Рішення

від 31.08.2022 по справі 941/583/20

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 рокусмт ПетровеСправа № 941/583/20 Провадження № 2/941/8/22

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду в смт. Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товаристава з обмеженою відповідальністью «АГРО - ІНГУЛЕЦЬ» Петрівського району Кіровоградської області, державного реєстратора Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Григор Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи тим, що є власником земельної ділянки з реєстраційним номером 157371235249, кадастровий номер 3524983000:02:000:5028, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Йосипівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, розміром 1,98 га, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №9044197, виданого 23.09.2009 року. 07 квітня 2020 року позивачу стало відомо, що існує договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем 03.04.2020 року строком на 49 років, що зареєстрований 07.04.2020 року державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Григор Мариною Олександрівною, про що вчинено запис 07.04.2020 року за №206222021. Однак, позивач вказує на те, що не укладала вищевказаного договору оренди з відповідачем, тому змушена звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача товаристава з обмеженою відповідальністью «АГРО - ІНГУЛЕЦЬ» Петрівського району Кіровоградської області в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач державний реєстратор Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Григор Марина Олександрівна в судове засідання не з`явилася, подала відзив на позов в якому просила відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без її участі.

Суд заслухавши сторони, дослідивши документи справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з реєстраційним номером 157371235249, кадастровий номер 3524983000:02:000:5028, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Йосипівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, розміром 1,98 га, що підтверджується копією державного актуу на право власності на земельну ділянку серії КР №9044197, виданого 23.09.2009 року (а.с.6).

07 квітня 2020 року позивач дізналася, що на даний час існує договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем 03.04.2020 року строком на 49 років, що зареєстрований 07.04.2020 року державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Григор Мариною Олександрівною, про що вчинено запис 07.04.2020 року за №206222021 (а.с.7-8).

Однак, позивач вказує на те, що не укладала вищевказаного договору оренди з відповідачем, тому змушена звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідностіз ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовамидоговоруєумови пропредмет договору, умови,що визначені законом якістотніабоєнеобхіднимидля договорів даного виду,а також усі ті умови,щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

На підставі ст. 203ЦКУкраїнивизначено, щозмістправочинунеможесуперечити

цьомуКодексу, іншимактамцивільногозаконодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявленняучасникаправочинумаєбутивільнимівідповідатийоговнутрішнійволі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦКУкраїни, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 208 ЦКУкраїни, у письмовій формі належить вчиняти

правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч.1ст. 215ЦКУкраїни, підставою недійсності правочину єнедодержання вмомент вчиненняправочину стороною(сторонами) вимог,які встановлені частинами першою - третьою,п`ятою ташостоюстатті203цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦКУкраїни, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦКУкраїни,нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В ході судового розгляду справи за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 06.105.2021 року, було призначено та проведено судово - почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком вказаної судово - почеркознавчої експертизи №1697/1698/1699 -21 від 14.09.2021 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди землі, укладеному 03.04.2020 року від імені ОСОБА_1 із ФГ «ІНТЕРАГРОКОМ» в особі директора Гончаренко І.О. на оренду земельної ділянки площею 1,98 га кадастровий номер 3524983000:02:000:5028, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідування її справжньому підпису (а. с.156-163).

Тобто, підписання договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним, що передбачено ст. ст. 203, 215 ЦПК України.

Крім цього, відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав

допускається виключно з одночасним визнанням зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства.

Отже, суд при задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі, з метою забезпечення можливості належного виконання судового рішення, у рішенні має зазначити про припинення права оренди земельної ділянки згідно спірного договору.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі № 145/2047/16-ц звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

В даній справі позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачці як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у справі, що зазначалася вище, констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову щодо визнання недійсним договору оренди землі, наведені позивачем у позовній заяві та в поясненнях, що були надані в судовому засідані, а також заперечення які надаються стороною відповідача, в задоволені позову необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки недійсністю договору про оренду землі від 03.04.2020 року, посилаючись на правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України, зазначені вимоги також не підлягають задоволеню.

Зазначене повністю підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного суду у справі 145/2047/16-ц викладеними у постанові від 16.06.2020 року. Даною постановою відсуплено від висновку Великої Палати Верховного Суду висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Крім цього, враховуючи висновки Великої патати Верховного Суду України, які викладенні в Постанові від 16.06.2021 року по справі за №145/2047/16-ц, п.7.27 визнано, що належним та ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод в користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення земельних ділянок.

Відповідно доч.3 ст. 12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України,обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач довела те, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки з відповідачем, але обрала не належний та неефективний спосіб захисту своїх прав.

Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 203, 204, 207, 208, 215, 216, 236, 638 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 78, 81 ЦПК України, Законом України «Про оренду землі» та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав».

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товаристава з обмеженою відповідальністью «АГРО - ІНГУЛЕЦЬ» Петрівського району Кіровоградської області, державного реєстратора Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Григор Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 12 вересня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко