Рішення

від 13.08.2020 по справі 757/39467/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39467/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

учасники справа:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідача - Повєткін Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, Адвокатського об`єднання «А.М.А.ЛЕКС ГРУП» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, Адвокатського об`єднання «А.М.А.ЛЕКС ГРУП» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує на незаконність направлення адвокатом Куцерубовою Т.М. адвокатського запиту щодо надання інформації про гр. ОСОБА_1 щодо його звернення за медичною допомогою до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Вказує на те, що протиправними діями Олександрівської клінічної лікарні м. Києва щодо розголошення лікарської таємниці про позивача, завдали останньому моральної шкоди у формі душевних страждань. Просить стягнути з Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1,00 грн., стягнути з Адвокатського об`єднання «А.М.А.ЛЕКС ГРУП» моральну шкоду в розмірі 1,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Адвокат Адвокатського об`єднання «А.М.А.ЛЕКС ГРУП» Куцерубова Т.М. в судове засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки позивача, викладені в позовній заяві, є помилковими, а наведена на підтвердження своїх позовних вимог аргументація є безпідставною та у повній мірі спростовується правовими нормами та іншими положеннями чинного законодавства.

Представник відповідача Олександрівської клінічної лікарні м. Києва просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що лікарнею не було порушено право позивача на таємницю про стан здоров`я позивача. Чинним законодавством факт не звернення за медичною допомогою не віднесено до права фізичної особи на таємницю про стан здоров`я.

Суд, заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, прийшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 31.05.2018 року на адресу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва надійшов адвокатський запит адвоката Куцерубової Т.М., в зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_2 , що є потерпілою від дій позивача ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення №760/11373/18 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України (вчинення домашнього насильства).

07.06.2018 року адміністрація Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, листом №1241/01 надала відповідь на адвокатський запит про те, що позивач до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, у період з 28.05.2018 і по теперішній час за медичною допомогою не звертався, в базі даних лікарні не зареєстрований.

14.06.2018 року позивач звернувся до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва із зверненням про спростування факту не звернення до лікарні.

18.06.2018 року адміністрація Олександрівської клінічної лікарні м. Києва листом №1334/01 надала відповідь про те, що в зв`язку з технічним збоєм, станом на 07.06.2018 року інформація щодо звернень за медичною допомогою до лікарні у період після 26.05.2018 до єдиної бази даних лікарні не була внесена. Разом з тим, було повідомлено, що 28.05.2018 року, ОСОБА_1 звертався до пункту невідкладної офтальмологічної медичної допомоги Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. За результатами медичного огляду та наданої медичної допомоги, ОСОБА_1 було видано довідку №392 від 28.05.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Таким чином, відповідачем не було порушено права позивача на таємницю про стан здоров`я.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Таким чином, звернення із адвокатським запитом є професійним правом адвоката, яке надане йому нормами чинного законодавства України для здійснення адвокатської діяльності та надання клієнту необхідної правової допомоги відповідно до укладеного з ним договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2018 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «А.М.А.ЛЕКС ГРУП» укладено договір про надання правової допомоги №35, на підставі якого 31.05.2018, адвокату Куцерубовій Т.М. виданий ордер серії КС №167250 для представництва та захисту інтересів клієнта у Солом`янському районному суді м. Києва під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №760/11373/18 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .

В ході ознайомлення із матеріалами справи про адміністративне правопорушення, адвокату стало відомо, що позивач, обґрунтовуючи своє неприбуття 31.05.2018 року для обов`язкової участі в судовому засіданні, про час та місце якого був належним чином повідомлений, надав до суду незавірену належним чином копію медичної довідки Олександрівської клінічної лікарні м. Києва №392 від 28.05.2018, вих. №43/8165 про його звернення до пункту невідкладної медичної допомоги з приводу отримання ним хімічного опіку обох очей.

До того ж, як зазначено в матеріалах відзиву на позовну заяву, зазначена копія медичної довідки викликала об`єктивні сумніви щодо її достовірності, оскільки не була засвідчена належним чином та містила рукописний текст, який важко було розібрати, зокрема, посаду та прізвище лікаря, який видав довідку.

З огляду на вищевикладене, для надання передбаченої умовами договору правової допомоги клієнту шляхом сприяння забезпеченню захисту її прав та законних інтересів, як потерпілої від адміністративного правопорушення, адвокатом, на адресу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва був направлений адвокатський запит на отримання інформації, необхідної для надання правової допомоги, а саме інформації щодо дійсності факту звернення позивача за медичною допомогою, яка б підтвердила або спростувала факт навмисного ухилення позивача від участі у розгляді справи.

Отриманий у відповідь на адвокатський запит лист Олександрівської клінічної лікарні м. Києва вих. №1241/01 від 07.06.2018, який спростував факт звернення позивача за медичною допомогою та його реєстрацію у базі даних лікарні, був наданий адвокатом до Солом`янського районного суду м. Києва разом з клопотанням про доручення доказів до справи під час судового засідання 11.06.2018 року.

За результатами розгляду справи Солом`янським районним судом м. Києва винесено постанову від 11.06.2018, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, адвокатський запит було направлено адвокатом відповідно до його професійного права, передбаченого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та з додержанням усіх вимог діючого законодавства, встановлених для письмового звернення адвоката до відповідних органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Враховуючи вищевикладене, запитувана у адвокатському запиті та отримана інформація стосувалася виключно спростування зазначеного позивачем факту його звернення за медичною допомогою, а, отже, не є ані конфіденційною інформацією, ані медичною таємницею, оскільки положеннями чинного законодавства, не віднесено до права фізичної особи на таємницю про стан здоров`я саме факт не звернення за медичною допомогою.

За таких обставин, викладені в позовній заяві твердження позивача щодо порушення його прав відповідачами не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені документально.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що твердження, викладені стороною позивача у позовній заяві щодо спричинення йому моральної шкоди внаслідок дій/бездіяльності відповідачів, не знайшли свого підтвердження в наявних у матеріалах справи доказах.

Також стороною позивача не надано доказів в обґрунтування заподіяння позивачу моральних страждань внаслідок дій/бездіяльності відповідачами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про інформацію», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, ч. 1 ст. 286, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, Адвокатського об`єднання «А.М.А.ЛЕКС ГРУП» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1

Відповідачі: Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, 01601, м. Київ, вул. Щовковична, 39/1, код ЄДРПОУ 01994095

Адвокатське об`єднання «А.М.А.ЛЕКС ГРУП», 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24, код ЄДРПОУ 39700545

Суддя Р.В. Новак