Рішення

від 29.08.2022 по справі 916/894/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/894/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/894/22

за позовом: Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, № 45, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 21602826)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» (вул. Велика Арнаутська, № 76, оф. 2, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 42085486)

про стягнення 8 160,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та зміст аргументів учасників справи.

19.05.2022 за вх.№930/22 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 68 000 грн. та пеню в розмірі 68 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням відповідачем порушення передбаченого п.4 ч.2 ст. 6, п.15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Північного міжобласного територіального відділення АМКУ № 60/77-р/к від 23.09.2021.

Так, позивач зазначає, що рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.09.2021 № 60/77-р/к у справі № 88/60/90-рп/к.21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ТОВ «Аквасервис Груп» накладено штраф за вчинення порушення, передбаченого пунктом 15 статгі 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн.

Як стверджує позивач, копія Рішення № 60/77-р/к разом із супровідним листом Відділення від 23.09.2021 № 60-02/7087 направлялась на юридичну адресу ТОВ «Аквасервис Груп» згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка була отримана представником останнього 06.10.2021 року відповідно до накладної рекомендованого листа № 0303513523753. Відтак, рішення № 60/77-р/к вважається врученим відповідачу 06.10.2021.

Крім того, як вказує позивач, рішення № 60/77-р/к відповідачем до господарського суду не оскаржувалось, не перебувало на перевірці в Антимонопольному комітеті України, з огляду на що є обов`язковим до виконання.

Отже, за твердженням позивача, останнім днем двомісячного строку сплати штрафу відповідачем є 06.12.2021.

Також позивачем здійснено нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 60/77-р/к, яка за розрахунком позивача становила 68000,00 грн.

Між тим, в подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги зі 136000,00 грн. на 8160,00 грн. суми нарахованої пені.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 позовна заява вх.№930/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 прийнято позовну заяву (вх.№ 930/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/894/22. Справу №916/894/22 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.06.2022 об 11:20 год.

15.06.2022 від позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх. № 10463/22) про розгляд справи без участі позивача за наявними в справі матеріалами.

16.06.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/894/22 на "05" липня 2022 року об 11:40 год.

04.07.2022 від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду надійшла заява (вх. № 12191/22) про зменшення розміру позовних вимог у справі № 916/894/22, де позивач просить зменшити розмір позовних вимог зі 136000,00 грн. загальної суми штрафу та нарахованої пені на 8160,00 грн. суми нарахованої пені у зв`язку із сплатою 15.12.2021 відповідачем суми штрафу та відповідного перерахування розміру пені. Вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог долучена до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду.

05.07.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/984/22 на "19" липня 2022 року об 11:20 год.

19.07.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 916/894/22 на "02" серпня 2022 року об 11:00 год.

19 липня 2022 року за вх.№ 13599/22 до суду від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

21.07.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання позивача, постановлено здійснити проведення підготовчого засідання по справі №916/894/22 "02" серпня 2022 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» та з абезпечити участь представника Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

02.08.2022 ухвалою суду, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/894/22 до судового розгляду по суті. Судовий розгляд по суті призначено на "18" серпня 2022 року о 12:20 год.

18.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/894/22 по суті на "30" серпня 2022 року о 10:20 год.

В судове засідання 30.08.2022 представник позивача Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідач ТОВ «Аквасервис Груп», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду надсилались відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду від 23.05.2022, від 16.06.2022, від 05.07.2022, від 19.07.2022 отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за вх. № 8000/22 від 06.06.2022, вх. № 9535/22 від 30.06.2022, вх. № 10624/22 від 19.07.2022, вх. № 11611/22 від 29.07.2021 відповідно. Отже, відповідач був обізнаний про розгляд справи № 916/894/22 в Господарському суді Одеської області

Між тим, ухвали суду від 02.08.2022 та від 18.08.2022 повернуті на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: «адресат відсутній за вказаною адресою», суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про розгляд справи № 916/894/22.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Також в судовому засіданні, 30.08.2022 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянувши матеріали справи № 88/60/90-рп/к.21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 23.09.2021 № 60/77-р/к, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» вчинило порушення, передбачене пунктом 15 статті 50 «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

За зазначене порушення, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Супровідним листом №60-02/7087 від 23.09.2021 Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» примірник рішення від 23.09.2021 №60/77-р/к, яке було отримано представником останнього 06.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03035 13523753.

Таким чином, Рішення № 60/77-р/к вважається врученим ТОВ «Аквасервис Груп» 06.10.2021.

Рішення № 60/77-р/к відповідачем до господарського суду не оскаржувалось, не перебувало на перевірці в Антимонопольному комітеті України, з огляду на що є обов`язковим до виконання. Доказів зворотного учасниками справи до матеріалів справи не надано.

Під час розгляду справи, стало відомо що відповідачем сума штрафу в розмір 68 000 грн. була сплачена, що підтверджується платіжними дорученням №2640 від 15.12.2021, що в свою чергу стало наслідком подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог в цій частині.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» чинного рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.09.2021 №60/77-р/к по справі №88/60/90-рп/к.21 та направлено на стягнення з відповідача 8160,00 грн. пені.

4. Норми права застосовані Господарським судом при прийнятті рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, Комісія (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має зокрема наступні повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

В силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов`язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

В свою чергу, положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року № 2210-III (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про захист економічної конкуренції) передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Крім того згідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Хоча ГПК України і не містить визначення вказаних понять, їх зміст розкривається у відповідних статтях Кодексу через встановлення певних прав та обов`язків, а також меж поведінки учасників справи та суду, який, відповідно до ч.5 ст.13 ГПК України, повинен зберігати об`єктивність та неупередженість.

Відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Як встановлено судом, що рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.09.2021 року № 60/77-p/к у справі № 88/60/90-рп/к.21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» накладено штраф за вчинення порушення, передбаченого пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000грн.

Листом Відділення від 23.09.2021 № 60-02/7087 копію Рішення № 60/77-р/к було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» та було отримано уповноваженою на це особою 06.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що ТОВ «Аквасервис Груп» було у встановленому чинним законодавством порядку повідомлено про прийняте Відділенням рішення від 23.09.2021 №60/77-р/к по справі №88/60/90-рп/к.21. Таким чином, вказане рішення вважається таким, що вручене відповідачу 06 жовтня 2021 року.

В матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження скасування господарським судом прийнятого Відділенням рішення від 23.09.2021 року № 60/77-p/к, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що на час вирішення даного спору відповідне рішення є чинним, виконання його в порядку, передбаченому Законом України «Про захист економічної конкуренції», не зупинене, а строк на його оскарження до господарського суду є таким, що сплинув.

Отже, як вказує позивач та встановлено судом, останнім днем двомісячного строку сплати штрафу Товариством є 06.12.2021.

Водночас, під час розгляду справи, стало відомо що відповідачем сума штрафу в розмір 68000 грн. була сплачена, що підтверджується платіжними дорученням №2640 від 15.12.2021 на суму 68000грн., що в свою чергу стало наслідком зменшення розміру позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 8160,00 грн., суд зазначає наступне.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка встановлює як обов`язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу: з 07.12.2021 (наступний день після закінчення строку на оплату штрафу) по 14.12.2021 включно (день, що передує дню сплати повної суми накладеного штрафу).

Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 8 днів. Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить: 68000 х 1,5 % = 1020,00 грн., де 68000,00грн. - розмір штрафу, накладеного Рішенням № 60/77-р/к від 23.09.2021; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». За 8 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 1020 х 8 = 8160,00 грн.

Отже, позивачем було здійснено нарахування пені, та заявлено до стягнення розмір пені із врахуванням та застосуванням приписів ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Перевіривши заявлений до стягнення розмір пені, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим, вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» про стягнення 8160,00 грн. пені обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати у розмірі 2481,00 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» (вул. Велика Арнаутська, № 76, оф. 2, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 42085486) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок: ГУК в Од.обл./м.Одеса/21081100, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA518999980313050106000015744, код класифікації доходів бюджету: 21081100 («Адміністративні штрафи та інші санкції») пеню у розмірі 8 160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасервис Груп» (вул. Велика Арнаутська, № 76, оф. 2, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 42085486) на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, № 45, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 21602826) судовий збір в 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський