Рішення

від 30.08.2022 по справі 910/1026/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/1026/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1026/22

за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Україна, 25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Полтавська, буд. 38; ідентифікаційний код: 32039992)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ТЕХ Ц" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, офіс 508; ідентифікаційний код: 43631918)

про стягнення 3 413 302,06 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Федіченко О.П., ордер серії ВА № 1020672 від 08.08.2022;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ТЕХ Ц" (далі - відповідач) про стягнення 3 413 302,06 грн, з яких 2 961 835,60 грн заборгованості, 29 618,36 грн штрафу, 322 566,07 грн інфляційних втрат та 99 282,03 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 586 купівлі-продажу товарів від 16.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

15.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1026/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2022.

Підготовче засідання, призначене на 23.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 15.06.2022.

У підготовче засідання 15.06.2022 сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 15.06.2022 судом було оголошено перерву до 13.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 13.07.2022.

У підготовче засідання 13.07.2022 сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2022.

У судове засідання 10.08.2022 з`явилась представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 10.08.2022 оголошено перерву до 31.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 31.08.2022.

У судове засідання 31.08.2022 з`явилась представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні 31.08.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2020 між Дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг Проектбуд", найменування якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІН-ТЕХ Ц" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів №586 (далі - Договір).

Предметом Договору є поставка сумішей асфальтобетонних гарячих, теплих (різних типів та марок) за ціною 1 800,00 грн за 1 тону з урахуванням ПДВ (п. 1.1 Договору).

Порядок здачі-прийняття товару узгоджено сторонами у розділі 3 Договору.

Так, здача-приймання провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця в місці виготовлення товару (п. 3.1). Товар вважається прийнятим після підписання покупцем акту прийому-передачі товару (п. 3.2). Датою передачі вважається дата, вказана в акті прийому-передачі товару (п. 3.3). Претензії по кількості та якості товару приймаються під час передачі товару (п. 3.5).

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником, отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених у пункті 4.2 Договору.

У пункті 4.2 Договору визначено, що до рахунка додаються документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець зобов`язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 90 днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до пунктів 4.1, 4.2 цього Договору.

В разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 1% від суми боргу (пп. 6.3.4 Договору).

У підпункті 6.3.7 Договору визначено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через два місяці від дня порушення такого зобов`язання.

Згідно підпункту 6.3.8 Договору сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності покупця за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця.

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив відповідачу товар загальною вартістю 3 461 835,60 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 500 000,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія претензії № 840 від 19.08.2021, якою позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість в сумі 2 961 835,60 грн. Проте доказів її направлення/вручення відповідачу не додано.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2 961 835,60 грн заборгованості, 29 618,36 грн штрафу, 322 566,07 грн інфляційних втрат та 99 282,03 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, у липні 2020 року позивач поставляв відповідачеві товар (асфальтобетон), що оформлювалось видатковими накладними № РН-0000059 від 24.07.2020 на суму 181 980,00 грн, № РН-0000060 від 25.07.2020 на суму 181 440,00 грн, № РН-0000061 від 27.07.2020 на суму 175 680,00 грн, № 236 від 31.07.2020 на суму 2 922 735,60 грн, підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками.

Загальна сума поставки у досліджуваний період становить 3 461 835,60 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, безвідносно до того, що за умовами Договору поставка мала підтверджуватись актом приймання-передачі товару.

Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором.

З урахуванням погодженого сторонами у п. 4.3 Договору порядку розрахунків, граничним днем оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000059 від 24.07.2020, було 22.10.2020, за видатковою накладною № РН-0000060 від 25.07.2020 - 23.10.2020, за видатковою накладною № РН-0000061 від 27.07.2020 - 25.10.2020, за видатковою накладною № 236 від 31.07.2020- 29.10.2020.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 41 від 13.10.2020, відповідач сплатив позивачеві 500 000,00 грн.

Докази сплати решти вартості поставленого товару згідно названих видаткових накладних в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 2 961 835,60 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за Договором, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 961 835,60 грн є обґрунтованою.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 29 618,36 грн, нарахований на підставі пп. 6.3.4 Договору.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу не суперечать закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 99 282,03 грн та 322 566,07 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Зміст засади свободи договору викладено у статтях 6, 627 ЦК України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Водночас, свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, у підпунктах 6.3.7, 6.3.8 Договору сторонами узгоджено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через два місяці від дня порушення такого зобов`язання, а загальний розмір відповідальності покупця за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця.

Стаття 625 Цивільного кодексу України має назву "Відповідальність за порушення грошового зобов`язання" й можливість стягнення 3% річних і інфляційних втрат, передбачених цією статтею, пов`язується із вимогою кредитора.

При цьому, наведена стаття не містить застережень щодо неможливості сторін врегулювати свої відносини щодо нарахування 3% річних і інфляційних втрат на власний розсуд, у тому числі відмовитись від їх нарахування.

Відтак, суд вважає, що сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою обмежили розмір майнової відповідальності покупця за цим Договором до 1% від загальної вартості порушених ним грошових зобов`язань. Тобто у випадку, якщо нарахований розмір майнової відповідальності (у тому числі і штрафних санкцій) перевищує 1%, то постачальник позбавляється права вимагати їх сплати від покупця.

З урахуванням викладеного, вимоги позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 2 991 453,96 грн, з яких 2 961 835,60 грн основного боргу та 29 618,36 грн штрафу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 44 871,81 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 6 327,72 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ТЕХ Ц" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, офіс 508; ідентифікаційний код: 43631918) на користь Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Україна, 25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Полтавська, буд. 38; ідентифікаційний код: 32039992) 2 961 835 (два мільйони дев`ятсот шістдесят одну тисячу вісімсот тридцять п`ять) грн 60 коп. основного боргу, 29 618 (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 36 коп. штрафу та 44 871 (сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 327,72 грн покласти на Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.09.2022

Суддя О.В. Нечай