Рішення

від 11.09.2022 по справі 910/5394/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2022Справа № 910/5394/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТТ+» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сервіс» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд.11) про стягнення 105 679,06 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.07.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТТ+» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 105 679,06 грн., та була передана 05.07.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №051218-1 від 05.12.2018 не здійснив повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 83411,29 грн, пеню у розмірі 9511,14 грн, інфляційні збитки у розмірі 11577,45 грн та 3% річних у розмірі 1179,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.08.2022 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив -заперечення на позовну заяву.

Відповідно до останнього, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог зокрема з наступних підстав.

Як стверджує представник відповідача в позовній заяві позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість за Договором поставки №051218-1 від 05.12.2018, що не відповідає дійсності, оскільки строк дії вказаного договору завершився 31.12.2020. Господарська операція з поставки товару за видатковою накладною від 07.12.2021 № 779 здійснювалась після завершення строку дії вказаного договору, тому умови цього договору ніяким чином не можуть застосовуватись до вказаної господарської операції, в тому числі щодо строків оплати. Разом з тим, позивач не звертався до відповідача в порядку ст. 530 ЦК України з письмовою вимогою здійснити оплату товару, тому у відповідача не виникало зобов`язання щодо оплати отриманого товару і відповідач не допускав порушення строків розрахунків за отриманий товар.

Відповідач підтверджує, що між позивачем і відповідачем дійсно укладався Договір поставки №051218-1 від 05.12.2018 та зазначив, що згідно пункту 6.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2019 р.

Відповідно до пункту 6.2 Договору якщо жодна зі Сторін за 30 календарних днів до закінчення погодженого п.6.1 строку не повідомить письмово іншу Сторону про намір припинити дію Договору, у такому випадку строк дії Договору буде автоматично продовжено на наступний календарний рік.

Відтак на думку представника відповідача, сторони погодили продовження строку дії Договору тільки на один календарний рік після дати, вказаної в пункті 6.1 Договору (після 31.12.2019).

Разом з тим, як стверджує відповідач сторони не укладали ніяких додаткових угод про продовження строку дії Договору.

Таким чином на думку представника відповідача, строк дії Договору завершився 31.12.2020, а тому застосовувати штрафні санкції та стягувати основну заборгованість, позивач не має права.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

05.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс" (далі - покупець) укладено договір поставки №051218-1 (далі - договір) умовами пункту 1.1 якого визначено, що продавець бере на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти його від продавця та оплатити в порядку і строки, погоджені цим договором.

Умовами пункту 1.2 договору визначено, що перелік, найменування та ціна товару, що є предметом договору, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Загальний обсяг товару, який постачається відповідно до цього договору, визначається його кількістю та асортиментом за всіма партіями товару, які продавець зобов`язується передати покупцю відповідно до умов цього договору та протягом його дії (пункту 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, поставка товару в кожному окремому випадку здійснюється за видатковою накладною у такому порядку: - сторони погоджують істотні умови договору, покупець оформлює та передає продавцеві письмове замовлення на товар, яке містить інформацію, зокрема, щодо переліку, вартості, кількості товару, умов оплати, строку поставки та інших умов, які сторони вважають за доцільне узгодити; продавець, отримавши замовлення, виставляє покупцю рахунок, де зазначається найменування, кількість, асортимент, ціна товару і передає такий рахунок покупцеві; покупець, отримавши рахунок, оплачує його в порядку та на умовах визначеним цим договором; покупець отримує товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; продавець передає покупцю оригінали рахунку та видаткової накладної.

Зобов`язання продавця, щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару покупцю (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах DDP (в редакції Інкотермс 2010). Місце поставки товару - склад покупця за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 11.

Товар передається та приймається уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної. Датою поставки товару є дата, що зазначена у видатковій накладній, яка надається продавцем покупцю одночасно із отриманням доручення та передачею товару (пункт 3.2 договору).

Умовами пунктів 3.3 та 3.4 договору визначено, що прийняття товару підтверджується підписами сторін або їх уповноважених представників у видатковій накладній. В разі застосування служби доставки замість видаткової накладної використовується квитанція про відправку кур`єром чи службою доставки, погодженою з покупцем. Приймаючи товар від продавця покупець підтверджує, що йому надано всю необхідну інформацію щодо правил користування товаром, умов його транспортування та зберігання, а також іншу інформацію щодо товару та його властивостей.

Загальна сума договору визначається, виходячи з цін, асортименту і загальної кількості (за всіма партіями) товару, яку покупець зобов`язується сплатити продавцеві відповідно до умов цього договору та протягом його дії і складається із сум усіх видаткових накладних до нього (пункт 4.1 договору).

Ціни на товар, що є предметом цього договору, є договірними і визначаються сторонами у замовленнях, рахунках та видаткових накладних (пункт 4.2 договору).

Умовами пунктів 4.3 та 4.4 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця, зазначений у даному договорі або на інший, визначений продавцем рахунок. Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після доставки.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення погодженого строку не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору, у такому випадку строк дії договору буде автоматично продовжено на наступний календарний рік (пункти 6.1 та 6.2 договору).

Пунктами 6.3 - 6.4 Договору сторони передбачили, що договір не може бути змінений або розірваний достроково в односторонньому порядку крім випадків порушення будь-якою Стороною істотних умов договору. Внесення змін або дострокове розірвання договору допускається тільки за взаємною згодою обох Сторін шляхом укладання письмової додаткової угоди:

Сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, повинна надіслати другій Стороні письмову пропозицію про внесення змін або розірвання Договору.

Сторона Договору, яка отримала пропозицію про зміну чи розірвання Договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду.

- у разі, якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована Сторона має право передати спір на вирішення суду.

- якщо судовим рішенням Договір змінено або розірвано, Договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності судовим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено цим рішенням.

Одностороння відмова від виконання умов даного договору будь-якою із Сторін не допускається.

Розділом 8 договору сторони передбачили наступне.

Сторони повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту (п. 8.1).

У випадку порушення строків поставки (передачі, відвантаження) товарів (якщо строк був попередньо узгоджений), Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставлених у строк товарів, за кожний день прострочення (п. 8.2).

У разі затримки приймання товарів Покупцем від Продавця (якщо строк був попередньо узгоджений) зі складу останнього, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неприйнятих у строк товарів, за кожний день прострочення прийому товарів (п. 8.3).

У разі прострочення оплати за товар, відповідно до умов оплати, передбачених п.п.4.4., 4.5. цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційні витрати від вартості неоплаченого у строк товару, за кожен день прострочення оплати (п. 8.4).

Сторона, яка сплатила неустойку (штраф, пеню), не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі та належним чином (п. 8.5).

Так позивачем було поставлено за видатковою накладною №779 від 07.12.2021 до договору №051218-1 від 05.12.2018 товар, а саме кабель ОКТБг-М(2,7)П-2*12Е1-0,36ФЗ,5/0,22Н18-24 на загальну суму 83 411,29 грн, вищевказана накладна підписана сторонами без зауважень та скріплена їх печатками.

Оскільки відповідачем поставлений товар оплачено не було, позивач просить стягнути з відповідача 105 679,06 грн, з яких: основний борг у розмірі 83411,29 грн, пеню у розмірі 9511,14 грн, інфляційні збитки у розмірі 11577,45 грн та 3% річних у розмірі 1179,18 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує представник відповідача у поданому відзиві-запереченні на позовну заяву, що укладений між сторонами 05.12.2018 договір поставки №051218-1 припинив свою дію, а додаткових угод про продовження строку дії договору між сторонами не укладалось, а також враховуючи що позивач у порядку ст. 530 ЦКУ України не звертався до відповідача з вимогою оплатити товар, відповідач рахує, що останнім не порушено строки оплати.

Суд критично відноситься до тверджень представника відповідача з огляду на наступне.

Так, пункти 6.1 та 6.2 договору, сторони передбачили, що Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення погодженого строку не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору, у такому випадку строк дії договору буде автоматично продовжено на наступний календарний рік.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що останнім було повідомлено позивача письмово про намір припинити дію договору, а відтак відповідно до вищевказаних пунктів договору, суд доходить до висновку, що останній пролонгований, а відтак не припинив свою дію.

Стосовно твердження відповідача, що між сторонами не укладались жодні додаткові угоди, якими було продовжено строк дії договору, суд зазначає наступне.

Умовами пунктів 6.3 - 6.4 Договору сторони передбачили, що договір не може бути змінений або розірваний достроково в односторонньому порядку крім випадків порушення будь-якою Стороною істотних умов договору. Внесення змін або дострокове розірвання договору допускається тільки за взаємною згодою обох Сторін шляхом укладання письмової додаткової угоди:

Сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, повинна надіслати другій Стороні письмову пропозицію про внесення змін або розірвання Договору.

Сторона Договору, яка отримала пропозицію про зміну чи розірвання Договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду.

- у разі, якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована Сторона має право передати спір на вирішення суду.

- якщо судовим рішенням Договір змінено або розірвано, Договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності судовим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено цим рішенням.

Отже сторони передбачили у яких випадках можливе укладення додаткових угод та відповідно до вищевказаних пунктів, останні не передбачають обов`язок укладати додаткові угоди для продовження строку дії договору.

А відтак, суд вважає, що договір поставки №051218-1 не припинив свою дію та не потребує укладення додаткових угод для його продовження з урахуванням п. 6.2 Договору.

Доказів того, що договір був розірваний відповідачем також не надано, а відтак суд вважає, що спірні правовідносини виникли за договором поставки №051218-1 від 05.12.2018.

Приписами пункту 4.4 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після доставки.

Як встановлено судом, доставка товару була здійснена 07.12.2021, а отже з огляд на приписи ст. 530 ЦК України та п. 4.4 договору строк оплати на момент розгляду настав.

Втім, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

А відтак твердження відповідача, що під час передачі товару за видатковою накладною від 07.12.2021 №779 позивач не дотримався вимог статтей 662, 674 ЦК України, а також вимог статтей 29, 30 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», оскільки не надав відповідачу ніяких документів про відповідність товару вимогам законодавства у зв`язку з чим, відповідач має право зупинити свій обов`язок по оплаті товару в порядку ч.3 ст.538 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Також суд звертає увагу відповідача, що пунктом 3.4 договору визначено, що приймаючи товар від продавця покупець підтверджує, що йому надано всю необхідну інформацію щодо правил користування товаром, умов його транспортування та зберігання, а також іншу інформацію щодо товару та його властивостей.

Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення відповідної накладної) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами абзацу першого пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує, що ним був отриманий товар, що також підтверджується проставленим на видатковій накладній печатки та підпису відповідача та звертає увагу сторін, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Водночас, судом також враховано, що відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час оформлення відповідної накладної) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі №915/878/16.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткова накладна №779 від 07.12.2021 на підставі якої поставлено спірний товар містить печатку відповідача. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що видаткова накладна №779 від 07.12.2021 є належним і допустимим доказом підтвердження реальності здійснення господарської операції.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 83 411,29 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.4 договору визначено, що у разі прострочення оплати за товар, відповідно до умов оплати, передбачених пунктами 4.4 та 4.5 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційні втрати від вартості неоплаченого у строк товару, за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.4 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 9 511,14 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1179,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 11577,45 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отриманий товар.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс" (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 11; ідентифікаційний код 40193223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29; ідентифікаційний код 40814427) заборгованість у розмірі 105 679 (сто п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн. 00 коп з яких: сума основної заборгованості - 83 411 (вісімдесят три тисячі чотириста одинадцять) грн 29 коп., пені - 9 511 (дев`ять тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 14 коп., інфляційні збитки - 11 577 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 45 коп., 3% річних - 1 179 (одна тисяча сто сімдесят дев`ять) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ