Рішення

від 31.08.2022 по справі 903/351/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 вересня 2022 року Справа № 903/351/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: Цибіна Ф.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Хольц Україна"

до відповідача: Приватного підприємства "Нерудресурс"

про стягнення 122589грн 07 коп

встановив: ТОВ "Глобал Хольц Україна" (позивач) звернувся до суду з позовом до ПП "Нерудресурс" (відповідача) про стягнення 122589грн 07 коп, в тому числі 92160 грн за непоставлений товар згідно Договору поставки №2/11-01 від 02.11.2021р., 9 516,47 грн пені за прострочення терміну поставки Товару, 11166,91 грн інфляційних втрат, 1484,66грн - 3% річних та 8261,03грн компенсації витрат на сплату пені за невиконаними зобов`язаннями позивача перед іноземним покупцем, внаслідок невиконання зобов`язань відповідача перед позивачем. Також просить стягнути з відповідача 2481грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки №2/11-01 від 02.11.2021 в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою суду від 03.06.2022 відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

17.06.2022р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-57/3623/22), в якому заперечив проти позову та просив суд констатувати обгрунтованість відзиву та безпідставність позову. Відповідач зазначив, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, які передбачені договором за прострочення сплати кредиту; неустойка (штраф, пеня), які були нараховані з 24 лютого 2022 року підлягають списанню. Вимога позивача про стягнення пені за нібито невиконання остатнім зобов`язань перед іноземним покупцем є необгрунтованою та безпідставною, оскільки укладений між ними контракт від 19.06.2019 року (з терміном дії до 31.12.2019 року) та оплата від 09.09.2021 року в сумі 5284,20 Євро була здійснена ще задовго до укладення між сторонами договору поставки від 02.11.2021 року. Також позивач не надав суду жодних доказів про те, що пеня у розмірі 264,96 Євро була сплачена позивачем згідно контракту на рахунок іноземного покупця.

24.06.2022р. представник позивача надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив відповідача (вх.№01-57/3768/22), в якій заперечив щодо доводів відповідача зазначених у відзиві. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вважає неправомірним застосування норми ЦК України щодо звільнення позичальника у період дії воєнного стану від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, оскільки вони регулює правові відносини щодо договорів позики, кредитних договорів, а між сторонами немає відносин по договору позики, а є передоплата за товар, по договору поставки. Крім того, зобов`язання відповідача щодо поставки товару виникло 09 листопада 2021 року, за більш ніж три місяці до початку введення воєнного стану на території України. Відповідач не обгрунтував та не надав жодних доказів, причинно-наслідкових зв`язків між воєнним станом в Україні та невиконанням своїх зобов`язань по договору поставки.

01.07.2022р. відповідач надіслав на адресу суду клопотання про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені та інфляційних втрат (вх.№01-68/40/22), в якому відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені та компенсацію втрат інфляційних змін на 60%, враховуючи положення діючого законодавства, важливість збереження господарської діяльності відповідача, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки від 02.11.2021 року №02/11-01, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем до сьогоднішнього дня та введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р., що зумовило зниженням інтенсивності роботи підприємства та зменшення прибутків.

04.07.2022р. позивач надіслав на електронну адресу суду клопотання (вх.№01-57/3904/22), в якому просить зарахувати здійснений відповідачем грошовий переказ на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 5000 гривень 01 липня 2022 року на підставі ст.534 ЦК України на погашення пені за прострочення терміну поставки товару згідно Договору №2/11-01 від 02.11.2021р. Вказаний грошовий переказ позивач підтверджує доданим до клопотання платіжним дорученням №10 від 01.07.2022р. на суму 5000грн., з призначення платежу "часкове повернення оплати рахунку №1 від 02.11.21".

Ухвалою суду від 05.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 02.08.2022.

В судовому засіданні 02.08.2022 була оголошена перерва до 30.08.2022 згідно ч.2, 3 ст. 216 ГПК України за згодою сторін для мирного врегулювання спору.

30.08.2022 відповідач подав до суду клопотання з копією платіжного доручення №11 від 29.08.2022 про часкове повернення оплати рахунку №1 від 02.11.21 на суму 30000грн.

В судовому засіданні 30.08.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у стягненні нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань.

У судовому засіданні 30.08.2022 за згодою сторін була оголошена перерва до 01.09.2022.

У судовому засіданні 01.09.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов у повному обсязі. При цьому підтвердив повернення відповідачем 30000грн коштів та просив зарахувати ці кошти на погашення пені та інших нарахувань.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

02 листопада 2021 року між ТОВ «ГЛОБАЛ ХОЛЬЦ УКРАЇНА» (Покупець) та ПП«НЕРУДРЕСУРС» (Постачальник ) був укладений Договір поставки №2/11-01.

Згідно п.1.1, 1.2.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений товар (деревні паливні брикети "Піні кей") та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Моментом отримання (поставки) товару Покупцем та здачі його Постачальником є фактичне отримання товару (завантаження товару у авто Покупця) (п.3.3).

Зобов`язання Постачальника щодо поставки замовленої партії товару виникають з моменту надходження на рахунок Постачальника грошових коштів, у розмірі відповідно до здійсненої оплати Покупцем, а строк поставки, визначений даним Договором, обраховується з дня наступного за днем надходження вказаної оплати на рахунок Постачальника та не перевищує 7 календарних днів. (4.3).

Згідно п.5.2 Договору за порушення термінів поставки Товару, Постачальник за порушення сплачує на користь Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від ціни партії Товару, вказаної у відповідних документах, погоджених Сторонами відповідно до п. 1.2., 1.3 Договору, за кожен день прострочення поставки.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.2).

Договір підписаний сторонами та засвідчений їх печатками.

По Договору, згідно замовлення позивача, відповідачем був виставлений рахунок на поставку деревних паливних брикет №1 вiд 02.11.2021р., обсягом 23,04 т. на загальну суму 92 160,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем був оплачений зазначений рахунок у розмірі 100%, що підтверджується платіжними дорученнями: №584 від 03.11.2021 р. на суму 160,00 грн та №587 від 03.11.2021 р. на суму 92000,00 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання по оплаті товару перед відповідачем належним чином.

На підставі п.4.3 Договору, зобов`язання Постачальника щодо поставки замовленої партії Товару виникають з моменту надходження на рахунок Постачальника грошових коштів, а строк поставки, визначений даним Договором, обраховується з дня наступного за днем надходження вказаної переплати на рахунок Постачальника та не перевищує 7 календарних днів.

Враховуючи умови п.4.3 Договору товар згідно рахунку №1 вiд 02.11.2021р. був оплачений позивачем в повному обсязі 03.11.2021 р., кінцевим терміном поставки товару було 10.11.2021.

Проте, у визначений Договором строк відповідач поставку товару належного обсягу позивачу не здійснив, чим порушив умови Договору.

Листом від 01.03.2022 відповідач просив позивача відстрочити поставку товару до 30.03.2022, проте доказів направлення такого листа відповідач суду не надав.

Позивач зазначає, що з метою мирного врегулювання спору, засобами електронного зв`язку позивачем була відправлена відповідачу претензія (вих. № 1/25-03 від 25.03.2022 р.), про поставку товару або повернення перерахованих коштів за товар. Докази відправки претензії відповідачу в матеріалах справи відсутні.

13.05.2022 позивач на адресу відповідача надіслав лист про стягнення боргу та нарахування пені (вих.№1/13-05 від 13.05.202), згідно якого позивач вимагав повернути кошти у розмірі 92160 грн та сплатити пеню за прострочення термінів поставки по договору у термін до 20 травня 2022 року включно. Надіслання листа підтверджується поштовою накладною, фіскальним чеком та описом вкладення від 13.05.2022.

Лист-вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, сторонами не надано суду доказів поставки товару позивачу на суму 92160грн. Наявність заборгованості не заперечує відповідач. А тому, вимога позивача про стягнення 92160грн. боргу є підставною та обгрунтованою.

Водночас, як вбачається з наданих суду копій платіжних доручень №10 від 01.07.2022 на суму 5000грн та №11 від 29.08.2022 на суму 30000грн (всього 35000грн) ТОВ "Нерудресурс" частково повернув кошти по рахунку №1 від 02.11.2022. Зазначене не заперечується та підтверджено позивачем.

Отже, спірні правовідносини, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, шляхом погашення частини заборгованості відповідачем, а тому правовідносини між сторонами у справі в частині стягнення 35000грн. втратили характер спірних, в свою чергу предмет та підстави позову в цій частині зникли.

З урахуванням наведеного, в частині стягнення 35000грн боргу між сторонами (позивачем та відповідачем) відсутній предмет спору.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки, існування предмета спору в частині стягнення 35000грн припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в цій частині необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У клопотанні (вх.№01-57/3904/22 від 04.07.2022) позивач просив суд зарахувати здійснений відповідачем грошовий переказ на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 5000 гривень на підставі ст.534 ЦК України на погашення пені за прострочення терміну поставки товару згідно Договору.

Суд вважає таке зарахування позивачем отриманих від відповідача грошових коштів помилковим з наступних підстав.

Статтею 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Частиною першою статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувач) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція).

Згідно з п.1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

У відповідності до п.22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.

Згідно з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та п.3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п.2.29 Інструкції).

З правового аналізу вказаних приписів чинного законодавства слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику.

Тобто, платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення; відповідно, отримувач коштів, в свою чергу, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

У даному випадку відповідач у платіжних дорученнях про оплату на суму 35000грн чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти, а саме «призначення платежу: часткове повернення оплати рахунку №1 від 02.11.2022».

При цьому жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять. А тому, суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем на користь позивача грошові кошти у розмірі 35000 грн згідно з платіжними дорученнями №10 від 01.07.2022 та №11 від 29.08.2022 мають бути зараховані в якості погашення основного боргу за договором поставки.

Отже, на день розгляду спору борг відповідача за непоставлений товар, з урахуванням його часткового погашення, становить 57160грн, підтверджений матеріалами справи та є підставним, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу: 9 516,47 грн пені (п.5.2) за прострочення терміну поставки товару за період з 11.11.2021 по 26.05.2022, 11166,91 грн інфляційних втрат за період листопад 2021 - травень 2022, 1 484,66грн - 3% річних та 8261,03грн компенсації витрат на сплату пені за невиконаними зобов`язаннями позивача перед іноземним покупцем.

Суд, перевіривши підстави та періоди здійснених нарахувань позивача, провівши власний розрахунок, встановив наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що сторони у договорі (п.5.2) не передбачили іншого періоду нарахування пені, підставною до стягнення є пеня в межах 6-місячного строку за період з 11.11.2021 по 11.05.2022 у розмірі 8758,99грн. Нарахування пені на суму 757,48грн понад встановлений ст. 232 ГК України термін, є безпідставною.

Щодо стягнення інфляційних втрат та річних суд зазначає, що надісланим відповідачу листом-вимогою від 13.05.2022 позивач вимагав повернути кошти за непоставлений товар у термін до 20.05.2022. Тобто позивач змінив вимогу щодо поставки товару на вимогу про повернення коштів та просив їх повернути до 20.05.2022. Враховуючи те, що положення ст.625 ЦК України застосовуються лише за невиконання грошового зобов`язання, інфляційні втрати слід стягнути з відповідача за травень 2022 року та 3% річних за період з 21.05.2022 по 26.05.2022.

З огляду на зазначене, підставними є до стягнення 2488грн 32коп інфляційних втрат за травень 2022 року та 45грн 45коп - 3% річних за період з 21.05.2022 по 26.05.2022.

Отже, в позові в частині стягнення 8678грн 59коп інфляційних втрат та 1439грн. 21коп. - 3% річних необхідно відмовити.

Крім того, слід відмовити у позові в частині стягнення 8261,03грн компенсації витрат на сплату пені за невиконаними зобов`язаннями позивача перед іноземним покупцем (збитків), оскільки позивачем не надано суду доказів понесення таких витрат - сплати ТОВ "Глобал Хольц" такої пені (264,96 Євро) на рахунок іноземного покупця згідно укладеного з ним контракту.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем до стягнення пені та інфляційних втрат на 60% слід залишити без задоволення, оскільки суми, що підлягають до стягнення згідно розрахунків суду, не є надмірними у порівнянні із заборгованістю відповідача.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, позов підлягає до задоволення частково.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Нерудресурс" (43025, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Лесі Українки, буд.26, код ЄДРПОУ 36541462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Хольц Україна" (08132, Київська обл, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Вітянська, буд.2, код ЄДРПОУ 43039518) 68452грн 76коп (з яких: 57160 грн боргу, 8758грн 99коп пені, 2488грн 32коп інфляційних втрат та 45грн 45коп - 3% річних), а також 2093грн 71коп витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 19136грн 31коп (з яких: 757грн 48коп пені, 8678грн 59коп інфляційних втрат, 1439грн. 21коп. - 3% річних та 8261грн. 03коп. компенсації витрат на сплату пені).

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 35000грн боргу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.09.2022.

СуддяО. Г. Слободян