Рішення

від 07.09.2022 по справі 640/38409/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ № 640/38409/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Ющенка Д.А. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біокодекс Україна"доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби Українипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, №68337/0703,

за участю представників:

позивача - Фур`яка Я.А.,

відповідача - Бащинської О.С.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 вересня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, №68337/0703.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.

28 січня 2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДПС у м. Києві в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення ГУ ДПС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

07 лютого 2022 року ТОВ «Біокодекс Україна» подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

26 травня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 16.06.2021 року № 11055/26-15-07-03, № 11160/26-15-07-09, № 11106/26-15-07-10-03, від 02.07.2021 року № 12032/26-15-07-10-02 та наказу від 31.05.2021 року № 4454-п проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна», за результатами якої складено акт від 06.08.2021 року № 62757/ж5/26-15-07-03-01 «Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна» (код за ЄДРПОУ 39331618)».

Висновками даного акту перевірки встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна» вимог:

- ч. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу Украйни, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2992579 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за липень 2018 року на 235349 грн.; за жовтень 2018 року на 259350 грн.; за листопад 2018 року на 4220 грн.; за січень 2019 року на 285434 грн.; за квітень 2019 року на 296377 грн.; за липень 2019 року на 441320 грн.; за жовтень 2019 року на 478580 грн.; за листопад 2019 року на 1121 грн.; за січень 2020 року на 502412 грн.; за лютий 2020 року на 922 грн.; за квітень 2020 року на 139970 грн.; за червень 2020 року на 3284 грн.; за липень 2020 року на 71156 грн.; за вересень 2020 року на 5295 грн.; за жовтень 2020 року на 95366 грн.; за січень 2021 року на 172423 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні», п. 6 національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 693 321 грн., у т.ч. за 2018 рік на 449027 грн., за 2019 рік на 1352549 грн., за 2020 рік на 736564 грн., за І квартал 2021 року на 155181 грн.;

- п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу Украйни внаслідок чого в єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано зведені податкові накладні у кількості 16 шт. на загальну суму 17 955 464,35 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, внаслідок чого встановлено неподання повідомлення за ф. № 20-ОПП про 52 об`єкти через які провадилася діяльність;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. II, III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку за 1,3 квартал 2018 року, 1 квартал 2020 року (в період карантину);

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010№2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2016 року, липень 2018 року;

- п. 1 п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року на загальну суму 10176,12 грн.

03 вересня 2021 року за результатами розгляду заперечення ТОВ «Біокодекс Україна» на акт перевірки від 06.08.2021 року № 62757/ж5/26-15-07-03-01, ГУ ДПС у м. Києві листом за № 84224/6/26-15-07-03-01 висновки вказаного акту перевірки викладено в наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198. З, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу Украйни, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2992579 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за липень 2018 року на 235349 грн.; за жовтень 2018 року на 259350 грн.; за листопад 2018 року на 4220 грн.; за січень 2019 року на 285434 грн.; за квітень 2019 року на 296377 грн.; за липень 2019 року на 441320 грн.; за жовтень 2019 року на 478580 грн.; за листопад 2019 року на 1121 грн.; за січень 2020 року на 502412 грн.; за лютий 2020 року на 922 грн.; за квітень 2020 року на 139970 грн.; за червень 2020 року на 3284 грн.; за липень 2020 року на 71156 грн.; за вересень 2020 року на 5295 грн.; за жовтень 2020 року на 95366 грн.; за січень 2021 року на 172423 гривень;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу, ст. 1, 4, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 6 національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 693 321 грн., у т.ч. за 2018 рік на 449027 грн., за 2019 рік на 1352549 грн., за 2020 рік на 736564 грн., за І квартал 2021 року па 155181 гривень;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платника податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, внаслідок чого встановлено неподання повідомлення за ф. № 20-ОПП про 52 об`єкти через які провадилася діяльність;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. II, III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4, а саме не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку за 1, 3 квартал 2018 року, 1 квартал 2020 року (в період карантину);

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010№2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2016 року, липень 2018 року;

п. 1 п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року на загальну суму 10176,12 гривень.»

10 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі висновків акут перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 68339/0703, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «Біокодекс Україна» збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3 143 715, 00 грн., в тому числі 2 693 321, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 450 394, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 68338/0703, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України ТОВ «Біокодекс Україна» встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 992 579,00 грн.;

№ 68337/0703, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України ТОВ «Біокодекс Україна» застосовано штраф у розмірі 37 740, 00 грн.

Рішенням ДПС від 24.11.2021 року № 26656/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, №68337/0703 залишено без змін, скаргу ТОВ «Біокодекс Україна» - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач їх оскаржив до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

У розумінні п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість вказаної у податковій накладній , до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА» задекларовано у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у сумі -61 003 451 гривень.

Також за вказаний період позивачем задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 0348 829, 00 грн.

У той же час, перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 у загальній сумі 61 003 451 грн. встановлено їх заниження на загальну суму 14 962 888 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за 2018 рік - 2 494 592 грн., за 2019 рік - 7 514 161 грн., за 2020 рік - 4 092 021 грн., за І квартал 2021 року на 862 114 грн..

Також перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 встановлено їх заниження на загальну суму 2992579 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за липень 2018 року на 235349 грн.; за жовтень 2018 року на 259350 грн.; за листопад 2018 року на 4220 грн.; за січень 2019 року на 285434 грн.; за квітень 2019 року на 296377 грн.; за липень 2019 року на 441320 грн.; за жовтень 2019 року на 478580 грн.; за листопад 2019 року на 1121 грн.; за січень 2020 року на 502412 грн.; за лютий 2020 року на 922 грн.; за квітень 2020 року на 139970 грн.; за червень 2020 року на 3284 грн.; за липень 2020 року на 71156 грн.; за вересень 2020 року на 5295 грн.; за жовтень 2020 року на 95366 грн.; за січень 2021 року на 172423 грн.

Зокрема, податковим органом за результатами перевірки встановлено безпідставне включення до складу рядка 2180 «Інші операційні витрати» звіту про фінансові результати маркетингових послуг придбаних у ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» (код 39933946) на загальну суму 14 962,9 тис. грн., у т.ч. в розрізі звітних періодів: за 2018 рік -2 494,6 тис. грн., за 2019 рік - 7 514,2 тис. грн., за 2020 рік - 4 092,0 тис. грн., за І квартал 2021 року на 862,1 тис. Зазначеним порушено вимоги п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» та встановлено не включення до бази оподаткування з податку на додану вартість послуг придбаних з ПДВ, що не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА», а саме маркетингових послуг придбаних у ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» (код 39933946) на загальну суму 2 992 577,39 грн. Зазначеним порушено вимоги частини г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

У той же час, ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА» в підтвердження правомірності включення рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у розмірі -61 003 451 грн. та декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 5 0348 829, 00 грн. надано договір № 27032018 від 27.03.2018 року, укладений між ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» (Виконавець).

Судом встановлено, що за умовами вказаного договору Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії цього Договору, надавати Замовнику послуги по організації маркетингових та/або рекламних заходів в місяцях роздрібного продажу з метою просування на території України товарів під такими торговими марками (знаками для товарів і послуг) як: Ентерол (ENTEROL), Стимол (STIMOL), Отіпакс (ОТІРАХ), Алфлорекс (ALFLOR.EX) (надалі за текстом - "послуги").

Послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором, включають в себе наступний перелік робіт:

- організація внесення товарів (назва нового товару та ТМ) до інформаційних баз продажу;

- організація розміщення інформації про товари в місцях роздрібного продажу;

- організація розміщення товарів в місцях роздрібного продажу;

- організація моніторингу цін на товари в місцях роздрібного продажу та відомостей про їх динаміку;

- організація розміщення інформації про товари на різних (друкованих та інших) носіях мереж роздрібного продажу;

- організація дослідження та аналіз споживчого попиту на товари;

- організація вивчення та дослідження напрямків збуту товарів;

- організація виготовлення та розміщення інформаційних матеріалів, що містят інформацію про товари;

- організації сегментування ринку (клієнтів);

- організація розповсюдження інформації про властивості товарів в місцях роздрібного продажу;

- організація збору інформації (опитування) серед споживачів щодо переваг купівлі та використання товарів в місцях роздрібного продажу; організація проведення аналізу руху та збуту товарів;

- організація послуг з дослідження ринку та проведення роздрібного аудиту;

- організація проведення презентацій для працівників мереж роздрібного продажу;

- організація надання аналітичного звіту щодо кон`юнктури ринку;

- організація заходу, направленого на стимулювання продажів товарів в місцях роздрібного продажу;

- інші послуги, які можуть бути надані Виконавцем Замовнику за цим Договором.

- збір, обробка, аналітичний аналіз даних, отриманих в ході надання послуг і підготовка звіту.

Даний перелік послуг не є вичерпним.

Відповідного п. 1.4 Договору Послуги, обумовлені цим Договором, надаються з метою розповсюдження інформації про товари, торговими марками (знаками для товарів і послуг), зазначеними в п. 1.1. цього договору, формування або підтримання інтересу та споживчого попиту на ці товари у споживачів, сприяння збільшенню обсягів продажу товарів під вказаними торговими марками (знаками для товарів і послуг).

Відповідно до п. 3 Договору вартість послуг визначається Сторонами в Додатковій угоді до цього Договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на підставі рахунку-фактури, наданого Виконавцем, протягом 5 п`яти банківських днів з дати підписання Замовником Акту приймання-передачі послуг за відповідною Додатковою угодою. Оплата послуг Виконавця здійснюється грошовими коштами у безготівковому порядку на його поточний рахунок Виконавця, вказаний в цьому Договорі або у Додатковій угоді. Послуги вважаються оплаченими з дати надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця

Згідно п. 5.1 Договору послуги, надані за цим Договором та відповідними Додатковими угодами, передаються Виконавцем Замовникові шляхом підписання Акту приймання-передачі послуг.

Виконавець зобов`язаний скласти і направити Замовнику Акт приймання-передачі послуг відразу після надання послуг, але не пізніше 7-ми календарних днів з моменту закінчення терміну надання послуг, передбаченого у Додатковій угоді. Акти приймання-передачі послуг повинні бути складені і підписані уповноваженою посадовою особою Виконавця та скріплені печаткою (п. 5.2.1).

Одночасно з Актом Виконавець зобов`язаний надати Замовнику детальний звіт щодо наданих послуг, в якому зазначається вид послуг, їх обсяг, строки та місце надання, інші суттєві умови надання. Звіт надається в паперовій та електронній формі. Звіт в паперові формі підписується посадовою особою виконавця та скріплюється печаткою (п. 5.2.2).

При цьому, п. 5.3.1. Договору визначено, що рекламна продукція, яка необхідна Виконавцю з метою надання послуг,, передбачених в п. 1.2 цього Договору та відповідною Додатковою угодою, може передаватись Замовником в тимчасове безоплатне користування Виконавцеві для надання ним послуг, зазначених в п. 1.2 цього Договору. Передача такої рекламної продукції оформлюється Актом прийому-передачі рекламної продукції, який підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється печатками.

На виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії додаткових угод, актів наданих послуг та звітів про надання послуг до акту.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

З урахуванням приписів пункту 2 частини 9 Закону? ? №996-ХІV акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів,? ? а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Таким чином, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.

Судом з вказаних актів здачі-приймання, встановлено, що ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» надавалися ТОВ "Біокодекс Україна" з метою популяризації продукції, збільшення обсягу продажу продукції під торговими марками «Ентерол®», Стимол®», «Алфлорекс®», «РеКрем®» маркетингові послуги, а саме, шляхом:

проведення для працівників аптечних закладів (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) презентацій про властивості та споживчі якості препарату;

опитування/розповсюдження в аптечних закладах (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) про вказані препарати, їх види властивості та споживчі якості;

надання консультацій в аптечних закладах (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) про вказані препарати, їх види властивості та споживчі якості;

розповсюдження в аптечних закладах (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) про вказані препарати, їх види властивості та споживчі якості.

За результатами дослідження копій вище перелічених первинних судом встановлено, що з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Зокрема, суд звертає увагу, що до кожного акту Виконавцем було підготовлено звіт про надання послуг, який містить інформацію про (1) період надання послуг Виконавцем, (2) зміст господарської операції (розповсюдження інформації, проведення опитувань та презентацій), (3) адреси, за якими здійснювалось надання послуг, (4) питання та варіанти відповідей, що виносились на опитування відвідувачів аптек, матеріали, які використовувались для презентацій та розповсюдження інформації (5) результати опитування, (6) пояснення Виконавця за результатами опитувань та (7) рекомендації Виконавця для покращення показників продажу лікарських засобів Позивача.

Також позивачем надано докази фактичних змін у структурі його активів у результаті отримання послуг від ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА», а саме: підвищення рівня продажу продукції Позивача, що підтверджується витягом з системи PharmXplorer; підвищення показників ролі Позивача на ринку, що підтверджується витягом з системи PharmXplorer; збільшення податкового результату, що підтверджується балансами та звітами про фінансові результати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані первині документи підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника та спростовуються твердження податкового органу про те, що звіти ТОВ "Біокодекс Україна" про надання маркетингових послуг мають лише загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання, що подані позивачем докази за результатами його господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

У той же час, суд зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання відсутні.

Отже, приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про протиправність податкових повідомлення-рішення від 10.09.2021 року № 68339/0703 та № 68338/0703, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

У той же час, щодо податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 року №68337/0703, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача застосовано штраф у розмірі 37 740, 00 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України за неподання підприємством повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням за період вересень 2017 - березень 2020 року.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Пункт 117.2 статті 117 виключено на підставі Закону № 3609-VI від 07.07.2011.

Згідно з пунктом 63.3. статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1. та 8.2. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі. Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Згідно п.п. 16.1.3 п.16.1.ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п.117.1 ст. 117 ПК України.

Згідно п.8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 р. п.8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, було доповнено новим абзацом, а саме у повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач використовував у своїй господарській діяльності орендовані приміщення та транспортні засоби, що не заперечувалося відповідачем у акті перевірки, тобто у нього до 27.07.2020 року не виникало обов`язку щодо сплати податків, оскільки означені об`єкти належать на праві власності іншим юридичним та фізичними особами-підприємцями.

Таким чином обов`язок із подання повідомлення за формою №20-ОПП, щодо орендованих об`єктів оподаткування виник лише з 27.07.2020 року - набрання чинності Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 в новій редакції з урахуванням внесених Наказом Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 р.

Разом з тим, відповідно до п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Суд звертає увагу, що станом на 10.09.2021 року (дату прийняття оскаржуваного рішення) дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не скасовано.

Таким чином, відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП протягом періоду здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, не застосовується.

У зв`язку із вище викладеним, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2021 року №№68337/0703, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 37 740, 00 грн. у зв`язку із не поданням повідомлення ф.№20-ОПП.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокодекс Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, №68337/0703.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокодекс Україна" (РНОКПП 39331618, 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28-А, літера Г) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 09.09.2022 року.