Рішення

від 05.09.2022 по справі 640/7469/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2022 року м. Київ № 640/7469/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Захід Нуво" до про Одеської митниці визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Захід Нуво" (далі - ТОВ "Ресурс Захід Нуво") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 29.02.2020 № UA500020/2020/000024/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00085;

- повернути позивачеві надмірно сплачені кошти у розмірі ціни позову в сумі 96271,55 грн;

- зобов`язати відповідача надати до органу казначейської служби України висновок про повернення надмірно сплачених платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у даному випадку останнім було надано достатньо документів, з яких можливо встановити митну вартість за основним методом (ціною договору). У свою чергу, митний орган не назвав обґрунтованих причин неможливості визначення митної вартості за жодним із методів, які передують резервному, а також у графі 33 спірного рішення не вказано жодних пояснень щодо зроблених митним органом коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, а тому оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7469/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.05.2020 до суду від представника відповідача Лисенко В.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зокрема, звернула увагу, що у кононсаменті від 12.01.2020 № SZE19120055 зазначені умови оплати "Freidht Prepayd", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У додатково надісланому прайс-листі від 09.01.2020 ціна за товар зазначена на умовах поставки FOB, проте в усіх інших поданих документах ціна визначена відповідно до умов поставки CFR. За наведених обставин вважає, що оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

03.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позовні вимоги. Пояснив, що у даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: в момент знаходження товару в порту відправлення або в порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах. Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України транспорті (перевізні) документи подаються лише, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. За наведених обставин вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованих підстав.

13.10.2020 до суду від представника відповідача Пташинської А.О. надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 06.09.2022 допущено заміну первинного відповідача його правонаступником.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

08.04.2019 між Innovation Goods Supply SP. Z O.О. (Польща) (Продавець) та ТОВ "Ресурс Захід Нуво" (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № ІGS.08/04, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму.

Пунктом 3.1 вказаного контракту визначено, що погоджені обсяги та асортимент товару вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 08.04.2019 № ІGS.08/04 умови поставки вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Якщо товар поставляється на умовах СРТ, такий товар вважається поставленим після митного оформлення. Строки поставки встановлюються в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно специфікації від 10.01.2020 № 8515 Сторони погодили поставку наступного товару: шини для дитячого квадроциклу у кількості 30 шт., вартість за одиницю 4,71 доларів США; пластиковий рюкзак у кількості 10 шт., вартість за одиницю 3,64 доларів США; бокові текстильні сумки у кількості 20 шт., вартість за одиницю 6,03 доларів США; текстильна сумка на заднє сидіння у кількості 10 шт., вартість за одиницю 3,62 доларів США; рукавички текстильні у кількості 100 шт., вартість за одиницю 2,03 доларів США; рукавички текстильні МD у кількості 100 шт., вартість за одиницю 1,77 доларів США; балаклава у кількості 200 шт., вартість за одиницю 0,19 доларів США; балаклава OR у кількості 200 шт., вартість за одиницю 0,13 доларів США; шолом полулицевик пластиковий у кількості 36 шт., вартість за одиницю 2,40 доларів США; шолом кросовий пластиковий у кількості 90 шт., вартість за одиницю 2,71 доларів США; шолом інтеграл пластиковий у кількості 18 шт., вартість за одиницю 3,67 доларів США; шолом-каска пластиковий у кількості 24 шт., вартість за одиницю 2,59 доларів США; шолом інтеграл Х пластиковий у кількості 108 шт., вартість за одиницю 4,48 доларів США; шолом кросовий ІС пластиковий у кількості 135 шт., вартість за одиницю 3,86 доларів США; текстильний ремінець для ключів у кількості 200 шт., вартість за одиницю 0,16 доларів США; квадроцикл дитячий бензиновий одномісний, двигун внутрішнього згорання 107 куб. см, модель НВ-АТV49 у кількості 20 шт., вартість за одиницю 195,27 доларів США; квадроцикл бензиновий для дітей і підлітків, одномісний, двигун внутрішнього згорання 124 куб. см, модель НВ-АТV50 у кількості 45 шт., вартість за одиницю 294,32 доларів США; квадроцикл дитячий, електричний двигун потужністю (1000W) 36 V, одномісний, модель НВ-ЕАТV1000 у кількості 22 шт., вартість за одиницю 149,99 доларів США; захист для рук пластиковий у кількості 30 шт., вартість за одиницю 1,28 доларів США; колеса алюмінієві для квадроцикла у кількості 8 шт., вартість за одиницю 14,92 доларів США; колеса алюмінієві для квадроцикла UR у кількості 6 шт., вартість за одиницю 14,92 доларів США; колеса залізні для квадроцикла у кількості 20 шт., вартість за одиницю 24,21 доларів США; амортизатор задній для мотоцикла у кількості 30 шт., вартість за одиницю 9,60 доларів США; амортизатор задній для квадроцикла ЕВ у кількості 20 шт., вартість за одиницю 8,47 доларів США; амортизатор передній для квадроцикла у кількості 30 шт., вартість за одиницю 8,47 доларів США; мотоцикл бензиновий для дітей, двигун внутрішнього згорання 49 куб. см, модель НВ-GS02 у кількості 37 шт., вартість за одиницю 92,40 доларів США; зірочка задня на мотоцикл у кількості 50 шт., вартість за одиницю 3,00 доларів США; захист для колін у кількості 400 шт., вартість за одиницю 0,16 доларів США; захист дитячий у кількості 60 шт., вартість за одиницю 2,97 доларів США.

Пунктами 2, 3 специфікації від 10.01.2020 № 8515 визначено, що ціни розраховані на умовах CFR Odessa, Товар вважається поставленим після митного оформлення. Ціна, обумовлена в цій специфікації є остаточна та зміні після підписання специфікації не підлягає. Умови поставки: CFR Odessa (Інкотермс 2010). Продавцем товару є компанія Innovation Goods Supply SP. Z O.О., вантажовідправником товару є Yongkang Baoyue Vehicle Co.Ltd.

З метою розмитнення поставленого Innovation Goods Supply SP. Z O.О. товару, 21.02.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію № UA500020/2020/205444.

Одночасно з указаною митною декларацією представником декларанта на підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України було подано до відповідача наступні документи: пакувальний лист від 10.01.2020 № 8515; інвойс від 10.01.2020 № 8515; коносамент від 12.01.2020 № SZE19120063; навантажувальний документ від 17.02.2020 № 1907; декларація про походження товару від 10.01.2020 № 8515; зовнішньоекономічний контракт від 08.04.2019 № ІGS.08/04; договір про надання послуг митного брокера від 10.10.2019 № 10/10/19/2; вагова від 21.02.2020 № WGT159227.

21.02.2020 відповідачем на адресу позивача було скеровано повідомлення про неможливість визнання заявленої митної вартості імпортованих товарів.

29.02.2020 представник декларанта з метою підтвердження заявленої митної вартості скерував до митного органу: каталог виробника від 10.01.2020, висновок про вартісні характеристики товару від 28.02.2020 № 272/20, копія митної декларації країни відправлення від 07.01.2020 № 310120200519890711.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаною митною декларацією, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.02.2020 № UA500020/2020/000024/2.

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: коносаменті від 12.01.2020 № SZE19120055 зазначені умови оплати фрахту "Freidht Prepayd", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У додатково надісланому прайс-листі від 09.01.2020 ціна за товар зазначена на умовах поставки FOB, проте в усіх інших поданих документах ціна визначена відповідно до умов поставки CFR. Також в вищезазначеному прайс-листі не зазначено на який період часу дійсна дана цінова пропозиція. При розгляді додаткових документів було встановлено, що висновок про вартісні характеристики товару від 28.02.2020 № 272/20 складено на основі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, проте відсутня інформація, на основі яких даних експерт базує свій висновок; експертом не здійснено аналіз ринкової вартості імпортованих подібних (аналогічних) товарів у проміжок часу наближений до дати ввезення оцінюваних товарів на митну територію Україна та не проаналізовано кон`юктуру ринку. В копії митної декларації країни відправлення від 07.01.2020 № 310120200519890711 зазначений товаросупровідний документ, який на дату видачі цієї декларації не існував.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 Митного кодексу України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі додавання чи віднімання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 Митного кодексу України, що рівень митної вартості, оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим ніж заявлено декларантом та становить по товару № 1 - 30,76 доларів США/шт (МД від 27.02.2020 № UA500020/2020/206184), № 8 - 300,00 доларів США/шт (МД від 04.02.2020 № UA500070/2020/203882), № 9 - 300,00 доларів США/шт (МД від 04.02.2020 № UA500070/2020/203882), № 10 - 392 доларів США/шт (МД від 13.02.2020 № UA508290/2020/000551), № 16 - 270 доларів США/шт (МД від 19.12.2019 № UA100400/2019/125942).

На підставі вказаного рішення Одеською митницею Держмитслужби було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2020/00085.

Так, різниця між сумою митних платежів була внесена позивачем в якості грошової застави з метою випущення товарів у вільний обіг.

Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі статтею 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - восьмої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої цієї статті МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункти 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

Аналізуючи наведені положення МК України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У спірному рішенні відповідач вказує, що у коносаменті від 12.01.2020 № SZE19120055 зазначені умови оплати фрахту "Freidht Prepayd", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Вказана обставина стала єдиною підставою для невизнання заявленої митної вартості.

Поряд з цим, насамперед слід звернути увагу, що декларантом до митного оформлення був поданий коносамент за номером SZE19120063, а не SZE19120055, що свідчить про формальний підхід митного органу.

Відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Таким чином, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

У специфікації від 10.01.2019 № 8851 зазначено умови поставки CFR Одеса, відповідно, замовником експедиційних послуг (в тому числі морського фрахту), є постачальник, якому декларантом (позивачем) було перераховано зазначену у поданих митному органі документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України, тому, інших витрат, пов`язаних з експедицією імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями, наданих при митному оформленні документах.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в обґрунтування оспорюваного рішення, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Суд акцентує увагу, що приписи вказаних вище статей МК України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Також, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 МК України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 810/1479/16.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000024/2 від 29.02.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00085 є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктами 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику, відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з частиною третьою статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов`язано з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: подання заяви платником.

Встановлені обставини свідчать про те, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, позаяк підстави для звернення позивача з заявою до митного органу виникнуть лише після набрання законної сили рішенням у даній справі, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 132, 134, 139, 241 - 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Захід Нуво" (01034, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 9, офіс 509, ідентифікаційний код 42647597) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA500020/2020/000024/2 від 29.02.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00085.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, ідентифікаційний код 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Захід Нуво" (01034, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 9, офіс 509, ідентифікаційний код 42647597) 7619,44 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко