Ухвала

від 07.09.2022 по справі 140/4735/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

08 вересня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4735/22 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНАУН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНАУН» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 вересня 2021 № 54315 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНАУН» критеріям ризиковості платника податку (далі рішення № 54315 від 30.09.2021);

2) зобов`язати Головне управління ДПС України у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) виключити товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНАУН» (далі позивач, ТОВ «РЕНАУН») з переліку ризикових платників податку.

Ухвалою від 11.07.2022 провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що позивач оскаржує рішення від 30.09.2021, проте позовна заява датована 06.07.2022, тобто із значним пропуском шестимісячного строку на оскарження, що встановлений приписами Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Позивачем подано до суду заяву, якою надає такі пояснення.

ТОВ «РЕНАУН» звернулось із позовною заявою лише 06.07.2022 року у зв`язку із військовою агресією РФ та введенням на території України воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року та обумовлюється наслідками, які з цього випливали, зокрема - усі реєстри та бази даних з системи ДПС України (які необхідні для підготовки та подання позову до суду) були закриті чи доступ до них для нас був обмежений. Також сам відповідач не виконував своїх функцій тривалий час.

Зазначає, що останній місяць (лютий 2022 року) із відведеного статтею 122 КАС України 6-тимісячного строку для звернення до суду припав саме на найбільш активний період воєнного стану. Позов ми подали одразу ж як то стало об`єктивно можливим (повноцінно запрацювали усі державні реєстри та відповідні державні установи).

Враховуючи наведені обставини вважає, що зазначені вище строки звернення до суду не повинні застосуватись в даний час та просить врахувати це при ухваленні судового рішення.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то розгляд клопотання про залишення позовної заяви без розгляду здійснено судом також в письмовому порядку, при цьому суд виходить з такого.

Строки звернення до адміністративного суду встановлено положеннями статті 122 КАС України.

Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).

Таким чином, заважаючи, що оскаржуване рішення надсилається шляхом надсилання електронного документу до електронного кабінету платника податків, то строк звернення до суду із даним позовом почав свій перебіг 01.10.2021 та закінчився 01.04.2022.

Тоді як позивач звернувся до суду із даним позовом 06.07.2022, тобто за межами строку встановленого приписами статті 122 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У чинному законодавстві не наведено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності, необхідно врахувати, що поважними визнають лише ті обставини, які є об`єктивно не непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.

Водночас, частиною третьою статті 78 КАС України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Такими загальновідомими обставинами є повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації на територію України, що відбулось 24.02.2022 та запровадження в зв`язку із цим воєнного стану на всій території України.

Також в наведеному контексті загальновідомими обставинами є випадки бомбардування міст країни, в тому числі міста Луцька та інших населених пунктів Волинської області, а також пов`язаних із цим частими оголошенням повітряної тривоги в регіоні.

Вказані обставини стали причиною низки негативних наслідків як для громадян так і суб`єктів господарювання, зокрема, невизначеність щодо необхідності досягнення балансу між продовженням виконання звичних повсякденних функцій та дій (у випадку з суб`єктами господарювання продовження забезпечення функціонування виробничих процесів) та забезпеченням особистої безпеки та/або безпеки працівників; порушення звичних ланцюгів життєдіяльності (виробничих процесів), що, окрім безпосередньої небезпеки життю, посилювалось нестабільною роботою органів держави та інших суспільних інституцій.

Наведене очевидно мало істотний негативний вплив на функціонування всього суспільства загалом та окремих його складових зокрема.

Наведені обставини безумовно негативно вплинули на можливість реалізації громадянами та юридичними особами свого права на судовий захист порушених до початку бойових дій та запровадження воєнного стану цивільних прав та інтересів.

Таким чином, до вирішення питання поважності пропуску строку звернення до суду після початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації неможливо застосовувати критерії, що були актуальні до настання вказаних обставин.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість особи без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу верховенства права, а точніше, одного з його елементів принципу правової визначеності.

Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»; 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип «res judicata», коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справ «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»).

Таким чином, одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Вирішуючи питання поважності пропуску позивачем строку звернення із даним позовом, суд враховує таке:

·характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема те, що оскаржуване у справі рішення носить строго індивідуальний характер, тобто не зачіпає права та інтереси інших осіб;

·об`єктивну невідворотність обставин, що вплинули на пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом;

·настання обставин, що обумовили пропуск строку на звернення з даним позовом, до закінчення перебігу цього строку;

·характер обставин, що вплинули на пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, а саме їх глобальність, тривалість в часі та негативний істотний вплив на суспільні відносини в Україні, які мали місце і на момент звернення позивача із даним позовом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеження права позивача в доступі до правосуддя за сукупності наведених чинників буде мати наслідком порушення балансу між загальними інтересами суспільства в особі податкового органу та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, а саме право на справедливий суд, що включає право на розгляд справи.

Зважаючи на наведене, клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в зв`язку із пропуском строку на звернення до суду, не підлягає до задоволення, а вказаний строк поновленню, як такий, що пропущений з поважних причин.

Керуючись статтями 78, 121, 122, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Поновити строк звернення до суду із адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНАУН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ф.А. Волдінер