Рішення

від 07.09.2022 по справі 640/36534/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ № 640/36534/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (далі по тексту - позивач), адреса: 01010, місто Київ, провулок Хрестовий, будинок 2, офіс 405 до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), адреса: 69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180580902, винесене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 30 листопада 2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00093460902, винесене Головним управління ДПС у Запорізькій області 07 липня 2021 року, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» штрафів за несвоєчасну подачу добових довідок за 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року та 08 січня 2021 року (на загальну суму 6000,00 грн).

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки позивача без достатніх на те підстав, а висновки контролюючого органу за результатами такої перевірки, на переконання позивача, не відповідають дійсним обставинам, оскільки податковим органом недостовірно встановлено загальну місткість куб. метрів акцизного складу позивача, внаслідок чого до позивача неправомірно застосовано штрафні санкції в порядку пункту 18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України.

Крім того, як вказує позивач, в ході фактичної перевірки товариства контролюючим органом неправомірно встановлено 12 випадків несвоєчасної подачі довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, за наявності лише 6 таких випадків.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що перевірку здійснено контролюючим органом в межах та у спосіб, визначений положеннями податкового законодавства.

Також представник відповідача зазначив, що визначення об`єму акцизних складів позивача здійснено на підставі даних ДПС (ЄРАН), оскільки отримуване пальне позивача перевищувало 1000 куб.м., що в свою чергу, вказує, що позивач був зобов`язаний обладнати витратомірів-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі не пізніше 01 жовтня 2019 року. Крім того, відповідач зазначає саме про 12 випадків несвоєчасної подачі довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представником позивача подано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

В свою чергу, представником відповідача подано суду письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній послався на ті ж самі обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

На підставі направлень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18 травня 2021 року №2065, відповідно до підпункту 191.1.14, підпункту 191.1.16 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18 травня 2021 року №109-П, в період з 19 травня 2021 року по 28 травня 2021 року за період з 01 липня 2019 року по день закінчення фактичної перевірки, проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1, з питань здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортуванні пального; виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, про що скалено акт від 31 травня 2021 року №4086/08/01/09/39039648.

Згідно з актом від 31 травня 2021 року №4086/08/01/09/39039648 податковим органом встановлено порушення вимог:

- частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині зберігання пального в період з 01липня 2019 року до 02 липня 2019 року (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального;

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України в частині несвоєчасної реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (по акцизному складу - 1005139, по 19 стаціонарним резервуарам та установлених на них рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарам, по 3-м витратомірам-лічильникам;

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України в частині не реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (по акцизному складу - 1005139, по 5 стаціонарним резервуарам, по 2-му витратомірам-лічильникам;

- підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України в частині несвоєчасного надання щоденних довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (уніфікований номер - 1005139) за звітну добу 31 липня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 10 грудня 2020 року, 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року, 08 січня 2021 року, 19 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року, 10 травня 2021 року;

- пункту 85.2 статті 85 ПК України.

17 червня 2021 року № 430 позивачем подано до Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення на акт про результати фактичної перевірки від 31 травня 2021 року №4086/08/01/09/39039648.

За результатом розгляду вказаних заперечень, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 03 липня 2021 року №40085/0/08-01-09-01-15, яким заперечення задоволено частково. Встановлено порушення позивачем:

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (по акцизному складу - 1005139) по 19 стаціонарним резервуарам та установлених на них рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарам, по 3-м витратомірам-лічильникам;

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України в частині не реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня (по акцизному складу - 1005139) по 5 стаціонарним резервуарам, по 2-м витратомірам-лічильникам;

- підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України в частині несвоєчасного надання щоденних довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (уніфікований номер - 1005139) за звітну добу 31 липня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 10 грудня 2020 року, 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року, 08 січня 2021 року, 19 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року, 10 травня 2021 року;

В подальшому, 07 липня 2021 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення

- №00093460902, яким за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПУ України на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та пункту 1281.3 статті 1281 ПК України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» застосовано штрафні санкції у розмірі 12 000,00 грн;

- №00093570902, яким за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та пункту 1281.1 статті 1281 ПК України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» застосовано штрафні санкції у розмірі 480 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, останні оскаржено позивачем до Державної податкової служби України (вих. 502 від 22 липня 2021 року).

Рішенням по результати розгляду скарги від 24 листопада 2021 року №26586/6/990-00-06-03-01-06, Державною податковою службою України скаргу задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2021 року №00093460902 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2021 року №00093510902 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 000,0 грн, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій декларації.

А тому, 30 листопада 2021 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №00180580902, яким за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та пункту 1281.1 статті 1281 ПК України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» застосовано штрафні санкції у розмірі 440 000,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07 липня 2021 року №00093460902 та від 30 листопада 2021 року №00180580902, позивач оскаржив останні до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Приписами пункту 230.1. статті 230 ПК України передбачено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

За правилами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до вимог статті 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі по тексту - Порядок № 891).

Згідно пункту 2 Порядку № 891 витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара; резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці; обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Отже, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

На момент проведення перевірки (19 травня 2021 року - 28 травня 2021 року) діяла редакція пункту 18 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка передбачала, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Наведене в сукупності свідчить, що законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01 квітня 2020 року.

Таким чином, після 01 квітня 2020 року розпорядник акцизного складу, де розташовані резервуари, в яких зберігається пальне, зобов`язаний був обладнати їх рівнемірами-лічильниками та зареєструвати на виконання вимог Податкового кодексу України щодо обов`язкового встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що встановлення витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня товарів (продукції) у резервуарі по акцизному складу №1005139 здійснено 30 березня 2020 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування штрафних санкцій за порушення наведених вище нормативних вимог визначене пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України (не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового).

Викладене свідчить, що складом правопорушення, за яке передбачена фінансова санкція, є необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року між позивачем (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГП Базис» (орендодавець), позивачем отримано у платне строкове користування нерухоме майно - комплекс АЗС з підсобними (допоміжними) спорудами та устаткуванням, розташований за адресою місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1. Загальна площа об`єкта оренди: будівля літера «Б-1»- 11,2 кв.м., будівля літера «У» - 1 кв.м, будівля літера «В»-1» - 60,8 кв.м., споруди: огорожа (№24), пожежний резервуар (№19), резервуари 1-18, 20-23, 24-26; земельна ділянка площею 0,6977 га, цільове призначення - підприємства іншої промисловості (склад паливно-мастильних матеріалів) - кадастровий номер - 2323082400:17:001:0010; 220 метрів під`їзної залізничної колії №3 -Товариство з обмеженою відповідальністю «ГП Базис» (рік побудови 1992), колія 1520мм, що примикає стрілочним переводом №10 до залізничної колії №1, під`їзної колії №40 (військова гілка), що в свою чергу примикає до внечотної горловини станції Мелітополь. Знак «границя під`їзної колії» встановлений у рубіжного столбика стрілочного переводу №10, розташованої за адресою: місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 (розділ 1 вказаного договору); строк дії оренди з 01 вересня 2016 року до 01 вересня 2017 року (включно) (пункт 4.1. даного договору) - уніфікований номер акцизного складу 1005139.

Додатковою угодою №1 до договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року сторонами продовжено строк оренди з 01 вересня 2016 року по 30 серпня 2019 року.

На виконання умов вказаного договору, 01 вересня 2016 року сторонами підписано акт приймання-передачі до договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року, згідно з яким орендарем прийнято у користування об`єкти, визначені у розділі 1 вказаного договору.

Додатковою угодою №2 від 10 липня 2019 року до договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року, позивачем повернуто орендодавцю: 1 резервуар типу РГС-50 об`ємом 49 куб.м. (№7), 5 резервуарів типу РГС-60 об`ємом 60 куб.м. кожен (№1, №2, №8, №9 та №13), 3 резервуари типу РГС-70 об`ємом 70 куб.м кожен (№16, №17 та №18), 3 резервуари об`ємом 25 куб.м. (№21, 22, 23) (розташовані біля залізничної гілки), 2 резервуари об`ємом 70 куб.м. На виконання положень сказаної додаткової угоди, сторонами підписано 10 липня 2019 року акт приймання-передачі (повернення) до договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року, де повернено орендодавцю усі об`єкти, зазначені у додатковій угоді №2.

Також, згідно з наказом №12/1 від 17 квітня 2018 року «про виведення резервуарів з експлуатації», позивачем виведено з експлуатації та припинено використання у господарській діяльності резервуари в кількості 3шт - об`ємом 25 куб.м. (№21, 22, 23) (біля залізничної гілки) та резервуари в кількості 2шт об`ємом 70куб.м - які розташовані за адресою: Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 (нафотобаза)

Згідно з наказом №50/1 від 10 липня 2019 року «про тимчасове виведення резервуарів з експлуатації», позивачем виведено з експлуатації та припинено використання у господарській діяльності підприємства резервуар типу РГС-50 об`ємом 49 куб.м (№7), резервуар типу РГС-60 об`ємом 70 куб.м. кожен (№16, №17 та №18), які розташовані за адресою: Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 (нафтобаза).

Наведене дозволяє дійти висновку, що в період з 10 липня 2019 року по 02 квітня 2020 року у користуванні позивача знаходилось 10 резервуарів, загальною місткістю 640 куб.м.

Згідно з довідкою про розпорядника акцизного складу (згідно з квитанцією №2 отримано ДПС України 30 березня 2020 о 17:59, реєстраційний номер документа 9066066747, статус документа - прийнято), акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри від 30 березня 2020 року усі 10 резервуарів, що знаходились у користуванні позивача були оснащені витратомірами, які зареєстровані.

Таким чином, до моменту, коли законодавцем визначено застосування положень норми, яка визначає відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, а саме до 01 квітня 2020 року, позивачем виконано вимоги щодо обладнання та реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до позивача положень статті 128-1 ПК України та, відповідно, штрафних санкцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі додаткової угоди №4 від 02 квітня 2020 року до договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року, позивачем прийнято користування на підставі акту приймання-передачі від 02 квітня 2020 року, 4 резервуари типу РГС-60 об`ємом 60 куб.м. кожен (№1, №2, 38, №9), з резервуари типу РГС-70 куб.м. кожен (№16, №17 та №18).

Згідно наказом №33/1 від 02 квітня 2020 року «Про введення резервуарів в експлуатацію», позивачем введено в експлуатацію та почато використовувати у господарській діяльності підприємства резервуари тупу РГС-60 об`ємом 60 куб.м. кожен (№1, №2, №8. №9) зі встановленими на них рівнемірами-лічильниками №136324, №136325, №136326 та №136327 відповідно та резервуари типу РГС-70 об`ємом 70 куб.м. кожен (№16, №17 та №18) зі встановленими на них рівнемірами-лічильниками №136328, №136329 та №136330 відповідно, які розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 (нафтобаза).

Згідно з довідкою про розпорядника акцизного складу (згідно з квитанцією №2 отримано ДПС України 02 квітня 2020 року о 16:25, реєстраційний номер документа 9068669166, статус документа - прийнято), додатково введенні в експлуатацію резервуари пального оснащені витратомірами та рівнемірами зареєстровано.

В подальшому, на підставі додаткової угоди №5 від 23 листопада 2020 року до договору оренди об`єкта нерухомості №01-09-16 від 01 вересня 2016 року та на підставі акта приймання-передачі від 23 листопада 2020 року, позивачем прийнято у користування резервуар типу РГС-50 об`ємом 49 куб.м (№7) та резервуар типу РГС-60 об`ємом 60 куб.м. (№13). Наказом від 23 листопада 2020 року №96/1 «про введення резервуарів в експлуатацію», позивачем введено в експлуатацію та почато використовувати у господарській діяльності підприємства резервуар типу РГМС-50 об`ємом 49 куб.м. кожен (№7) зі встановленим у ньому рівнеміром-лічильником №138732 та резервуар типу РГС-60 об`ємом 60 куб.м. (№13) зі встановленим у ньому рівнеміром -лічильником №130344, які розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 (нафтобаза).

Згідно з довідкою про розпорядника акцизного складу (згідно з квитанцією №2 отримано ДПС України 24 листопада 2020 року о 14:02, реєстраційний номер документа 9309325774, статус документа - прийнято), додатково введенні в експлуатацію резервуари пального оснащені витратомірами та рівнемірами зареєстровано.

Щодо викладених у акті перевірки та у рішенні податкового органу обставин, що у позивача по акцизному складу пального (уніфікований номер 1005139) зафіксовано залишки пального на кінець робочого дня, які становлять на 1000 куб.м., зокрема: станом на 16 грудня 2019 року - 1 023,9 куб.м., станом на 14 січня 2020 року - 1 102,6 куб.м., станом на 10 квітня 2020 року - 1 512,1 куб.м, з чого податковим органом здійснено висновок про наявність резервуарів для зберігання пального, місткість яких перевищує 100 куб.м. та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій з 01 жовтня 2019 року, суд встановив наступне.

Згідно з наявного в матеріалах справи витягу щодо обсягу пального або спирту етилового , на який платник має зареєструвати акцизні накладні/розрахунки коригування до акцизних накладних в ЄРАН в розрізі акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД та умов оподаткування на запит від 16 грудня 2019 року №16774378, на акцизному складі 1005139 обліковувалось пальне в літрах у кількості: 521 795,87; 4 495,95; 165 594,95; 300 915,43, що в сумі становить 992 802,2 літри, що в свою чергу не перевищує 1000 куб.м. А тому, дані обставини акту перевірки та рішення податкового органу не відповідають дійсності.

Щодо заявлених на 10 квітня 2020 року залишків у кількості 1 512,1 куб.м, як вже досліджено судом, на підставі додаткової угоди від 02 квітня 2020 року позивачем збільшено кількість резервуарів до 17, усі з яких були оснащені рівнемірами-лічильниками і були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Крім того, суд бере до уваги наступні доводи позивача, що підтверджено документами, що містяться в матеріалах справи. Так, згідно з довідкою про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, залишок на кінець доби 10 квітня 2020 року на акцизному складі №1005139 становив 662 454,47 л ( 286 877,05л, 213 402,72л, 162 174,7л). Згідно з витягу щодо обсягу пального або спиту етилового, на який платник має право зареєструвати акцизні накладні/розрахунки коригування до акцизних накладних в ЄРАН в розрізі акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарів підкатегорії згідно з УКТЗЕД та умов оподаткування, станом на 10 квітня 2020 року обсяг пального на акцизному складі позивача №1005139 становить 1 147 126,05 л. Вказана різниця в залишках пального в особистому кабінеті позивача виникла у зв`язку з тим, що на залишок пального по вказаному складі віднесено об`єм пального по акцизним накладним №26715, № 26434, №26437, №26438, №26435, №26716 та №26436 від 10 квітня 2020 року, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Укрнафта» на адресу позивача, де продавцем зазначено акцизний склад позивача №1005139 замість вказівки номерів «акцизних складів пересувних», які є залізничні вагони, в яких пальне виїхало на адресу позивача. Проте, вказане пальне 10 квітня 2020 року лише виїхало у залізничних вагонах №74129420, №73947657, №73945636, №73948341, №74734377, №72787948, №73952756 з села Базилівщина Полтавської області та був злитий в резервуари позивача 14 квітня 2020 року (акцизні накладні № 26715, №26434, №26437, №26438, №26435, №26716, №26436 від 10 квітня 2020 року та акти приймання нафти або нафтопродуктів по кількості (форма №5-НП) №МН-0013-11 та №МН0013-12 від 14 квітня 2020 року). Таким чином, дані обставини акту перевірки та рішення податкового органу не відповідають дійсності.

Вказане спростовує викладене у акті перевірки та рішення податкового органу, щодо перевищення до 01 квітня 2020 року та 10 квітня 2020 року на акцизному складі залишків пального, що перевищує 1000 куб м.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій, передбачених приписами пункту 1281.статті 1281 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2021 року №00180580902 щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 440 000,00 грн підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2021 року №00093460902, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 12 000,0 грн за несвоєчасного надання щоденних довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (уніфікований номер - 1005139) за звітну добу 31 липня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 10 грудня 2020 року, 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року, 08 січня 2021 року, 19 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року, 10 травня 2021 року, судом встановлено наступне.

Суд приймає до уваги, що позивач визнає факт несвоєчасної подачі добових довідок за 31 липня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 10 грудня 2020 року, 19 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року та 15 травня 2021 року, що має наслідком застосування до позивача штрафних санкцій.

Таким чином, предметом дослідження судом є вчасність подання позивачем добових довідок за 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року та 08 січня 2021 року.

Згідно з підпунктом 230.1.3. пункту 230.1 статті 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів врегульовано Порядком ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада .2017 року №891 (далі по тексту - Порядок №891).

Пунктами 5, 6 Порядку №891 передбачено, що електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема: зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15 °С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією - для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту.

Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 5 і 6 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів щодня (крім днів, у які акцизний склад не працює). На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД формуються показники про обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показань рівнемірів, установлених на таких резервуарах. Підтвердженням розпоряднику акцизного складу прийняття/неприйняття його електронного документа для наповнення Реєстру/ коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, які надсилаються йому держателем Реєстру протягом операційного дня. Якщо протягом операційного дня держателем Реєстру не надіслано квитанції про прийняття/неприйняття електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру, такий електронний документ вважається прийнятим.

Відповідно до пункту 1281.3 статті 1281 ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено обов`язок розпорядника акцизного складу вчасно направляти у електронному вигляді дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального. Невиконання цього обов`язку тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу за кожний неподаний електронний документ.

При цьому, відповідальність розпорядника складу настає у випадку порушення останнім строку направлення даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального. Останній не несе відповідальності за належну роботу Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, зокрема щодо своєчасності доставлення таких даних до контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизних складах за 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року та 08 січня 2021 року було передано позивачем до ДПС України через програму M.E.DOC вчасно, що підтверджується повідомленнями про отримання звітності, а саме 19 грудня 2020 року о 09:12 год, 01 січня 2021 року о 11:00 год, 02 січня 2021 року 0 08:47 год., 03 січня 2021 року о 13:08 год., 04 січня 2021 року о 15:32 год. та 09 січня 2021 року о 18:50 год.

Проте, з незалежних від позивача причин, вказані довідки отримано ДПС України лише 20 грудня 2020 року о 10:06 год., 04 січня 2021 року о 09:12 год, 09:54 год., 09:26 год та 15:39 год, 09 січня 2021 року о 18:50 год відповідно.

З наведеного вбачається, що позивачем зі свого боку здійснено усі необхідні дії щодо вчасного формування та направлення до податкового органу довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизних складах.

Несвоєчасна доставка спірних довідок до ДПС України відбулась з вини платника податків, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №520/7343/2020 від 19 квітня 2022 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не може нести відповідальність, зокрема і у вигляді штрафу, за несвоєчасну доставку та прийняття своєчасно надісланих ним довідок до контролюючого органу.

А тому, податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2021 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасного надання щоденних довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (уніфікований номер - 1005139) за звітну добу 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року, 08 січня 2021 року підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо викладених позивачем обставин протиправності наказу податкового органу про проведення самої фактичної перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

При цьому, пунктом 80.7 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

У відповідності до пункту 86.5 статті 86 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом.

Разом із цим, відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як вбачається з тексту наказу від 18 травня 2021 року №1309-п «Про проведення фактичної перевірки», підставою проведення останньої податковим органом зазначено підпункт 191.1.14, підпункт 191.1.16. пункту 191.1 статті 191, підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України та доповідну записку начальника управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області Юлії Зарецької від 17 травня 2021 року №3002вн, для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Так податковим органом вирішено провести фактичну перевірку позивача за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 з 19 травня 2021 року тривалістю 10 діб.

Судом досліджено доповідну записку начальника управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області Юлії Зарецької від 17 травня 2021 року №3002вн, де зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» 24 червня 2019 року зареєстровано акцизний склад за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Гвардійська, 31/1 (нафтобаза - уніфікований номер - 1005139), де в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників зареєстровано 10 резервуарів пального, витратоміри та рівнеміри. Листом ДПС України від 17 березня 2021 року №6623/7/99-00-09-02-02-07 зазначено щодо необхідності проведення звірки даних, поданих таким суб`єктом господарювання до контролюючого органу згідно «Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри» з фактичною наявністю/відсутністю зазначених у Довідці об`єктів за місцем здійснення оптової торгівлі пальним.

Наведе вказує, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість наказу від 18 травня 2021 року №1309-П «про проведення фактичної перевірки».

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6780,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 6780,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180580902, винесене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 30 листопада 2021 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00093460902, винесене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 07 липня 2021 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" штрафів за несвоєчасну подачу добових довідок за 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року, 03 січня 2021 року та 08 січня 2021 року (на загальну суму 6000,00 грн).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, місто Київ, провулок Хрестовий, будинок 2, офіс 405, код ЄДРПОУ 39039648) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6780,00 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник