Рішення

від 20.07.2010 по справі 62/125-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІ ВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 62/125-10

вх. № 4209/4-62

Суддя господарського суд у

при секретарі судового зас ідання

за участю представників ст орін:

позивача - Шинкарчук А.В. , дов. б/н від 07.12.09р.;

відповідача - ОСОБА_2, до в. б/н від 17.05.10р.

розглянувши справу за поз овом Приватного підприємс тва "Інкомтех", м. Київ;

до Фізичної особи підпр иємця ОСОБА_3, м. Харків;

про визнання нікчемної уго ди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП "Інкомтех" звернувся до господарського суду із позовною заявою про в изнання нікчемної угоди (дог овору купівлі-продажу №КП-01/11 в ід 01.11.08р.), укладеного між ним та відповідачем - ФОП ОСОБА_3 , недійсною, мотивуючи позовн і вимоги, тим, що цей договір н е при його був спрямований на реальне настання правових н аслідків для сторін, а також т им, що згаданий договір є таки м, що порушує публічний поряд ок.

Представник позивача звер нувся до суду із клопотанням про продовження строку розг ляду справи за межами 2-х місяч ного строку, у зв"язку зі склад ністю даної справи.

Представник відповідача т акож надав клопотання, в яком у не заперечував проти задов олення клопотання позивача т а продовження строку розгляд у справи в строк більш ніж 2 мі сяці.

Приймаючи до уваги, що відпо відно до ч. 4 ст. 69 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни за клопотанням однієї с торони, погодженим з другою с тороною, спір може бути виріш ено у більш тривалий строк, ні ж встановлено ч. 1 цієї статті, суд задовольнив клопотання сторін про продовження строк у вирішення спору у справі № 62/125-10.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 06.0 7.2010р. розгляд справи був відкла дений на 20.07.2010р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківс ької області від 20.07.2010р., у зв"язк у з відпусткою судді Суярко Т .Д., справу було передано судд і Тихому П.В.

В призначеному на 20.07.2010 р. судо вому засіданні представник п озивача підтримав поданий по зов та просив суд його задово льнити. Зокрема позивач вваж ає, що договір купівлі-продаж у № КП-01/11 від 01.11.2008 р., укладений мі ж позивачем та відповідачем не спричиняє реального наста ння правових наслідків та є н ікчемним.

Представник відповідача п роти позову заперечував з мо тивів, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№13153 від 06.07.2010р.) , зокрема зазначив, що договір купівлі-продажу № КП-01/11 від 01.11.20 08 року, видаткові накладні укл адені уповноваженою особою п озивача, а отже договір спрям ований на реальне настання п равових наслідків для сторін : для позивача - отримання сіль господарської продукції, для відповідача - отримання кошт ів за отриману сільгосппроду кцію.

Враховуючи те, що норми ст.38 Г осподарського процесуально го кодексу України, щодо обов `язку господарського суду ви требувати у сторін документи і матеріали, необхідні для ви рішення спору, кореспондують ся з диспозитивним правом ст орін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визнач ає одним з принципів судочин ства свободу в наданні сторо нами суду своїх доказів і у до веденні перед судом їх перек онливості, суд вважає, що госп одарським судом в межах нада них ним повноважень створені належні умови для надання ст оронами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витре бування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимог у суду матеріалами і докумен тами.

Суд, дослідивши матеріали с прави та подані сторонами до кази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представ ників сторін, встановив наст упне.

Суд, дослідивши матеріали с прави та подані сторонами до кази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представ ників сторін, встановив наст упне.

Між Приватним підприємств ом "ВІКЛАН", що змінило назву н а Приватне підприємство "ІНК ОМТЕХ" - код ЄДРПОУ 35504596 (позивач ), та Фізичною особою-підприєм цем ОСОБА_3 (відповідач) бу ло укладено договір купівлі- продажу № КП-01/11 від 01.11.2008 р.

Відповідно до п.1.1. укладеног о договору, продавець (позива ч) зобов' язався передати у в ласність покупця (відповідач ) сільськогосподарську проду кцію, а відповідач зобов' яз ався прийняти товар та сплат ити позивачу його вартість.

На виконання умов договору позивач поставив відповідач у сільськогосподарську прод укцію, що підтверджується ма теріалами справи, а саме, вида тковими накладними № 24110810 від 24. 11.2008 р., № 25110810 від 25.11.2008 р., № 25110811 від 25.11.2008 р ., № 28110810 від 28.11.2008 р., № 28110811 від 28.11.2008 р., № 26 110810 від 26.11.2008 р., № 26110811 від 26.11.2008 р., № 27110810 в ід 27.11.2008 р., 20110810 від 20.11.2008 р., та що не за перечується сторонами.

Розрахунок за отриманий то вар по договору купівлі-прод ажу № КП-01/11 від 01.11.2008 р. відповідач провів в повному обсязі, що та кож не заперечується сторона ми.

Після зміни реєстраційних даних, позивач на підставі рі шення засновника ПП "Віклан" (к од 35504596) змінив назву на Приватн е підприємство «ІНКОМТЕХ» (к од 35504596).

Як стверджує позивач, зазна чений договір не спричиняє р еального настання правових н аслідків та є нікчемним за ст . 228 ЦК України з огляду на припи си статей 203, 215, 216 Цивільного код ексу України, оскільки у відп овідача та його контрагентів відсутні необхідні умови дл я досягнення відповідних рез ультатів економічної діяльн ості в силу відсутності упра влінського та технічного пер соналу.

Посилання позивача є безпі дставними та необгрунтовани ми, з огляду на таке.

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, визначе ний статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на п орушення конституційних пра в і свобод людини і громадяни на;

2) правочини, спрямовані на з нищення, пошкодження майна ф ізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республ іки Крим, територіальної гро мади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (стаття 14 Ко нституції України); правочин и щодо відчуження викраденог о майна; правочини, що порушую ть правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права то що.

Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об'єкт ів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публіч ний порядок.

При кваліфікації правочин у за статтею 228 ЦК має враховув атися вина, яка виражається в намірі порушити публічний п орядок сторонами правочину а бо однією зі сторін. Доказом в ини може бути вирок суду, пост ановлений у кримінальній спр аві, щодо знищення, пошкоджен ня майна чи незаконного заво лодіння ним тощо.

Оспорювана угода (договір к упівлі-продажу № КП-01/11 від 01.11.2008 р .) не є правочином, що посягає н а суспільні, економічні та со ціальні основи держави, а том у не є такою що порушує публіч ний порядок.

Такої ж правової позиції до тримується Верховний Суд Ук раїни в Постанові Пленуму № 9 в ід 06.11.2009 р. "Про судову практику р озгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими".

Щодо вказівки позивача на в ідсутність у відповідача нео бхідного управлінського та т ехнічного персоналу суд зазн ачає, що сам факт відсутності у контрагента власних управ лінських та технічних можлив остей для виконання договору не позбавляє його права та мо жливості зусиллями інших уча сників господарських правов ідносин виконати свої зобов' язання за договором, і в будь-я кому випадку не свідчить про нікчемність такого договору .

Згідно ст. 33 ГПК України кожн а сторона повинна довести ті обставини, на які вона посила ється як на підставу своїх ви мог і заперечень.

Натомість в даному разі поз ивач не довів наявності обст авин з якими закон пов' язує можливість визнання в судов ому порядку угоди недійсною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суд вважає, що позовн і вимоги не обгрунтовані, не д оведені матеріалами справи т а такі, що не підлягають задов оленню.

Вирішуючи питання розподі лу судових витрат суд керуєт ься ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні д оговорів та з інших підстав д ержавне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті з а проведення судової експерт изи, послуги перекладача, адв оката, витрати на інформацій но-технічне забезпечення суд ового процесу та інші витрат и, пов'язані з розглядом справ и, покладаються: при задоволе нні позову - на відповідача; пр и відмові в позові - на позивач а; при частковому задоволенн і позову - на обидві сторони пр опорційно розміру задоволен их позовних вимог. Враховуюч и викладене, суд покладає суд ові витрати у даній справі на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Кон ституції України, статтями 202, 203, 215, 509, 837 Цивільного кодексу Укр аїни, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Госпо дарського процесуального ко дексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя