Ухвала

від 07.09.2022 по справі 926/2446/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о в і д к л а д е н н я р о з г л я д у с п р а в и

08 вересня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/2446/22

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гурина Миколи Олександровича розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

2) Національної академії аграрних наук України

до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів державне підприємство «Дослідне господарство «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Новодністровської міської ради Чернівецької області Дзюбенко Христина Петрівна

про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації та припинення права комунальної власності на земельні ділянки

Представники сторін:

від прокуратури Балицька Р.С.;

від позивача 1 Смутняк О.В.;

від позивача 2 не з`явився;

від відповідача Чорний Є.О.;

від третьої особи 1 Підгона Л.Є.;

від третьої особи 2 не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації та припинення права комунальної власності на земельні ділянки.

29.06.2022 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2446.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.07.2022 року залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів державне підприємство «Дослідне господарство «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Новодністровської міської ради Чернівецької області Дзюбенко Христину Петрівну, розгляд справи відкладено на 17.08.2022 року.

16.08.2022 року Господарським судом Чернівецької області отримано від третьої особи письмові пояснення щодо позову.

17.08.2022 року до Господарського суд Чернівецької області надійшла заява представника третьої особи про відкладення розгляду справи мотивована перебуванням представника у відпустці.

17.08.2022 представником відповідача через канцелярію суду подана заява про залишення позову прокурора без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2022 року відкладено розгляд заяви про залишення позову без розгляду (вх.№3085) та підготовче судове засідання на 08.09.2022 року.

18.08.2022 року Чернівецькою окружною прокуратурою подано через канцелярію суду відповідь на відзив.

23.08.2022 року від позивача 1 отримано письмові пояснення.

06.09.2022 року до Господарського суд Чернівецької області надійшло заперечення Чернівецької обласної прокуратури на клопотання про залишення позову без розгляду.

08.09.2022 на електронну пошту суду доставлено клопотання третя особа 2 ОСОБА_1 про розгляд справи без участі учасника судового процесу за наявними у справі документами.

Станом на день розгляду справи прокурор, представники позивача та третьої особи 1 заперечували проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду (вх.№3085), просили продовжити підготовче провадження та відкласти розгляд справи.

Представник відповідача підтримав подану заяву про залишення позову без розгляду (вх.№3085), не заперечував проти відкладення розгляду справи.

Розглянувши заяву про залишення позову без розгляду (вх.№3085), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши прокурора та представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

Разом з цим, абзац 3 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Так, у вказаній постанові від 06.07.2021 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У позові прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки, що розташовані на території Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, закріплені за державним підприємством «Дослідне господарство «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, що перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1, 88, 89, 90, 91, 93, 94 статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого 15-23.04.2021 загальними зборами НААН, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України 20.08.2021 за №2947/5 (далі - Статут НААНУ), Національна академія аграрних наук України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

Майновий комплекс НААН складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів, які перебувають на балансі НААН і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за НААН в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово- господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Використання державного майна, переданого Національній академії аграрних наук України, здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та чинного законодавства. НААН, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством.

НААН відповідно до законодавства та цього статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, а також обіговими коштами та земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства. Відчуження нерухомого майна наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні НААН, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучення земельних ділянок наукових установ, організації підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії НААН, відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками наукових установ, підприємств та організацій НААН, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що визначені Земельним кодексом України та в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Національна академія наук України, галузеві академії наук є суб`єктами управління об`єктами державної власності.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються Національній академії наук України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування.

Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності та корпоративні права, що виникли внаслідок участі державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ та державних університетів, академій, інститутів у створенні господарських товариств шляхом внесення до статутного капіталу такого товариства майнових прав інтелектуальної власності, що належать цим установам та навчальним закладам.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

З наведених правових норм слід дійти висновку, що Національна академія агарних наук України є суб`єктом управління державним майно, яке передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, окрім земельних ділянок, розпорядження та управління якими здійснюється відповідно до норм Земельного кодексу України.

Спірні земельні ділянки відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності і розташована на території Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 7 Положення (Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15) Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Чернівецької області здійснює Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Таким чином, уповноваженим державою органом на здійснення захисту її інтересів у спірних земельних правовідносинах є виключно Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити та надати відповідь на наступні питання: а) чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, б) чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся?

В контексті вищевикладеного суд зазначає, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

Зважаючи на вищевикладене, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про таке порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.

Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.

До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.

Зважаючи на вказані правові висновки, зверненню прокурора із позовом у справі №926/2446/22 передувало надсилання Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомлення №52-4976ВИХ-22 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про можливі порушення вимог земельного законодавства при винесенні рішення Острицькою сільською радою. Крім того, прокурор також просив надати у визначені строки інформацію щодо вжитих та запланованих заходів реагування , в тому числі претензійно-позовного характеру.

У відповідь на вказаний лист, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом №10-24-0.7-964/2-22 від 24.06.2022 року повідомило Чернівецьку окружну прокуратуру, що в грудні 2021 року Головним управлінням виявлено порушення в частині реєстрації права комунальної власності за Острицькою сільською радою на земельні ділянки, що розташовані за межами населених пунктів с. Цурень та с. Маморниця, державної форми власності, що знаходиться в постійному користуванні ДПДГ «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України. З метою належного реагування на неправомірні дії державного реєстратора Дзюбенко Х.ГГ, 23.12.2021 до Міністерства юстиції України направлено скаргу на рішення державного реєстратора із вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на вказані земельні ділянки. Під час моніторингу офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо діяльності Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено, що станом на 14.06.2022 результатів розгляду надісланої скарги не оприлюднено. Зважаючи на відсутність фінансування видатків, спрямованих на сплату судових зборів, на сьогоднішній день Головне управління не має змоги подати позов до суду про повернення земельних ділянок у власність держави і не заперечує щодо вжиття таких заходів органами прокуратури.

Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то Чернівецька окружна прокуратура на підставі частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок (лист №52-5592ВИХ-22 від 24.06.2022 року).

У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду.

Прокурор при поданні позовної заяви навів підставу для представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем), навів підстави для звернення з позовом (порушення встановленого законодавством порядку набуття та реалізації прав на земельну ділянку), чим обґрунтував порушення інтересів держави, дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду (вх.№3085).

Відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що розгляд справи по суті, як стадія позовного провадження за приписами Господарського процесуального кодексу України передбачає розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому засіданні матеріалів і обмежує учасників справи подавати докази, а також заявляти клопотання чи заяви після відкриття розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 202, ст. 207 Господарського процесуального кодексу України), а також оскільки дане судове засідання не може забезпечити дотримання всіх вимог визначених статті 182 Господарського процесуального кодексу України для проведення підготовчого засідання, суд для забезпечення принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві вважає за правильне задоволити усне клопотання прокурора та продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкласти підготовче засідання по справі відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України з метою надання можливості сторонам реалізувати свої права.

На підставі викладеного керуючись статтями 2, 13, 81, 182, 183, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду (вх.№3085).

2.Продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

3.Підготовче судове засідання відкласти на "22" вересня 2022 року о 11:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, другий поверх, зал судових засідань №3, телефон 55-06-72.

4.Явку прокурора, сторін та третіх осіб визнати обов`язковою.

5.Ухвала набирає законної сили 08.09.2022 року.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.