Постанова

від 05.09.2022 по справі 160/14898/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

06 вересня 2022 року справа 160/14898/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 (суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання надати дозвіл

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.08.2021 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Межиріцької сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №373-6/VІІІ від 30.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району»;

- зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволено частково:

- визнано неправомірним та скасовано рішення Межиріцької сільської ради №373-6/VІІІ від 30.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району».

- зобов`язано Межиріцьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.03.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки лише призведе до затягування процесу отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно Протоколу загальних зборів членів фермерського господарства « ОСОБА_2 » №2/20 від 31.03.2020 вирішено приватизувати земельну ділянку загальною площею 196 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1276, що знаходиться на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади (Межиріцької сільської ради) Павлоградського району Дніпропетровської області, яка надана засновнику фермерського господарства в оренду для ведення фермерського господарства, на підставі наказу № 4-3808/15-16-СГ від 20.07.2016, виданому Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та згідно договору оренди земельної ділянки від 30.08.2016, який зареєстрований 01.09.2016 за №1014719412235.

ОСОБА_1 01.04.2020 звернулась до голови Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

До вказаного клопотання було додано, зокрема графічні матеріали із зазначенням земельної ділянки кадастровий номер: за рахунок поділу земельної ділянки площею 196 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1276 (зазначено шляхом штрихування земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1276 ціляком).

Головою фермерського господарства «Балак В.Є.» ОСОБА_2 було подано до голови Межиріцької об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області Монах К.В. клопотання № 01 від 08.01.2021, в якому просив розглянути в тому числі клопотання ОСОБА_1 від 01.04.2020.

Рішенням Межиріцької сільської ради №373-6/VІІІ від 30.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що на графічних матеріалах не вказано бажане місце розташування земельної ділянки, не зазначено розмір земельної частки (паю) та не вказаний вид угідь, земельна ділянка площею 196 га за кадастровим номером 1223582300:01:001:1276 передана терміном на 7 років в строкове платне користування (оренду) гр. ОСОБА_2 .

Вважаючи протиправним таке рішення позивач звернулась до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки, у розмірі земельної частки (паю). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визначення відповідачу зобов`язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки, у розмірі земельної частки (паю), суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути подану ним заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки, у розмірі земельної частки (паю).

Апеляційний суд звертає увагу, що перевірка в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, згідно приписів статті 308 КАС України, здійснюється апеляційним судом в межах вимог апеляційної скарги, а саме позовної вимоги в частині визначення відповідачу зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки, у розмірі земельної частки (паю), що знаходиться на території Межиріцької сільської ради, у задоволенні якої судом було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що судом першої інстанції не враховано висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №825/2228/18, згідно якого у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Для застосування вказаного правового висновку необхідним є встановлення обставини "наявності визначених законом умов" для зобов`язання судом суб`єкта владних вчинити конкретні дії, у даному випадку, - надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

В обґрунтування наявності права, яке порушено відповідачем і яке підлягає захисту, у позовній заяві, позивач послався на правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 01.10.2020 у справі № 120/4116/19-а, згідно якого правова норма, що міститься у статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" надає членам фермерського господарства право на приватизацію земельної ділянки, наданої у користування фермерському господарству. Такими, що надані фермерському господарству вважають і земельні ділянки, надані голові фермерського господарства для його створення.

Апеляційний суд звертає увагу, що 03.11.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 817/1911/17, в якій відступив від висновків, що сформовані та застосовані у постановах від 01.10.2020 у справі № 120/4116/19-а, від 24.11.2020 у справі № 2240/3066/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 17.02.2021 у справі № 811/397/18, від 17.08.2021 у справі № 540/1590/19.

Верховний Суд сформулював інший правовий висновок, який полягає у наступному:

"У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника. Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку".

Зважаючи на наведений правовий висновок Верховного Суду, Апеляційний суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою відсутні, оскільки останньою не надано доказів на підтвердження припинення права користування ФГ " ОСОБА_3 " земельною ділянкою, загальною площею 196 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1276, що знаходиться на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі договору оренди № б/н від 30.08.2016.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині, якою скасовано рішення Межиріцької сільської ради №373-6/УІІІ від 30.03.2021, відповідачем в апеляційному порядку не оскаржено. Відтак, підстави для перевірки в апеляційному порядку рішення суду в цій частині у колегії суддів відсутні.

Стосовно стягнення судових витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем до суду першої інстанції не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, а також доказів оплати послуг за договором про надання правничої допомоги № 5-08/21 від 05.08.2021 апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.09.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий А.В. Суховаров

суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова