеного звернення по суті підприємству необхідно надати графічні матеріали на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 22).

04.10.2019 року відповідач надав копії вказаних позивачем документів (лист №0-1215/03-07- а.с. 24) та подав заяву № О-1219/03-07 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,8 га., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 20 для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель та споруд машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 23).

22.10.2019 року виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради листом № О-1215/03-07 повідомив відповідача, що його заяву № б/н від 04.10.2019 року розглянуто 17.10.2019 року на черговій 64 сесії Корсунь-Шевченківської міської ради однак дане питання не набрало відповідної кількості голосів (а.с. 28)

Відповідач листами: № 25/19-1 від 29.10.2019 року, № 39/19-1 від 12.2.2019 року, № 25/20 від 11.08.2020 року (а.с. 33, 34) просив відповідача його попередні заяви від 08.08.2019 року та від 04.10.2019 року про надання дозволу та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель та споруд машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 20 залишити без розгляду; повідомив, що на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, враховуючи відсутність рішення позивача про розгляд або відмову в наданні дозволу, за принципом «мовчазної згоди» замовив розроблення документації із землеустрою; просив надати дозвіл на поділ земельної ділянки кадастровим номером 7122510100:10:026:0023 площею 3,7935 га.

02.09.2020 року, 25.03.2021 року позивач листами № К-911/03-07, № 336/03-03 (а.с. 43,44, докази направлення а.с. 45) повідомив відповідача, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку не зареєстровано, тому не може надати згоду на її поділ, вказав про необхідність узгодження питання щодо права користування спірною земельною ділянкою за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 20 у зв`язку з її використанням відповідачем без правовстановлюючих документів.

Листи позивача від 02.09.2020 року, 25.03.2021 року залишені відповідачем без відповіді, договір оренди не підписано відповідачем, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплачено.

В подальшому 21.04.2020 року відповідач продав ОСОБА_2 частину комплексу та споруду у розмірі 3/250 на підставі договору купівлі продажу № 201 та 21.07.2020 року продав Корецькому С.В. групу будівель та споруд, а саме: рем. Майстерня під літ. «2 Д», прибудова під літ. «д-1», прибудова під літ. «д-2» часткою 11/100 на підставі договору купівлі-продажу № 1851.

За розрахунком позивача, заборгованість за користування земельною ділянкою відповідачем по вул. Костомарова, 20, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область за період з 24.07.2019 року по 30.04.2021 року становить 431259 грн. 99 коп., з якої:

з 24.07.2019 по 20.04.2020 року (100 % власник комплексу будівель і споруд) - 191514 грн. 76 коп.;

з 21.04.2020 по 20.07.2020 року (98,8 % власник комплексу будівель і споруд) - 63070 грн. 80 коп.;

з 21.07.2020 по 30.04.2021 року (87,8 % власник комплексу будівель і споруд) - 176674 грн. 43 коп.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2020 роках становив 5162574 грн. 15 коп. з урахуванням площі земельної ділянки 3,7935 га; в 2020 році з урахуванням площі земельної ділянки 3,7479 га - 5100517 грн. 11 коп., в 2020-2021 роках до 30.04.2021 року з урахуванням площі земельної ділянки 3,3306 га - 4532613 грн. 54 коп.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, 24.07.2019 року відповідач - Приватне підприємство «Корсунь деревина» отримало у власність комплекс будівель та споруд - площею 4516,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаській область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 20, на підставі на підставі протоколу загальних зборів № 2 від 15.07.2019 року, що розташоване на земельній ділянці площею 3,7935 кв.м з кадастровим номером 7122510100:10:026:0023, попередній землекористувач ВАТ «Райагропроммеханізація».

21.04.2020 року відповідач продав ОСОБА_2 частину комплексу та споруду розмірі 3/250 на підставі договору купівлі продажу № 201, що становить 1,2 % від загальної площі земельної ділянки відповідача.

21.07.2020 року відповідач продав ОСОБА_3 групу будівель та споруд, а саме: рем. Майстерня під літ. « 2 Д», прибудова під літ. «д-1», прибудова під літ. «д-2» часткою 11/100 на підставі договору купівлі-продажу № 1851, що становить 11 % від загальної площі земельної ділянки відповідача.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 410 від 15.04.2021 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 3,7935 кв.м. становить 5262574 грн. 15 коп.

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Корсунь-Шевченківською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2020 роках становив 5162574 грн. 15 коп. з урахуванням площі земельної ділянки 3,7935 га; в 2020 році з урахуванням площі земельної ділянки 3,7479 га - 5100517 грн. 11 коп., в 2020-2021 роках до 30.04.2021 року з урахуванням площі земельної ділянки 3,3306 га - 4532613 грн. 54 коп.

Таким чином, до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по вул. Костомарова, буд. 20 в м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області з 24.07.2019 року, однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, як вірно вказав місцевий господарський суд, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

На переконання колегії суддів, позивач правомірно просив застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 24.07.2019 року по 30.04.2021 року, з урахуванням площі земельної ділянки згідно відчужених частин нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, у разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Докази, що підтверджують сплату коштів за користування землею з 24.07.2019 року по 30.04.2021 року скаржник, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не подав та матеріали справи таких доказів не містять. Розрахунок наданий позивачем, відповідач належними доказами також не спростував.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 431 259,99 грн безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) в межах заявлених позивачем вимог.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції правомірно враховано відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, скаржником у суді апеляційної інстанції не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. Доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Приватного підприємства «Корсунь деревина» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 26.10.2021, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Корсунь деревина» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корсунь деревина» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 у справі №925/897/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2021 у справі №925/897/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги (судовий збір) покладаються на Приватне підприємство «Корсунь деревина».

4. Матеріали справи №925/897/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 07.09.2022 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Ю.Б. Михальська