Рішення

від 06.09.2022 по справі 910/2910/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/2910/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ІМПОРІУМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КИЇВХЛІБ"

про стягнення 300 998,06 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД ІМПОРІУМ" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КИЇВХЛІБ" про стягнення боргу за Договором поставки №37/2021/К від 17.12.2021 р. у сумі 300 998,06 грн.

Також позивачем додано до позовної клопотання про повернення судового збору у розмірі 2959,72 грн. у зв`язку з сплатою його у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2022 відкрив провадження у справі № 910/2910/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 08.04.2022 відповідач отримав 10.05.2022.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КИЇВХЛІБ" (покупець за договором, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ІМПОРІУМ" (постачальник за договором, позивач) був укладений договір поставки № 37/2021/К, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товару, відображаються у накладній, яка має відповідати погодженій сторонами специфікації.

Відповідно до умов п. 3.1 договору ціна договору складається з вартості товару, який постачається згідно специфікацій до цього договору протягом його дії.

Згідно п. 3.4 договору оплата за одержаний товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленої постачальником або документів з прийому-передачі товару, якщо інший порядок оплати не зазначено у специфікації.

Відповідно до п. 7.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач 20 та 30 грудня 2021 року на підставі видаткових накладних № 11941 від 20.12.2021, 12330 від 30.12.2021, товарно-транспортних накладних №№ 11941 від 20.12.2021, 12330 від 30.12.2021, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень, поставлено товар на загальну суму 498312 грн.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 200000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, про що сторонами без зауважень підписано видаткові та товарно-транспортні накладні, копії яких додані до позову, всього на загальну суму 498312 грн., часткову оплату у розмірі 200000 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар склала 298312 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, видаткові та товарно-транспортні накладні підписані відповідачем без зауважень, вимоги про стягнення 298312 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2195,68 грн. пені.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 5.3 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 2195,68 грн. пені, суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 490,38 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 490,38 грн. відсотків за користування грошовими коштами, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За результатом розгляду заяви позивача про повернення надмірно сплаченої суми 2959,72 грн. судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні із позовом про стягнення 300998,06 грн. позивачем на підставі платіжного доручення № 6006 від 18.02.2022 сплачено судовий збір у розмірі 7474,69 грн.

З урахуванням ціни позову належний до сплати судовий збір становить 4514,97 грн., тобто переплата склала 2959,72 грн.

Враховуючи клопотання позивача, положення ст. 123 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збору, сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, всього у сумі 2959,72 грн.

Крім того позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № 1802/22 від 10.02.2022, укладеного між позивачем і АО «Аеропаг».

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 15000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/2910/22, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КИЇВХЛІБ" (04080, місто Київ, вул. Костянтинівська, 64, код 41202432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ІМПОРІУМ" (04070, місто Київ, вул. Іллінська, 8, код 36993646) 298312 (двісті дев`яносто вісім триста дванадцять) грн. основного боргу, 2195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 68 коп. пені, 490 (чотириста дев`яносто) грн. 38 коп. 3% річних, 4514 (чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору, 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. На підставі цього рішення повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ІМПОРІУМ" (04070, місто Київ, вул. Іллінська, 8, код 36993646) 2959 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 72 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 6006 від 18.02.2022, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/2910/22.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак