Ухвала

від 06.09.2022 по справі 640/32475/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

07 вересня 2022 рокум. Київ№ 640/32475/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовомОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській областітретя особаГоловне управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України в особі Управління міграційної поліції провизнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2021 року № 173 та від 12.10.2021 року № 80111500030783,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - Позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач), третя особа: Головне управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України в особі Управління міграційної поліції (далі Третя особа), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати Рішення Відповідача № 173 від 19.08.2021 про заборону в`їзду в Україну прийняте відносно Позивача;

визнати протиправним та скасувати Рішення Відповідача від 12.10.2021 номер: 80111500030783 про скасування посвідки на тимчасове проживання прийняте відносно Позивача.

06 вересня 2022 року Позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішень Відповідача від 19.08.2021 року № 173 про заборону Позивачу в`їзду в Україну та від 12.10.2021 року № 80111500030783 про скасування посвідки Позивача на тимчасове проживання.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що на підставі оскаржуваних рішень, якими Позивачу заборонено в`їзд у Україну строком на три роки і скасовано посвідку на тимчасове проживання, останній починаючи з 19.08.2021 року не може в`їхати на територію України.

Окрім того, представник Позивача зазначив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна інформація про ТОВ "Л.Л.Л.Г" (код ЄДРПОУ 43473184) (далі - Товариство), засновником і керівником якого є Позивач.

У той же час, представник позивача звертає увагу, що ОСОБА_2 згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 287761496 від 01.12.2021 року є власником 6 квартир і 4 нежитлових приміщень в м. Києві.

А тому, на думку представника позивача, Позивач як керівник і засновник Товариства та власник нерухомого майна має обов`язки по обслуговуванню вказаного Товариства, засновником і керівником якого він є, і майна (квартир і нежитлових приміщень), однак перебування за межами України унеможливлює належне виконання вказаних обов`язків

Отже, беручи до уваги викладене, та доводи, які Відповідач і Третя особа надали на підтвердження належності оскаржуваних рішень, можна прийти до висновку, що очевидними є ознаки протиправності вказаних рішень, відповідно очевидним є порушення прав, свобод і інтересів Позивача, а тому, на думку представника Позивача, є всі підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Відповідача від 19.08.2021 року № 173 та від 12.10.2021 року № 80111500030783, якими Позивачу заборонено в`їзд у Україну строком на три роки і скасовано посвідку на тимчасове проживання.

При цьому, позивач зазначає, що зважаючи на введення воєнного стану, невжиття таких заходів істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів Позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключено;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як було зазначено, заявник, у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію оскаржуваних рішень.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидної небезпеки заподіяння до ухвалення рішення в даній справі шкоди правам та інтересам позивача.

У той же час, в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з огляду на заявлені в даній адміністративній справі вимоги.

Одночасно, суд зазначає, що за вказаних обставин та відсутності правових підстав вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії буде фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим підстави для задоволення його клопотання відсутні.

Керуючись ст.ст. 150 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко