Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/17157/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/17157/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Герасименко Миколи Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7"

про стягнення 912 313, 85 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Герасименко Миколи Васильовича (далі - позивач, Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 912 313, 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором №16092019-2 від 15.02.2019 відповідач у не повністю оплатив фактично надані позивачем послуги з супроводу проведення оцінки впливу на довкілля об`єкту будівництва та експлуатації вітроелектростанції ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7" в Коростенському районі Житомирської області, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 775 000, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача пеню у розмірі 45 951, 08 грн, 3% річних у розмірі 30 678, 09 грн та інфляційні втрати у розмірі 60 684, 68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлені строки на подання відзиву та відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 29.10.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Жилянська буд. 9-11, Київ, 01033, проте ані поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверт з поверненням поштового відправлення на адресу суду не надходив.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 між Фізичною особою-підприємцем Герасименко Миколою Васильовичем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7», як Замовником, було укладено договір № 16092019-2 (далі - договір).

Умовами пункту 1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати наступні послуги з супроводу проведення оцінки впливу на довкілля об`єкту будівництва та експлуатації вітроелектростанції ТОВ «ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7» в Коростенському районі, Житомирської області. Послуги складаються з: підготовка та публікація в реєстрі ОВД повідомлення про планову діяльність; підготовка звіту оцінки впливу на довкілля, розміщення звіту в реєстрі ОВД; організація громадського обговорення (слухання); здійснення дій від імені Замовника з метою отримання Замовником висновку з оцінки впливу на довкілля об`єкту поводження з небезпечними відходами, та внесення його до реєстру ОВД.

Згідно з пунктом 1.2 договору після надання Виконавцем всіх послуг, передбачених договором, сторонами підписується Акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник зобов`язаний підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом трьох робочих днів з моменту його отримання, чи в той самий строк надіслати Виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем згідно з умовами договору та вимогам, встановленим чинним законодавством України (пункт 2.1.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна вартість послуг за договором становить 1 150 000,00 грн.

Оплата Замовником послуг здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначеного цим договором, на підставі наданого Виконавцем Замовникові рахунку або цього договору в розмірі 50 % передоплати від суми визначеної пунктом 4.1 цього договору. Остаточний розрахунок, відповідно до загальної вартості послуг згідно пункту 4.1, проводиться Замовником протягом п`яти робочих днів з моменту отримання Замовником висновку з оцінки впливу на довкілля та Акту приймання наданих послуг, якщо інший порядок розрахунку попередньо не погоджений сторонами (пункт 5.1, 5.2 договору).

16.09.2019 позивачем був виставлений рахунок № 1 відповідачу на суму попередньої оплати за спірним договором у розмірі 575 000,00 грн.

08.10.2019 та 11.12.2019 Товариством на користь позивача були здійснені перерахування грошових коштів за спірним договором в розмірі 125 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно. Вказані обставини підтверджуються наданим позивачем до матеріалів справи банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунку позивача в АТ «ОТП Банк».

На підтвердження виконання послуг за спірним договором 16.12.2019 сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт надання послуг № 11 на суму 1 150 000,00 грн. З боку відповідача вказаний акт був підписаний без зауважень.

16.12.2019 позивачем був виставлений Товариству рахунок на оплату № 14 на суму 575 000,00 грн.

У порушення умов укладеного договору відповідач не здійснив повну оплату наданих та прийнятих послуг, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість перед позивачем за спірним договором в розмірі 775 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Підприємець 03.03.2020 та 25.05.2020 звертався до відповідача з претензійними листами, які були отримані останнім 10.03.2020 та 27.05.2020 відповідно, проте були залишені без виконання, що зумовило звернення із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з Товариства 45 951,08 грн пені за період з 09.10.2019 по 11.06.2020, 30 678,09 грн три проценти річних за період з 09.10.2019 по 11.03.2021 та 60 684,68 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2019 по лютий 2021 року.

Як вказано судом вище, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю паровою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано судом вище, сторонами в умовах укладеного правочину погоджено оплату послуг за договором: 50 % передоплати на підставі рахунку, остаточний рахунок протягом п`яти робочих днів з моменту отримання висновку та акту приймання наданих послуг.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рахунок на здійснення попередньої оплати був представлений Товариству 16.09.2019, а акт приймання наданих послуг був складений та підписаний сторонами 16.12.2019, отже попередня оплата мала бути проведена 17.09.2019, а остаточний розрахунок мав бути здійснений до 23.12.2019 включно, що відповідачем здійснено не було, а сплачено лише частину вартості послуг в розмірі 375 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між сторонами існували договірні відносини щодо надання послуг. Факт належного надання послуг з боку позивача та прийняття таких послуг з боку відповідача підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту від 16.12.2019 № 11.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 775 000,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з Товариства 45 951,08 грн пені за період з 09.10.2019 по 11.06.2020, 30 678,09 грн три проценти річних за період з 09.10.2019 по 11.03.2021 та 60 684,68 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2019 по лютий 2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.5 договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати наданих послуг визначених у пункті 5.1 даного договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за увесь час існування заборгованості.

Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про правомірність його здійснення, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково у розмірі 40 151,12 грн, нарахованої за період з 09.10.2019 по 09.04.2020.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то Підприємцем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (підпункт 3.2 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних у сумі 30 678,09 грн та інфляційних втрат у сумі 60 684,68 грн, судом встановлено, що розрахунки Підприємця є правильними, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку що вимоги Підприємця підлягають задоволенню частково, а саме: 775 000,00 грн - основний борг, 40 151,12 грн - пені, 60 684,68 грн - інфляційні втрати, 30 678,09 грн - три проценти річних.

З урахуванням положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74-77, 86, 129, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Герасименко Миколи Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7" про стягнення 912 313, 85 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ-7" (вул. Жилянська буд. 9-11, Київ, 01033, код ЄДРПОУ 42625196) на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 775 000,00 грн (сімсот сімдесят п`ять тисяч 00 копійок) основний борг, 40 151,12 грн (сорок тисяч сто п`ятдесят одну гривню 12 копійок) пені, 60 684,68 грн (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 68 копійок) інфляційні втрати, 30 678,09 грн (тридцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 09 копійок) три проценти річних та 13 597,71 грн (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім тисяч 71 гривню) судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 5 799,96 грн.

5. Судовий збір в сумі 87,00 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 07.09.2022.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА