Рішення

від 08.09.2022 по справі 924/456/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2022 р. Справа № 924/456/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗС АВТО ГРУП", м. Київ

до Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" м. Хмельницький

про стягнення 21461,34 грн.

Учасники справи не викликались

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 12.07.2022р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

ТОВ "ЗС АВТО ГРУП" звернулось із позовом до суду про стягнення із відповідача 21461,34грн. в т.ч.17292грн. боргу за поставлений товар відповідно до договору про закупівлю №80 від 16.02.2021р., 2950,41грн. інфляційних втрат, 453,57грн. 3% річних, 762,36грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на порушення відповідачем умов договору від 16.02.2021р. №80 про закупівлю щодо вчасної оплати вартості отриманого товару. Як на правове обґрунтування позову посилається на норми ст.ст. 526, 610, 611, 625, 629, 693 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає. Повідомляє про сплату основного боргу у розмірі 17292грн. згідно платіжних доручень №№ 3315, 3316, 3317 від 15.07.2022р.

Обставини встановлені матеріалами справи.

16.02.2021р. між Хмельницьким комунальним підприємством "Електротранс" (Покупець) та ТОВ "ЗС АВТО ГРУП" (Продавець) укладено договір № 80 про закупівлю відповідно до п.1 якого Продавець зобов`язується проводити поставку (продаж) Покупцю у власність (повне господарське віддання) товар за кодом ДК 021:2015 34320000-6 - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів (Лот 4. КРАЗ 65101-КС3575А-1, КРАЗ 3205 01), надалі "Товар", окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору. Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах Продавця рахунку-фактурі, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору. Продавець, відповідно до умов цього Договору є продавцем окремих партій товару.

Ціна товару визначається даним Договором і приймається Сторонами в національній валюті України - гривні. Відпуск товару здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації (Додаток №1). Ціна за одиницю товару визначається у Специфікації (Додаток №1). Ціна за одиницю товару не може бути збільшена протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладення Договору незалежно від коливання цін на ринку такого товару. Сума цього Договору на момент його підписання становить 73 795,00 (сімдесят три тисячі сімсот дев`яносто п`ять ) гривень 00 коп. з ПДВ. Сума Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін у випадках, передбачених пп.1.3. та 3.3. цього Договору. У разі зміни ціни на товар, Продавець повинен у письмовій формі попередити Покупця про це на протязі двох календарних днів після такої зміни ціни з подальшим укладанням додаткової угоди (п.п.3.1, 3.2, 3.4-3.6 договору).

Відповідно до п.4 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати Покупцем після пред`явлення Продавцем рахунка на оплату партії товару протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки, за належним чином оформленого та підписаного Сторонами акту приймання-передачі товару (видаткової накладної). Усі товарні та платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням чинного законодавства. Датою оплати вважається дата перерахування Покупцем коштів на рахунок Продавця.

Згідно п.п. 7.4 договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено специфікацію товару за кодом ДК 021:2015 34320000-6 - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів (Лот 4. КРАЗ 65101-КС3575А-1, КРАЗ 3205 01) на загальну суму 73 795грн.

Позивачем на виконання умов договору згідно видаткових накладних №АВ00000068 від 10.03..2021р., №АВ00000137 від 20.05.2021р., №АВ00000153 від 28.05.2021р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 17 292грн.

17.11.2021р. відповідачу направлено претензію про сплату боргу в розмірі 17292грн., яка ним залишена без відповіді.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №№ 3315, 3316, 3317 від 15.07.2022р. про сплату боргу у розмірі 17292грн.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 310,70грн. пені за період з 08.07.2021р. по 08.01.2022р., 1304,03грн. інфляційних нарахувань, 218,58грн. 3% річних за період з 08.07.2021р. по 05.07.2022р. по видатковій накладній №АВ00000068 від 10.03.2021р.; 385,35грн. пені за період з 17.09.2021р. по 17.03.2022р., 1406,51грн. інфляційних нарахувань, 204,34грн. 3% річних за період з 17.09.2021р. по 05.07.2022р. по видатковій накладній №АВ00000137 від 20.05.2021р.; 66,31грн. пені за період з 27.09.2021р. по 27.03.2022р., 239,87грн. інфляційних нарахувань, 33,65грн. 3% річних за період з 27.09.2021р. по 05.07.2022р. по видатковій накладній №АВ00000153 від 28.05.2021р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормою ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналіз умов Договору про закупівлю № 80 від 16.02.2021р. свідчить про те, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору про закупівлю №80 від 16.02.2021р. на підставі видаткових накладних позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 17292грн. Відповідачем надано платіжні доручення №№ 3315, 3316, 3317 від 15.07.2022р. про сплату боргу у розмірі 17292грн. тому в цій частині провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Статтями 610, 611, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 310,70грн. пені за період з 08.07.2021р. по 08.01.2022р., 1304,03грн. інфляційних нарахувань, 218,58грн. 3% річних за період з 08.07.2021р. по 05.07.2022р. по видатковій накладній №АВ00000068 від 10.03.2021р.; 385,35грн. пені за період з 17.09.2021р. по 17.03.2022р., 1406,51грн. інфляційних нарахувань, 204,34грн. 3% річних за період з 17.09.2021р. по 05.07.2022р. по видатковій накладній №АВ00000137 від 20.05.2021р.; 66,31грн. пені за період з 27.09.2021р. по 27.03.2022р., 239,87грн. інфляційних нарахувань, 33,65грн. 3% річних за період з 27.09.2021р. по 05.07.2022р. по видатковій накладній №АВ00000153 від 28.05.2021р.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підпунктом 7.4 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п.4 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати Покупцем після пред`явлення Продавцем рахунка на оплату партії товару протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки, за належним чином оформленого та підписаного Сторонами акту приймання-передачі товару (видаткової накладної).

Здійснивши в системі "Законодавство" перерахунок пені на суми заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати по кожній з видаткових накладних, судом констатується правомірний та обґрунтований розмір пені 310,70грн. пені за період з 08.07.2021р. по 08.01.2022р. по видатковій накладній №АВ00000068 від 10.03.2021р.; 385,35грн. пені за період з 17.09.2021р. по 17.03.2022р. по видатковій накладній №АВ00000137 від 20.05.2021р.; 66,31грн. пені за період з 27.09.2021р. по 27.03.2022р. по видатковій накладній №АВ00000153 від 28.05.2021р. Всього в сумі 762,36грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних дійшов висновку, що позивачем правильно та правомірно нараховані 3% річних окремо по кожній видатковій накладній в загальній сумі 453,57грн., а тому останні підлягають стягненню із відповідача.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем встановив, що правомірними є інфляційні втрати за період липень 2021 року - травень 2022 року в розмірі 1303,99грн. (із суми боргу 7326грн.), за період жовтень 2021 року - травень 2022 року - в розмірі 1406,46грн. (із суми боргу 8514грн.); за період жовтень 2021 року - травень 2022 року в розмірі 239,86грн. (із суми боргу 1452грн.). Всього в сумі 2950,31грн. В частині стягнення 0,10грн. суд відмовляє.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та стягнення з відповідача на користь позивача 2950,31грн. інфляційних втрат, 453,57грн. 3% річних, 762,36грн. пені.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" (вул. Тернопільська, 15/2, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 03328646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗС АВТО ГРУП" (вул. Ніколаєва, 13, кв.152, м. Київ, код ЄДРПОУ 37880919) - 2950,31грн. (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 31коп.) інфляційних втрат, 453,57грн. (чотириста п`ятдесят три гривні 57коп.) 3% річних, 762,36грн. (сімсот шістдесят дві гривні 36коп.) пені, 481,63грн. (чотириста вісімдесят одну гривню 63коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові в частині стягнення 0,10грн. інфляційних втрат відмовити.

Провадження в частині стягнення 17292грн. боргу закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення до Північно - західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ.Є. Муха

Віддруковано 1 примірник до справи.

Направлено на ел.пошту позивача (d.hulasarian@z-s.kiev.ua), відповідача (hkpeltrans@ukr.net).