Рішення

від 29.08.2022 по справі 296/9428/20

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/9428/20

2/296/443/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області моральну шкоду.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.01.2021 року залучено до участі у справі №296/9428/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.07.2021 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.06.2022 року поновлено провадження у справі.

Так, в обґрунтування позову позивач вказав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2019р. у справі №806/2461/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № Г-4603/0-2894/0/22-18 від 24 травня 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1825282600:02:000:0014 площею 38,9585 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1825282600:02:000:0014 площею 38,9585 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, для сінокосіння, із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України.

Вважає, що протиправність і винність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області доведена судовим рішенням та не підлягає доказуванню.

Також зазначив, що моральна шкода виразилась в душевних стражданнях пережитими позивачем у зв`язку із неправомірними діями відповідача, який зобов`язаний діяти чітко із законодавством, у зв`язку з чим похитнулась віра в державні органи та саму державу Україна, необхідністю звернення до судових органів з метою усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача при наявності очевидного права та правових підстав для його реалізації, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення своїх людських потреб. Перенесений психологічний стрес, завданий неправомірними діями відповідача, постійне напруження під час врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї.

Позивач у своїй письмовій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з зазначених підстав. Вказує на набрання законної сили рішень від 09.12.20 у справі №296/692/20 та у справі №296/697/20, які були ухвалені даним складом суду (а.с. 44).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.

У своєму відзиві Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та зазначає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною відмову (бездіяльність), не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння шкоди. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або його членам сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч. 2 ст. 23 ЦК України. Вважає, що позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 1 000 000,00 грн., як і не обґрунтовано сам розмір моральної шкоди. Також вказано, що надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою та є лише першим кроком для оформлення такого права. А тому, права позивача фактично жодним чином не порушено, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого позивач не міг реалізувати своє право. Обґрунтування спричинення моральної шкоди є безпідставними. Наголошує, що Житомирський апеляційний суд вже розглядав аналогічні справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, у яких рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у задоволенні позову було відмовлено, та рішенням Житомирського апеляційного суду було вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира без змін. Крім того, зауважує, що постановою Верховного суду України від 02.04.2020 року у справі 296/1729/18-ц про стягнення упущеної вигоди касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, колегія суддів погодилася з висновками судів про відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та упущеною вигодою та висновком про безпідставність позовних вимог (а.с. 12-15).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2019р. у справі №806/2461/18, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,

оформлену листом № Г-4603/0-2894/0/22-18 від 24 травня 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1825282600:02:000:0014 площею 38,9585 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1825282600:02:000:0014 площею 38,9585 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, для сінокосіння, із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи спір суд зобов`язаний взяти до уваги положення частини 4 ст. 263 ЦПК України, якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, надаючи оцінку зібраним у справі доказам та застосовуючи до спірних правовідносин відповідні норми права суд виходить з позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 р. у справі №296/701/20. Зокрема Верховний Суд залишив без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11.02.2021р. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24.05.2021р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди.

Так, заявляючи позовні вимоги, позивач вказує на завдання йому ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через незаконну відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування для сінокосіння земельної ділянки.

При цьому позивач посилався на рішення Житомирського окружного адміністративного суду, як таке, що підтверджує вину відповідача.

Як вказувалося вище, для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому, виходячи з позиції Верховного суду, сам факт надання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування для сінокосіння земельної ділянки, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої ним суми моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким, у даному випадку і скористався позивач.

Суд зазначає, що посилання позивача на рішення від 09.12.20 у справі №296/692/20 та у справі №296/697/20 не можуть братися до уваги, оскільки були ухвалені раніше від постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 р. у справі №296/701/20.

Крім того в аналогічній справі №296/685/20 рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2020 року, яким частково задоволено позов та стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 1500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, постановою Житомирського апеляційного суду від 28.12.21 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Колегія апеляційного суду звернула увагу, що сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною і достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відтак, сам по собі факт, що визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки не свідчить про наявність заподіяння шкоди позивачу.

Подібні висновки містяться зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі №686/10651/18 (провадження №61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі №686/22462/18 (провадження №17648св19), від 31 липня 2019 року в справі №686/22133/18 (провадження №10591св19), від 06 вересня 2021 року в справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21), від 29 листопада 2021 року в справі №296/699/20 (провадження №61-8042св21), від 22 червня 2022 року в справі №296/3125/20 (провадження №61-411св21).

Вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, визнавши протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання позивача.

Отже цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.

Суд звертає увагу, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Водночас, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, внаслідок визнання відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту земельної ділянки за його клопотанням протиправною.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем у відповідності до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України не доведено завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що докази понесення сторонами будь-яких судових витрат у справі відсутні, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає підстав для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, місцезнаходження за адресою: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, код за ЄДРПОУ 39765513.

Третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, місцезнаходження за адресою: 10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, 12/5, код за ЄДРПОУ 38035726.

Cуддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 09.09.2022.