Ухвала

від 08.09.2022 по справі 160/6521/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

09 вересня 2022 року

справа № 160/6521/20

адміністративне провадження № К/990/24444/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року

у справі №160/6521/20

за позовом Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТРЕД БОРИСПІЛЬ»

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

8 вересня 2022 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №160/6521/20 предметом спору в якій є визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка полягає у не анулюванні реєстрації платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальність «ОПЕРАТОР АГРО» та не знятті з обліку договору про спільну діяльність №16/1-СД від 19 жовтня 2016 року, як такий що є припиненим (розірваним), зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії, передбаченні чинним в Україні законодавством, а саме: анулювати реєстрацію платника ПДВ - Товариства з обмеженою відповідальність «ОПЕРАТОР АГРО» - у зв`язку з припиненням дії Договору про спільну діяльність № 16/1-СД від 19 жовтня 2016 року та зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з обліку Договір про спільну діяльність №16/1-СД від 19 жовтня 2016 р., як такий що є припиненим (розірваним).

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, позивач, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, про відсутність висновоку Верховного Суду, щодо застосування норми підпункту «з» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України. Крім того, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не дослідження судом зібраних у справі доказів..

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися

Скаржником не наводиться належного обґрунтування у чому саме полягає помилка суду при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, що в свою чергу не узгоджується із підставами касаційного оскарження, передбаченим пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Усі доводи позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що не є належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього кодексу.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

З поданої втретє касаційній скарги вбачається, що усі доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, побудовані на тлумаченні норм права, має майже ідентичний зміст попередньо поданих касаційних скарг, які були повернуті Верховним Судом, додаткових обґрунтувань не містить.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №160/6521/20 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТРЕД БОРИСПІЛЬ» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова