Постанова

від 04.09.2022 по справі 910/18446/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Справа№ 910/18446/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022

у справі № 910/18446/21 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Торг»

про стягнення 42 568,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» про стягнення 42 568,15 грн на підставі договору поставки № 02/03/2020 від 04.03.2020 у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у справі № 910/18446/21 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» 42 568,15 грн, що складаються з основного боргу - 32 840,82 грн, 3 % річних - 1 097,94 грн, пені - 5 117,86 грн, інфляційних втрат - 3 511,53 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» понесені останнім витрати на судовий збір за подання позову у розмірі 2 270,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.

За твердженнями скаржника, висновки, викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2022, не відповідають встановленим обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» здійснило зустрічне виконання обов`язку шляхом поставки товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у справі № 910/18446/21; справу № 910/18446/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» не скористалося своїм правом та не надало відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ».

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 про відкриття апеляційне провадження направлена поштою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Торг».

Проте, 29.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду повернулося поштове відправлення, адресоване відповідачу, яке не було вручено адресату по причині того, що адресат відсутній за вказаною адресою.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» (далі - покупець) укладено договір поставки товарів № 02/03/2020 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, одноразово або партіями товарно-матеріальні цінності, надалі - товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити вартість даного товару (п. 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатура, ціна одиниці товару, кількість та вартість товару кожної партії вказується у рахунках на оплату, видаткових та податкових накладних і оформляється на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 2.1. договору передача товару здійснюється постачальником протягом терміну дії договору окремими, одноразово або узгодженими з покупцем партіями товару, відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника постачальника.

Як визначено пунктом 2.2. договору, поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні.

Передача товару покупцю відбувається за адресою, вказаною в замовленні. Покупець набуває право власності на товар і несе пов`язані з цим ризики (втрата, псування, знищення та ін.) з моменту отримання товару (пункти 2.3., 2.4. договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору ціна на товар визначається постачальником на день виставлення рахунку на оплату. Ціна товару є звичайною, включає ПДВ (для платників податків ПДВ), порядок нарахування якого регулюється чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3.2. договору покупець здійснює оплату за товар за цінами визначеними у видаткових накладних та рахунках.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату товару.

Оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем в безготівковій формі, шляхом банківського переказу грошових коштів у національній валюті на рахунок постачальника (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона виплачує, добросовісній стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня. За кожний календарний день прострочення від вартості неоплаченого (непоставленого) товару за кожен день затримки до моменту повного виконання зобов`язань щодо поставки товару.

За несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобов`язання щодо оплати (пункт 5.3. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020 pоку, а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення розрахунків. Строк дії договору може змінюватися за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (пункт 9.2. договору).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В матеріалах справи містяться копії наступних видаткових накладних:

- № 631 від 18.08.2020 на суму 23 591,43 грн;

- № 524 від 14.07.2020 на суму 89 249,45 грн;

- № 443 від 16.06.2020 на суму 45 292,76 грн;

- № 410 від 02.06.2020 на суму 72 121,63 грн;

- № 354 від 14.05.2020 на суму 55 070,89 грн;

- № 316 від 27.04.2020 на суму 61 048,50 грн;

- № 260 від 31.03.2020 на суму 55 296,28 грн;

- № 189 від 10.03.2020 на суму 62 274,04 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, які свідчать про те, що позивач згідно умов договору передав, а відповідач отримав товар у відповідності до вказаних накладних на загальну суму 463 944,98 грн.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» претензію від 25.03.2021 вих. № 25/03 з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість, пеню, проценти за користування коштами та інфляційні витрати.

Матеріали справи не містять доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» вказаної претензії, як і відповіді на дану претензію або доказів її задоволення.

За змістом частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Господарський суд міста Києва в своєму рішенні, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову, зазначив, що позивачем до суду не надано доказів направлення, отримання рахунків на оплату товару відповідно до умов пункту 3.5 договору, як і самих рахунків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що ціна на товар визначається постачальником на день виставлення рахунку на оплату. Ціна товару є звичайною, включає ПДВ (для платників ПДВ), порядок нарахування якого регулюється чинним законодавством України.

Покупець здійснює оплату за товар за цінами, визначеними у видактових накладних та рахунках (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору загальна вартість договору складається із вартості всіх партій товару, у відповідності до видаткових накладних та рахунків на оплату.

Зі змісту пунктів договору, якими сторони погодили вартість товару та порядок розрахунків, вбачається, що шляхом складання видаткових накладних та рахунків визначається ціна за товар. Тобто, надання рахунків обумовлено необхідністю оплати товару саме за цінами, які безпосередньо вказані в цих рахунках, а не є саме умовою здійснення розрахунків за товар.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Як визначено частиною 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Суд, з огляду на спірні правовідносини виходить з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за поставлений товар, позивач як постачальник за договором повинен довести відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України існування відповідних умов для оплати.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Враховуючи наведене, колегія суддів розцінює докази позивача, надані на підтвердження факту поставки та отримання відповідачем товару, достатніми для встановлення обов`язку відповідача оплатити поставлений товар.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В своїй позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» також просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату товару.

Відповідно до п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона виплачує, добросовісній стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня. За кожний календарний день прострочення від вартості неоплаченого (непоставленого) товару за кожен день затримки до моменту повного виконання зобов`язань щодо поставки товару.

За несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобов`язання щодо оплати (п. 5.3. договору).

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу рахунків на оплату товару, як і доказів їх отримання, а матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем претензії, не вбачається можливим встановлення факту прострочення такої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС Торг», а отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних витрат є такими, що не доведені належними та допустимими доказами та, як наслідок, не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач належними та допустимими доказами довів суду порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за поставлений товар.

За встановлених обставин, з огляду на доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині оплати за поставлений товар не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, згідно із частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС Торг».

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у справі № 910/18446/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у справі № 910/18446/21 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Торг» (вул. Червоноармійська, 65, м. Київ, 02088, код 40032200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКО ІФ» (вул. О. Кисілевської, буд. 42, м. Івано-Франківськ, 76002, код 40449185) 32 840,82 грн основного боргу та 4 378,20 грн судового збору.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/18446/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко