Рішення

від 06.09.2022 по справі 910/4227/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/4227/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма»

про стягнення 252897,33 грн.

Представники сторін:

від позивача: Прокопенко П.П.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левітком» про стягнення 252897,33 грн, з яких 205082,91 грн основного боргу, 20233,30 грн пені, 104,03 грн штрафу, 3170,02 грн 3% річних, 24307,07 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем відповідно до умов Договору поставки №40 від 13.01.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 205082,91 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20233,30 грн пені, 104,03 грн штрафу, 3170,02 грн 3% річних, 24307,07 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4227/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.07.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

21.06.2022 позивачем подано заяву, в якій позивач повідомив про зміну найменування відповідача та його адреси місцезнаходження.

У підготовчому засіданні 13.07.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.07.2022.

У підготовчому засіданні 27.07.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2022.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2022 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.09.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 22.08.2022 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105492738090).

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 07.09.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левітком», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» (покупець), укладено Договір поставки №40, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити відсів вапняковий, кількість, номенклатура, найменування, асортимент та якісні характеристики якого погоджуються сторонами у специфікаціях чи видаткових накладних до даного договору, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього договору від дати їх підписання сторонами.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки №40 від 13.01.2020 поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями у відповідності до письмового замовлення покупця, переданого будь-яким засобом зв`язку або кур`єром.

Згідно з п. 1.4 Договору поставки №40 від 13.01.2020 на замовлений товар постачальник виписує рахунок-фактуру, що є підставою для оплати замовленого товару, в якому зазначений граничний строк оплати, протягом якого діють ціни, наведені в рахунку.

Передача товару здійснюється за товарно-супровідними документами, а саме товарно-транспортними, видатковими або залізничними накладними. Товар вважається переданим покупцю з дати підписання відповідних товарно-транспортних або видаткових накладних (п. 2.3 Договору поставки №40 від 13.01.2020).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №40 від 13.01.2020 загальна вартість договору не обмежена та складається з вартості товару за всіма рахунками та видатковими накладними до даного договору, що будуть надані постачальником покупцю протягом строку дії договору та у відповідності до його умов.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки №40 від 13.01.2020 вартість одиниці та загальна кількість товару визначаються за видатковими накладними та рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 7.1 Договору поставки №40 від 13.01.2020 договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022, а щодо грошових зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (в редакції Додаткової угоди №03 від 21.12.2021).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем відповідно до умов Договору поставки №40 від 13.01.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 205082,91 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20233,30 грн пені, 104,03 грн штрафу, 3170,02 грн 3% річних, 24307,07 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №40 від 13.01.2020, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 15.09.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 55914,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №2834 від 15.09.2021; 15.09.2021 - товар на суму, що підтверджується видатковою накладною №2819 від 15.09.2021; 07.10.2021 - товар на суму 10313,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №3163 від 07.10.2021; 15.10.2021 - товар на суму 31134,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №3217 від 15.10.2021; 22.10.2021 - товар на суму 30395,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №3317 від 22.10.2021; 27.10.2021 - товар на суму 67149,48 грн, що підтверджується видатковою накладною №3383 від 27.10.2021; 29.10.201 - товар на суму 33291,12 грн, що підтверджується видатковою накладною №3391 від 29.10.2021; 01.11.2021 - товар на суму 12116,43 грн, що підтверджується видатковою накладною №3422 від 01.11.2021; 05.11.2021 - товар на суму 11635,38 грн, що підтверджується видатковою накладною №3523 від 05.11.2021; 11.11.2021 - товар на суму 12132,90 грн, що підтверджується видатковою накладною №3587 від 11.11.2021, що разом становить 273978,95 грн. (вказані видаткові накладні підписані електронним цифровим підписом представників позивача та відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.3 Договору поставки №40 від 13.01.2020 сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури впродовж 12 банківських днів з дати її отримання на умовах 100% оплати за кожну партію товару.

Додатковою угодою №02 від 07.10.2021 сторони погодили, що оплата погодженої партії товару здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури на умовах 100% оплати впродовж 20 календарних днів з дня отримання товару.

Так як Додаткова угода №02 від 07.10.2021 набрала чинності з дати її підписання (п. 3 додаткової угоди), оплата товару, поставленого позивачем з 07.10.2021, повинна здійснюватись у строки, встановлені вказаною додатковою угодою.

21.12.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №03, в якій сторони погодили, що оплата погодженої партії товару здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури на умовах 50% передоплати впродовж 3-х календарних днів з дня отримання відповідного рахунку-фактури. Наступні 50% покупець зобов`язаний оплатити на протязі 4-х календарних днів з дня отримання відповідної партії товару.

Крім того, вказаною додатковою угодою сторони дійшли згоди доповнити договір поставки, зокрема, п. 3.7 наступного змісту: « 3.7. Покупець зобов`язується повертати заборгованість у розмірі 240082,91 грн, яка виникла до 21.12.2021, здійснюючи оплату постачальнику щотижнево, на протязі 5 робочих днів (з понеділка по п`ятницю), в розмірі не меншому за 5000,00 грн до повної оплати виниклої заборгованості».

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, умовами Додаткової угоди №03 від 21.12.2021 сторонами було фактично змінено строки оплати товару, який був поставлений позивачем та щодо якого у відповідача настав строк оплати до 21.12.2021 (тобто, за спірними видатковими накладними).

Позивач у позовній заяві уточнив, що товар, поставлений ним за видатковими накладними №2819 від 15.09.2021 на суму 9896,04 грн та №2834 від 15.09.2021 на суму 55914,30 грн, в подальшому був оплачений відповідачем у повному обсязі (докази здійснення відповідачем часткових оплат долучені позивачем до матеріалів справи 09.08.2022).

Таким чином, заборгованість відповідача становила суму 208168,61 грн (за видатковою накладною №3163 від 07.10.2021 на суму 10313,70 грн, за видатковою накладною №3217 від 15.10.2021 на суму 31134,40 грн, за видатковою накладною №3317 від 22.10.2021 на суму 30395,20 грн, за видатковою накладною №3383 від 27.10.2021 на суму 67149,48 грн, за видатковою накладною №3391 від 29.10.2021 на суму 33291,12 грн, за видатковою накладною №3422 від 01.11.2021 на суму 12116,43 грн, за видатковою накладною №3523 від 05.11.2021 на суму 11635,38 грн та за видатковою накладною №3587 від 11.11.2021 на суму 12132,90 грн).

Судом встановлено, що 18.02.2022 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у сумі 5000,00 грн - відповідно до платіжного доручення №1237 від 18.02.2022 (призначення платежу - оплата за відсів вапняковий згідно з Договором поставки №40 від 13.01.2020).

Як пояснив позивач у позовній заяві, сплачені відповідачем грошові кошти були зараховані позивачем в порядку черговості, зокрема частина у сумі 3085,70 грн була зарахована в оплата товару, поставленого за видатковою накладною №3163 від 07.10.2021, у зв`язку з чим заборгованість за вказаною накладною становить 7228,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати товару за Договором поставки №40 від 13.01.2020 становить 205082,91 грн (за видатковою накладною №3163 від 07.10.2021 на суму 7228,00 грн, за видатковою накладною №3217 від 15.10.2021 на суму 31134,40 грн, за видатковою накладною №3317 від 22.10.2021 на суму 30395,20 грн, за видатковою накладною №3383 від 27.10.2021 на суму 67149,48 грн, за видатковою накладною №3391 від 29.10.2021 на суму 33291,12 грн, за видатковою накладною №3422 від 01.11.2021 на суму 12116,43 грн, за видатковою накладною №3523 від 05.11.2021 на суму 11635,38 грн та за видатковою накладною №3587 від 11.11.2021 на суму 12132,90 грн).

Вказану заборгованість відповідач повинен був сплачувати частинами щотижневими платежами на суму не менше 5000,00 грн (відповідно до умов Додаткової угоди №03 від 21.12.2021).

Доказів сплати грошових коштів у сумі 205082,91 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» за Договором поставки №40 від 13.01.2020 у сумі 205082,91 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» суми основного боргу у розмірі 205082,91 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 20233,30 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд зазначає, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені та штрафу не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня/штраф нараховуються відповідно до чинного законодавства, суму пені/штрафу може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови їх сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що Договором поставки №40 від 13.01.2020 не передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення оплати товару, отриманого від позивача на умовах Договору поставки №40 від 13.01.2020.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» пені у розмірі 20233,30 грн задоволенню не підлягають.

Позивачем також нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 104,03 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки №40 від 13.01.2020 покупець за порушення строків оплати більше, ніж на 5 календарних днів при оплаті товару на умовах відстрочення платежу, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 0,05% від вартості товару.

Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» штрафу у розмірі 104,03 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3170,02 грн, нараховані по 20.05.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано, що умовами Додаткової угоди №03 від 21.12.2021, які вступили в силу з 21.12.2021, сторони по суті розстрочили погашення відповідачем існуючого боргу - а саме, змінили строки оплати відносно спірних видаткових накладних, погодивши, що відповідач здійснює погашення заборгованості щотижнево у сумі не менше 5000,00 грн (з понеділка по п`ятницю).

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (за спірними видатковими накладними (позивач не здійснює нарахування за видатковими накладними від 15.09.2021) та в межах заявленого позивачем періоду нарахування) з урахуванням умов Додаткової угоди №03 від 21.12.2021, які вступили в силу з 21.12.2021, та з урахуванням строку оплати, встановленого Додатковою угодою №02, які були чинними до 21.12.2021.

За розрахунком суду обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1226,60 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» 3% річних у розмірі 3170,02 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1226,60 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 24307,07 грн, нараховані по квітень 2022 року.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано, що умовами Додаткової угоди №03 від 21.12.2021, які вступили в силу з 21.12.2021, сторони по суті розстрочили погашення відповідачем існуючого боргу - а саме, змінили строки оплати відносно спірних видаткових накладних, погодивши, що відповідач здійснює погашення заборгованості щотижнево у сумі не менше 5000,00 грн (з понеділка по п`ятницю).

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (за спірними видатковими накладними (позивач не здійснює нарахування за видатковими накладними від 15.09.2021) та в межах заявленого позивачем періоду нарахування) з урахуванням умов Додаткової угоди №03 від 21.12.2021, які вступили в силу з 21.12.2021, та з урахуванням строку оплати, встановленого Додатковою угодою №02, які були чинними до 21.12.2021.

За розрахунком суду обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 8065,06 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» інфляційних втрат у розмірі 24307,07 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 8065,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач змінив своє місцезнаходження після звернення позивача з даним позовом до суду та після відкриття провадження у даній справі, справа №910/4227/22 підсудна Господарському суду міста Києва.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будоптіма» (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12; ідентифікаційний код:42515102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Помол» (49050, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна (Шевченківський, Соборний райони), буд. 1; ідентифікаційний код: 42685784) суму основного боргу у розмірі 205082 (двісті п`ять тисяч вісімдесят дві) грн 91 коп., штраф у розмірі 104 (сто чотири) грн 03 коп., 3% річних у розмірі 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 8065 (вісім тисяч шістдесят п`ять) грн 06 коп. та судовий збір у розмірі 3217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 08.09.2022.

Суддя О.М. Спичак