Рішення

від 24.08.2022 по справі 917/1964/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2022 р. Справа № 917/1964/21

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області,39600

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 34 333,90 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 34 333,90 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р.

Ухвалою суду від 28.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.01.2022р. на 11-50 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач є власником Ѕ нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці комунальної власності площею 2860 кв.м. по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5310436100:08:001:0041 і з 03.10.2020р. по 30.11.2021 р. (включно) користувався земельною ділянкою площею 1430 кв.м. без правовстановлюючих документів (договору оренди), плату за землю не здійснював, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу у вигляді орендної плати за землю у розмірі 34 333,90 грн., яку б мав заплатити відповідач позивачу за користування землею.

Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.01.2022р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 22.03.2022р. на 11-50 год.

Ухвалою суду 29.03.2022р. призначено розгляд справи на 16.06.2022р. на 11-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 22.03.2022р. на 11-50 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 16.06.2022р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2022р. на 10-00 год.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання/заява (вх. № 5817 від 23.08.2022р.- електронна пошта), у якій Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі представника.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з`явився. Ухвалу суду від 25.01.2022р. відповідач отримав, що підтверджується поштовим повідомленням. Ухвали суду від 28.12.2021р. та 29.03.2022р. повернулись до суду з відміткою пошти, що адресат відсутній, які направлялися судом на адресу, зазначену у позові.

Згідно Відомостей державної реєстрації про фізичну особу-підприємця місце проживання/місцезнаходження позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на 03.06.2021р. є АДРЕСА_1 .

Згідно ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 178, ч.1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 25.08.2022р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договору дарування від 03.10.2020р. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ виробничої бази по АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка площею 0,2860 га (кадастровий номер 5310436100:08:001:0041) по АДРЕСА_2 є комунальною власністю, дата реєстрації права власності 15.04.2021 р., дата реєстрації земельної ділянки 10.09.2019р., цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування виробничої бази (а.с.10-13).

У період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р. включно відповідач використовував земельну ділянку площею 1430 кв.м. без правовстановлюючих документів, плату за землю не здійснював, що і стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Позивач зазначає, що відповідач є власником Ѕ нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці комунальної власності площею 2860 кв.м. по АДРЕСА_2 і просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р. (включно) за користування земельною ділянкою площею 1430 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна: Ѕ частини виробничої бази по АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 10-12).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.04.2021р. земельна ділянка площею 0,2860 га (кадастровий номер 5310436100:08:001:0041) по АДРЕСА_2 є комунальною власністю, дата реєстрації земельної ділянки 10.09.2019р., цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Користувачем земельної ділянки площею 1430 кв.м по АДРЕСА_2 є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як власник 1/2 виробничої бази по АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 03.10.2021 р. (а.с.11-12).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться його нерухоме майно, без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р. (включно) в сумі 34 333,90 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 2860 кв.м є сформованою 10.09.2019р. та їй присвоєно кадастровий №5310436100:08:001:0041.

Фактично відповідач отримав дохід (зберіг у себе грошові кошти), який отримав би позивач на підставі договору оренди землі. Розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованої ціною, встановленою органом місцевого самоірядування.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021 року (включно) становить 34 333,90 грн. (земельна ділянка площею 1430 кв.м.).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно статті 120 Земельного кодексу (станом на 03.10.2020р.) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

Судом встановлено, що відповідач, як власник Ѕ об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008 року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці (а.с. 28), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.04.2021р., відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 2860 кв.м. складає 3285939,80 грн. (а.с. 26) та нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1430 кв.м. (розрахована пропорційно до частки нерухомого майна відповідача) 1642969,90 грн., ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 3% від грошової оцінки землі щорічно (а.с. 29), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с. 27). Вищезазначені рішення не суперечать ст. 288 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 34333,90 грн. за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р. (включно), суд вважає його правомірним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до бюджету Кременчуцької міської територіальної громади 25.01.2022р. сплачено плату за землю в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується листом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.63-64).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. підлягає закриттю.

Таким чином, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р. (включно) становить 24 333,90 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 333,90 грн. безпідставно збережених коштів за період з 03.10.2020р. по 30.11.2021р. (включно), підлягають задоволенню судом частково в розмірі 24 333,90 грн.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 10 000,00 грн. - закрити провадження.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - 24 333,90 грн. - безпідставно збережених коштів, 2 270,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.