Постанова

від 11.09.2022 по справі 904/9228/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9228/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 ( суддя В.О. Татарчук ., повний текст рішення складено 07.02.2022р.) у справі № 904/9228/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНАГРОХІМ" (Донецька область, м. Лиман)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" (Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Іларіонове)

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагрохім» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ Груп Україна» про стягнення збитків на загальну суму 132 134,40грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем було допущено порушення чинного законодавства та зобов`язань за договором поставки №2011/2020 від 20.11.2020 в частині належної реєстрації податкової накладної, внаслідок чого позивач зазнав збитки в розмірі 106 560грн. у зв`язку з неможливістю включення зазначеної суми до податкового кредиту та, відповідно, неможливості зменшення суми своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

Не погодившись з таким рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- матеріалами справи спростовуються твердження позивача стосовно протиправної бездіяльності, оскільки відповідачем було складено та направлено податкову накладну до податкового органу, однак контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в її реєстрації;

- відповідачем здійснювалися дії щодо усунення обставин, які стали підставою для зупинення реєстрації податкових накладних; надавалися податковому органу документи, необхідні для здійснення такої реєстрації, а також оскаржувалися в судовому порядку рішення податкового органу про відмову в реєстрації накладних;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків у зв`язку з втратою права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі « 160/7755/21 встановлено, що зупинення та відмова в реєстрації податкової накладної відбулося внаслідок протиправних дій ДПС України, а не ТОВ «ЕМ ГРУП Україна», що свідчить про відсутність складу господарського правопорушення.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі просить долучити до матеріалів справи копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, адвокатських запитів до ДПС України та відповіді на них, докази відкритого виконавчого провадження та численні звернення до компетентних органів з метою виконання рішення суду. При цьому, скаржник вказує, що зазначені докази не були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції, оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду залишено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2007.2021 без змін і вона винесена пізніше, ніж рішення суду у даній справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/9228/21. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ Груп Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донагрохім» (покупець) було укладено договір поставки № 2011/2020.

Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві мінеральне добриво селітра аміачна (товар), а покупець прийняти та оплатити товар загальною вартістю, що дорівнює сумі вартості всіх партій товару, який буде поставлено згідно специфікацій на виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 2.8 договору, постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні згідно з чинним законодавством України.

25.02.2021 між сторонами було підписано специфікацію № 5.

Відповідно до умов вказаної специфікації сторони погоди поставку товару аміачної селітри марки «Б» біг-бег 500кг, ГОСТ 2-2013 Країна походження Казахстан, Код товару УКТЗЕД 3102309000 на загальну суму 1825526,40грн.

Згідно з п. 2 специфікації строк поставки: грудень 2020 року.

На виконання умов договору, позивачем була зроблена передоплата за мінеральні добрива - селітру аміачну марки «Б» у сумі 639 360грн., у тому числі ПДВ 106 560грн. , що підтверджується платіжним дорученням №914 від 04.03.2021.

Відповідач поставив позивачу селітру аміачну марки «Б» на суму 639 360грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-077 від 07.03.2021.

За даними позивача в порушення наведених норм чинного законодавства та положень договору поставки №2011/2020 від 20.11.2020 ТОВ «ЕМ Груп Україна» не була зареєстрована відповідна податкова накладна.

19.11.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями за період березня 2021 року по договору поставки №2011/2020 від 20.11.2020, специфікація №5 від 25.02.2021 на поставку мінеральних добрив селітри аміачної марки «Б» у біг-бегах або здійснити відшкодування збитків у вигляді ПДВ в сумі 106560грн та 24% річних процентів за користування кредитом в розмірі 25574,40грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без реагування, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення збитків на загальну суму 132 134,40грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 201.1, абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

При цьому, для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Щодо досліджуваної справи, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п.201.10 ст. 201 ПК України належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 106560 грн, а відтак, розмір збитків в сумі 106560,00грн. доведено позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суми ПДВ до податкового кредиту позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків в сумі 25574,40грн у вигляді сплачених 24% річних про кредитному договору з Ощадбанком у зв`язку з використанням кредиту для погашення податку на додану вартість у розмірі ПДВ за незареєстрованою податковою накладною за період з березня по листопад 2021 року, колегія суддів виходить з наступного.

04.06.2019 між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк) і товариством з обмеженою відповідальністю «Донагрохім» (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту №104.10-35/К-54/19.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк протягом строку дії ліміту, надає позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з рахунку в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах ліміту овердрафту, внаслідок чого на зазначеному рахунку виникає дебетове сальдо.

За приписами п. 2.8 договору, банк встановлює ліміт овердрафту по рахунку позичальника № 26000300797659.

Згідно з пунктом 3.1 договору, процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою процентною ставкою. Розмір процентної ставки, яка застосовується при розрахунку процентів за користування овердрафтом, визначається залежно від фактичного періоду користування кредитом та процентної ставки, яка застосовується за відповідний період строку безперервного користуванні овердрафтом чи після його закінчення, а саме, якщо строк безперервного користування овердрафтом становить:

- до 7 днів (включно) - розмір процентної ставки становить 20 % річних;

- від 8 до 14 днів (включно) - розмір процентної ставки - 20,25% річних;

- від 15 до 30 днів (включно) - розмір процентної ставки - 20,75% річних;

- від 31 до 60 днів (включно) - розмір процентної ставки - 21,25% річних

- більше 60 днів - розмір процентної ставки - 24% річних.

Проценти за відповідною процентною ставкою за користування овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою, і діють до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки.

Як встановлено господарським судом та ця обставина підтверджується представленими в матеріали справи доказами, позивачем, внаслідок позбавлення податкового кредиту у сумі 106560грн з вини відповідача, було перераховано до державного бюджету за рахунок кредитних коштів за вказаним договором про надання кредиту (овердрафту) податок на додану вартість у розмірі 62682грн (платіжне доручення №963 від 31.03.2021) і 88400грн (платіжне доручення №1023 від 28.04.2021).

Відтак, сума збитків позивача у вигляді 24% відсотків річних по зазначеному кредиту за період з березня по листопад 2021 року становить 25574,40грн.

Отже, збитки в сумі 25574.40 заявлені цілком обгрунтовано та підлягають задоволенню.

У цьому зв`язку підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Вказане спростовує доводи скаржника про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків у зв`язку з втратою права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Що стосується наданих до апеляційної скарги доказів на обгрунтування відсутності вини відповідача у порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, а саме: копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №160/7755/21, адвокатських запитів до ДПС України та відповідей на них, доказів відкритого виконавчого провадження та чисельних звернень до компетентних органів з метою виконання рішення суду, які не були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції, оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду залишено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі №160/7755/21 без змін і вона винесена пізніше, ніж рішення суду у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, але не виключно: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність.

За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 06.12.2021 відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказана ухвала суду відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 10.12.2021 (а.с.52).

При цьому, рішення господарським судом прийнято майже через два місяці після отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості надати свої заперечення проти позову до суду першої інстанції та повідомити суду про наявність судового рішення від 20.07.2021 у справі №160/7755/21 та перегляд цього рішення судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів відзначає, що відповідач також не був позбавлений можливості заявити клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, відповідно до якого провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Наведене свідчить лише про пасивну поведінку відповідача та недобросовісне виконання визначених ст. 42 ГПК України обов`язків учасника справи.

Враховуючи наведене, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі № 904/9228/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК Украни.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.Г.Іванов