Рішення

від 05.09.2022 по справі 918/446/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/446/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

про: стягнення 85 588 050,67 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: Р.Ткаченко;

від відповідача: О.Якимчук;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут " про стягнення 85 588 050,67 грн. штрафу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019, за умовами якого в терміни, визначені договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов`язується прийняти його сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Однак всупереч умовам договору відповідачем не здійснено прийняття передбачених умовами правочину договірних об`ємів газу.

У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідно до пункту 7.6. договору покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального обсягу газу, що за розрахунком позивача складає 85 588 050,67 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначає, що звернувся до позивача з листом в якому повідомив про намір дострокового розірвання договору. Згодом 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №39 відповідно до умов якої сторони дійшли згоди припинити дію укладеного договору.

Таким чином, на переконання відповідача, розірвавши договір сторони звільнились від зобов`язань, передбачених умовами договору, а тому позов не підлягає до задоволення.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27 липня 2022 року.

22 липня 2022 року відповідачем подано відзив на позов.

Ухвалою суду від 27 липня 2022 року підготовче засідання відкладено на 30 серпня 2022 року.

01 серпня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив.

10 серпня 2022 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 30 серпня 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 06 вересня 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 38863790) наразі ТОВ "ЙЕ Енергія" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 (надалі договір), відповідно до предмету якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Додатковими угодами сторони неодноразово продовжували дію договору.

23 квітня 2021 року сторонами укладено додаткову угоду №34, відповідно до змісту якої сторони домовились доповнити пункт 2.1. договору абзацом 23 в наступній редакції: "Сторони дійшли згоди, що в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі не менше 137 000 000 куб.метрів (надалі - мінімальний договірний обсяг). Сторони визначили наступні планові обсяги, які в сукупності становлять не менше мінімального договірного обсягу, у наступних періодах, а саме: травень 2021 року - 6 000 тис.куб.м.; червень 2021 року - 3 000 тис.куб.м.; липень 2021 року- 3 000 тис.куб.м.;, серпень 2021 року - 4 000 тис.куб.м.; вересень 2021 року - 5 000 тис.куб.м.; жовтень 2021 року - 10 000 тис.куб.м.; листопад 2021 року - 15 000 тис.куб.м.; грудень 2021 року - 23 000 тис.куб.м.; січень 2022 року - 25 000 тис.куб.м.; лютий 2022 року - 20 000 тис.куб.м.; березень 2022 року - 14 000 тис.куб.м.; квітень 2022 року - 9 000 тис.куб.м..

Покупець зобов`язується замовити, прийняти природний газ в обсязі, не менше мінімального договірного обсягу за цим договором. У разі дострокового припинення сторонами дії даного договору покупець зобов`язаний у будь-якому випадку прийняти і оплатити мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії даного договору.

Згідно з умовами пункту 2 додаткової угоди №34 сторони домовились доповнити пункт 5.1. договору підпунктом 5.1.28 в наступній редакції: "5.1.28. фактична (остаточна) ціна за 1 куб.м. природного газу з 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року (включно) становить з ПДВ 7.5896400 грн.".

Згідно умовами пункту 4 додаткової угоди №34 сторони домовились доповнити договір пунктом 7.6. наступного змісту:"7.6. У випадку, якщо покупець в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1. договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки.

У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до розділу 5 договору.

В разі неприйняття покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природною газу до 30 квітня 2022 року або до дати припинення дії договору, продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, зазначеному в цьому пункті договору.".

Відповідно до пункту 5 додаткової угоди №34 сторони домовились доповнити договір пунктом 7.7. наступного змісту: "Сторони дійшли згоди, що припинення дії або розірвання цього договору до 30 квітня 2022 року не є підставою для звільнення сторін від відповідальності встановленої розділом 7 цього договору".

Пунктом 6 додаткової угоди №34 сторони домовились продовження дії договору до 30 квітня 2022 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №35 від 25 травня 2021 року сторони погодили внесення зміни до договору, а саме сторони домовились пункт 2.1. договору абзацом 24 в наступній редакції: "Продавець передає покупцеві з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року (включно) природний газ обсягом до 3 727 066,00 куб.м.", а також пункт 5.1. підпунктом 5.1.29. в наступній редакції: "5.1.29. Фактична (остаточна) ціна за 1 куб.м. природного газу з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року (включно) з ПДВ 7,5896400 грн..

Додатковою угодою №36 від 23 червня 2021 року сторони погодили внесення зміни до договору, а саме сторони домовились пункт 2.1. договору абзацом 25 в наступній редакції: "Продавець передає покупцеві з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року (включно) природний газ обсягом до 4 000 000,00 куб.м.", а також пункт 5.1. підпунктом 5.1.3,30 в наступній редакції: "5.1.30. Фактична (остаточна) ціна за 1 куб.м. природного газу з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року (включно) з ПДВ 7,5896400 грн..

Додатковою угодою №37 від 23 липня 2021 року сторони погодили внесення зміни до договору, а саме сторони домовились пункт 2.1. договору абзацом 26 в наступній редакції: "Продавець передає покупцеві з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року (включно) природний газ обсягом до 3 700 000,00 куб.м.", а також пункт 5.1. підпунктом 5.1.3,31 в наступній редакції: "5.1.31. Фактична (остаточна) ціна за 1 куб.м. природного газу з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року (включно) з ПДВ 7,5896400 грн.

Додатковою угодою №38 від 28 серпня 2021 року сторони погодили внесення зміни до договору, а саме сторони домовились пункт 2.1. договору абзацом 27 в наступній редакції: "Продавець передає покупцеві з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року (включно) природний газ обсягом до 5 500 000,00 куб.м.", а також пункт 5.1. підпунктом 5.1.3.32 в наступній редакції: "5.1.32. Фактична (остаточна) ціна за 1 куб.м. природного газу з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року (включно) з ПДВ 7,5896400 грн.

У вересні 2021 року відповідач звернувся до позивача з листом в якому висловив пропозицію дострокового розірвання договору №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019.

01 листопада 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду №39, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди 01 листопада 2021 року достроково припинити дію договору №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019. Решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно з наявними у матеріалах справи актів приймання - передачі природного газу від 31 травня 2021 року, 30 червня 2021 року, 31 липня 2021 року, 31 серпня 2021 року, 30 вересня 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в загальному обсязі 24 230 421,110 куб.м.

01 листопада 2021 року між ТОВ "ЙЕ Енергія" та TOВ "Рівнегаз Збут" було укладено додаткову угоду № 39 про дострокове припинення дії договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11. Разом з тим, пунктом 2 додаткової угоди № 39 сторони погодили, що решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами.

В той же час, як було зазначено вище, сторони дійшли згоди, що припинення дії або розірвання цього договору до 30 квітня 2022 року не є підставою для звільнення сторін від відповідальності встановленої розділом 7 цього договору.

У листопаді 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією в якій відзначив, що упродовж періоду з 01 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року включно, ТОВ "Рівнегаз Збут" прийняло лише 24 230 421,110 куб.метрів, тобто менше мінімального договірною обсягу природною газу визначену абз.23 м.2.1. договору.

А тому позивач зазначає, що оскільки ТОВ "Рівнегаз Збут" порушило зобов`язання в частині прийняття визначеного мінімального договірного обсягу газу. У зв`язку з цим у ТОВ "ЙЕ Енергія" виникло право вимагати оплатити штрафу у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки, що складає 85 588 050,67 грн., та підлягає до оплати у 7 денний строк з моменту отримання претензії.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо купівлі товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення штрафу законними, оскільки відповідачем порушено умови договору.

В свою чергу відповідач вважає безпідставними вимоги позивача, оскільки на його переконання, уклавши угоду про припинення дії договору, підстави для отримання газу у відповідача відсутні.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з визначеннями статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з положеннями статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з нормами статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з положеннями статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Із фактичних обставин справи установлено, що додатковою угодою №34 від 23 квітня 2021 року сторони погодили продаж в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року природний газ в обсязі не менше 137 000 000 куб. метрів, що є мінімальним договірним обсягом.

01 листопада 2021 року сторони уклали угоду №39 про припинення дії договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11, в той же час сторони дійшли згоди, що припинення дії або розірвання цього договору до 30 квітня 2022 року не є підставою для звільнення сторін від відповідальності встановленої розділом 7 цього договору.

Згідно з умовами пункту 7.6. договору, у випадку, якщо покупець в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1. договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки.

У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до розділу 5 договору.

В разі неприйняття покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природною газу до 30 квітня 2022 року або до дати припинення дії договору, продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, зазначеному в цьому пункті договору.

Визначена сторонами вартість газу складала 7,5896400 грн. за 1 куб.м.

Всього відповідачем прийнято газ в обсязі 24 230 421,110 куб.м., водночас мінімальний договірний обсяг сторонами визначено в обсязі 137 000 000,00 куб.м. Різниця між мінімальним договірним обсягом та фактично прийнятим складає 112 769 578,890 куб.м. загальною вартістю 855 880 506,73 грн.

Таким чином, судом встановлено, що хоча сторонами укладено договір про припинення його дії з моменту підписання (01.11.2021 року), а проте припинення дії договору не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за порушення умов договору.

Главою 50 ЦК України визначено підстави для припинення зобов`язань.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року по справі №910/9167/19.

Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима pacta sunt servanda (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Також pacta sunt servanda, як один з основоположних цивільно-правових принципів, становить основу норм, що регулюють виконання господарських зобов`язань.

Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з нормами статті 604 ЦК України, зобов`язання припиняється зокрема за домовленістю сторін. Разом з тим, відповідно до умов пункту 2 додаткової угоди № 39 сторони погодили, що решта умов договору залишаються незмінними та обов`язковими для виконання сторонами. Зокрема це стосується забезпечення невиконаного під час дії договору зобов`язання щодо прийняття покупцем мінімального договірного обсягу газу та обов`язку покупця сплатити продавцю штрафні санкції у розмірі визначеному умовами договору.

Таким чином у даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що усі договірні зобов`язання були припинені за домовленістю сторін.

Положеннями статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що договір було розірвано, а отже усі договірні зобов`язання між сторонами припинено. Однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача.

Згідно з правилами статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічні положення містить норма статті 188 ГК України).

За змістом положень статті 651 ЦК України, розірванням договору є двостороння відмова від договору у повному обсязі за згодою сторін. Натомість часткова відмова від договору (наприклад в частині продовження строку дії договору) за згодою сторін є зміною договору. А отже в даному випадку має місце зміна умов договору щодо строку його дії.

З урахуванням вищенаведеного суд робить висновок, що хоча сторонами укладено угоду про дострокове припинення дії договору, водночас сторона правочину не позбавлена можливості на підставі умов договору здійснити нарахування штрафних санкцій за порушення його умов.

У частинах 1 і 4 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173, 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Предметом цього спору є вимога про стягнення 85 588 050,67 грн. штрафу.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своє зобов`язання з отримання мінімального обсягу газу, однак виконання цього зобов`язання забезпечувалося передбаченою умовами договору неустойкою. У зв`язку з цим позивач, відповідно до умов договору нарахував штраф у розмірі 85 588 050,67 грн.

Суд, здійснивши перерахунок штрафу робить висновок, що вказаний розрахунок є законним та обґрунтованим.

Разом з тим суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Разом з цим, відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких умов, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, приймаючи до уваги ті обставини що відповідачем вживались заходи з повідомлення позивача про неможливість виконання свого зобов`язання (відповідач у вересні 2021 року звернувся до позивача з пропозицією про розірвання договору) а також ураховуючи часткове виконання відповідачем зобов`язання щодо прийняття частини мінімального договірного обсягу природного газу, суд робить висновок про можливість зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу) до 10 % (десять) відсотків від заявленого розміру.

В даному конкретному випадку суд також враховує, що закупівля природного газу здійснювалась для постачання побутовим споживачам. Водночас як слідує з наданих відповідачем фінансових результатів діяльності відповідача, фінансовий стан відповідача не характеризується отриманням значних доходів за звітний період, а постановою КМУ №25 від 18 січня 2021 року встановлено граничні ціни на природний газ за договорами постачання газу побутовим споживачам.

А тому, на переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.

Водночас щодо тверджень відповдіача про припинення зобов`язання у зв`язку з достроковим припиненням дії договору суд відзначає, що у відповідності до пункту 2.1. договору, у разі дострокового припинення сторонами дії даного договору покупець зобов`язаний у будь-якому випадку прийняти і оплатити мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії даного договору.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду, були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 868 350,00 грн. штрафу, водночас суд встановив наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 10 % (десять) відсотків від заявленої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 558 805,07 грн. штрафу.

Відтак в задоволенні вимог про стягнення 77 029 245,60 грн. штрафу слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати в розмірі 868 350,00 грн. судового збору.

Суд відзначає, що підставою для часткового задоволення позову слугувало зменшення розміру штрафних санкцій з ініціативи суду.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33023, Рівненська область, місто рівне, вул. Грушевського 24, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010. м. Київ, вул. Московська 32/2, код ЄДРПОУ 38863790) 8 558 805 (вісім мільйонів п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ять) грн. 07 коп. штрафу та 868 350 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 77 029 245,60 грн. штрафу відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010. м.Київ, вул. Московська 32/2, код ЄДРПОУ 38863790).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33023, Рівненська область, місто рівне, вул. Грушевського 24, код ЄДРПОУ 39589441).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 08 вересня 2022 року.

Суддя А.Качур