Рішення

від 05.09.2022 по справі 279/1732/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/1732/22

провадження № 2/279/920/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2022 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Коваленко В.П. , секретаря Петрук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень цивільну справу № 279/1732/22 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради , про визнання права власності на майно у порядку спадкування ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1822385200:06:000:0007 площею 3,4521 га; кадастровий номер 1822385200 :000:0039 площею 0,4230 га; кадастровий номер 1822385200:23:000:0055 площею 0, 58 га; кадастровий номер 1822385200:04:000:0098 площею 4,28 га після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять вищевказані земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Вказані земельні ділянка належали його покійній бабусі ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Коростенською райдержадміністрацією 14 червня 2004 року, а також на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Коростенською райдержадміністрацією ОСОБА_2 14 червня 2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Спадщину після її смерті прийняла ОСОБА_2 спільним проживанням. Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 05 серпня 2021 року визнано за нею право власності на земельні ділянки площею кадастровий номер 1822385200:06:000:0007 площею 3,4521 га; кадастровий номер 1822385200 :000:0039 площею 0,4230 га. Позивач вказує, що він у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті матері. Оскільки державний акт на право власності на земельні ділянки кадастровий номер 1822385200:23:000:0055 площею 0, 58 га; кадастровий номер 1822385200:04:000:0098 площею 4,28 серії ЖТ №080333 загублений , нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право власності на спадщину. Відтак, він змушений звернутись до суду з метою захисту свого права.

Дослідивши матеірали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Як встановлено судом ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЖТ №080303 (а.с.16) на праві власності належала земельна ділянка площею 3,87 га розташована на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області ( земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1822385200:06:000:0007 площею 3,4521 га; кадастровий номер 1822385200 :000:0039 площею 0,4230 га). Державний акт було видано 14 червня 2004 року. Померла ОСОБА_3 10 грудня 2003 року, тобто державний акт було видано після смерті. Однак, її спадкоємиця дочка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на вказане спадкове майно до суду, рішенням Коростенського міськрайонного суду від 05 серпня 2021 року визнано право власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_2 . Разом з тим, із свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ухвалення судом рішення. Підставою для звернення до суду ОСОБА_2 була та обставина, що державний акт загублено (а не видано після смерті) .

Сама ОСОБА_2 також була власником земельної ділянки на підставі державного акту серії ЖТ № 080333 (а.с.18) площею 4,86 га (кадастровий номер 1822385200:23:000:0055 площею 0, 58 га; кадастровий номер 1822385200:04:000:0098 площею 4,28 га) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сингаївської сільської ради . Ще при житті ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповідала все своє майно синові ОСОБА_1 . Даний заповіт нотаріально посвідчений, на день смерті спадкодавиці ніким не скасований і не змінений.

Позивач ОСОБА_1 в передбачений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де було відкрито спадкову справу.Однак, нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал державного акту (знову загублений).

Представником позивача надано копію довідки №1443 від 10.09.20 (а.с.15) сільського голови ( на даний час Коростенська територіальна громада) про те, що на день смерті ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали дочка ОСОБА_2 , внук, зять . В позовній заяві позивач зазначає, що покійна ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_1 та була знята з реєстрації місця проживання в зв"язку зі смертю. (а.с.11) . Дана обставина викликає сумнів у суду щодо належного прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

Долучений до матеріалів справи лист приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Неборачко І.В. свідчить про те, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , прийняв ОСОБА_1 (а.с.24). Листом-роз`ясненням від 01 лютого 2022 року приватний нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку з тих підстав, що державний акт на право власності загублений, а рішення суду ухвалено після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( частина 1статті 1268 ЦК України ).

Згідно зіст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 1статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно ( ч.1ст.1297 ЦК України ).

Відповідно до п. 23постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практикуу справах про спадкуванння" від 30 травня 2008 року №7 , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до положень пункту 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого2012 року за №296/5 , документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії ( витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Методичними рекомендаціями нотаріальної палати України від 19 жовтня 2016 року передбачено, що у випадку, якщо спадкодавцем за життя було набуто право власності, однак документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, втрачений і видача його дубліката не передбачена діючим законодавством, реєстрацію права власності спадкодавця за заявою спадкоємця можливо здійснити, застосовуючи у сукупності норми пунктів 53 і 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127.

Так, згідно з пунктом 53 зазначеного Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації ( реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації ( в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Пунктом 66 вказаного Порядку також передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбаченістаттею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, яким заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Отже, вказані положення законодавства надають можливість позивачеві звернутися до державного реєстратора з метою внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності на зазначену земельну ділянку - спадкодавця ОСОБА_2 , надавши реєстратору відповідний витяг з Державного земельного кадастру, завірену землевпорядним органом копію архівного примірника зіпсованого державного акта на право власності на земельну ділянку, а також документи, видані нотаріусом, які передбачені пунктом 66 вказаного Порядку.Після внесення відомостей до Державного реєстру прав про спадкодавця ОСОБА_2 як власника земельної ділянки, видача свідоцтва про право на спадщину буде вчинена нотаріусом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.Таким чином, оформлення спадкових прав на зазначену земельну ділянку можливо здійснити у позасудовий спосіб, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог.

Напідставі викладеногота керуючисьст.ст.263-268ЦПК України,ст.1261,1233ЦК України, суд,- У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради , про визнання права власності на майно у порядку спадкування .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.П. Коваленко