Рішення

від 07.09.2022 по справі 640/9606/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ № 640/9606/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Житлово-будівельного кооперативу «ТАУН ХАУС 2»

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «ТАУН ХАУС 2» (адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 5-В, кв. 115, ідентифікаційний код 42254235, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) (далі - позивач, ЖБК «ТАУН ХАУС 2») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, ідентифікаційний код 26345558, ел. пошта: info@kga.gov.ua) (надалі - відповідач, Департамент),у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом № 172 від 01 лютого 2021 року, про відмову Житлово- будівельному кооперативу «ТАУН ХАУС 2» у наданні умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 4б, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10-В (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у не розгляді заяви Житлово-будівельному кооперативу «ТАУН ХАУС 2» від 23 лютого 2021 року та 05 березня 2021 року про надання умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 4б, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10-В (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва та ухваленні відповідного Наказу або Рішення;

зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Житлово-будівельному кооперативу «ТАУН ХАУС 2» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4а, 4б, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10-В (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/9606/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що позивачем був поданий пакет документів через Центр надання адміністративних послуг адресованого відповідачу для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, 10б, 10в (мікрорайон «Жуляни» у Солом`янському районі м. Києва.

За приписом ч. 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Відповідач наголосив, що разом із заявою заявником була надано витяг з бази червоних ліній, а не викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 як передбачено законом.

За результатами розгляду відповідач відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, 10б, 10в (мікрорайон «Жуляни» у Солом`янському районі м. Києва на підставі пунктів 1,3 частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Щодо невідповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні відповідач вказав, що згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

З інформації з Містобудівного кадастру Києва, де у схемі планувальних обмежень чітко видно, що ділянка проектування, розташована по вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, 10б, 10в (мікрорайон «Жуляни» у Солом`янському районі м. Києва згідно планувальних обмежень, встановлених Генеральним планом міста Києва на період до 2020 року, проектування за функціональним призначенням відноситься частково до території комунально-складської та частково до території захисної зелені і що може бути в будь-який час перевірена, оскільки дана інформація міститься у відкритому доступі з Публічного геопорталу Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва», що розміщено у відкритому доступі за веб-адресою mkk.kga.gov.ua.

Наміри забудови зблокованого житлового будинку (садибного типу) суперечать визначеному Генеральним планом та Детальним планом мікрорайону Жуляни, затвердженим рішенням Київської міської ради від 16.06.2007 № 796/1457 функціональному призначенню (комунально-складська територія), оскільки, відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» комунальна зона призначена для розміщення підприємств, які забезпечують обслуговування об`єктів та систем соціальної, транспортної, інженерної інфраструктури, а також житлово- комунального господарства і надають послуги мешканцям населеного пункту (п. 7.4.1).

Департамент містобудування та архітектури перевіряє виключно наміри забудови, виключно вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто Генеральному плану міста Києва в якому визначається функціональне призначення земельних ділянок.

Щодо визнання протиправною бездіяльності вказано, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову ЖБК «ТАУН ХАУС 2» відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що позивач разом з заявою на отримання містобудівних умов та обмежень надав відповідачу викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (дані документи додані до позовної заяви) і дане твердження відповідачем не спростоване жодним письмовим доказом. Стосовно намірів забудови відповідач вводить в оману суд про те, що планувальні обмеження, встановлені Генеральним планом міста Києва введені до 2020 року діють в 2021 році. Відповідачем не прийнято до уваги те що цільове призначення усіх ділянок заявлених позивачем до забудови наступне: «Для будівництва та обслуговування житлового будинку» і відноситься до зони особливо режиму забудови, в зв`язку з ґрунтовими водами. Відповідач не спростував конституційне право власника земельної ділянки здійснювати її забудову у відповідності до встановлено цільового призначення. Належних та допустимих доказів відповідач не представив суду про те, що хоч би одна земельна ділянка позивача відноситься повністю або частково до комунально-складської території та території захисної зелені. Обґрунтовуючи свою протиправну бездіяльність вищевказаною нормою закону представник відповідача не навів докази того, що державний орган у вказаний період не працював, а його працівники не отримували заробітну і були відсутні на роботі, тому позивач вважає що суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність при розгляді заяви про надання містобудівних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.01.2021 ЖБК «ТАУН ХАУС 2» звернулось до через Центр надання адміністративних послуг до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з заявою № 68072-005498424-013-16 про видачу містобудівних умов та обмежень на об`єкт «Будівництво зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10-В (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва» (надалі іменований «Об`єкт»).

До заяви додано викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (витяг з бази червоних ліній станом на 07.06.2018, М 1:2000).

Листом від 01.02.2021 № 172 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) відмовило Житлово-будівельному кооперативу «ТАУН ХАУС 2» у наданні умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10-В (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва у зв`язку з:

поданням неповного пакету документів, який визначено ч. 3 ст. 29 Закону, а саме відсутністю зазначених намірів необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

невідповідністю намірів забудови земельних ділянок вимогам містобудівної документації, оскільки земельні ділянки за функціональним призначенням відносяться частково до території комунально-складської та частково до території захисної зелені.

ЖБК «ТАУН ХАУС 2» повторно звернулось з аналогічними заявами 22.02.2021 та 05.03.2021 однак відповіді отримано не було.

Не погоджуючись з відмовою у надані умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу), а також з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (надалі Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною 1 статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Частиною 4 статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

За змістом частини 6 статті 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні.

Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено.

При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною 4 статті 29 Закону № 3038-VI.

Відповідачем за результатами розгляду поданих ЖБК «ТАУН ХАУС 2» документів для отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва прийнято рішення від 01.02.2021 № 172 про відмову в їх наданні.

Підставою такої відмови вказано п. 1, 3 ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, тобто підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а також

2) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд зазначає, що позивачем з метою отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта 19.01.2021 надано до ЦНАП відповідну заяву, до якої було додано витяг з бази червоних ліній станом на 07.06.2018, М 1:2000.

Відповідач у відзиві вказує як на підставу для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень про те, що наданий витяг не є викопіюванням з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Суд відмічає, що наданий позивачем витяг з бази червоних ліній станом на 07.06.2018, виготовлений Комунальною організацією «Інститут Генерального плану м. Києва», є фактично топографо-геодезичним планом Солом`янського району з належним масштабом 1:2000 з нанесенням червоних ліній, що відповідає вимозі п. 3 ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI.

При цьому відповідач як суб`єкт владних повноважень жодним чином не доводить за якими ознаками було визначено, що наданий позивачем витяг не є топографо-геодезичним планом з посиланням на відповідні норми законодавства, а також чому неможливо прийняти до розгляду подану позивачем заяву з урахуванням наданого ним витягу.

Стосовно невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні суд відмічає таке.

Згідно з п. 2, 7, 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Відповідно до абз. 1, 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 3038 план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 3038 детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

В свою чергу, функціональне призначення земельної ділянки слід розуміти як вид використання земельної ділянки, визначений містобудівною документацією. Зазвичай, зокрема, якщо план зонування або детальний план території не затверджено, функціональне призначення земельної ділянки визначається згідно з генеральним планом населеного пункту.

Згідно з п. 3.4 ДБН Б.1.1-14:2012 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ДЕТАЛЬНОГО ПЛАНУ ТЕРИТОРІЇ» функціональне використання (призначення) території - це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Отже, «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними поняттями та в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом міста Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається зі змісту ч. 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 5 даної статті визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру земельні ділянки (кадастрові номери яких: 8000000000:72:579:0064, 8000000000:72:579:0063, 8000000000:72:579:0062, 8000000000:72:579:0061, 8000000000:72:579:0060, 8000000000:72:579:0047, 8000000000:72:579:0046, 8000000000:72:579:0045, 8000000000:72:579:0044, 8000000000:72:579:0043, 8000000000:72:579:0074, 8000000000:72:579:0073, 8000000000:72:579:0072, 8000000000:72:579:0071, 8000000000:72:579:0070, 8000000000:72:579:0059, 8000000000:72:579:0058, 8000000000:72:579:0057, 8000000000:72:579:0056) за адресами: вул. Грушевій, 4, 4а, 46, 4в, 4г, 6, 6а, 66, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10- В (мікрорайон «Жуляни»), що належать на праві приватної власності Житлово-будівельному кооперативу «ТАУН ХАУС 2», мають призначення 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Водночас, діючий Генеральний план міста Києва затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Також, як вбачається з публічного геопорталу Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (http://mkk.kga.gov.ua/), на території міста Києва існують затверджені Київською міською радою детальні плани територій.

Так, зокрема рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 №796/1457 затверджено детальний план території мікрорайону Жуляни в Солом`янському районі м. Києва, про що також вказано на публічному геопорталі Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (http://mkk.kga.gov.ua/).

Згідно з Довідкою (витягом) з містобудівного кадастру - фрагменту основного креслення (функціонального зонування) Генерального плану міста Києва, долученої відповідачем в якості доказів відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, судом встановлено, що земельна ділянка, що розташована між вулицями Яблуневою та Грушевою, згідно з Генеральним планом міста Києва та детальним планом території мікрорайону Жуляни за функціональним призначенням відноситься до комунально-складської території та частково до території захисної зелені.

З урахуванням наведеного, висновок Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) щодо невідповідності намірів забудови земельних ділянок вимогам містобудівної документації є обґрунтованим, а рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень за наведених підстав прийнято правомірно з огляду на невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, як це передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону № 3038.

В контексті розгляду інших заяв позивача від 23.02.2021 та 05.03.2021 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва суд відмічає таке.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з наданням адміністративних послуг.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

Як передбачено ч. 6 ст. 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Водночас, п.п. 3 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19): з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Отже, на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) з дня оголошення карантину 12 березня 2020 року та на момент звернення позивача з заявами зупинено перебіг строків надання адміністративних та інших послуг, визначених законом.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що наразі карантин не припинений, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем строку розгляду питання про надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні, оскільки перебіг цього строку зупинено до дня припинення карантину.

Таким чином, у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у не розгляді заяви Житлово-будівельному кооперативу «ТАУН ХАУС 2» від 23 лютого 2021 року та 05 березня 2021 року про надання умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва зблокованого житлового будинку (садибного типу) по вул. Грушевій, 4, 4а, 4б, 4в, 4г, 6, 6а, 6б, 6в, 6г, 8, 8а, 8б, 8в 8г, 10, 10-А, 10-Б, 10-В (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову ЖБК «ТАУН ХАУС 2» у цій частині відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «ТАУН ХАУС 2» задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Житлово-будівельного кооперативу «ТАУН ХАУС 2» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя К.С. Пащенко