Постанова

від 06.09.2022 по справі 912/3531/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 року м.Дніпро Справа № 912/3531/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Білецької Л.М.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

представник відповідача: Боруш Андрій Олександрович, адвокат, ордер серії ВА №1035363 від 07.07.2022 року

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та відправлення ухвали суду на електронну пошту

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО ВІТА ЛМ" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 року (повний текст складено 20.05.2022 року) у справі № 912/3531/21 (суддя Тимошевська В.В.)

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО ВІТА ЛМ", вул. Гоголя, б. 155, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006

до відповідача: Приватного підприємства "МЮННТ", вул. Дружби, 89, смт. Новгородка, Кіровоградської області, 28200

про стягнення 166 875,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 року у справі № 912/3531/21 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Суд, мотивуючи рішення, зазначив, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставини зайняття відповідачем земельної ділянки за кадастровим номером 3523480400:02:001:0108 шляхом здійснення на ній посіву пшениці та збору відповідачем врожаю пшениці на цій ділянці; не доведено розміру шкоди, яку просить стягнути позивач.

Надаючи оцінку сукупності доказів суд дійшов висновку про не доведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (в даному випадку - стягнення упущеної вигоди).

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник спростовує доводи оскаржуваного рішення господарського суду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ( з урахуванням доповнень до апеляційної скарги) скаржник зазначає, що надані ним суду докази свідчать про вчинення відповідачем, як юридичною особою, незаконного збору врожаю, який в силу ст.ст. 316, 321, 328 Цивільного кодексу України та ст.95 Земельного кодексу України є власністю позивача. Цей факт підтверджено посадовими особами відповідача.

Вважає, що судом не прийнято до уваги і не надано оцінку тому, що відповідач не надав докази відсутності його вини у заподіянні позивачу збитків.

Також апелянт звертає увагу, що відповідачем не оспорювалась сума заявлених збитків, тому вона підлягає стягненню на користь скаржника.

Просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 року у справі № 912/3531/21. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта.

Зазначає, що:

- позивачем не доведено наявність вини відповідача, його протиправної поведінки та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

- матеріали справи містять виключно витяг з ЄРДР, відповідно до якого юрисконсультом позивача здійснено повідомлення про збір врожаю невідомими особами за допомогою трьох комбайнів, однак жодних доказів щодо збирання цього врожаю саме відповідачем не надано;

- з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено складання і оформлення компетентним державним органом протоколу про адміністративне правопорушення, припису про усунення такого порушення земельного законодавства, як самовільне зайняття земельної ділянки, та акту обстеження земельної ділянки з усіма необхідними додатками (план-схеми самовільно зайнятої земельної ділянки), отже, належні докази самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та завдання шкоди внаслідок такого зайняття в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані;

- позивач не надав доказів ухвалення компетентним судом обвинувального вироку з приводу обставин, вказаних у позовній заяві, на підтвердження протиправних дій та вини відповідача;

- Витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладений в основу обвинувачення, таким чином, висновок позивача про вчинення кримінального правопорушення відповідачем є передчасним та ґрунтується виключно на припущеннях;

- позивач не надає жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження обставин зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем; матеріали справи не містять жодних доказів обстеження земельної ділянки, а тому відсутні будь-які фактичні дані для підтвердження зайняття відповідачем конкретної земельної ділянки визначеної площі та наявності на ній будь-яких конкретних посівів.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт спричинення упущеної вигоди, не обґрунтувано її розміру, тоді як пред`явлення вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода), не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 року у справі № 912/3531/21 залишити без змін.

У судове засідання представник скаржника повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція позивача щодо даного спору викладена письмово в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, про що було зазначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи.

Отже, позивач не був позбавлений можливості забезпечити у засідання суду участь повноважного представника, однак, таким правом не скористався.

За викладеного колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності апелянта.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство "АГРО ВІТА ЛМ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного підприємства "МЮННТ" (далі - відповідач) про стягнення 166 875,00 грн. упущеної вигоди, покладення на відповідача судових витрат по сплаті судового збору та витрат за поштові послуги з надсилання позовної заяви.

В обґрунтування позову позивач вказував наступне:

- навесні 2021 року на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО ВІТА ЛМ", має кадастровий номер 3523480400:02:001:00108 виявлено посіви пшениці, які зростали, що перешкоджало використанню даної земельної ділянки позивачем на його власний розсуд посів насіння соняшника;

- між позивачем, як продавцем, та Фермерським господарством "Соколова Олександра Вікторовича", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу врожаю, який буде вирощено на вказаній земельній ділянці, за 166 875,00 грн., надавши йому право на збір цього врожаю за власний рахунок;

- термін збирання врожаю згідно умов вказаного договору встановлено з 27.07.2021 року по 15.08.2021 року;

- 28.07.2021 року було встановлено, що невідомими особами на техніці з написом "МЮННТ" здійснюється збір врожаю на земельній ділянці кадастровий номер 3523480400:02:001:00108, про що було проінформовано правоохоронні органи:

- за наслідком повідомлення було відкрито кримінальне провадження, при ознайомленні з матеріалами якого позивачем було встановлено, що збирання врожаю здійснено посадовими особами відповідача;

- внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано майнову шкоду в розмірі 166 875,00 грн. у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з наданих суду першої інстанції доказів, позивач підтверджував свої вимоги наступним:

- договором оренди земельної ділянки від 01.10.2018 року, укладеним між позивачем (орендар) та гр. ОСОБА_1 (орендодавець), згідно якого в оренду позивачу передано земельну ділянку кадастровий номер 3523480400:02:001:00108 загальною площею 7,4532 га ріллі, яка знаходиться на території Верблюзької селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області зі строком оренди 10 років;

- Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Державну реєстрацію права оренди з.д.к.н. 3523480400:00:02:001:00108;

- договором МВ купівлі-продажу від 28.04.2021 року, укладеним між позивачем (продавець) та Фермерським господарством "Соколова Олександра Вікторовича" (покупець), згідно якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, який вирощується на земельній ділянці 3523480400:02:011:0108, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити її на умовах цього договору. Ціна договору становить 166 875,00 грн.;

- листом про припинення договірних відносин від 02.08.2021 року, яким Приватне сільськогосподарське підприємство "АГРО ВІТА ЛМ" повідомило ФГ "Соколова Олександра Вікторовича", що внаслідок протиправних дій третіх осіб - збирання врожаю пшениці на з.д.к.н. 3523480400:02:011:0108, останнє не може виконати свої зобов`язання за договором МВ від 28.04.2021 року та у зв`язку із неможливістю усунення цих обставин, просить вважати даний договір припиненим на підставі п. 8 договору та ст.598 ЦК України;

- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.07.2021 року, згідно якого зареєстровано кримінальне провадження № 12021121160000256 за повідомленням посадових осіб Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО ВІТА ЛМ" про кримінальне правопорушення за ст. 356 Кримінального кодексу України. Зазначено, що 28.07.2021 року до чергової частини Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення юрисконсульта ПСП "Агровіта ЕЛЕМ" про те, що невстановлені особи за допомогою трьох комбайнів здійснюють збір урожаю пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 3523480400:02:001:0108, яка перебуває в користуванні ПСП "Агровіта ЕЛЕМ" та знаходиться на території Верблюзської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області;

- фотографіями, які додані до матеріалів кримінального провадження;

- копіями протоколів допитів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і листа дізнавача СД відділення поліції №2 м.Кропивницький Кропивницького РУП ГУНП України щодо можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі №902/320/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У даному випадку право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523480400:02:001:0108 позивач підтвердив. Однак не є підтвердженими обставини наявності на цій земельній ділянці врожаю пшениці, не доведено факт збору цього врожаю саме відповідачем, розмір спричиненої майнової шкоди, про що обґрунтовано зазначив суд в оскаржуваному рішенні.

Під час апеляційного перегляду справи апелянт ці обставини також не довів належними та допустимими доказами і висновки суду першої інстанції не спростував.

За змістом позову позивач стверджував, що навесні 2021 року на орендованій ним земельній ділянці було виявлено посіви пшениці, щодо яких в подальшому зібрано урожай посадовими особами ПП "МЮННТ".

На підтвердження наведених обставин до справи додано докази реєстрації 29.07.2021 року кримінального провадження № 12021121160000256 за повідомленням посадових осіб Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО ВІТА ЛМ" та протоколи допиту свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно змісту зазначених протоколів допитуваними особами, які мають відношення до ПП "МЮННТ" (виконавчий директор, виконавець) повідомляється про збір врожаю на земельній ділянці за кадастровим номером 3523480400:02:001:0108.

Між тим, ПП "МЮННТ", як відповідач у даній справі, у відзиві на позов заперечував обставини зайняття ним вказаної земельної ділянки і збір врожаю. Зазначав, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо збирання врожаю саме відповідачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу в оскаржуваному рішенні, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Колегія суддів зауважує, що за ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому посилання позивача як на доказ збирання врожаю ПП "МЮННТ" на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та на протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні №12021121160000256, є безпідставним.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, зводяться до спростування висновків оскаржуваного рішення щодо недоведеності протиправної поведінки відповідача та відсутності розрахунків спричинених збитків.

Однак, фактично вони є цитуванням норм права і не спростовують жодних висновків оскаржуваного рішення.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на Витяг з ЄРДР, оскільки вказаний реєстр є лише електронною базою даних щодо зареєстрованих кримінальних правопорушень, а не є підтвердженням вини відповідача, яка може бути підтверджена єдиним належним та допустимим доказом вироком суду у кримінальній справі.

Долучені позивачем до матеріалів справи роздруківки фотознімків жодним чином не ідентифікують земельну ділянку та не містять даних щодо місця і дати їх створення. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази реєстрації техніки, зображення якої містять ці фотознімки, за ПП "МЮННТ".

За вказаними фотографіями неможливо встановити обставини зайняття спірної земельної ділянки відповідачем та наявності на ній будь-яких посівів.

З огляду на недоведеність одного із необхідних елементів складу цивільного правопорушення, за вчинення якого настає відповідальність за відшкодування збитків, а саме недоведеність вини відповідача, колегія суддів вважає це підставою для висновку про те, що суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Необхідність аналізу того, що інші елементи складу цивільного правопорушення позивачем теж не доведено, відсутня.

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу, що згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

На підставі викладеного суд колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 року у справі № 912/3531/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко

Повний текст складено 09.09.2022 року.