Постанова

від 08.09.2022 по справі 420/13401/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/13401/21Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ТОВ «Агрошляхбуд» (надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701, яким ТОВ «Агрошляхбуд» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1040414,00 грн., з яких 912331,00 грн. за податковим зобов`язанням, 228083,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що оскаржуване ППР прийнято недобросовісно та є протиправним, оскільки відповідачем не досліджено, як позивачем виконувалися роботи з використанням товару у якості матеріалів, який, на думку відповідача не був придбаний. Також відповідачем не враховано факт реальності господарських операцій з постачання товару на адресу позивача від контрагента-постачальника ТОВ «ІНДА СТРІ» у червні та липні 2019 року, який встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 року при розгляді справи №420/2565/20. Позивач вважає, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 490001,99 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 122500,25 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти у відповідній частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Також до суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Агрошляхбуд» зареєстровано 23.01.2004 року, номер запису до ЄДР №15341200000000070. Основними видами діяльності ТОВ «Агрошляхбуд» за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 42.91 Будівництво водних споруд; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.21 Будівництво трубопроводів.

На підставі наказу ГУ ДПС від 06.05.2021 року №2825-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Агрошляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, валютного законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати перевірки №115228/15-32-07-01-17/05407344 від 15.06.2021 року (далі - акт перевірки), відповідно до змісту якого перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ «Агрошляхбуд» бітуму дорожнього БНД 60/90, бітумної емульсії ЕКШМ-60, брусу 5x15 мм, досок обрізних хвої 2 сорту, лінолеуму напівкомерційного, лінолеуму паркетного, щебню фракції 5/20 на загальну суму 5473983,90 грн., у т.ч. ПДВ 912331,00 грн. від ТОВ «ТК ГАЛАКТИКА» (код 42600716), ТОВ «ІНДА СТРІ» (код 42677862), ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» (код 42993057), ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» (код 42993324), ТОВ «ВЕНЗЕЛ ПРАЙД» (код 43139263), ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» (змінено назву на ТОВ «СТІЛ ГЛОБА»), (код 42635969) у зв`язку з наступним:

- згідно даних інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних, підсистеми «Архів електронної звітності» та даних поданого до податкового органу додатку №5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено відсутність джерела походження товарів у вищевказаних контрагентів по ланцюгу постачання, невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів;

- аналізом діяльності вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ «Агрошляхбуд» встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, наявністю розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом;

- згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару встановлено неможливість перевезення вищевказаного товару у зв`язку з відсутністю взаємовідносин між зазначеними в товарно-транспортних накладних Відправника, Отримувача та Перевізника;

- згідно наданих до перевірки паспортів, сертифікатів щодо походження придбаної ТОВ «Агрошляхбуд» у вищевказаних контрагентів продукції встановлено відсутність взаємовідносин (фактичного придбання) товарів у виробників чи імпортерів по ланці постачання;

- згідно наявних податкових інформацій (інших матеріалів контрольних дій) складених органами державної податкової служби відносно вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ «Агрошляхбуд» встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), наявність розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.

Перевіркою було встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 912331,00 грн., у т.ч. по періодах: в червні 2019 року на суму 73600,00 грн.; в серпні 2019 року на суму 506563,00 грн.; в вересні 2019 року на суму 32977,00 грн.; в жовтні 2019 року на суму 132729,00 грн.; в листопаді 2019 року на суму 38312,00 грн.; в грудні 2019 року на суму 128150,00 грн..

На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701, яким ТОВ «Агрошляхбуд» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1040414,00 грн., з яких 912331,00 грн. за податковим зобов`язанням, 228083,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента, а тому платник податку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань.

Разом з тим, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 289600,01 грн. по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та на суму 132729,00 грн. по операціям із ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», зазначивши, що складені від імені цих контрагентів первинні документи не можуть бути доказами реальності господарських операцій між позивачем та цими підприємства в силу тих обставин, які встановлені вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20.

Аналіз наведених позивачем в апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги доводів зводиться до наступного:

- суд першої інстанції неправомірно врахував як доказ в цілому вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20 та надав йому невірну правову оцінку з точки зору його приюдиційності для вирішення даного спору в контексті застосування положень ч.6 ст.78 КАС України;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність застосування до позивача штрафної санкції на суму 105 582,25 грн. по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», тобто в розмірі 25% від суми заниження податкових зобов`язань за такими операціями, оскільки для застосування штрафу у такому розмірі згідно положень ст.123 ПК України необхідні докази умисних дій позивача, а такі докази відсутні;

- перевірка, за наслідками якої було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, була проведена незаконно в порушення обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України на час дії в Україні карантину.

ГУ ДПС, стверджуючи про ненадання судом першої інстанції належної оцінки аргументам податкового органу, в своїй апеляційній скарзі фактично послалась на ті ж самі обставини діяльності контрагентові позивача у першому та другому ланцюгах постачання товарів, які відображені в акті перевірки.

Надаючи правову оцінку спірному повідомленню-рішенню, колегія суддів аналізує зміст тих порушень, які відображені в акті перевірки і які стали підставами для винесення спірного повідомлення-рішення, на предмет їх узгодженості з положеннями податкового законодавства, доведеності та відповідності фактичним обставинам справи.

За змістом ст.198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що по операціям, які були досліджені в акті перевірки, позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів, були надані відповідні договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі продукції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

В акті перевірки не висувалось зауважень щодо невідповідності конкретних первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наданих суду матеріалів вбачається, що ТОВ «Агрошляхбуд» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з наступними контрагентами:

- ТОВ «ТК ГАЛАКТИКА» - договір купівлі-продажу від 03.06.2019 року №17, згідно якого ТОВ «ТК ГАЛАКТИКА» (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ «Агрошляхбуд» (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

- ТОВ «ІНДА СТРІ» - договір купівлі-продажу від 03.06.2019 року №17, згідно якого ТОВ «ІНДА СТРІ» (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ «Агрошляхбуд» (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

- ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» - договір купівлі-продажу від 05.08.2019 року №27, згідно якого ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ «Агрошляхбуд» (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

- ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» - договір купівлі-продажу від 01.10.2019 року №11 згідно якого ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ «Агрошляхбуд» (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

- ТОВ «ВЕНЗЕЛ ПРАЙД» - договір купівлі-продажу від 25.11.2019 року №21 згідно якого ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ «ВЕНЗЕЛ ПРАЙД» (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

- ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» (змінено назву на ТОВ «СТІЛ ГЛОБА») - договір купівлі-продажу від 04.09.2019 року №04/09/19, згідно якого ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ «Агрошляхбуд» (Покупець) товарно-матеріальні цінності та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна, кількість, асортимент, терміни поставки визначаються в рахунках - фактурах та видаткових накладних.

Надані позивачем первинні документи по операціям із вказаними постачальниками відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому контрагентами позивача було виписано та зареєстровано на адресу ТОВ «Агрошляхбуд» податкові накладні на загальну суму ПДВ: ТОВ «ІНДА СТРІ» - 475339,00 грн.; ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» 289600,01 грн.; ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» 132729,00 грн.; ТОВ «ВЕНЗЕЛ ПРАЙД» 128150,00 грн.; ТОВ «ТК ГАЛАКТИКА» 73600,00 грн.; ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» 32976,66 грн..

Як зазначено вище, в акті перевірки відповідач, як на підставу порушення позивачем діючого податкового законодавства, посилається на недобросовісність контрагентів позивача та на неможливість здійснення ними господарської діяльності та інше.

Колегія суддів звертає увагу на те, що якщо будь-який контрагент позивача не виконав свого зобов`язання зі сплати відповідних податків, відповідальність та відповідні негативні наслідки настають саме щодо цього контрагента.

В акті перевірки відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ «Агрошляхбуд», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Висновки контролюючого органу стосовно відсутності реальних господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на податковій інформації з АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних стосовно контрагентів позивача, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Однак зі змісту акту перевірки видно, що перевіряючи обставини поставки товарів (робіт /послуг) позивачу його контрагентами не перевіряли, і системного аналізу фінансово-господарських документів по цим операціям не робили.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність у вказаних контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення певних господарських операцій.

Крім того, відсутність основних фондів також не може свідчити про неможливість виконання господарських зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ «Агрошляхбуд» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З наведених підстав, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновками акту перевірки щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «ІНДА СТРІ» на суму 475339,00 грн., ТОВ «ВЕНЗЕЛ ПРАЙД» на суму 128150,00 грн., ТОВ «ТК ГАЛАКТИКА» на суму 73600,00 грн. та ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» на суму 32976,66 грн..

Що стосується висновку суду першої інстанції про нереальність господарських операцій із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», і як наслідок завищення позивачем податкового кредиту по операціям із цими контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції свій висновок щодо операцій з цими контрагентами обґрунтував з посиланням на обставини, які встановлені вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20, стосовно створення та діяльності ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ».

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Отже, у даній справі підставами звільнення від доказування обставин, які стосуються фіктивності створення та діяльності вищевказаних контрагентів можуть бути лише вироки судів, які набрали законної сили.

У вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20 зазначено, ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» були створені із залученням ОСОБА_1 без мети здійснення реальної господарської діяльності, а сам ОСОБА_1 виступив лише номінальним керівником вказаних підприємств без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на вказаних підприємствах, і достовірно розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації зазначених юридичних осіб, оскільки останній та невстановлена досудовим розслідуванням особа домовились, що ОСОБА_1 буде значитися посадовою особою на вищезазначених підприємства, проте до діяльності підприємств він не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів вказаних підприємств будуть займатись інші особи.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.78 КАС України щодо обов`язковості для адміністративного суду обставин, встановлених вироком суду в кримінальному провадженні, а також з урахуванням критерію доведення «поза розумними сумнівом», колегія суддів приходить до висновку, що у даній справи відповідачем належними доказами підтверджені факти фіктивного створення та фіктивної діяльності таких підприємств, як ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», а відтак є доведеним і висновок акту перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача із цими контрагентами.

Встановлені в ході судового розгляду факти фіктивного створення та фіктивної діяльності ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» не можуть залишатися неврахованими судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Надані до матеріалів справи по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» договори та первинні документи, зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, рахунки фактури, тощо, підписані від імені Гріненко Р.В..

У зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи від імені ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» складені не по факту здійснення реальної господарської діяльності та підписані особами, які не підтверджували та не мали наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарських операцій з цими контрагентами позбавляє первинні документи по операціям з ними юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у позивача доказів сплати цим контрагентам вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з реальною господарською діяльністю учасників цих операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком ГУ ДПС про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» на загальну суму 422329,01 грн, та з правомірністю включення такої суми за основним платежем (з урахуванням правил скорочення чисел до цілого 422329,00 грн.) до спірного податкового повідомлення-рішення .

У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року по справі №400/2793/18 сформовано висновок, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, що керівник підприємства не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства (тобто, встановлено факт фіктивного підприємництва), то податкові накладні від імені такого контрагента виписані невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення для звітних податкових та розрахункових документів, з якими ПК України пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Так Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 року по справі №160/5053/20 зазначив, що у постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа №21-421а11), від 01.12.2015 року (справа №21-1661а15), від 02.12.2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у скасуванні спірного податкового повідомлення-рішення на суму ПДВ за основним платежем на суму 422329,00 грн. по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ».

При цьому доводи позивача щодо неправомірності використання при вирішенні даного спору як доказу вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20 внаслідок відсутності посилань на цей вирок в акті перевірки, що в силу вимог абз.2 ч.2 ст.77 КАС України позбавляє податковий орган та суд першої інстанції можливості посилатися на такий вирок, як на доказ, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, доводи акту перевіри щодо завищення позивачем податкового кредиту, в тому числі і по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», ґрунтуються на нереальності таких операцій в силу неможливості проведення такими контрагентами реальної господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1 та 2 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, наданий відповідачем вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20 цілком правомірно був врахований судом першої інстанції як доказ тих обставин, на які посилався податковий орган в акті перевірки, тобто обставин нереальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а належність, допустимість та достовірність такого доказу підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень по кримінальній справі №752/5704/20.

Що стосується доводів позивача про правомірність застосування до позивача штрафної санкції на суму 105582,25 грн. по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», яка дорівнює 25% від суми заниження податкових зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення та доданого до нього розрахунку штрафних санкцій, таким рішенням на підставі ст.123 ПК України застосовані штрафні санкції в розмірі 25% від суми заниження податкових зобов`язань (т.1 а.с.17).

Положеннями пунктів 123.1 та 123.2 ст.123 ПК України передбачено наступне:

- вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

- діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Частиною 2 п.109.1 ст.109 ПК України встановлено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Ні в розрахунку штрафних санкцій, ні поданих відповідачем у даній справі запереченнях на позов, апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу податковий орган жодним чином не обґрунтував правомірність застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 25% згідно п.123.2 ст.123 ПК України.

Наведені в акті перевірки обґрунтування висновку про нереальність вчинених позивачем господарських операцій із зазначеними вище контрагентами не дають обґрунтованих підстав суду стверджувати, що дії позивача по проведенню таких операцій із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» підпадають під ознаки, які наведені у частини 2 п.109.1 ст.109 ПК України і свідчать про умисність таких дій.

Враховуючи ненадання відповідачем достатніх та безумовних доказів того, що позивач удавано та цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог Податкового кодексу України по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ», колегія суддів погоджується з доводами позивача про необґрунтованість застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції в розмірі 25% від суми заниження податкових зобов`язань, і вважає, що внаслідок заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по операціям із ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ» та ТОВ «КАТРАНС КОМПАНІ» за основним платежем на суму 422329,00 грн., то правомірним буде застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції в розмірі 10% визначеного податкового зобов`язання, тобто в сумі 42233,00 грн..

(422329,00 грн. х 10% = 42232,90 грн., що з урахуванням правил скорочення чисел до цілого складає 42233,00 грн.).

Таким чином, спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню на загальну суму 675852,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 490002,00 грн., та за штрафними санкціями на суму 185850,00 грн..

Викладені в доповненнях до апеляційної скарги позивача доводи про неправомірність перевірки, за наслідками якої було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, з причин проведення її в порушення обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України на час дії в Україні карантину, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.2 ст.159 КАС України).

Окрім позовної заяви, позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції подав також в письмовому вигляді заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення (т.4 а.с.5-7), клопотання про приєднання додаткових доказів (т.4 а.с.9-10), заяву про виклик свідків (т.6 а.с.142), заяву про поновлення процесуальних строків та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.6 а.с.190-191), заперечення проти клопотання відповідача про зупинення справи (т.6 а.с.194-195).

В жодному з цих письмових документів позивач не оскаржував дії та рішення відповідача, які стосуються організації та проведення перевірки, за наслідками якої було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, а також не наводив доводів про незаконність перевірки в якості підстави для задоволення позову.

Виходячи з цього, в силу приписів ч.5 ст.308 КАС України колегія суддів відхиляє викладені в доповненнях до апеляційної скарги позивача доводи про неправомірність перевірки, як такі, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру штрафної санкції, на суму якої підлягає скасування спірне податкове повідомлення-рішення, підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частині рішення суду першої інстанції в новій редакції.

Також у зв`язку зі зміною розміру штрафної санкції, на суму якої підлягає скасування спірне податкове повідомлення-рішення, підлягає також і зміна визначеного судом першої інстанції пропорційного розміру судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, який підлягає поверненню позивачу за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 17106,21 грн..

Оскільки загальна сума, на яку були скасовані спірне повідомлення-рішення склала 675852,00 грн., що дорівнює 59,26% від загальної суми за спірним повідомленням-рішенням (1 140 414 грн.), то на користь позивача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір при поданні позову в розмірі 10137,14 грн. (17106,21 грн. х 59,26%).

Відтак, в новій редакції також підлягає і викладенню абзац 4 резолютивної частині рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 11878,03 грн., виходячи з суми податкових зобов`язань в розмірі 527911,00 грн., на яку суд першої інстанції відмовив у скасуванні спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції було змінено лише в частині суми штрафної санкції, шляхом зменшення її з 105582,25 грн. до 42232,90 грн., то апеляційна скарга позивача була задоволена частково лише на суму 63349,35 грн., що складає 12% від суми 527911,00 грн., яку оскаржував позивач в рамках даного апеляційного перегляду.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1425,36 грн. (11878,03 х 12%).

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» задовольнити частково

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року змінити, шляхом викладення абзаців другого та четвертого цього рішення в новій редакції:

«Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 490002 (чотириста дев`яносто тисяч дві) грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 185850 (сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн.»;

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрошляхбуд (вул.Братів Лизогубових, 1, с.Прохорове, Іванівський район, Одеська область, 67200, код ЄДРПОУ 05407344) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 10137 (десять тисяч сто тридцять сім) грн. 14 коп.».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрошляхбуд (вул. Братів Лизогубових, 1, с. Прохорове, Іванівський район, Одеська область, 67200, код ЄДРПОУ 05407344) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1425 (тисяча чотириста двадцять п`ять) грн. 36 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.