Рішення

від 30.08.2022 по справі 916/3160/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3160/20(483/1572/20)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Большакова В.А.

дослідивши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім (67751, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167)

про визнання договорів оренди землі недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки з незаконного володіння

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін (до оголошеної перерви у судовому засіданні):

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Іванченко І.В.

у відкритому судовому засіданні

представники сторін (після оголошеної перерви у судовому засіданні):

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 31.08.2022р. оголошувалась перерва до 14 год. 00 хв. у відповідності до ст. 216 ГПК України.

Встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім (далі ТОВ Очаківський Райагрохім, відповідач) (т. 1 а.с. 7-10), в якій просить визнати недійсними:

- договір оренди землі площею 3, 10 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0162, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279;

- договір оренди землі площею 0, 29 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0729, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003278;

- договір оренди землі площею 0, 43 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0730, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003277, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

- повернути з незаконного володіння їх власнику шляхом підписання актів приймання-передачі;

- стягнути з ТОВ «Очаківський Райагрохім» на його користь вартість судових витрат та витрат на правову допомогу.

Позивач звернувся із заявою від 21.10.2020р. про зміну позовних вимог, згідно якої просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом повернення їх власнику (т. 1 а.с. 40-42).

Позивач звернувся із заявою від 01.08.2022р. про зміну позовних вимог, згідної якої просить розглядати попередні позовні вимоги (т. 3 а.с. 53).

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача, викладені у позовній заяві.

Доводи позивача

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що у травні 2020р. йому стало відомо від свого сина ОСОБА_2 про існування договорів оренди землі, укладених між ним, як власником земельних ділянок, а саме: площею 3, 10 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0162 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061564); 0, 29 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0729 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061565); 0, 43 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0730 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії АЯ №061566), зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 15.08.2005р. за №010502104246, 010502104245, 010502104244) та відповідачем. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 повідомив його про те, що уклав від його імені вказані договори оренди землі шляхом їх підписання та підписання актів прийому-передачі земельних ділянок, однак позивач ніяких договорів та актів приймання-передачі об`єкта оренди особисто не підписував, ОСОБА_2 на підписання зазначених документів не уповноважував; наміру укладати договори оренди позивач не мав та не виказував у будь-який спосіб. Позивач вважає, що оскільки спірні договори оренди підписані ОСОБА_2 , а він їх не підписував, згоди та повноважень на їх укладення іншій особі не надавав, такі договори укладено всупереч з вимогами діючого законодавства щодо наявності вільного волевиявлення позивача на укладення правочину. При цьому, позивач посилається на положення ст.ст. 203, 207, 215, 321, 387 ЦК України

У відповіді на відзив від 06.07.2020р. (вх. №18382/21 від 06.07.2021р.) (т. 2 а.с. 109-112) позивач просить відмовити ТОВ «Очаківський райагрохім» у задоволенні вимог про застосування позовної давності. Стосовно твердження відповідача про те, що підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою в інтересах якої його укладено зазначає, що така правова позиція не може бути використана у даному конкретному випадку, оскільки позивачу не було відомо, як про укладення від його імені іншою особою договорів оренди земельних ділянок, так і про отримання іншою особою оплати за їх оренду, що підтверджується підписами орендодавця в договорах оренди та актах прийому-передавання земельних ділянок, а також наданими в якості доказів відповідачем відомостей на видачу готівки за земельні паї.

Твердження відповідача про пропущення строків позовної давності вважає безпідставним та не обґрунтованим, оскільки позивач не міг обробляти спірні земельні ділянки, він в 2011р. передав їх сину ОСОБА_2 для користування без надання останньому права на передання їх в оренду третім особам; у травні 2020р. ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що уклав від його імені договори оренди землі шляхом їх підписання та підписання актів прийому-передачі земельних ділянок, а тому позивач саме у травні 2020р. дізнався про свої порушені права відносно вказаних земельних ділянок, що не є пропуском строку позовної давності у відповідності до ст. 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Доводи відповідача

Згідно відзиву від 08.12.2020р. (т. 1 а.с. 62-63) відповідач не погоджується з позовом та вважає, що він не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Під час оформлення та підписання договорів оренди земельних ділянок ТОВ «Очаківський Райагрохім» не допускав підписання вказаних договорів іншими особами, ніж власник земельних ділянок; усі договори підписувались в приміщенні відповідача та особисто позивачем. З огляду на характер спірних правовідносин та обставин справи, вважає, що пояснення позивача та свідка є не допустимими та не достовірними доказами відсутності вільного волевиявлення позивача та відсутності власноручного підпису на договорах оренди землі, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

У відзиві на позов від 05.07.2021р. (вх. №954/21 від 05.07.2021р.) (т. 2 а.с. 7-10) відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору оренди, відповідач посилаючись на положення ст.ст.203, 215 ЦК України, зазначає, що зі змісту позову вбачається, що вимоги про визнання недійсним договору оренди зводяться до того, що він не підписувався ним або його уповноваженим представником, а вчинений на договорі підпис нібито йому не належить; в порушення вимог ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 3 ст. 80 ГПК України позивач не надав разом із позовом докази того, що він не підписував договори або об`єктивно не міг їх підписати; зі змісту укладених договорів вбачається, що вони є зареєстрованими, у них містяться відтиски печатки відділу Держкомзему в Очаківському районі, справжність якого ним не заперечується. Відповідач вказує, що незалежно від того, хто підписував договори оренди позивач чи інша особа, вони вважаються укладеними від його імені в силу реєстрації договорів і щодо них діє презумпція дійсності правочину, передбачена у ст. 204 ЦК України. Відповідач звертає увагу на те, що договір оренди не може бути визнаний недійсним з підстав, на які посилається позивач, оскільки поведінка останнього після його укладення свідчить про схвалення ним цього договору, що підтверджується тими обставинами, що позивач отримував оренду плату за цими договорами, знав, що їх використовує. Відповідач вказує, що прийнявши від ТОВ «Очаківський Райагрохім» орендну плату за договорами оренди та не здійснивши жодних дій щодо повернення такої оплати, ОСОБА_1 схвалив укладені з ТОВ «Очаківський Райагрохім» договори оренди, чим підтвердив їх дійсність.

Відповідач звернувся із заявою від 05.07.2021р. про застосування строків позовної давності (т. 2 а.с. 1-2). Посилаючись на положення ст.ст. 257, ч. 5 ст. 267 ЦК України, вказує, що оспорювані договори були укладені в 2012р., пройшло майже 10 років, жодного обґрунтування стосовно відновлення пропущеного строку позовної давності позивач не надав та посилаючись на положення ч. 4 ст. 267 ЦК України просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущеного строку позовної давності.

Відповідачем надані пояснення від 04.08.2022р. (вх. №15407/22 від 05.08.2022р.) з приводу висновку експерта №11.02.2022р. №19/115/05/7/1919-2022 (т. 3 а.с. 43-45), яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «орендодавець» у договорах оренди землі та актах приймання-передачі виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, зазначивши аналогічні обставини та заперечення, викладені ним у відзиві на позовну заяву від 05.07.2021р.

Заява свідка

ОСОБА_2 подано заяву свідка від 05.07.2021р. (вх. №17885/21 від 05.07.2021р.) (т. 2 а.с. 3), в якій повідомлено про укладення та підписання ним з ТОВ «Очаківський Райагрохім» договорів оренди земельних ділянок, а також отримання плати. ОСОБА_2 зазначає, що позивачем дані договору не укладалися та не підписувалися.

Рух справи

Ухвалою Очаківського міськрайнного суду Миколаївської області від 13.10.2020р. відкрито провадження у справі №483/1572/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Очаківський Райагрохім (т. 1 а.с. 36).

Ухвалою Очаківського міськрайнного суду Миколаївської області від 13.01.2021р. (т. 1 а.с. 86), яка залишена без змін Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.03.2021р. (т. 1 а.с. 109-110), цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Очаківський Райагрохім про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом повернення їх власнику ухвалено передати до Господарського суду Одеської області, на розгляді якого перебуває справа №916/3160/20 про банкрутство ТОВ „Очаківський Райагрохім.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2021р. суддею Грабован Л.І. прийнято справу №483/1572/20 до свого провадження для розгляду в межах справи № 916/3160/20 про банкрутство ТОВ „Очаківський Райагрохім; ухвалено розглядати справу №483/1572/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/3160/20 (т. 1 а.с. 122-124).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 19.07.2021р. (т. 1 а.с. 152-154).

Судом у судовому засіданні 02.06.2021р. протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні усного клопотання про виклик свідка (т. 1 а.с. 149-150) з тих підстав, що у відповідності до ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти та згідно ч.ч.1, 4 ст. 88 вказаного Кодексу, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Однак, заява свідка не подана.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2021р. (т. 2 а.с. 102-108), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021р. (т. 2 а.с. 179-185), задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи; призначено проведення почеркознавчої експертизи; проведення почеркознавчої експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України; зупинено провадження у справі №916/3160/20 (483/1572/20).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021р. поновлено провадження у справі №916/3160/20 (№483/1572/20); задоволено клопотання експерта МНДІСЕ Михайлюка І.Є. про надання оригіналів договорів оренди землі (без номерів та дат укладання), зареєстрованих у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279, №482510004003278, №482510004003277, а також актів приймання-передачі об`єкта оренди до договорів; вільних зразків підпису ОСОБА_1 в оригіналах документів, максимально наближених за датою виконання до досліджуваних документів; експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 ; провадження у справі №916/3160/20 (№483/1572/20) зупинено на час проведення експертизи (т. 2 а.с. 219-222).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2022р. поновлено провадження у справі №916/3160/20 (483/1572/20) на стадії підготовчого провадження (т. 3 а.с. 30-32).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2022р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3160/20 (483/1572/20); призначено справу № 916/3160/20 (483/1572/20) до судового розгляду по суті.

Позивач звернувся із заявою від 23.08.2022р. (вх. №17729/22 від 29.08.2022р.) про розгляд справи, призначеної на 31.08.2022р., за його відсутності.

Обставини, встановлені судом

1. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №061564 ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005р. №49 є власником земельної ділянки площею 3, 10, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0162. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502104246 від 15.08.2005р. (т. 1 а.с. 166-167).

У матеріалах справи міститься копія договору між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Очаківський райагрохім» в особі директора Бітуна Семена Дем`яновича (орендар) оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012р. за №482540004003279 (т. 1 а.с. 162-165).

П. 1 вказаного договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061564 зареєстрованого 15.08.2005р. за №010502104246, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до п. 2. зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3, 10 га, у тому числі: ріллі багарної 3, 10 га.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди (т. 1 а.с. 172) наявна інформація про те, що ОСОБА_1 передає, а ТОВ «Очаківський Райагрохім» приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 3, 10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061564, зареєстрованого 15.08.2005р. за №010502104246, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, строком на 20 років.

2. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №061565 ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005р. №49 є власником земельної ділянки площею 0,29, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0729. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502104245 від 15.08.2005р. (т. 1 а.с. 178-179).

У матеріалах справи міститься копія договору між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Очаківський Райагрохім» в особі директора Бітуна Семена Дем`яновича (орендар) оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012р. за №482540004003278 (т. 1 а.с. 174-177).

П. 1 вказаного договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061565 зареєстрованого 15.08.2005р. за №010502104245, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до п. 2. зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 29 га, у тому числі: багаторічних насаджень 0, 29 га.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди (т. 1 а.с. 184) наявна інформація про те, що ОСОБА_1 передає, а ТОВ «Очаківський Райагрохім» приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0, 29 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061565, зареєстрованого 15.08.2005р. за №010502104245, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, строком на 20 років.

3. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №061566 ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005р. №49 є власником земельної ділянки площею 0,43, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0730. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502104244 від 15.08.2005р. (т. 1 а.с. 190-191).

У матеріалах справи міститься копія договору між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Очаківський Райагрохім» в особі директора Бітуна Семена Дем`яновича (орендар) оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012р. за №482540004003277 (т. 1 а.с. 186-189).

П. 1 вказаного договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061566 зареєстрованого 15.08.2005р. за №010502104244, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до п. 2. зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 43 га, у тому числі: багаторічних насаджень 0, 43 га.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди (т. 1 а.с. 196) наявна інформація про те, що ОСОБА_1 передає, а ТОВ «Очаківський Райагрохім» приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0, 43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061566, зареєстрованого 15.08.2005р. за №010502104244, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, строком на 20 років.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 02.06.2021р. Головним управлінням Держкомзему у Миколаївській області були надані оригінали вищезазначених договорів оренди землі, які були оглянуті судом.

В матеріалах справи наявні відомості на видачу готівки за земельний пай 4, 36 га за 2018р. (т. 2 а.с. 11-24), відомості на видачу готівки за соняшник в рахунок орендної плати за орендну плату земельних паї за 2018р. (т.2 а.с. 25-41), відомість на видачу коштів за соняшник за земельний пай 2019р. (т. 2 а.с. 42-59), відомість на видачу коштів за земельний пай (4, 36 га, за 2019р. (т. 2 а.с. 63-77), відомість на видачу пшениці за земельний пай 4, 36 га за 2018р. (т. 2 а.с. 78-89), в яких вказано, що ОСОБА_1 отримував грошові кошти.

ОСОБА_1 звертався із заявою (т. 1 а.с. 27), яка адресована директору ТОВ «Очаківський Райагрохім», про розірвання договорів оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно висновку експерта підписи від імені ОСОБА_1 у графах «орендодавець» у договорах оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський Райагрохім», зареєстрованих 21.05.2021р. за №482510004003279, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою: підписи від імені ОСОБА_1 у графах «орендодавець» в актах приймання-передачі об`єктів оренди до договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський Райагрохім», зареєстрованих 21.05.2012р. за №482510004003279, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 3 а.с. 18-23).

З описової частини висновку вбачається, що експерту в якості порівняльного матеріалу на експертизу надано вільні зразки підпису ОСОБА_1 в оригіналах наступні документи: талон № 161744 від 14.05.1993р.; посвідчення водія серія НОМЕР_3 від 21.03.1979р.; посвідчення "Ветеран Праці" серія НОМЕР_4 від 09.12.2002р.; пенсійне посвідчення від 22.12.1993р.; посвідчення серія НОМЕР_5 від 13.02.2007р.; військовий квиток серія НОМЕР_6 від 12.08.1963р.; поліс № АР 1859920 від 05.06.2021р.

Згідно висновку про відповідальність завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків експерта за ст.ст. 384, 385 КК України експерт попереджений.

Вказаний висновок надійшов супровідним листом №11.02.2022р. №19/115/05/7/1919-2022 (вх. №13500/22 від 18.07.2022р.) від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Норми права, що застосовуються судом. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019р. введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно ч.2 Прикінцевих і Перехідних Положень якого, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність з цього моменту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Вказана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ч. 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) власник земельних ділянок має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Ч.ч.1, 2 ст. 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ст. 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

У відповідності до положень ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. (ст. 236 ЦК України).

Ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої ст. 215 ЦК України із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.1 ст. 256, ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку є власником земельних ділянок площею: 3, 10 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0162; 0, 29 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0729; 0, 43 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0730, розташованих за адресою: Миколаївська обл., Очаківський район, с/рада Парутинська та зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 15.08.2005р. за №010502104246, 010502104245, 010502104244).

У договорах оренди, зареєстрованих у відділі Держкомзему в Очаківському районі від 21.05.2012р. за №482540004003279, №482510004003278, №482510004003277 вказано, що ОСОБА_1 передав ТОВ «Очаківський Райагрохім» у строкове платне користування належні йому земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, відповідно до висновку експерта підписи від імені ОСОБА_1 у графах «орендодавець» у договорах оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський Райагрохім», зареєстрованих 21.05.2021р. за №482510004003279, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою: підписи від імені ОСОБА_1 у графах «орендодавець» в актах приймання-передачі об`єктів оренди до договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський Райагрохім», зареєстрованих 21.05.2012р. за №482510004003279, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином, суд вважає, що належними письмовими доказами доведено, що підпис в графі Орендодавець у договорах оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський Райагрохім», виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою, що підтверджується висновком експерта, що, в свою чергу, дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 вільного волевиявлення на підписання договорів оренди землі з відповідачем та на передачу належних йому земельних ділянок відповідачеві в оренду не мав.

Суд зазначає, що висновок експерта є належним та допустимим доказом, оскільки його отримано за результатами експертного дослідження, призначеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2021р., та проведено кваліфікованим судовим експертом з правом проведення почеркознавчої та авторознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» у порядку визначеному законодавством.

Таким чином, суд встановив, що оспорювані договори оренди земельних ділянок та акти приймання-передачі об`єктів оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський Райагрохім», підписувалися не позивачем, а іншою особою.

Приймаючи до уваги викладене, суд встановив обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував та такі договори оренди земельних ділянок є неукладеними.

При цьому, суд зазначає, що відповідач ознайомився із висновком експерта, надав пояснення стосовно нього, однак, не довів необґрунтованості чи суперечливості такого висновку та не спростував викладених в ньому обставин.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022р. по справі №923/196/20 (провадження №12-58гс21).

ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 цього кодексу).

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р. в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Враховуючи те, що оспорювані договори оренди земельних ділянок є неукладеними, визнання їх недійсними за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, суд відмовляє позивачу у задоволені позовної вимоги в частині визнаня недійсними: договору оренди землі площею 3, 10 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0162, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279; договору оренди землі площею 0, 29 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0729, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003278; договору оренди землі площею 0, 43 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0730, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003277, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Приймаючи до уваги те, що між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язально-правові відносини, а нерухомим майном (земельною ділянкою), що належить позивачу, безпідставно користується та розпоряджається відповідач, суд задовольняє позовну вимогу позивача та зобов`язує ТОВ „Очаківський Райагрохім повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825182800:01:000:0162, загальною площею 3,10 га, 4825182800:01:000:0729, загальною площею 0,29 га, 4825182800:01:000:0730, загальною площею 0,43 га.

При цьому, суд зазначає, що обставини державної реєстрації договорів оренди, як і факти виплати орендної плати за цими договорами, не можуть свідчити про волевиявлення орендодавця на укладення спірних договорів.

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій у тому числі просив повернути з незаконного володіння їх власнику шляхом підписання актів приймання-передачі, а тому обраний спосіб захисту свого речового права шляхом подання негаторного позову.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується.

Враховуючи те, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі та допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви від 05.07.2021р. про застосування строків позовної давності.

Судові витрати

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із їх наданням.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачеві правова допомога надавалась адвокатом Стинкою С.О., що підтверджується ордером на надання правничої (правової допомоги) серія ВЕ №1023480 (т. 1 а.с. 30), договором №1010/20 про надання професійної правничої допомоги від 10.10.2020р. (т. 1 а.с. 31), п. 3.1. якого передбачено, що замовник оплачує послуги згідно акта виконаних робіт.

Однак, як вбачається із позовної заяви попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести складається із судового збору в розмірі 840, 80 грн.; суми, вказаних витрат на правничу допомогу не зазначено. Крім того, будь-якого опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги, матеріали справи не містять; актів виконаних робіт, які це передбачено п. 3.1. договору №1010/20 про надання професійної правничої допомоги від 10.10.2020р., суду не надано.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім (67751, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167) про визнання договорів оренди землі недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки з незаконного володіння.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім (67751, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 ) земельні ділянки з кадастровими номерами 4825182800:01:000:0162, загальною площею 3,10 га, 4825182800:01:000:0729, загальною площею 0,29 га, 4825182800:01:000:0730, загальною площею 0,43 га.

3. В іншій частині позову щодо визнання недійсними договорів оренди - відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім (67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок), 80 грн., витрати, пов`язані за проведення експертизи в сумі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят), 24 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09 вересня 2022 р.

Копію рішення надіслати: ТОВ „Очаківський Райагрохім (67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Л.І. Грабован