Рішення

від 31.08.2022 по справі 902/622/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2022 р. Cправа № 902/622/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

прокурора: Ярмощука В.П.,

у відсутності представників позивачів та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21000)

до: Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" (вул. Барляєва, 31, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

про стягнення 910102,17 грн шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Першим заступником керівника Вінницької обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" про стягнення 910102,17 грн шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що Державне підприємство "Могилів-Подільське лісове господарство" (яке припинено шляхом приєднання до Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство") не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило незаконну порубку 109 дерев, внаслідок чого навколишньому природному середовищу спричинено збиток у сумі 910102,17 грн. При цьому факт порушення зафіксовано Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області за результатами планового заходу державного нагляду (контролю), про що складено Акт №394/ВН від 20.08.2021.

Ухвалою суду від 25.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/622/22 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 09.08.2022.

За результатами слухання справи 09.08.2022 за участю прокурора з метою забезпечення реалізації прав учасників справи на вчинення процесуальних дій, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 01.09.2022 згідно із п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Окрім того, протокольною ухвалою від 09.08.2022 в порядку ч. 4 ст. 170 ГПК України повернуто без розгляду заяву відповідача про визнання позову, яка надійшла на адресу електронної пошти суду 04.08.2022, оскільки остання не скріплена електронним цифровим підписом.

Після судового засідання, 09.08.2022 засобами поштового зв`язку надійшла заява директора Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" про визнання позову у повному обсязі з проханням розглянути справу у підготовчому судовому засіданні без участі представника відповідача.

01.09.2022 через канцелярію суду надійшло клопотання представника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про розгляд справи за відсутності представника позивача, за змістом якого Державна екологічна інспекція у Вінницькій області заявлений прокурором позов підтримує у повному обсязі.

На визначену дату та час у судове засідання з`явився прокурор, позивач та відповідач правом участі у судовому засіданні не скористалися. Останні про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали від 15.08.2022 на відповідні адреси електронної пошти.

Разом з тим згідно поданих клопотань Державна екологічна інспекція у Вінницькій області та Державне підприємство "Жмеринське лісове господарство" заявили про розгляд справи без участі їх представників.

Прокурор заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Як у же зазначалося, відповідачем позов визнано у повному обсязі згідно поданої заяви вих. №571 від 04.08.2022 (вх. канцелярії суду №01-34/6507/22 від 09.08.2022).

При визнанні відповідачем позову, суд враховує такі приписи процесуального законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки заяву про визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України підписано керівником Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" Бендерою Петром Володимировичем, право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

Також слід зазначити, що оскільки позов пред`явлено до Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство", яким позов визнано, а порушення зафіксовано Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) Державного підприємства "Могилів-Подільське лісове господарство", то суд враховує таке.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №537 від 27.09.2021 "Про припинення Державного підприємства "Могилів-подільське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" розпочато процедуру реорганізації юридичної особи - Державного підприємства "Могилів-подільське лісове господарство" шляхом приєднання до Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство". Пунктом 7 вказаного наказу визначено, що Державне підприємство "Жмеринське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Могилів-подільське лісове господарство" (а.с. 105-107, т.1).

Таким чином, позаяк реорганізація Державного підприємства "Могилів-подільське лісове господарство" відбулася шляхом приєднання, має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" перейшли обов`язки останньої. При цьому суд враховує викладене у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, що приписами ст.ст. 104 і 107 ЦК України не визначено моменту переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Разом з тим, станом на дату подання позову до суду процедура реорганізації шляхом припинення Державного підприємства "Могилів-подільське лісове господарство" є завершеною, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПГФ від 09.05.2022 (а.с. 27, т.1).

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На підставі наказу начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 09.08.2021 № 391-П інспекцією з 10.08.2021 по 20.08.2021 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Державним підприємством "Могилів-Подільське лісове господарство" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, про що складено акт перевірки № 394/ВН від 20.08.2021 (а.с. 46-67, т. 1).

За результатами вказаної перевірки у діяльності Державного підприємства "Могилів-Подільське лісове господарство" встановлено ряд порушень лісового та природоохоронного законодавства, що спричинили шкоду навколишньому природному середовищу.

Зокрема виявлено, що у кварталі 30 виділі 5.1 площею 1,5 га Вендичанського лісництва ДП "Могилів-Подільське лісове господарство" у 2020 році проведено рубку головного користування (суцільну) згідно з лісорубним квитком від 02.01.2020 № 6 (серія ВІ ЛРК № 002934), виписаного Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 22.11.2012 № 602.

Так, при проведенні промірювання межових ліній лісосіки виявлено, що фактично суцільну рубку дерев проведено на ділянці площею 1,8 га, що на 0,3 га більше ніж дозволено у лісорубному квитку, як наслідок працівниками зазначеного державного підприємства здійснено незаконну рубку 109 дерев різних порід та діаметрів, з яких 71 дуб, 24 граби, 12 кленів та 2 сухостійні дерева.

Діаметри пнів дерев у корі біля шийки кореня та породи дерев підтверджуються польовою переліковою відомістю від 19.08.2021, яка є додатком до акту перевірки № 394/ВН від 20.08.2021 (а.с. 68-69, т. 1).

Згідно з проведеними Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області розрахунками розмірів лісопорушення та заподіяної ним шкоди (згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу") внаслідок незаконної порубки вказаної кількості дерев завдано шкоди на загальну суму 910102,17 грн, з яких 12363,12 грн - за незаконну порубку 2 сухостійних дерев та 897 739,05 грн - за незаконну порубку решти дерев визначених порід (а.с. 70-71, т. 1).

Прокурор стверджує, що оскільки Державне підприємство "Могилів-Подільське лісове господарство" як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території Вендичанського лісництва, допустив незаконну порубку дерев, чим спричинено матеріальну шкоду навколишньому природному середовищу, тому Державне підприємство "Жмеринське лісове господарство" як правонаступник має понести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди у розмірі, визначеному згідно з вимогами чинного законодавства, що становить 910102,17 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У п. 1 ч. 2 ст. 19 та ч.ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17 порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача як правонаступника постійного землекористувача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Як встановлено судом, за результатами проведеного Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області планового державного нагляду (контролю) щодо дотримання Державним підприємством "Могилів-Подільське лісове господарство" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів складено акт перевірки № 394/ВН від 20.08.2021, відповідно до якого встановлено незаконну вирубку дерев, що спричинили шкоду навколишньому природному середовищу.

По встановленій кількості незаконно зрубаних дерев Інспекцією із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розраховано розмір шкоди в сумі 910102,17 грн.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Так, за приписами ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що акт перевірки № 394/ВН від 20.08.2021 містить відомості зазначені у п. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Також, в цьому акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, цей акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Вказаний акт перевірки є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем як правонаступником не спростовуються за фактом визнання позову у повному обсязі, хоча такий акт зі сторони Державного підприємства "Могилів-Подільське лісове господарство" підписано з рядом заперечень, які не містять обґрунтованих підстав. Тобто, вина відповідача презюмується, та полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій земельній ділянці лісового фонду.

Таким чином, прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна порубка дерев, зокрема поза межами площ, які визначені в дозвільному документі (лісорубному квитку), що свідчить про протиправність поведінки Державного підприємства "Могилів-Подільське лісове господарство". При цьому наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою Державного підприємства "Могилів-Подільське лісове господарство" (як постійного лісокористувача, яким допущено порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів) за встановленим фактом вирубки площі, що на 0,3 га є більшою, ніж дозволено у лісорубному квитку та зафіксовано в акті перевірки.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт доведення прокурором наявності складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення шкоди та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Визначаючись щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Вінницька обласна прокуратура зверталася до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (лист вих. №12-237вих-22 від 16.06.2022) в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою з`ясування підстав для представництва інтересів держави в суді.

У відповідь на запит Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, з поміж іншого, зазначила, що не зверталася та не планує звертатися із позовною заявою до суду про стягнення збитків (лист вих. №1913/12/22 від 04.07.2022) за відсутності достатнього фінансування на сплату судового збору. При цьому інспекція повідомила, що не заперечує щодо можливості здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Згодом, листом вих. №12-265вих-22 від 07.07.2022 Вінницька обласна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області про намір в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернутися в інтересах держави в її особі до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення шкоди, завданої правопорушенням природоохоронного законодавства в сумі 910102,17 грн.

Реагування Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на таке звернення матеріали справи не містять.

Суд акцентує увагу, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, з моменту вчинення правопорушення, зафіксованого в акті перевірки № 394/ВН від 20.08.2021 до моменту звернення прокурора із позовом до суду сплинуло майже 11 місяців, при цьому Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області будь-яких дій для стягнення заподіяної шкоди не вчинено.

Крім того, протягом розгляду даної справи Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не заперечила щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомили про намір самостійно звернутися з позовом до суду.

Отже, наявні підстави вважати, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то витрати прокурора на сплату судового збору покладаються на відповідача відповідно до ціни позову в сумі 13651,54 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" (вул. Барляєва, 31, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100; код ЄДРПОУ 00991449) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 37979894) 910102,17 грн матеріальної шкоди, завданої правопорушенням природоохоронного законодавства, на рахунок: ГУК у Вінницькій області/смт Вендичани 24062100; код ЄДРПОУ 37979858; банк - Казначейство України (ел. адм. подат.); р/р UA 668999980333189331000002884.

3. Стягнути з Державного підприємства "Жмеринське лісове господарство" (вул. Барляєва, 31, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100; код ЄДРПОУ 00991449) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33 м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) 13651,54 грн судового збору.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: Вінницької обласної прокуратури - vinnoblprok02@gmail.com; позивача - vin@dei.gov.ua; відповідача - info@zhmerinkalg.com.ua.

Повне рішення складено 09.09.2022.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Вінницькій обласній прокуратурі - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001;

3 - позивачу - вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21000;

4 - відповідачу - вул. Барляєва, 31, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100.