Рішення

від 02.08.2022 по справі 369/4200/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4200/22

Провадження № 2-о/369/150/22

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої суддіПінкевич Н.С.

з участю секретаря судових засіданьСмушко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві Пенсійного фонду України, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області Пенсійного фонду України (відділ обслуговування громадян №11) про встановлення юридичних фактів,

встановив:

У травні 2022 року заявник звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із зазначеною заявою. Свою заяву мотивував тим, що 12.10.2021 звернувся до и заінтересованих осіб щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 19.10.2021 року №104650008190 у призначенні пенсії було відмовлено, зважаючи на те, що його стаж складає 19 років 7 місяців 22 дні, а отже відсутні необхідний стаж 28 років, відповідно до ст. 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Даний розрахунок було отримано, зважаючи на те, що не було прийнято до уваги періоди перебування у трудових відносинах та відносинах навчання. Вказав, що з 01.09.1978 року по 30.09.1983 року перебував на навчанні в Українському інституті інженерів водного господарства денної форми навчання. За результатами навчання ОСОБА_2 отримав диплом з відзнакою НОМЕР_1 , реєстраційний номер 789 від 02 липня 1983 року. Зазначив, що прізвище ОСОБА_3 є ідентичним прізвищу ОСОБА_4 , згідно експертного висновку. Також вказав, що заінтересованою особою не було зараховано період роботи з 31.10.1983 по 24.07.1990 року та з 05.02.1991 по 03.02.1992 року, оскільки записи на звільнення не завірені печатками підприємств.

Враховуючи викладенепросив судвстановити юридичнийфакт навчання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт: НОМЕР_2 ,виданий 03.06.2019року,орган,що видав:0525,РНОКПП: НОМЕР_3 )в періодз 01.09.1978року по21.09.1983року в Українськомуінституті інженерівводного господарства,правонаступником якогоє Національнийуніверситет водногогосподарства таприродокористування (кодЄДРПОУ 02071116).Встановити юридичнийфакт перебуванняу трудовихвідносинах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт: НОМЕР_2 ,виданий 03.06.2019року,орган,що видав:0525,РНОКПП: НОМЕР_3 )у трудовихвідносинах зКримський філіалІнституту гідротехнікиі меліорації(кодЄДРПОУ 04641411) періодз 31.10.1983по 24.07.1990року таз КФМНПО «Інтерводавтоматика»період 05.02.1991 по 03.02.1992 року.

У судове засідання заявник не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив суд задовольнити заяву у повному обсязі.

У судове засідання заінтересовані особи не з`явилися, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частинами 3, 4ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст.81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до довідки Національного університету водного господарства та природокористування від 21.10.2021 року №247 вбачається, що з 01.09.1978 року ОСОБА_2 був зарахований студентом 1 курсу Українського інституту інженерів водного господарства денної форми навчання (наказ №277 від 23.08.1978 м. Ровно). З 30.09.1983 відрахований з числа студентів в зв`язку із закінченням навчання (Наказ № С №439 від 21.09.1983 року).

За результатами навчання ОСОБА_2 отримав диплом з відзнакою НОМЕР_1 від 02 липня 1983 року реєстраційний номер 789.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 19.10.2021 року №104650008190 ОСОБА_1 у призначенні пенсії було відмовлено, зважаючи на те, що загальний страховий стаж складає 19 років 7 місяців 22 дні, а отже відсутні необхідний стаж 28 років, відповідно до ст. 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до експертного висновку №056/1289-а/2 від 10.11.2021 року Українського бюро лінгвістичних експертиз вбачається, що з урахуванням зазначеного українського імені по батькові ОСОБА_4 ( паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 ( диплом, запис ОСОБА_2 ), а також російський запис ОСОБА_6 ( зазначений диплом, запис ОСОБА_7 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначеної особи є ідентичними.

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Київській області від 22.12.2021 року вбачається, що до загального стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 31.10.1983 по 24.07.1990 року, оскільки печатка підприємства, якою завірений запис про звільнення у трудовій книжці не читається та з 05.02.1991 по 03.02.1992 року, оскільки печатка підприємства, якою завірений запис про звільнення у трудовій книжці відсутній.

Відповідно до архівної довідки державного комітету у справах архів республіки Крим від 15 червня 2022 року №5344-2022/С вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : з 31 жовтня 1983 року прийнятий на посаду інженера лабораторії експлуатації гідромеліоративних систем з окладом 115 руб. на місяць ( наказ щодо Кримської філії УкрНДІГіМ Міністерства меліорації та водного господарства від 31 жовтня 1983 року № 113) - 24 липня 1990 року звільнено за власним бажанням ( наказ щодо Кримської філії УКРНДІГМ від 01 серпня 1990 року №70-К).

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 оглянутої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 згідно наказу №14-К від 05.02.1991 року прийнятий у КФ МНПО «Інтерводавтоматика» на посаду завідувача комерційно-рекламного відділу та звільнений за власним бажанням 03.02.1992 року згідно наказу №8-К від 02.02.1992 року.

Відповідно до п.2.4Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників»записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно дост.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, щовпорядкуокремогопровадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідноззаконом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавствомнепередбаченоіншогопорядкуїх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.3Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637- за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,від 10 лютого 2010 року).

Таким чином судом було встановлено, що позивач навчався з 01.09.1978 року по 21.09.1983 року в Українському інституті Інженерів водного господарства, правонаступником якого є Національний університет водного господарства та природокористування. Також судом було встановлено, що з 31.08.1983 року по 24.07.1990 року позивач перебував у трудових відносинах з КФ Інституту гідротехніки та меліорації, та з 05.02.1991 року по 03.02.1992 року позивач перебував в трудових відносинах з КФ МНПО «Інтерводавтоматика». З наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника та необхідності їх задоволення.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві Пенсійного фонду України, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області Пенсійного фонду України (відділ обслуговування громадян №11) про встановлення юридичних фактів - задовольнити.

Встановити юридичний факт навчання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_2 , який виданий 03.06.2019 року, орган, що видав: 0525, РНОКПП: НОМЕР_3 ) в період з 01.09.1978 року по 21.09.1983 року в Українському інституті інженерів водного господарства, правонаступником якого є Національний університет водного господарства та природокористування (код ЄДРПОУ 02071116).

Встановити юридичний факт перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий 03.06.2019 року, орган, що видав: 0525, РНОКПП: НОМЕР_3 ) у трудових відносинах з Кримським філіалом Інституту гідротехніки і меліорації (код ЄДРПОУ 04641411) у період з 31.10.1983 року по 24.07.1990 року та КФ МНПО «Інтерводавтоматика» у період з 05.02.1991 року по 03.02.1992 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 03 серпня 2022 року.

Суддя: Пінкевич Н.С.