Постанова

від 07.09.2022 по справі 357/10151/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Бебешко М.М.

Єдиний унікальний номер справи № 357/10151/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8904/2022

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські абразиви» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 04 лютого 2021 року близько 17 години 30 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 на 82 км. +600 м., автодороги сполученням М-05 Київ-Одеса, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «AudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав перестроїтися, в результаті чого допустив зіткнення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач вказував, що, відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 17/02 від 26 лютого 2021 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «AudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті пошкодження КТЗ при ДТП складає 288 969, 76 грн.

Зазначав також, що ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 127 400 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13913 від 30 квітня 2021 року. У пункті 4 Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9051349 від 26 жовтня 2020 року передбачено, що страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 130 000 грн. Таким чином, страхова сума, яка була виплачена позивачу, лише частково покрила завдану матеріальну шкоду.

На підставі викладеногопозивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 161 569, 76 грн та судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2423, 60 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські абразиви» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 161 569,76 грн та судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2423,60 грн.

Не погоджуючись із таким рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, в якій, посилаючись на неправильну оцінку доказів, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що розмір завданої шкоди не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження містить недостовірні відомості та не відповідає встановленим законом вимогам щодо цього документу. Вказує, що розмір заданої шкоди, визначений у висновку експерта, не співпадає із ремонтною калькуляцією заподіяних збитків, що проводилася страховою компанією, тому відповідач вважає заявлений до відшкодування розмір збитків завищеним та заперечує проти задоволення позову у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду у встановлений строк не надходив.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення матеріальної шкоди у розмірі 161 569,76 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено, що 04 лютого 2021 року близько 17 години 30 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 на 82 км. + 600 м., автодороги сполученням М-05 Київ-Одеса, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «AudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав перестроїтися, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого отримано механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.10.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також встановлено, що ТОВ «Українські абразиви» є власником транспортного засобу «AudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, Судовим експертом Заіменко Володимиром Олексійовичем на замовлення ТОВ «Українські абразиви» 26 лютого 2021 року складено висновок експертного авто товарознавчого дослідження, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «AudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження КТЗ при ДТП складає 288 969, 76 грн. До даного висновку додано акт огляду колісного транспортного засобу, ремонтну калькуляцію, таблицю фотозображень. Згідно ремонтної калькуляції, складеної судовим експертом, вартість ремонту складає 526 199,92 грн.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на запит адвоката Тарасюк А.В. надала останньому копію документів страхової справи, зокрема ремонтну калькуляцію та таблицю фотозображень. Згідно даної ремонтної калькуляції, вартість ремонту складає 297 232, 63 грн. Згідно копії страхової справи, експертний висновок розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, не складався.

Автомобіль «AudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант», згідно Полісу № АР/4252799 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, згідно даного полісу, становить 130 000 грн.

Автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований в ПрАТ «УПСК», згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, згідно даного полісу, становить 130 000 грн. Розмір франшизи становить 2 000 грн.

Також встановлено, що платіжним дорученням № 13913 від 30 квітня 2021 року ПрАТ «УПСК» виплатило ТОВ «Українські абразиви» страхове відшкодування в розмірі 127 400,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ТОВ «Українські абразиви» пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як з винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносин, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.

Відносини між ОСОБА_1 та ПрАТ «УПСК», яким було застраховано автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того Договором (полісом) обов`язкового страхування передбачено франшизу в сумі 2 000,00 грн.

Тому суд першої інстанції правильно визначився, що саме ОСОБА_1 , як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ТОВ «Українські абразиви» таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські абразиви» суд першої інстанції взяв за основу висновок експертного автотоварознавчого дослідження, складений 26 лютого 2021 року на замовлення сторони позивача, яким встановлено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «АudiQ7», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Так, згідно із даним висновком, вартість матеріального збитку складає 288 969,76 грн.

Страхова сума за Полісом ПрАТ «УПСК» складає 130 000 грн, розмір франшизи 2 000,00 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму матеріальних збитків в розмірі 161 569,76 грн, яка залишилася невідшкодованою після сплати страхового відшкодування страховою компанією в розмірі 127 400, 00 грн (288 969,76 грн - 127 400,00 грн).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Твердження апелянта щодо недоведеності розміру завданої шкоди, оскільки наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження містить недостовірні відомості та не відповідає встановленим законом вимогам щодо цього документу, є безпідставними, оскільки відповідач не спростував наведені позивачем розрахунки розміру завданої шкоди, власних експертних висновків не надав, клопотання про проведення судової експертизи у встановленому порядку не заявляв.

Колегія суддів також погоджується із наданою судом першої інстанції критичною оцінкою посиланню відповідача на завищений розмір матеріальних збитків, встановлених висновком експертного дослідження, оскільки належним та допустимим доказом розміру заподіяної шкоди у даній справі, відповідно до статті 76 ЦПК України, є саме висновок експерта.

Як видно із матеріалів справи, відповідач належними доказами розмір завданої шкоди не спростував, альтернативний висновок експерта до суду не подавав, клопотання про призначення експертизи судом до початку судового розгляду у справі (25 травня 2022 року) не заявляв.

При цьому, суд звертає увагу, що сама по собі відсутність згоди відповідача із розміром заявлених до відшкодування збитків (без спростування належними доказами та надання власних обґрунтованих розрахунків) не може слугувати підставою для звільнення його від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи відзиву на позовну заяву, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Ігнатченко

С.І. Савченко